Ухвала

від 14.02.2023 по справі 906/820/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 906/820/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничого геоекологічного кооперативу "Біосфера"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2022 (суддя Лозинська І. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (головуючий суддя Бучинська Г. Б., судді Розізнана І. В., Філіпова Т. Л.)

у справі № 906/820/21

за позовом Виробничого геоекологічного кооперативу "Біосфера"

до 1) Житомирської міської ради, 2)Виконавчого комітету Житомирської міської ради і 3) Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Житомирська академія поліції"

про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державних реєстрацій права власності та права постійного користування,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Джус Д. В., відповідача-3 - Каптенко М. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Виробничий геоекологічний кооператив "Біосфера" (далі - позивач, ВГК "Біосфера") звернувся з позовом до Господарського суду Житомирської області згідно з яким просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради (далі - відповідач-1, Рада) від 25.03.2021 №142 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин" в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Житомирська академія поліції" (далі - відповідач-3, Заклад), кадастровий №1810136600:07:008:0044, площею 3.89 га (м. Житомир, вул. С. Параджанова, 133-а); цільове призначення: 15.10 для розміщення і постійної діяльності Національної поліції України, її територіальних органів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Нацполіції;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Шевченка О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2021 індексний №57793550 та запис від 20.04.2021 № 41633795 про державну реєстрацію за Радою права власності на спірну земельну ділянку для розміщення та постійної діяльності Нацполіції України та її територіальних органів;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гриценко Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2021 індексний №58073943 та запис від 06.05.2021 №41888652 про держреєстрацію за відповідачем-3 права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та постійної діяльності Нацполіції України, її територіальних органів пл. 3.89 га, кадастровий №1810136600:67:008:0044.

2. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що рішенням Ради від 11.10.1991 позивачу надано земельну ділянку площею 0,9 га у Східному промвузлі по вулиці Баранова, 87-б (за уточненою адресою та в зв`язку з перейменуванням - вул. Сергія Параджанова, 131) у постійне користування, яку він використовує за призначенням, сплачує земельний податок, подає податкові декларації з плати за землю; на даній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля площею 16,2 кв.м, яка належить на праві власності позивачу.

3. Позивач зазначає, що рішення Ради від 25.03.2021 №142 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, так як надана відповідачу-3 земельна ділянка площею 3,8900 га за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова 133-а накладається на земельну ділянку площею 0,9 га за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова 131, яка перебуває у постійному користуванні ВГК "Біосфера".

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.06.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивач не набув право постійного користування у відповідності до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Ради від 25.03 2021 №142 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин" в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування відповідачу-3, кадастровий №1810136600:07:008:0044, площею 3,89 га (м. Житомир, вул. С. Параджанова, 133-а). Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо скасування рішень державних реєстраторів Виконавчого комітету Житомирської міської ради, оскільки останні є похідними від основної вимоги, яка не підлягає задоволенню.

6. Суд апеляційної інстанції також відхилив посилання позивача на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:07:008:0044, площею 3,89 га, яка передана у постійне користування Закладу, знаходиться об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля площею 16,2 кв.м), який належить на праві власності позивачу, зокрема з тих підстав, що: (1) позивач зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №2444453118101, а саме будівлю прохідної загальною площею 16,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова, 131, 28.08.2021, тобто після прийняття оскаржуваних рішень; (2) позивач не надав беззаперечних доказів того, що майно, право на яке він оформив після прийняття оскаржуваних рішень, знаходиться на земельній ділянці, що надана відповідачу-3 на праві постійного користування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

8. В частині висновків судів попередніх інстанцій щодо недоведення позивачем наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова, 131, скаржник посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.

9. Скаржник зазначає, що суди не врахували того, що факт набуття ВГК "Біосфера" права постійного користування земельною ділянкою у відповідності до вимог законодавства є встановленою обставиною у постанові Господарського суду Житомирської області від 18.12.2066 у справі № 8/14"НМ" та рішенні Господарського суду Житомирської області від 03.08.2010 у српаві № 16/1349-НМ та не врахували в цій частині висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21.

10. Скаржник посилається на недослідження судами наявних у матеріалах справи доказів в частині отримання позивачем на підставі рішення Ради від 25.03.2021 №142 у постійне користування земельної ділянки, а також доказів на підтвердження місця розташування такої земельної ділянки. Також позивач посилається на безпідставну відмову у призначенні судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення чи накладається земельна ділянка, передана у постійне користування відповідачу-3, на земельну ділянку площею 0,9 га по вул. С. Параджанова, 131 у м. Житомир.

Позиція інших учасників справи

11. Відповідач-3 подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача. У відзиві відповідач-3 погоджується з висновками судів щодо недоведення позивачем виникнення у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га. Відповідач-3 зазначає про безпідставне посилання позивача на судові рішення у справах № 8/14"НМ", № 16/1349-НМ, оскільки в них не встановлена наявність права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,9 га. Відповідач-3 зазначає, що доводи скаржника про накладення земельної ділянки площею 0,9 га на земельну ділянку, передану Закладу у постійне користування, не доведені позивачем належним чином, а також спростовуються матеріалами справи № 8/14"НМ". Також відповідач-3 посилається на відсутність на земельній ділянці площею 3,89 га будь-якого нерухомого майна, зокрема того, яке належить позивачу та про безпідставність вимог про призначення судової експертизи в справі.

Рух касаційної скарги

12. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.02.2023 № 29.3-02/316 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/820/21 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Дроботової Т. Б.

13. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

14. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ради від 25.03.2021 №142 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин" (далі - рішення від 25.03.2021 №142) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0044, площею 3,89 га (м. Житомир, вул. С. Параджанова, 133-а) та надано її в користування відповідачу-3; цільове призначення: 15.10 для розміщення і постійної діяльності Національної поліції України, її територіальних органів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Нацполіції.

15. Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Шевченком О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2021 індексний №57793550 внесено запис №41633795 про державну реєстрацію за Радою права власності на спірну земельну ділянку на підставі листа Департаменту містобудування та земельних відносин №300/12 від 19.04.2021 про реєстрацію права власності на земельні ділянки та витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6508945052021 від 01.02.2021, видавник: відділ у Нижньосірогозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

16. Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гриценко Н. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2021 індексний №58073943 внесено запис від 06.05.2021 №41888652 про держреєстрацію за Державною установою "Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських" права постійного користування земельною ділянкою площею 3,89 га, кадастровий номер 1810136600:67:008:0044 для розміщення та постійної діяльності Національної поліції України, її територіальних органів.

17. Позивач не погоджується з рішенням Ради від 25.03.2021 №142, вважає його таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, посилаючись, зокрема, на те, що він є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 0,9 га за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова, 131, яка накладається на земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:07:008:0044, площею 3,89 га, за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова, 133-а, якою розпорядилася Рада на користь відповідача-3.

18. На підтвердження наявності права постійно користування земельною ділянкою, позивачем долучено до матеріалів справи проєкт рішення Ради від 11.10.1991 "Про надання земельної ділянки для будівництва виробничо - геоекологічним кооперативом "Біосфера" виробничої бази", яким надано кооперативу "Біосфера" земельну ділянку площею 0,9 га у Східному промвузлі по вулиці Баранова, 87-б та доручено управлінню архітектури та містобудування розробити та видати архітектурно-планувальне завдання.

19. Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою 0,9 га за адресою: м. Житомир, вул. С. Параджанова, 131 з огляду на таке.

20. Так, суди виходили, зокрема з того, що відповідно до приписів статті 18 ЗК Української РСР (в редакції чинній на момент прийняття рішення, а саме від 18.12.1990 № 561-ХІІ, яка введена в дію з 15.03.1991, далі - ЗК УРСР в редакції 1990 року) до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, зокрема, належить надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, в тому числі на умовах оренди, а також для ведення селянського (фермерського) господарства.

21. Згідно зі статтею 7 ЗК УРСР в редакції 1990 року в постійне або тимчасове користування, серед іншого, земля надається сільськогосподарським державним, кооперативним і громадським підприємствам, установам і організаціям для використання у несільськогосподарських цілях.

22. Статтею 22 ЗК УРСР в редакції 1990 року передбачено, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

23. Суди дослідили, що: (1) рішенням Ради від 11.10.1991 надано позивачу земельну ділянку площею 0,9 га у Східному промвузлі по вулиці Баранова, 87-б, без зазначення на якому правовому титулі, зокрема, на праві постійного користування; (2) з дати вказаного рішення та протягом тривалого часу (понад 30 років), позивач не вживав заходів щодо належного оформлення права постійного користування на вказану земельну ділянку, в тому числі, відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин.

24. Окрім того, апеляційний господарський суд вказав, що законодавство, чинне до прийняття ЗК УРСР 1970 року, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, а тому право користування земельною ділянкою виникало на підставі рішення відповідного органу про надання (закріплення) земельної ділянки. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акта), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №914/3293/20).

25. За таких обставин, суди дійшли висновку що право користування земельною ділянкою про яку йдеться у рішенні Ради від 11.10.1991 у ВГК "Біосфера" не виникло, оскільки матеріали справи не містять як доказів того, що землевпорядними організаціями були встановлені межі земельної ділянки на місцевості, так і доказів видачі документа, який би посвідчував таке право (державного акта).

26. На спростування вказаних висновків судів, скаржник, з урахуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.

27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

28. При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

29. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

30. Так, у справі № 823/1984/16 з позовом звернулися фізичні особи до Держеокадастру з приводу відмови останнього надати дозволи на розробку проєктів землеустрою щодо приватизації земель колишнього колгоспу, яка мотивована тим, що КСП "Родниківка" не належить до переліку підприємств, визначених статтею 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

31. Спірним у цій справі було, зокрема, питання наявності у КСП "Родниківка" права користування земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні підприємства-попередника - ДП "Родниківка" (рішення про передачу землі 1961 року).

32. Установивши, що до КСП "Родниківка" в порядку правонаступництва перейшло право користування землями сільськогосподарського призначення ДП "Родниківка", Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (на який посилається скаржник у касаційній скарзі) про те, що:"… відсутність у КСП "Родниківка" акта про право постійного користування указаною земельною ділянкою не є достатньою підставою для позбавлення членів КСП їх права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта".

33. Таким чином, у справі № 823/1984/16 обставини щодо наявності / відсутності у КСП "Родниківка" права постійного користування земельними ділянками досліджувалися у контексті переходу до нього такого права в порядку правонаступництва від підприємства-попередника, а також можливості реалізації позивачами передбаченого Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і з урахуванням пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, права на приватизацію земельних ділянок сільськогосподарського підприємства, у порядку, встановленому статтями 25, 118 ЗК України. Тобто висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно державного акта як документа, який посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, зроблений у правовідносинах, де досліджувалося питання переходу права постійного користування в порядку правонаступництва від державного підприємства до колективного сільськогосподарського підприємства у спорі щодо приватизації земельних ділянок цього сільськогосподарського підприємства його працівниками. В той же час у справі, яка розглядається, спір стосується захисту права постійного користування земельною ділянкою, яке за твердженням позивача у нього наявне, та яке не визнається відповідачами, у зв`язку із тим, що позивач не набув такого права у відповідності до положень ЗК УРСР в редакції 1990 року.

34. Колегія суддів зазначає, що у справі № 823/1984/16 питання виникнення у самого ДП "Родниківка" права постійного користування землями сільськогосподарського призначення не було спірним. Більш того, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові у справі № 823/1984/16 не досліджувала питання застосування приписів ЗК УРСР в редакції 1990 року оскільки передача сільськогосподарських угідь у цій справі підприємству-попереднику відбулася до набрання чинності вказаним нормативно-правовим актом у відповідній редакції.

35. У той же час у справі, яка переглядається, суди дійшли висновку про недоведення позивачем наявності у нього права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га по вул. С. Параджанова, 131 у м. Житомир, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виникнення такого права у позивача в порядку визначеному ЗК УРСР в редакції 1990 року.

36. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 823/1984/16 та у справі, яка розглядається, як за суб`єктними та об`єктним критеріями, матеріально-правовим регулюванням, так і за спірними правовідносинами.

37. У цій частині Суд також звертається до власної правової позиції стосовно застосування приписів статті 22 ЗК України в редакції 1990 року, викладеній у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 199/8621/14-ц, про те, що саме по собі рішення про відведення ділянки не свідчить про набуття у встановленому законом порядку права володіння або права користування землею.

38. Окрім того, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди відхилили, зокрема, посилання позивача на обставини, встановлені постановою Господарського суду Житомирської області від 18.12.2006 у справі №8/14"НМ", оскільки останній не довів виникнення у нього права користування земельною ділянкою площею 0,9 га за адресою: м.Житомир, вул. С. Параджанова, 131.

39. Не погоджуючись з вказаним висновком судів, скаржник зазначає про неврахування висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21.

40. У справі № 140/6115/21 предметом розгляду були вимоги до Міністерства юстиції України щодо виділення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній справі, суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2022, виходили, зокрема, з того, що обставини щодо наявності підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі № 140/250/20. Суди вказали, що Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 КАС України обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для розгляду цієї справи.

41. На відміну від описаних вище обставин, що скалися у справі № 140/6115/21, відповідно до встановлених у цій справі, яка розглядається, обставин, відповідач-3 не був учасником у справах № 8/14"НМ", № 16/1349-НМ, на які посилається позивач, та заперечує наявність у позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га по вул. С. Параджанова, 131 у м. Житомир, а також заперечує, що такими судовими рішеннями взагалі встановлені обставини щодо виділення позивачу на праві постійного користування вказаної земельної ділянки, що свідчить про неподібність правовідносин щодо застосування приписів статті 75 ГПК України, зокрема в контексті застосування частини п`ятої вказаної статті Кодексу.

42. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, позивач, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не наводить висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального чи процесуального права в подібних правовідносинах, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій (пункти 5, 23-25 цієї постанови) чи не були ним враховані при застосуванні норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях.

43. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 10 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.

44. Як убачається з матеріалів справи позивач у суді першої інстанції заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення чи накладається земельна ділянка, передана у постійне користування відповідачу-3, на земельну ділянку площею 0,9 га по вул. С. Параджанова, 131 у м. Житомир.

45. Місцевий господарський суд, розглянувши вказане клопотання, з урахуванням долучених сторонами до матеріалів справи доказів, дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи та не встановив підстав для застосування спеціальних знань з метою встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

46. Суд апеляційної інстанції, стосовно клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення накладення земельних ділянок, вказав, що позивач не надав суду витребувані у нього документи, а також на відсутність належного обґрунтування з боку позивача для призначення судової експертизи з метою застосування спеціальних знань для встановлення фактичних обставин справи.

47. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій з урахуванням встановленої процесуальним законом компетенції, надавши всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, дійшли висновку про недоведення позивачем набуття права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га по вул. С. Параджанова, 131 у м. Житомир, що безвідносно до викладених вище висновків судів про відсутність належного обґрунтування з боку позивача для призначення у справі земельно-технічної експертизи, виключає необхідність встановлення факту накладення земельних ділянок, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції у своїй постанові.

48. За таких обставин, доводи скаржника про безпідставну відмову у призначенні судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення факту накладення земельних ділянок, не мають вирішального значення для вирішення справи, та не можуть бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень.

49. Окрім того, відповідні доводи скаржника, як і доводи про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими приписами частини другої статті 287 ГПК України.

50. Також, зважаючи на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання позивача на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованими.

51. Окрім того, відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

53. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 906/820/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України за касаційною скаргою ВГК "Біосфера" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Виробничого геоекологічного кооперативу "Біосфера" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2022 і Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі № 906/820/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил