Постанова

від 01.02.2023 по справі 920/279/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. Справа№ 920/279/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.02.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО»

на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 (суддя Вдовенко Д.В., повний текст рішення складено 12.09.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 1 164 931 грн. 30 коп.,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТО"

про стягнення 816 134 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТО» звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення 1 164 931 грн 30 коп відповідно до договору поставки № 190207 від 22.02.2019, що укладений між сторонами, з яких: 816134 грн 80 коп. заборгованості за товар, 68354 грн 08 коп. 3% річних, 239635 грн 68 коп. інфляційних втрат, 40806 грн 74 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині попередньої оплати товару, а саме сплати 50% вартості товару після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

У подальшому, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» про стягнення 816 134 грн 00 коп.

Зустрічні позовні вимоги щодо стягнення сплаченого авансового платежу за договором № 190207 від 22.02.2019 обґрунтовані непоставкою товару та закінченням строку дії договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Щодо первісного позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, з урахуванням приписів статті 538 ЦК України виходячи з того, що у договорі та специфікації № 1 до договору сторони узгодили 100% попередню оплату товару, після отримання якої постачальник здійснює відвантаження товару, а товар за договором згідно зі специфікацією № 1 позивачем, на свій ризик, без попередньої оплати, відповідачу не поставлявся.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд послався на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору чи визнання його недійсним у судовому порядку, між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які відповідач просить стягнути з позивача, набуті останнім за наявності правової підстави, тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТО» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» трьох відсотків річних в сумі 68 354,08 грн. та втрат від інфляції у сумі 239 635,68 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення у справі № 920/279/22, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити та стягнути Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «IТО» 68 354,08 грн і 239 635,68 грн. інфляційних втрат

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 4 619,85 грн. за подання позовної заяви та 6 929,78 грн. за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції ухвалено з неправильним застосуванням норм права, передбачених у ст. 538, ч. 2 ст. 625 ЦК України, та без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.04.2021 у справі №910/2188/20, з порушенням ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/279/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 03.10.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/279/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 у частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким зустрічний позов Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» на користь Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» 816 134,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного застосування судом першої інстанції положень ст.ст. 693, 1212 Цивільного кодексу України, оскільки строк договору закінчився і сторонами не продовжено, ТОВ «ІТО» до закінчення строку дії договору не виконало свого зобов`язання з поставки товару, а тому наявні підстави для повернення авансу.

30.09.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/279/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 03.10.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/279/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

14.10.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/279/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №920/279/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2022. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №920/279/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22. Прийнято до спільного розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2022.

15.11.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання», у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи про відсутність правих підстав вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі статті 1212 ЦК України.

02.12.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» надійшли додаткові пояснення, де останнє заперечує проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» та просить суд залишити її без задоволення.

02.12.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 відкладено розгляд справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 на 01.02.2023.

23.01.2023 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» надійшло клопотання, у якому просить суд проводити розгляд апеляційних скарг у справі без участі представника ТОВ «ІТО». Апеляційну скаргу задовольнити.

В судове засідання 01.02.2023 представники учасників справи не з`явилися.

При цьому, судом взято до уваги подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТО» заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 лютого 2019 року між сторонами укладено договір № 190207, за умовами якого позивач за первісним позовом зобов`язується передати у власність відповідача за первісним позовом, а останній зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, в подальшому «Товар», ціна, кількісні і якісні характеристики, терміни поставки якої викладені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами пунктів 2.1., 2.3. договору, поставка товару здійснюється узгодженими партіями у відповідності зі специфікаціями до договору. Постачальник поставляє партію товару на умовах DDP м. Суми (склад покупця). При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Датою поставки відповідної партії товару вважається дата передачі такої партії товару покупцеві, зазначена в товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору, загальна його вартість складає 9 990 000 грн, в тому числі ПДВ 1 665 000 грн. 00 коп. Включає в себе вартість товару і втрати в залежності від умов поставки, і визначається як загальна вартість товару, поставленого відповідно до специфікацій договору. Вартість партії товару в Євро буде зазначатись у відповідних специфікаціях.

Оплата Товару проводиться в наступному порядку: передоплата в розмірі 50% від вартості партії товару на банківський рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на партію товару; оплата 50% від вартості партії товару на банківський рахунок постачальника протягом 10-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу виробника товару, в разі якщо інші умови оплати не вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 9.4. договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, та у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

22.02.2019 між сторонами укладена специфікація № 1, за умовами якої позивач зобов`язався поставити відповідачу товар за договором вартістю 1 632 268 грн 80 коп.

Відповідно до п. 3 специфікації, покупець оплачує товар по специфікації, в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця 2-ма платежами в наступному порядку: 1) перший платіж (аванс) у розмірі 50% вартості товару оплачується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів після підписання цієї специфікації і отримання покупцем від постачальника рахунку на оплату; 2) другий платіж (остаточний розрахунок) в розмірі 50% вартості товару за цією специфікацією оплачується покупцем протягом 10 календарних днів після отримання покупцем від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу виробника.

Згідно з п. 4 специфікації, термін поставки товару - 14 тижнів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок постачальника, відповідно до пункту 3 специфікації. Дострокова поставка товару допускається.

Пунктом 5 специфікації визначено, що відвантаження товару здійснюється після виконання покупцем 100% оплати відповідно до умов п. 3 специфікації.

Згідно з п. 6.1., 6.2. договору, сторона, винна в невиконанні чи неналежному виконанні зобов`язань за договором, несе відповідальність згідно з законами України.

Порушення договірних зобов`язань надає добросовісній стороні право стягувати на свою користь з винної сторони пеню: у випадку прострочення поставки товару за договором постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості товару (партії товару), поставленого з простроченням за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості товару, поставленого з простроченням; у випадку прострочення оплати товару за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% простроченого платежу.

22.02.2019 позивач виставив відповідачу рахунок № 409 на оплату вартості товару в сумі 1 632 268 грн 80 коп.

27.02.2019 відповідач здійснив попередню оплату товару на підставі виставленого рахунку в сумі 816 134 грн (50 % вартості товару).

Листом від 05.06.2019 № 99/1 позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження та просив здійснити другий платіж відповідно до п. 3 специфікації.

Листом від 23.07.2019 № 122 позивач повторно повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження та просив здійснити другий платіж відповідно до п. 3 специфікації.

Листом від 27.08.2019 № 44-69 відповідач у відповідь на лист позивача від 23.07.2019 повідомив, що не може здійснити платіж відповідно до п. 3 специфікації через затримку чергового авансу від кінцевого замовника та просив позивача розглянути можливість відкладення строку сплати другого платежу на кінець листопада 2019 року.

У зв`язку з неперерахуванням другого платежу, листом від 06.12.2019 № 207 позивач в черговий раз повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження та просив здійснити другий платіж відповідно до п. 3 специфікації.

Листом від 20.12.2019 № 44-209 відповідач повідомив позивача, що ним вирішується питання по узгодженню графіку остаточних оплат із кінцевим замовником, після затвердження якого відповідач негайно повідомить позивачу дату оплати.

Щодо первісних позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язань за договором в частині сплати другого платежу в розмірі 816 134 грн 80 коп. за товар згідно зі специфікацією № 1, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 816 134 грн 80 коп.

За прострочення оплати товару відповідачу відповідно до п. 6.2. договору нарахована пеня в сумі 149 352 грн 67 коп. за період з 03.08.2019 до 01.02.2020, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 68 354 грн 08 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 239 635 грн 68 коп. за період з 03.08.2019 по 18.05.2022.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За змістом ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За приписами ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що у договорі та специфікації № 1 до договору сторони узгодили 100% попередню оплату товару, після отримання якої постачальник здійснює відвантаження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, статтями ст. ст. 693, 538 ЦК України встановлений особливий порядок (способи) захисту продавцем своїх прав, у випадку нездійснення покупцем попередньої оплати товару, а саме: зупинення виконання свого обов`язку з поставки товару, відмова від свого обов`язку з поставки товару частково або у повному обсязі; у випадку поставки продавцем товару за відсутності здійснення покупцем попередньої оплати за товар - стягнення з покупця суми попередньої оплати.

Тобто, наведені положення Цивільного кодексу України встановлюють особливий механізм захисту прав продавця у правовідносинах з поставки товару у випадку невиконання покупцем обов`язку з проведення попередньої оплати шляхом визначення альтернативних способів захисту, які продавець має право обирати на власний розсуд.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо здійснення попередньої оплати за договором у повному обсязі, позивач має право зупинити виконання свого обов`язку з поставки товару до моменту проведення попередньої оплати, відмовитись від свого обов`язку з поставки товару частково або у повному обсязі чи стягнути з відповідача суму несплаченої попередньої оплати у випадку виконання обов`язку з поставки товару, незважаючи на невиконання зобов`язань відповідачем.

Суд встановив, що товар за договором згідно зі специфікацією № 1 позивачем, на свій ризик, без попередньої оплати, відповідачу не поставлявся.

У такому випадку, за приписами статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19.

З огляду на наведене, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача 816 134 грн 80 коп. попередньої оплати до моменту поставки товару, що сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Водночас, з огляду на відсутність належних правових підстав для стягнення передоплати за непоставлений товар, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність також і правових підстав для стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені за прострочення попередньої оплати товару, а тому в задоволенні вимог первісного позову в частині стягнення з відповідача 68354 грн 08 коп. 3% річних, 239635 грн 68 коп. інфляційних втрат, 40806 грн 74 коп. пені судом також відмовлено.

Заперечуючи проти вказаного висновку щодо відмови в стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.04.2021 у справі №910/2188/20. Однак, колегія суддів визнає такі доводи необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у даній справі та у справі, на яку посилається апелянт, є відмінними, а відтак вказаний правовий висновок не може бути врахований судом при вирішенні даної справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає про закінчення строку дії договору та наявність, у зв`язку з цим, підстав для стягнення з позивача 816134 грн перерахованого авансу, що не був повернутий на вимогу відповідача, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

З вказаною позицією позивача за зустрічним позовом суд першої інстанції не погодився та відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року та у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Отже, закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину.

Як на правову підставу зустрічного позову позивач посилається на приписи 1212 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Як встановлено судом, 21.06.2022 відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення авансу в сумі 816 134 грн, у зв`язку зі зміною обставин, які зумовили необхідність придбання продукції за договором, закінченням строку дії договору, а також тим, що АТ «Сумське НВО» не планує подальше виконання договору поставки № 190207 від 22.02.2019.

Однак, суд звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право відповідача на односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань.

Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати за договором поставки передбачене ст. 693 ЦК України.

За приписами вказаної статті, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з цим, судом не встановлено підстав для виникнення у відповідача права вимагати повернення попередньої оплати перерахованої позивачу за договором відповідно до ст. 693 ЦК України, оскільки факт порушення позивачем зобов`язань з поставки товару у встановлений договором строк відсутній.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки відповідач не перерахував другий платіж в рахунок передплати за товар, то в позивача ще не настав строк виконання зобов`язання з поставки товару відповідно до п. 4, 5 специфікації № 1.

Також суд встановив, що від виконання своїх зобов`язань позивач не відмовляється, неодноразово повідомляв відповідача про виготовлення та готовність до відвантаження товару за договором і мав законні сподівання на виконання відповідачем своїх зобов`язань у повному обсязі з урахуванням того, що 50% попередньої оплати відповідачем було сплачено, у листах від 27.08.2019 № 44-69, від 20.12.2019 № 44-209 відповідач запевняв позивача, що виконає зобов`язання зі сплати другого платежу.

Зміна обставин якими сторони керувалися при укладенні договору, на що вказує відповідач у вимозі про повернення попередньої оплати, є підставою для розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони в порядку та з дотриманням умов визначених ст. 652 Цивільного кодексу України.

Водночас, докази розірвання договору матеріали справи не містять.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору чи визнання його недійсним у судовому порядку, між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які відповідач просить стягнути з позивача, набуті останнім за наявності правової підстави, то суд першої інстанції правильно зазначив про те, що їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо можливості стягнення коштів внесеної передплати після припинення дії договору у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912//2709/17, судом відхиляються, оскільки такі висновки стосується правовідносин, які не є подібними (правовідносин щодо стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, після визнання договору недійсним; правовідносини за договором підряду).

Твердження скаржника про наявність підстав для повернення авансу з огляду на закінчення строку договору колегія суддів визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з позивача 816134 грн 00 коп. сплаченого авансового платежу за договором № 190207 від 22.02.2019 з огляду на його необґрунтованість.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржниками в поданих апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» та Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарги у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТО» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 31.08.2022 у справі №920/279/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 920/279/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв