Ухвала

від 05.04.2023 по справі 904/2965/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2965/22

Провадження № 1872/2023

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Банаська О. О., Погребняка В. Я.

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс"

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023

у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. - головуючий, Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В.

у справі № 904/2965/22

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс"

до Приватного підприємства "ЛСД і К"

про відшкодування збитків у сумі 10 477,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ЛСД і К" 10 477,00 грн, що складають суму завданих збитків.

12.12.2022 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2965/22 у позові відмовлено.

23.02.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/2965/22 залишено без змін.

24.02.2023 від Приватного підприємства "ЛСД і К" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про надання доказів професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн та стягнення їх у повному обсязі з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс", яке за своєю суттю є клопотанням про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

14.03.2023 додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 904/2965/22 задоволено частково. Стяґнуто з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на користь Приватного підприємства "ЛСД і К" 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видано наказ.

20.03.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") Приватним багатопрофільним підприємством "Енерго-Імпекс" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (у касаційній скарзі помилково вказано дату 23.02.2023) у справі №904/2965/22; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

22.03.2023 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Банаська О. О.., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/2965/22 з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є відшкодування збитків у сумі 10 477,00 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2022 році (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Отже, справа №904/2965/22 є малозначною в силу статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, Приватним багатопрофільним підприємством "Енерго-Імпекс" у касаційному порядку оскаржується додаткова постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 904/2965/22, якою клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 904/2965/22 задоволено частково, стяґнуто з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на користь Приватного підприємства "ЛСД і К" 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що зі змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, положення пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Стверджуючи про необхідність відкриття касаційного провадження у даній справі, скаржник посилається на підпункти а), б) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та зазначає, що порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення у фундаментальній сфері - сфері відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, при цьому заявник касаційної скарги позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Водночас, під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги колегією суддів встановлено, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, та в цілому до заперечення результату розгляду судом клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" не має.

Разом з цим Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 904/2965/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №904/2965/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк