Постанова

від 16.02.2023 по справі 306/1143/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1143/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 лютого 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Немеш Іван Васильович, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Вінер Е.А., за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради, Відкритого акціонерного товариства Закарпатавтотранс, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 про скасування рішення Свалявської міської ради, скасування державного акту на право постійного користування землею ВАТ Закарпатавтотранс та зобов`язання відповідача вчинити дії

встановив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Свалявської міської ради, ВАТ Закарпатавтотранс, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 про скасування рішення Свалявської міської ради, скасування державного акту на право постійного користування землею ВАТ Закарпатавтотранс та зобов`язання відповідача вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на 07 березня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 продало ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: вбудовані приміщення адмінбудинку під номером АДРЕСА_1 . 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 вказані вбудовані приміщення адмінбудинку, у зв`язку з чим вона стала власником нерухомого майна. Проте право постійного користування земельною ділянкою автостанції в м.Свалява, на підставі рішення XVІІ сесії 3 скликання Свалявської ради народних депутатів від 01 лютого 2001 року, надано ВАТ Закарпатавтотранс на підставі державного акту на право постійного користування землею за №95/173. Вважає, що у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно до особи, яка набула право власності на споруду переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. А тому рішення XVІІ сесії 3 скликання Свалявської ради народних депутатів від 01 лютого 2001 року підлягають скасуванню, як незаконні.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 просила суд:

- скасувати рішення 17 сесії 3 скликання Свалявської міської ради народних депутатів від 01 лютого 2001 року Про встановлення справи по встановленню меж землекористування ВАТ Закарпатавтотранс про затвердження справи про встановлення зовнішніх меж землекористування ділянки площею 0,51 га по АДРЕСА_1 ВАТ Закарпатавтотранс для підготовки державного акту на право користування землею;

- скасувати державний акт на право постійного користування землею ВАТ Закарпатавтотранс, яка розташована на автостанції м.Свалява, загальною площею 0,5103 га та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 95/173 серії 1-ЗК № 001595;

- зобов`язати Свалявську міську раду народних депутатів винести рішення, яким надати ОСОБА_1 в постійне користування частину земельної ділянки для її обслуговування та стягнути судові витрати в розмірі 31000 грн.

Рішенням Свалявськогорайонного судуЗакарпатської областівід 02квітня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Немеш І.В., оскаржила його в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що у рішенні 17 сесії 3-го скликання Свалявської міської ради не було розроблено та затверджено проект відведення вказаної земельної ділянки та не було передано ВАТ «Закарпатавтотранс» в постійне користування дану земельну ділянку, а було лише затверджено справу про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,51 га по АДРЕСА_1 для підготовки державного акту на право постійного користування землею. При цьому до клопотання ВАТ «Закарпатавтотранс», на підставі якого було прийнято Рішенні 17 сесії 3-го скликання Свалявської міської ради, не було додано документи, що підтверджували право власності на нерухоме майно, так як Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке розташоване на вказаній земельній ділянці ВАТ «Закарпатавтотранс» виготовлено лише 14.07.2004.

Однак суд першої інстанції вказані порушення не врахував та не взяв до уваги той факт, що прийняття рішення 17 сесії 3-го скликання Свалявської міської ради від 01.02.2001 допущено з порушенням статей 10, 19 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року).

Окрім того,відповідачем булозазначено нерухомемайно-автостанціязагальною площею359,4кв.м (1поверх 259.4кв.мта вбиральня100кв.м),яке належитьВАТ «Закарпатавтотранс»на підставіСвідоцтва проправо власностіна нерухомемайно від14.07.2004року. На підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2013 року за яким ТзДВ "Свалявське АТП 12140" продало нерухоме майно вбудовані приміщення адмінбудинку (частина першого поверху площею 31.3 кв.м та другий поверх площею 233.5 кв.м ) ОСОБА_2 , який 04 листопада 2014 року подарував ОСОБА_1 вказані вбудовані приміщення адмінбудинку.

Так, згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України до набувача переходять права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При прийнятті рішення 17-ї сесії ІІІ-го скликання від 01 лютого 2001 року Свалявською міською радою було порушено вимоги ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на час прийняття рішення), якою було передбачено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Крім того рішення 17-ї сесії 3-го скликання Свалявської міської ради від 01 лютого 2001 року, на підставі якого було виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 001595 від 05.10.2001 року, прийняте в супереч вимогам статей 10, 30, 19 Земельного кодексу України (чинного на час прийняття рішення) та яке суперечить вимогам п. 4 ст. 120 Земельного кодексу України на час продажу майна позивачу. Суд безпідставного не врахував нормами матеріального права, які необхідно було застосовувати до спірних правовідносин, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

ПАТ «Закарпатавтотранс» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_1 та її адвокат Немеш І.В. повторно не з`явились і не подали заяви про поважність своєї неявки та відкладення у зв`язку із цим розгляду справи.

Справа призначалась до розгляду неодноразово, а саме на 10.11.2021 року, 02.03.2022 року, 18.07.2022 року, 15.11.2022 року та 16.02.2023 року. Та разом з цим, адвокат Немеш І.В. подавав заяви від 01.03.2022 року, 18.07.2022 року, 15.11.2022 року про відкладення розгляду справи, а.с. 199, 207, 217. Про час та місце судового розгляду сторони повідомлялись належним чином, а саме надіслання судової повістки у формі SMS-повідомлень на особисті номери мобільних телефонів, які ними зазначено.

За змістом ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

А відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейского суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Водночас, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіряючи поважність причин неодноразової неявки в судове засідання позивачки та її представника, колегія суддів встановила, що їм надсилались судові повістки про виклик в судове засідання у формі SMS-повідомлень на їх особисті номери мобільних телефонів, що вказує на їх обізнаність про час та місце судового розгляду, однак такі не з`явились і не повідомили суд про поважність причин неявки в судове засідання та/або відкладення розгляду справи. Така поведінка сторони та її представника суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги, відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності сторони та її представника не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка ОСОБА_1 та її адвокат Немеш І.В., не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку з приводу того, що Державний акт на право постійного користування землею виданого ВАТ Закарпатавтотранс Свалявською міською радою народних депутатів Свалявського району Закарпатської області від 05 жовтня 2001 року, яким землекористувачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,5103 гектарів під автостанцією м. Свалява, відповідно до рішення сімнадцятої сесії ІІІ скликання Свалявської ради народних депутатів від 01 лютого 2001 року, зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 95/173 серії 1-ЗК № 001595, видано правомірно та у межах діючого законодавства, та скасуванню не підлягає. Вимога про надання позивачці в постійне користування частини земельної ділянки для здійснення її обслуговування не підлягає задоволенню з тих підстав, що не підлягає передачі земельна ділянка, яка перебуває у власності чи користуванні іншої особи. А тим більше, що державний акт на право постійного користування землею № 95/173 серії 1-ЗК № 001595 було видано відповідачу задовго до того як позивачці було подаровано вбудовані приміщення адміністративної будівлі АДРЕСА_1 .

Перевіривши дані висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими, відповідно до наступних доводів.

Судом встановлено,що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 березня 2013 року товариство з додатковою відповідальністю Свалявське автотранспортне підприємство 12140, від імені та в інтересах якого діє директор ОСОБА_3 , відчужило вбудовані приміщення адміністративної будівлі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Договір було посвідчено приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 977 (а.с.10).

Та 04 листопада 2013 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме, вбудовані приміщення адміністративної будівлі АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3159 (а.с.11).

Згідно державного акту на право постійного користування землею виданого Закарпатському відділенню автобусних станцій Закарпатського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту Свалявською міською радою народних депутатів Свалявського району Закарпатської області, яким надано у постійне користування площу 0,51 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення автостанції Свалява, відповідно до рішення п`ятої сесії міської ради народних депутатів від 22 грудня 1995 року, і такий акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №33/50 від 22 грудня 1995 року, серії 11-ЗК №001890 (а.с.24).

Водночас, рішенням XVІІ сесії 3 скликання Свалявської міської ради Закарпатської області від 01 лютого 2001 року Про затвердження справи по встановленню зовнішніх меж землекористувача ВАТ Закарпатавтотранс затверджено справу про встановлення зовнішніх меж землекористування ділянки площею 0,51 га по вулиці Київській в м. Свалява ВАТ Закарпатавтотранс для підготовки державного акту на право користування землею, внаслідок зміни найменування юридичної особи в процесі реорганізації, та встановлено обмеження для проходу відкритому акціонерному товариству Закарпатавтотранс на земельну ділянку площею 0,02 га, яка використовується як пішохідний прохід до будівель автостанції та павільйонів КБП Хміль та ПП Вікторія згідно плану-схеми, що додається та зменшити оподаткування ВАТ ЗАТ на 0,01 га та встановлено сервітут проходу земельної ділянки площею 0,02 га по вулиці Київській КБП Хміль і ПП Вікторія та збільшити оподаткування на 0,005 га кожному з підприємств (а.с.25).

Відповідно додержавного актуна правопостійного користуванняземлею виданогоВАТ ЗакарпатавтотрансСвалявською міськоюрадою народнихдепутатів Свалявськогорайону Закарпатськоїобласті від05жовтня 2001року землекористувачунадано упостійне користуванняплощу 0,5103гектарів автостанціям.Свалява,відповідно дорішення сімнадцятоїсесії 3скликання Свалявськоїради народнихдепутатів від01лютого 2001року,зареєстровано вкнизі записівдержавних актівна правопостійного користуванняземлею №95/173серії 1-ЗК№ 001595(а.с.12) .

Внаслідок проведення процедури перетворення Закарпатського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту у ВАТ «Закарпатавтотранс» та відповідного формування статутного фонду відкритого акціонерного товариства державою, в особі Фонду державного майна України, було наділено відповідача-2 правом власності на ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема на автостанцію «Свалява» (інв. №2038) по вул. Київська, у м. Свалява.

При цьому, згідно чинного на момент створення товариства законодавства України про приватизацію не було передбачено складання акту приймання-передачі майна від Фонду державного майна України (як засновника) до відкритого акціонерного товариства, оскільки йшлося не про створення абсолютно нової юридичної особи, а про акціонування існуючої, а отже таке відкрите акціонерне товариство і так було фактичним володільцем об`єкта (тобто потреба в окремому документі про передачу майна не існувала).

У зв`язку з відсутністю станом на 1996 рік законодавчої вимоги про складання актів приймання-передачі майна, підтвердження факту внесення (передачі) майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства при його приватизації у різні часи регулювалося у відповідності до наказів ФДМУ : №788 від 11.07.1996, №1450 від 22.07.1998, №906 від 24.05.2002, №2097 від 25.11.2003, №17 від 12.01.2017 (діючий, див. зокрема п.4 Порядку) і здійснювалося шляхом надання Переліку майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що підписувався Головою ФДМУ або його заступником. При цьому підписання Переліку мало лише підтверджувальну функцію - законодавство не пов`язує дату підписання Переліку з моментом переходу права власності на майно, що внесено державою до статутного фонду акціонерного товариства (АТ отримувало право власності по факту корпоратизації / приватизації, тобто при самому створенні юридичної особи), адже згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на 1996 рік), п. 5, 10 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» №699/94 від 26.11.94 р. відповідач-2 є власником об`єктів, за рахунок яких сформовано статутний фонд товариства органами приватизації. Відтак, право власності відповідача-2 на цілісний майновий комплекс автостанції «Свалява» набуто в процесі приватизації державного майна та підтверджено належним і допустимим доказом - Переліком майна, виданим ФДМУ.

05.10.2001 відповідачу-2 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №001595 на земельну ділянку площею 0,51 га для розміщення автостанції «Свалява» (на підставі вищевказаного рішення міської Ради).

01.01.2001 набрав чинності Земельний кодекс України 2001 р. Згідно з ним після 01.01.2002 коло суб`єктів, які можуть отримувати землю на праві постійного користування було державою обмежено (юридичні особи приватного права, а також фізичні особи вже не могли претендувати на отримання землі у постійне користування - лише в оренду / власність).

28.04.2004 за клопотанням відповідача-2 розпорядженням міського Голови м. Свалява №92 об`єкту нерухомості - автостанції «Свалява», що розташована по вул. Київській у м. Свалява, було присвоєно (змінено) поштову адресу з вул. Київська, 1 на вул. Київська, 12.

05.05.2004 відповідач-2 звернувся до ФДМУ за одержанням Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Закарпатавтотранс» (для документального підтвердження наявних речових прав на нерухомість).

14.06.2004 заступник Голови ФДМУ в особі В. Васильєв підписав Перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Закарпатавтотранс». В тому числі у даному Переліку під №17 значиться автостанція «Свалява» (м. Свалява, вул. Київська, 12, інвентарний №2038).

20.05.2004 виконавчий комітет відповідача-1 приймає рішення №199 про оформлення права власності відповідача-2 на нерухоме майно з видачею відповідного свідоцтва.

14.07.2004 відповідач-1 видає відповідачу-2 свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - автостанцію по АДРЕСА_2 , а саме - літ. А (весь І поверх автостанції) площею 259,4 м2 та літ. Ж (вбиральня) площею 100 м2.

27.07.2004 Свалявським ДВП технічної інвентаризації по Свалявському району Закарпатської області проводиться реєстрація за відповідачем-2 права власності на об`єкт нерухомого майна (РПВН 6603063), а саме: на весь І поверх будівлі автостанції (літ. А, площею 259,4 м2) та приміщення вбиральні (літ. Ж, площею 100 м2), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Свалявською міською Радою 14.07.2004.

11.05.2007 відповідач-1 видає ВАТ «Свалявське автотранспортне підприємство 12140» свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності на нерухоме майно - адмінбудинок по АДРЕСА_1 , на площу 264,8 м2, в т. ч. 233,5 м2 - весь II поверх будівлі і 31,3 м2 - частина І поверху. При цьому орган місцевого самоврядування проігнорував як зміну поштової адреси нерухомого майна, яку провів його ж виконавчий орган, так і наявність на частину нерухомого майна площею 31,3 м2 правовстановлюючого документа у відповідача-2 (свідоцтва серії НОМЕР_1 від 14.07.2004).

06.03.2013 Реєстраційна служба Свалявського РУЮ Закарпатської області видає ТДВ «Свалявське АТП 12140» (створеному в процесі реорганізації шляхом перетворення ВАТ «Свалявське автотранспортне підприємство 12140») свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на нерухоме майно - адмінбудинок по АДРЕСА_1 , на площу 264,8 м2, в т. ч. 233,5 м2 - весь II поверх будівлі і 31,3 м2 - частина І поверху. Підставою видачі свідоцтва є реорганізація юридичної особи (переоформлення документів на нову назву товариства).

07.03.2013 третя особа укладає з гр. ОСОБА_2 (батько позивачки) договір купівлі-продажу нерухомого майна - адмінбудинку по АДРЕСА_1 , площею 264,8 м2, в т. ч. 233,5 м2 - весь II поверх будівлі і 31,3 м2 - частина І поверху. Кадастрового номера земельної ділянки, який згідно ст. 120 ЗК України в редакції станом на 07.03.2013 вимагався законодавством в якості істотної умови для такого роду договорів, у тексті договору не вказано (в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір у такому разі вважається не укладеним). Оформлення відчуження проводилося з ігноруванням наявної податкової застави.

30.01.2015 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,51 га, кадастровий №2124010100:01:001:0063 зареєстровано за відповідачем-2 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП).

20.01.2016 - реєстратором речових прав на нерухоме майно проводиться реєстрація за відповідачем-2 права власності на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ 830897921240), а саме: на II поверх будівлі автостанції (площею 238,7 м2), на підставі наказу ФДМУ №55-АТ від 28.06.1996, Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Закарпатавтотранс», виданого ФДМУ 14.06.2004, та висновку ТОВ «БАЙТ» щодо технічної можливості виділу частки об`єкта нерухомого майна в натурі №74 від 19.01.2016 (яким II поверх будівлі було кваліфіковано в якості окремого об`єкта нерухомості).

За загальним правилом частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Та частиною 6 статті 120 ЗК України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Як вбачається зі змісту Договору купівлі-продажі нерухомого майна від 07 березня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 541, ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 Продавець, продало, а ОСОБА_2 Покупець, купив нерухоме майно: вбудовані приміщення адмінбудинку під АДРЕСА_1 , які позначені на плані літерою А загальною площею 264,8 кв.м., а саме: частина першого поверху площею 31,3 кв.м., другий поверх площею 233,5 кв.м.

Як передбачено статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Вище колегією суддів зазначено, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 05.10.2001 року серія І-ЗК №001595, виданого ВАТ Закарпатавтотранс як землекористувачу надано у постійне користування 0,5103 га землі в межах згідно з планом землекористування автостанції м. Свалява.

На території автостанції м. Свалява розміщена адміністративна будівля автостанції. Оскільки державний акт на право постійного користування землею від 05.10.2001 року серія І-ЗК №001595 є чинним то зазначене підтверджує факт належності на праві постійного користування земельної ділянки площею 0,5103 га саме ВАТ Закарпатавтотранс.

Тоді як договір купівлі-продажі нерухомого майна від 07 березня 2013 року не містить посилання на земельну ділянку на якій розміщені вбудовані приміщення адмінбудинку, під № 1, а також, що така перебуває у користуванні чи власності ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140. Внаслідок чого слід дійти висновку, що ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 належало тільки право власності на відповідні вбудовані приміщення адміністративної будівлі автостанції, та аж ніяк не належало право користування чи власності на земельну ділянку на якій розміщена адміністративна будівля автостанції м. Свалява. Зазначене є підтвердженням того, що до ОСОБА_2 не могло перейти від ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 в порядку приписів статті 120 ЗК України право користування на частину земельної ділянки на якій розміщена адміністративна будівля автостанції м. Свалява у зв`язку з набуттям права власності на вбудовані приміщення адмінбудинку.

Відтак за договором дарування нерухомого майна від 04 листопада 2013 року до ОСОБА_1 перейшло від ОСОБА_2 лише право на нерухоме майно, яким є вбудовані приміщення адмінбудинку під АДРЕСА_1 , які позначені на плані літерою А загальною площею 264,8 кв.м., а саме: частина першого поверху площею 31,3 кв.м., і другий поверх площею 233,5 кв.м. До ОСОБА_1 не могло перейти від ОСОБА_2 одночасно і право постійного користування на земельну ділянку через те, що останній в свою чергу не набув такого права, коли купляв дане нерухоме майно від ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 за вищенаведених доводів.

За наведених обставин наслідки частини 2 статті 120 ЗК України чинної на час укладення Договору купівлі-продажі нерухомого майна від 07 березня 2013 року між ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 та ОСОБА_2 та Договору дарування нерухомого майна від 04 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо переходу до набувачів права користування земельною ділянкою, на якій нерухоме майно розміщено не застосовуються через те, що ТзДВ Свалявське автотранспортне підприємство 12140 не набуло у передбаченому ЗК України порядку права постійного користування частиною земельної ділянки на якій розташована адміністративна будівля автостанції м. Свалява.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з аналізу встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновків, що у спірних правовідносинах права ОСОБА_1 стосовно набуття права постійного користування частиною земельної ділянки, на якій розміщено набуте нею нерухоме майно не порушено, тому такі не можуть бути захищеними.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що в порушення вимог ЗК України від 18 грудня 1990 року N 561-XII в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N 2196-XII було Свалявською міською радою видано Закарпатському відділенню автобусних станцій Закарпатського територіально-виробничого об`єднання автомобільного транспорту державний акт на право постійного користування землею від 22 грудня 1995 року, серії 11-ЗК №001890 площею 0,51 гектарів землі в для розміщення автостанції Свалява та ВАТ Закарпатавтотранс державного акту на право постійного користування землею від 05.10.2001 року серія І-ЗК №001595 площею 0,5103 га землі в межах згідно з планом землекористування автостанції м. Свалява є безпідставними. Позаяк, ОСОБА_1 не являлась стороною, прав та обов`язків якої на той період часу стосувались видані Свалявською міською радою державні акти на право постійного користування землею площею 0,5103 га для розміщення автостанції м. Свалява. Крім цього, ОСОБА_1 не являється тим суб`єктом цивільних правовідносин, яким законом надано право звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів осіб або державних чи суспільних інтересів. За цих обставин, такі доводи позивачки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому не можуть бути взятими до уваги колегією суддів.

Посилання ОСОБА_1 на прецедентну практику Європейського Суду з прав людини є не релевантним у спірних правовідносинах, оскільки відсутні докази набуття нею права постійного користування частиною земельної ділянки, на якій розміщено вбудовані приміщення адмінбудинку. Тобто, втручання держави у право мирного володіння майном позивачки не мало місце, тому відсутні підстави стверджувати про обмеження таких, що б призвело до підставності таких доводів.

Таким чином, переглянувши справу за наявними в такій доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи наведене такеруючись вимогами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Немеш Іван Васильович, залишити без змін.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2021 року, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 20 лютого2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: