Ухвала

від 21.02.2023 по справі 926/1181/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 926/1181/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - не з`яв.,

відповідача - приватного підприємства "Мавекс-Торг" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 26.07.2022

(суддя Дутка В.В.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

(головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді Бойко С.М. і Якімець Г.Г.)

зі справи № 926/1181/22

за позовом Банку

до приватного підприємства "Мавекс-Торг" (далі - Підприємство)

про зобов`язання вчинити дії.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про зобов`язання Підприємства вчинити дії - визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу (далі - ПЛБ) кредиторські вимоги Банку за кредитними договорами, що виникли станом на 23.07.2021, у загальному розмірі 387 456,98 грн.

2. Позов обґрунтовано наявністю у Підприємства відповідної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.07.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано недоведеністю позивачем його звернення до ліквідаційної комісії відповідача із заявою з кредиторськими вимогами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Банк у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 26.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 908/608/18.

Доводи інших учасників справи

7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд клопотань

8. 21.02.2023 Підприємством подано до Верховного Суду клопотання, в якому воно заперечило проти позову, зазначило, що ні Підприємство, ні його представник станом на 20.02.2023 не отримували копії касаційної скарги; Підприємство просить Суд: надіслати на електронну адресу представника копію касаційної скарги та забезпечити доступ до електронних копій документів справи; визначити строк для подання відзиву; розгляд справи відкласти.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з огляду на таке.

До матеріалів касаційної скарги Банку додано докази направлення відповідної скарги Підприємству, а саме: оригінал опису вкладення до листа від 21.12.2022 та фіскальний чек з поштовою накладною від 21.12.2022 № 4909401574495, згідно з якими на адресу Підприємства (вул. Яр. Мудрого, 76, м. Чернівці, 58000) надіслано копію касаційної скарги.

Копія ухвали Верховного Суду від 16.01.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 926/1181/22 направлена учасникам справи 19.01.2022, у тому числі й Підприємству, на адресу: вул. вул. Яр. Мудрого, 76, м. Чернівці, 58000.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101617890179, яке повернулося на адресу Верховного Суду, підтверджується, що 24.01.2023 копія ухвали Верховного Суду від 16.01.2023 про відкриття касаційного провадження у справі Підприємством отримана.

Оскільки у Підприємства до судового засідання 21.02.2023 було достатньо часу, щоб, у разі необхідності, звернутися до Суду з метою ознайомлення з матеріалами даної справи та подати відзив у строк, визначений ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 (до 07.02.2023), Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання в частині надіслання на електронну адресу представника Підприємства копії касаційної скарги та визначення іншого строку для подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою. Прохання заявника відкласти розгляд справи жодним чином не обґрунтоване.

Розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство з 18.02.2021 перебуває в стані припинення.

10. Строк, визначений засновниками Підприємства для заявлення кредиторських вимог, - 18.04.2021.

11. У позовній заяві Банк стверджує, що 21.02.2022 він звернувся до відповідача із заявою з кредиторськими вимогами, з розрахунком боргу станом на 23.07.2021 та договором банківського обслуговування (з додатками) і що вказані документи надіслані відповідачу поштовим відправленням № 4909401344120 (далі - Поштове відправлення).

12. Разом з тим у матеріалах справи, які перебували на розгляді суду першої інстанції, відсутні докази звернення позивача з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії відповідача, зокрема немає опису вкладення в цінний лист та фіскального чека про відправлення такої вимоги, а також відсутні докази відмови в задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

13. Інформація з сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо Поштового відправлення, на яку посилається позивач, не дає змоги достовірно встановити, що на адресу відповідача направлена саме заява, про яку йдеться.

14. Копії опису вкладення у цінний лист, адресований ліквідаційній комісії Підприємства, з найменуванням предметів-заяви з кредиторськими вимогами та поштової накладної, позивач долучив лише до апеляційної скарги.

Зазначені документи не були подані позивачем під час його звернення до суду першої інстанції з позовною заявою, що підтверджується відсутністю їх у переліку додатків до позовної заяви.

15. Як додаток до позовної заяви позивач подав заяву з кредиторськими вимогами, сформовану в системі Електронний суд з датою формування 28.03.2022. Проте з цієї заяви неможливо встановити строк, коли саме позивач звернувся до ліквідаційної комісії Підприємства та чи не пропущена позовна давність для звернення до суду.

16. Щодо доданих вже до апеляційної скарги копій опису вкладення у цінний лист, адресований ліквідаційній комісії Підприємства (з найменуванням предметів - заява з кредиторськими вимогами та поштової накладної), то позивачем не надано суду апеляційної інстанції доводів та доказів на підтвердження існування обставин, які перешкоджали б позивачу подати відповідні докази надіслання заяви 21.02.2022 разом з позовною заявою або під час подальшого розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак апеляційним господарським судом зазначені копії опису вкладення та накладної не прийнято як докази у справі.

17. Крім вказаних опису та поштової накладної, позивач додав до апеляційної скарги примірник заяви з кредиторськими вимогами до Підприємства, в якій Банк просить розглянути вимоги з оплати 396 463,78 грн. заборгованості; водночас спірною сумою, визначеною позивачем при поданні позову, була інша сума - 387 456,98 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання та включення до ПЛБ кредиторських вимог позивача.

19. Як зазначалося, в обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження Банк послався виключно на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. При цьому скаржник зазначив про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 зі справи № 908/608/18.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Водночас слід враховувати, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

21. Як відповідний висновок Верховного Суду скаржник вказав таке (за текстом касаційної скарги): "Вважаємо, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій, Судами не враховано висновки ВС з подібних правовідносин. Так, відповідно до постанови ВС від 23.01.2019 року у справі № 908/608/18, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (частина 2 статті 111 Цивільного кодексу України)".

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Проте звичайне цитування норми права, в даному разі частини другої статті 111 Цивільного кодексу України, не є висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах.

22. До того ж правовідносини у справі № 908/608/18 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Вказана справа розглянута про банкрутство ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", та провадження в ній закрито.

23. Таким чином, доводи скаржника стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не знайшли підтвердження.

Водночас решта доводів касаційної скарги стосуються виключно питань, пов`язаних із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою (дослідженням) доказів у ній, вже, відповідно, встановлених та досліджених попередніми судоми інстанціями; тим часом згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

25. З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду Чернівецької області від 26.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 926/1181/22 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

26. У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі (у вигляді судового збору) з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Чернівецької області від 26.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 926/1181/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос