Постанова

від 23.02.2023 по справі 904/2965/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2965/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р.

( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 12.12.2022 р.)

по справі

за позовом

Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс",

м. Дніпро

до

Приватного підприємства "ЛСД і К",

м. Дніпро

про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, про стягнення 10 477,00 грн., що складають суму завданих збитків.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2022 р. шматками шиферу з сусідньої автостоянки, яка належить Приватному підприємству "ЛСД і К", було пошкоджено майно Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс", а саме дах на автостоянці.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає про те, що ті обставини, які позивач описує в позовній заяві, мали місце по відношенню до майна Відповідача, а саме до критих навісів на автостоянці Приватного підприємства "ЛСД і К", які зазнали пошкоджень під час події 20.07.2022 р.. Так, 21.07.2022 р. Відповідач звернувся до Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології з запитом про погодні умови у місті Дніпро 20.07.2022 р.. У відповіді № 994-03/20/1017 від 22.07.2022 р. Дніпропетровський РЦГМ зазначив про виникнення шквалів зі швидкістю 25 м/с, що згідно настанови з метрологічного прогнозування відноситься до небезпечних метеорологічних явищ І рівня небезпеки. Крім того, Відповідач вказує про те, що згідно цієї відповіді, до стихійних метеорологічних явищ відноситься сильний вітер (шквал) швидкістю 25-34 м/с, що можливо мало і місце в даному випадку, що також опосередковано підтверджується Дніпропетровським РЦГМ у зазначеній відповіді. Також, Відповідач зазначає про те, що Позивачем не доведено факт приналежності йому права власності на майно, яке на його думку було пошкоджено діями або бездіяльністю Відповідача. На думку Відповідача, надані Позивачем докази не відповідають вимогами ГПК України та не можуть бути прийняті судом до уваги. Щодо показань свідків, то Відповідач вказує про те, що Позивачем в порушення вимог ст. 88 ГПК України, були додані до позовної заяви показання свідків, підписи яких не були нотаріально посвідченні та не зазначено про те, що особи які підписали показання обізнані про кримінальну відповідальність за надання неправильних показань. З огляду на викладене, Відповідач вважає, що в його діях відсутні три з чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, вини та причинного зв`язку, що вказує на безпідставність стягнення збитків.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. в позові відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. та прийняти нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі Скаржник також просив суд про проведення розгляду даної справи з повідомленням ( викликом ) учасників справи.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що у спорі із Відповідачем мають місце всі чотири елемента цивільно-правового порушення. Так в позові нами було зазначено, що має місце завдання шкоди у вигляді пошкодження даху на автостоянці Позивача. Ця шкода зумовлена недбалістю в ужитку з боку Відповідача, який недостатньо міцно закріпив шифер на даху власної автостоянки. Причинний зв`язок, в такому разі, очевидний, оскільки, як би дах на автостоянці Відповідача утримувався належним чином, в нього би не відірвалися шмати шиферу й, як наслідок, не було б пошкодження даху критої частини вже автостоянки Позивача/Апелянта. Вина ж Відповідача полягає у необережності, оскільки він, погано закріплюючи шифер на даху критої частини своєї автостоянки, усвідомлював небезпечність своїх дій (бездіяльності), передбачав їхній небезпечний характер, але легковажно розраховував на відвернення певних шкідливих наслідків. При цьому за наявною судовою практикою господарський суд повинен самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільно-правового порушення, яке стало підставою для започаткування спору про відшкодування шкоди ( постанова Верховного Суду від 04.05.2020 р. по справі № 920/198/19).

Cкаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що залучені до матеріалів справи копії записів з камер відеоспостереження, не можуть бути прийняті в якості належних доказів, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, оскільки відеозапис дозволяє встановити, що запис подій стався саме на автостоянці Позивача.

При цьому Скаржник зазначає, що до апеляційної скарги додаються фото та відеоматеріали за наслідками події, на наступний ранок, де можна побачити пошкодження (проломлений дах), уламки шиферу в місці, яке фігурує на записах з камер спостереження, а також фіксацію автостоянки Відповідача, де містяться пусті місця на криші, звідки зірвало дах (той самий шифер). Додати ці матеріали раніше, Позивач не мав змоги, оскільки всі вони перебували на телефоні начальника автостоянки, котрий здійснював фіксацію, а телефон було розбито до подачі позову та формування доказової бази. Позивач був впевнений, що гаджет не підлягає відновленню, тому навіть не посилався на ці матеріали, й лише нещодавно, на початку грудня, майстри змогли відновити фрагменти з матеріалів на телефоні, серед яких були й ті фото та відео матеріали. Тому, Скаржник вважає причини неподання перелічених доказів під час розгляду справи в першій інстанції більш ніж поважними та об`єктивними й такими, що не залежали від волі Позивача.

Скаржник наголошує на тому, що через неуважність при написанні заяв свідки забули продублювати інформацію про їх обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, хоча й були проінструктовані юристом Позивача, який й повідомляв їх про можливу кримінальну відповідальність та інші їх права та обов`язки у відповідному процесуальному статусі. Разом з тим, Скаржник вважає, що показання свідків є принциповими в даному спорі й при апеляційному перегляді. Позивач заново оформить показання свідків у відповідних заявах але вже з дотриманням законодавчих норм, чітко контролюючи правильність їх складання та окремо подасть клопотання про виклик свідків, аби суд міг під присягою допитати всіх осіб, що володіють певною інформацією. Першочергова помилка може вважатися поважною, з огляду на правову необізнаність осіб, яких залучав Позивач як свідків та певний стан розбалансування всіх українців під час активних бойових дій проти держави-агресора. До того ж, в клопотанні про виклик свідків, Скаржник бажає залучити ще одного свідка, а саме співробітника поліції, який фіксував на наступний ранок після подій стан речей та може проінформувати суд про певні спірні питання приналежності автостоянок, предметів, якими завдано пошкодження, свої враження від спілкування з уповноваженими особами, їх покази тощо.

Скаржник зазначає, що дата закупки матеріалів збігається плюс-мінус із датою, коли сталася подія, що нанесла збитки, й саме це взагалі змусило Позивача/Апелянта закуповувати відповідні матеріалами. Використовувати їх для власних цілей в господарській діяльності неможливо через інший профіль нашого підприємства. Заради економії, Позивач знайшов особу, яка працює з подібним ремонтом та у вільний від роботи час відпрацьовує.

Також, в апеляційній скарзі вказується, що для додаткового доказу приналежності автостоянки саме підприємству Позивача, до цієї апеляційної скарги Скаржником додані документи, а саме: витяг з тех. паспорту на громадський будинок ( нежитлові будівлі та споруди ) від 26.12.2018 р, виконаний ФОП Чаплюк Д. А., копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 р. по справі № 39/481-07, за яким за Позивачем визнається право власності на будівлі та споруди за відповідною адресою, а також витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.09.2007 р. за № 15994872.

Скаржник вважає, що дії/бездіяльність Відповідача не підпадають під визначення форс-мажору, оскільки жодних повідомлень про ураган або чогось на кшталт на момент заподіяння збитків Позивачу/Апелянту не було, а форс-мажор Відповідач не підтвердив ніякими доказами. Позивач впевнений в тому, що негода 20.07.2022 р. не була тим випадком, якому не можна було запобігти, діючи розумно та обачно, а відтак не спостерігається жодних підстав для звільнення Відповідача від обов`язку компенсувати завдані ним збитки.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції не повинен був приймати відзив Відповідача, адже він був поданий з порушенням відведеного строку.

Разом з апеляційною скаргою до суду надійшло клопотання Скаржника про виклик перелічених у заяві свідків для повного та всебічного вирішення справи № 904/2965/22, які володіють повною інформацією щодо події, яка є предметом спору та можуть дати свої покази відносно всіх значущих обставин.

У відповіді на відзив, Скаржник вказує на наявність вини в діях Відповідача, який в будь-якому разі повинний відшкодувати постраждалій стороні всі збитки, котрі вона понесла через діяльність/бездіяльність винуватця, що прямо випливає із діючого національного законодавства.

Крім того, Скаржник зазначає, що на відеозапису є дата та час, коли відбулася подія, котрі відповідають подальшій фіксації ( в тому числі, органами поліції ), а на самій картинці перебуває його автостоянка, що підтверджується відповідністю цієї картинки фотографіям тощо. Позивач/Апелянт впевнений, що суд першої інстанції поверхнево дослідив наданий відеозапис та не врахував важливу інформацію, яка з нього витікає. Скаржник наполягає на новому перегляді означеного відеозапису в купі з новими доказами, не поданими раніше з поважних причин, вважаючи, що це вплине не перегляд рішення першої інстанції.

Також, Скаржник зазначає, що дійсно на самих заявах не містилося застереження про обізнаність свідків із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, необхідні для заяв, що не завіряються нотаріусом (а саме цим виключенням прагнув скористатися Позивач/Апелянт). Разом з тим таке застереження було передбачено безпосередньо по тексту позовної заяви.

З посиланням на розвінчання усіх сумнівів, Скаржник додає до цієї відповіді на відзив Відповідача на апеляційну скаргу Позивача/Апелянта, Інформаційну довідку з Єдиного Державного реєстру на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідного суб`єкта (ПБП «Енерго-Імпекс») за унікальним № 321950571 від 05.02.2023 р., за інформацію з якої будівлі та споруди за адресою; 49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 30 К на праві приватної власності належать саме Позивачу/Апелянту ще з 2007 року. Щодо земельної ділянки, то відносини Позивача з міськрадою знаходяться на певній стадії оформлення Договору оренди, втім через війну та військовий стан, дооформити всю необхідну інформацію неможливо (не працює Кадастрова мапа, тощо).

Апелянт впевнений, що докази подані ними під час розгляду справи у першій інстанції та ті докази, що будуть додані до цієї апеляційної скарги, й які через поважні причини не могли бути подані раніше, дають підстави стверджувати про ту саму більшу вірогідність нанесення Позивачу збитків, аніж ймовірність відсутності нанесення збитків з боку Відповідача. При цьому, Відповідач жодним чином не навів причинно-наслідковий зв`язок між звичайним вітром та його недбалістю в утриманні даху своєї автостоянки. Негода 20.07.2022 р. не була тим випадком, якому не можна було запобігти, діючи розумно та обачно, а відтак не спостерігається жодних підстав для звільнення Відповідача від обов`язку компенсувати завдані ним збитки.

Від Скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 904/2965/22: витягу з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель № 3 від 25.05.2020 р. та платіжні документи, що підтверджують сплату нами податку за землю протягом 2022 року. В обгрунтування свого клопотання, Скаржник посилається на те, що у зв`язку з тим, що одним з основних аргументів Відповідача у відповіді на апеляційну скаргу виступають посилання на те, що будівлі та споруди (або земля, на яких вони розташовані) начебто не належать Апелянту/Позивачу, та з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення даної справи в апеляційній інстанції. Ці документи можуть підтвердити, що оформлення Договору оренди з боку Позивача наразі ведеться. Долучення означених документів раніше вбачалося недоцільним, оскільки Позивач аргументовано вважав, що поданих доказів буде достатньо.

Від Скаржника надійшло клопотання про долучити до матеріалів справи № 904/2965/22 пояснення директора ПБП «Енерго-Імпекс» ОСОБА_1 від 21.07.2022 р. по події, яка спричинила започаткування судового спору, подані на ім`я Начальника ОП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області підполковнику поліції Михайлу Кабаненко. Долучення пояснень директора, Скаржник обгрунтовує необхідністю всебічності та об`єктивності вирішення даної справи в апеляційній інстанції. Як зазначає Заявник - ці пояснення зберігалася у співробітників поліції, тому не могли бути залучені до матеріалів справи раніше, що є поважною причиною неподання відповідного доказу раніше. Наразі цей доказ може додатково підтвердити факт події із заподіяння Апелянту шкоди та належну фіксацію цього факту уповноваженою особою ст. лейтенантом поліції Євгеном Мизіним.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного підприємства "ЛСД і К" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022р. у господарській справі № 904/2965/22 відмовити.

Зокрема, Підприємство посилається на те, що Відповідачем було доведено до відома суду першої інстанції про те, що ним забезпечується вчасний ремонт власних споруд, у випадку такої необхідності, або їх заміну.

Крім того, у відзиві Підприємство посилається на те, що Господарський суд Дніпропетровської області під час винесення рішення не звернув свою увагу на склад цивільного правопорушення, який Позивач побачив в діях Відповідача, через те, що Позивачем взагалі не було ніяким чином доведено приналежності йому права власності на майно, яке було пошкоджено, а також те, що Позивачем не було доведено причетність відповідача до нанесення якоїсь шкоди такому майну.

Підприємство також вказує на те, що єдиним доказом того, що подія, записана на тому відеозаписі, записана саме на автостоянці Апелянта, є те, що цей диск надав сам Апелянт, який міг знайти подібний відеозапис в Інтернеті, або отримати його від третіх осіб, а тому даний диск не може слугувати як доказ по цій справі, оскільки він може бути причетним до якоїсь іншої ситуації, а ПБП «Енерго-Імпекс» не було доведено протилежне.

Крім того, Підприємство зазначає про те, що ПБП «Енерго-Імпекс» до апеляційної скарги долучено нові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідач вважає, що Позивачем не доведено поважності надання ним нового доказу, у вигляді відеозапису з телефону його співробітника, до суду апеляційної інстанції, а тому такий відеозапис не заслуговує на увагу та не може виступати як доказ по справі. Окрім того, з цих відеозаписів все-одно неможливо встановити вину Відповідача у тому, що він не належним чином утримував своє майно, яке, на думку Апелянта, відірвалось та прилетіло до будівель та споруд ПБП «Енерго-Імпекс». Викладені в апеляційній скарзі обставини, є тільки припущеннями Апелянта та жодним чином не доводяться наданими ним доказами у вигляді відеозаписів.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неприйнятність та невідповідність наданих Позивачем показань свідків вимогам ГПК України, а тому не звернув на них уваги. Надані Апелянтом до апеляційної скарги нові заяви свідків фактично виступають в якості нових доказів, жодної поважності надання таких доказів до суду апеляційної інстанції апелянтом не наведено. Крім того, у Відповідача відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б, по-перше, реальність його витрат, а по-друге те, що вони були понесені саме Апелянтом.

Також, на думку Відповідача - ПБП «Енерго-Імпекс» без правомочних підстав користується будівлями та спорудами за адресою: вул. 20-річчя Перемоги, 30К, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 р. у справі № 39/481-07 за позовом ПБП «Енерго-Імпекс» до Дніпровської міської ради про визнання за ним права власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. 20-річчя Перемоги, 30К, на яке посилається Апелянт, було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 р., а справу передано на новий розгляд. На новому розгляді ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2011 р. у справі № 18/5005/10943/2011позовну заяву ПБП «Енерго-Імпекс» про визнання за ним права власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: вул. 20-річчя Перемоги, 30К було залишено без розгляду.

Від Відповідача надійшло клопотання про залучення до розгляду у справі за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства «Енерго-Імпекс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р., у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровську міську раду.

Своє клопотання Заявник обгрунтовує тим, що ПБП «Енерго-Імпекс» незаконно, без правомочних підстав, користується будівлями та спорудами за адресою: вул. 20-річчя Перемоги, 30К, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності. Саме Дніпровська міська рада є розпорядником земель комунальної власності в межах міста Дніпра, в тому числі і земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:09:090:0056, яка не передавалась в оренду Приватному багатопрофільному підприємству «Енерго-Імпекс» (судячи з відповіді ДМР на адвокатський запит), а тому вбачаються можливі порушення прав та законних інтересів Дніпровської міської ради, які Позивач/Апелянт сам же і підтверджує в своїх позовній заяві та апеляційній скарзі, оскільки визнає факт свого користування та забудови цієї земельної ділянки.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.01.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2965/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. по справі № 904/2965/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

20.01.2023 р. матеріали справи № 904/2965/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс", про розгляд справи № 904/2965/22 з повідомленням (викликом) учасників справи. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" надійшло клопотання, в якому Скаржник повторно просив суд про проведення розгляду даної справи з повідомленням (викликом) учасників справи, посилаючись на те, що в такому разі Позивач/Апелянт та Відповідач зможуть поставити один одному запитання, проаналізувати перед судом наявні докази, допитати свідків та вказати на нестиковки у позиції опонентів, а також загалом більш яскраво висвітлити власні правові позиції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 р. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс", про розгляд справи № 904/2965/22 з повідомленням ( викликом ) учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 р. відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до розгляду у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровську міську раду, оскільки Відповідач не довів належними засобами доказування, що рішення у цьому спорі може вплинути на права та обов`язки Дніпровської міської ради.

7. Встановлені судом обставини справи.

За твердженням Позивача - 20.07.2022 р. сталася подія (сильний вітер), в результаті якої шматками шиферу з сусідньої автостоянки, яка належить Приватному підприємству "ЛСД і К", було пошкоджено майно Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс", а саме дах на автостоянці та автотранспортні засоби, які в той момент було припарковано на критій ділянці автостоянки.

На підтвердження викладеного факту до матеріалів справи залучено копії відеозаписів, посилаючись на які, позивач стверджує, що із них (відеозаписів) чітко вбачається, що шматки шиферу були знесенні вітром із даху критої частини сусідньої автостоянки через їх погане закріплення.

В підтвердження зазначених вище обставин Позивач також посилається на покази свідків.

Крім того, Позивач зазначає про те, що додатково факт події підтверджується Талоном-повідомлення єдиного обліку № 8370 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, виданий відділенням поліції № 4.

Позивач вказує про те, що через недбалість та неналежне утримання даху автостоянки Відповідачем, останній був змушений закуповувати будівельні матеріали та наймати бригаду робочих, аби відремонтувати завданні пошкодження.

Таким чином, посилаючись на ст. ст. 22, 1166 ЦК України, а також на ст. ст. 224, 255 ГК України, Позивач вказує про те, що саме бездіяльність Відповідача спричинила настання вказаної події, внаслідок якої останньому завдано збитки на суму 10 477,00 грн., з яких 4 477,00 грн. - вартість будівельних матеріалів, 6 000,00 грн. вартість робіт.

Також, Позивачем на адресу Відповідача надсилалася претензія № 256 від 05.09.2022 р. про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн., яка залишилась без відповіді останнього.

Вказані обставини і стали причиною для звернення Позивача з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Відмовляючи у завдоволені позовних вимог Позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що Позивачем не доведено того, що саме через бездіяльність Відповідача відбулося пошкодження майна на автостоянці, що належить Приватному багатопрофільному підприємствуа «Енерго Імпекс», як не доведено останнім і того, що пошкоджене майно належить саме Позивачеві.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги слід зазначити про таке.

Згідно з частиною 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 906/1179/20 викладено правовий висновок, що приписи частини 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює Апелянтові більш сприятливі, аніж Відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Скаржником до апеляційної скарги додані додаткові докази: витяг з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель № 3 від 25.05.2020 р.; платіжні документи, що підтверджують сплату нами податку за землю протягом 2022 року; пояснення директора ПБП «Енерго-Імпекс» Москаленка С. Я. від 21.07.2022 р. по події, яка спричинила започаткування судового спору; Інформаційну довідку з Єдиного Державного реєстру на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідного суб`єкта ( ПБП «Енерго-Імпекс») за унікальним № 321950571 від 05.02.2023 р.; фото та відеоматеріали за наслідками події, на наступний ранок, заново оформлені показання свідків у відповідних заявах; витяг з Тех. паспорту на громадський будинок (нежитлові будівлі та споруди) від 26.12.2018 р., виконаний ФОП Чаплюк Д. А., копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 р. по справі № 39/481-07, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.09.2007 р. за № 15994872.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Скаржником доводи щодо несвоєчасного подання вказаних доказів зазначає, що ПБП «Енерго-Імпекс» не обґрунтувало неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, які б дійсно об`єктивно не залежали від нього, оскільки всі ці відомості були наявні у Позивача на час звернення з позовом до суду.

За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Позивача про відшкодування шкоди, заподіяної майну Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс", а саме даху на автостоянці шматками шиферу з сусідньої автостоянки, яка належить Приватному підприємству "ЛСД і К" у сумі 10 477,00 грн., з яких 4 477,00 грн. вартість будівельних матеріалів, 6 000,00 грн. вартість робіт.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень частини першої ст. 225 ГКУкраїни, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на Позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці ( діях або бездіяльності ). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага ( життя, здоров`я тощо ). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди ( наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 р. у справі № 902/320/17 ).

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судахздійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Тому, відповідно до правил доказування Позивач повинен довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Однак, як встановив суд першої інстанції, Позивачем не доведено того, що саме через бездіяльність Відповідача відбулося пошкодження майна на автостоянці, що належить Приватному багатопрофільному підприємствуа «Енерго-Імпекс», як не доведено останнім і того, що пошкоджене майно належить саме Позивачеві.

Натомість господарський суд встановив, що залучені Позивачем до матеріалів справи копії записів з камер відеоспостереження, не можуть бути прийняті в якості належних доказів, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, оскільки із них не можливо встановити чи стосується цей запис подій, які сталися саме на автостоянці Позивача; що саме сталося в результаті поривів вітру; яким саме предметом було завдано пошкодження, та їх характер; не можливо встановити із вказаного відеозапису і приналежність предмету, яким завдано пошкодження будь-якій особі, в тім числі і Відповідачу. При цьому, надані Позивачем заяви свідків, господарським судом не були прийняті до уваги, оскільки оформленні з порушенням вимог ст. 88 ГПК України ( а саме: на вказаних заявах підписи свідків не посвідченні нотаріусом, а також відсутнє підтвердження свідків про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень ).

В якості доказу того, що пошкоджене майно належить саме Позивачеві, останнім до позовної заяви в якості додатку доданий ( як зазначено в позові ) витяг з рішення Дніпровської міської ради VII скликання, затвердженого на відповідній сесії, та згідно з яким земельна ділянка за адресою : 49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 22 та кадастровим номером 1210100000:09:090:0056 передається в оренду Позивачу.

При дослідженні вказаного документу вбачається, що останній являє собою аркуш паперу без будь яких реквізитів ( номеру та дати прийняття рішення ) на якому зазначено, що Дніпропетровська міська рада на сесії VII скликання прийняла рішення про передачу земельної ділянки по вул. 20-річчя Перемоги, 30 К ( Самарський район ) в оренду ПБП «ЕНЕРГО-ІМПЕКС», код ЄДРПОУ 13419447, по фактичному розміщенню будівель і споруд. 1. Затвердити проект землеустрою, розроблений КП «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» Дніпропетровської міської ради, щодо відведення земельної ділянки по вул. 20-річчя Перемоги, 30 К. 2. Зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,4311 га ( кадастровий номер 1210100000:09:090:0056 ), по вул. 20-річчя Перемоги, 30 К за територіальною громадою м. Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради. 3. Затвердити умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо її відведення, і передати ПРИВАТНОМУ БАГАТОПРОФІЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ЕНЕРГО-ІМПЕКС», код ЄДРПОУ 13419447, земельну ділянку (план земельної ділянки додається), площею 0,4311 га (кадастровий номер 1210100000:09:090:0056), у томі числі: 0,4005 га за рахунок земель, раніше наданих у користування ПБП «ЕНЕРГО-ІМПЕКС», 0,0306 га - за рахунок земель, не наданих у власність.

Будь-яких інших документів, що підтверджують право власності Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на криту ділянку автостоянки, дах якої було пошкоджено суду першої інстанції надано не було.

При цьому, в апеляційній скарзі в обгрунтуваня своїх доводів щодо приналежності автостоянки саме підприємству Позивача, Скаржник посилається на копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 р. по справі № 39/481-07, яким за Позивачем визнається право власності на будівлі та споруди за відповідною адресою, а також на витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.09.2007 р. за № 15994872.

Разом з цим, як вбачається з копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.09.2007 р. за № 15994872 виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ( реєстраційний номер 20347048 ) - тип об`єкта: будівлі і споруди, адреса об`єкта: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30к. Власники: Приватне багатопрофільне підприємство «ЕНЕРГО-ІМПЕКС». Підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду Дніпропетровської області № б/н від 16.08.2007 р. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.09.2007 р..

Щодо рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2007 р. по справі № 39/481-07, за яким за Позивачем було визнане право власності на будівлі та споруди за відповідною адресою, то воно було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На новому розгляді ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2011 р. у справі № 18/5005/10943/2011 позовна заява приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" до Дніпропетровської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані по вул. 20 річчя Перемоги, буд. 30 К: літ. „Р-3 адміністративна будівля загальною площею 497,7 кв.м., будівля літ. „К кладова загальною площею 18,0 кв.м., будівля літ. „З електромайстерня загальною площею 16,5 кв.м., літ. „О навіс; на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані по вул. 20 річчя Перемоги, буд. 30 Д: літ. „Н навіс, літ. „Л навіс, літ. „М навіс, без додаткового введення об`єкта в експлуатацію з підста передбачених ст. 376 ЦК України була залишена без розгляду.

Отже, з наведеного вбачається, що реєстрація права власності Позивача на нерухоме майно ( тип об`єкта: будівлі і споруди, адреса об`єкта: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30к. ) відбулося на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке в подальшому було скасоване.

Щодо посилання Скаржника на державну реєстрацію речових прав на зазначене в позові нерухоме майно, слід зазначити наступне, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справ № 916/675/15.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Позивача про виклик перелічених у заяві свідків, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

За змістом ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Заяв зазначених осіб, а саме щодо допиту їх в якості свідків, у строк, встановлений для подання доказів, до суду апеляційної інстанції не надходило, що свідчить про те, що вимоги вказаної норми не було виконано Позивачем та унеможливлює застосування норми ст. 89 ГПК України ( щодо допиту свідків ), оскільки допит свідка відбувається у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, вказані обставини унеможливлюють допит зазначених Позивачем осіб в якості свідків, та є підставами для відмови в задоволенні клопотання Позивача на підставі ст. ст. 87 - 89 ГПК України.

Разом з тим, принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 року вказано, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998 року).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Позивач, в підтвердження фактів викладених в позові, надав до матеріалів справи заяви свідків. Однак, колегія суддів, проаналізувавши положення ч. ч. 1-3 ст. 88 ГПК України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані Позивачем заяви свідків не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, оскільки на вказаних заявах підписи свідків не посвідченні нотаріусом, а також відсутнє підтвердження свідків про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень, а тому не можуть вважатися доказом в розумінні ст. 73 ГПК України, а відтак правомірно не прийнятті до уваги судом першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстави для задоволення заявлених вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. у справі № 904/2965/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Березкіна