Постанова

від 23.02.2023 по справі 904/2965/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2965/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р.

( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.01.2023 р.)

по справі

за позовом

Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс",

м. Дніпро

до

Приватного підприємства "ЛСД і К",

м. Дніпро

про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, про стягнення 10 477,00 грн., що складають суму завданих збитків.

У відзиві на позов відповідач вказував про те, що відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи складає 15 000,00 грн., остаточний розрахунок витрат буде наданий останнім до закінчення розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. в позові відмовлено.

14.12.2022 р. Відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" на користь Приватного підприємства "ЛСД і К" - 8 000,00 грн. витат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс", в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що Додаткове рішення є незаконним та необгрунтованим, а суд першої інстанції невірно дослідив фактичні обставини справи, проігнорувавши надані Позивачем аргументи. Як зазначає Скаржник, при оцінці складності справи слід враховувати предмет спору, характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставин, які підлягають з`ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих процесуальних документів тощо. Безсумнівно, що справа № 904/2965/22, де звичайний предмет спору, мінімальна кількість учасників процесу, незначна кількість обставин та доказів, необхідних для встановлення та аналізу, та незначна кількість обсягу процесуальних документів не може відноситися до категорії складних, що прямо впливає на правничі послуги, їх оцінку та вартість, а також співрозмірність із фактичними реаліями в розрізі вирішення питання про відшкодування Відповідачу понесених витрат.

Водночас, на думку Скаржника, залучення адвоката до вирішення спору між Позивачем та Відповідачем не було обов`язковим, та виступило виключно невмотивованим бажанням останнього, оскільки сама справа вирізняється незначною складністю, її вирішення відбулося в рамках спрощеного позовного провадження, навіть без виклику сторін, й сторона Позивача не залучала до формування своєї правової позиції професійного адвоката. З огляду на ціну позову, відсутність публічного інтересу та жодного впливу на репутацією тієї чи іншої сторони, розмір заявлених Відповідачем вимог по відшкодуванню судових витрат на правничу допомогу аж ніяк не здається обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням перелічених елементів ( так само не здається обґрунтованим та пропорційним до предмета спору й розмір фактично присудженого відшкодування ). До того ж, поведінка Позивача в справі була добропорядною, дій на затягування процесу не вчинялося, необгрунтовані заяви чи клопотання не подавалися, а ціна позову не була штучно завищена. В рамках досліджуваної справи, представник Відповідача виконав незначний обсяг юридичної та технічної роботи, адже фактично обмежився єдиною заявою по суті спору - відзивом, з огляду на необізнаність Позивача/Апелянта про його існування.

При цьому Скаржник зазначає, що витрачені години на підготовку процесуальних документів, зазначені у звіті представника Відповідача, є вочевидь неспівмірними із складністю виконаної роботи, особливо враховуючи фактичну відсутність потреби у зборі доказів, безпосереднього виїзду до суду, тощо. До того ж, представником Відповідача не додано доказів, що саме той час, який було зазначено в звіті, реально було витрачено на підготовку того чи іншого процесуального документу, здійснення тієї чи іншої процесуальної дії. Отже, заявлений розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є абсолютно необгрунтованим, нерозумним та неспівмірним із фактичними обставинами справи, ціною позову, складністю та значенням досліджуваної судової справи для сторін.

Скаржник наголошує на тому, що ціна позову складає 10 477,00 грн., а вартість юридичних послуг для Відповідача склала 16 000,00 грн., що складає майже 153 %. Разом з тим, присуджена фактична сума відшкодування складає 8 000,00 грн., що дорівнює 76,5 %.

Крім того, Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що представник Відповідача під час судового розгляду до закінчення судових дебатів заявляв про те, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000, 00 грн. будуть подані впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду. Не заявляв про це представник Відповідача й усно. Відповідач не сплатив та не планує сплачувати за адвокатські послуги.

У відповіді на відзив, Скаржник вказує на те, що судовий збір ( як й витрати на професійну правничу допомогу або інші витрати, пов`язані із розглядом справи ) не входить до складу ціни позову, а є витратами, пов`язаними із розглядом справи. Ціна ж позову в справах щодо матеріального відшкодування, зокрема, сприяє правильному визначенню судового збору. Апелянт/Позивач, зі свого боку, як у апеляційній скарзі, так й в інших заявах по досліджуваному питанню, лише акцентував увагу на тому, що залучення адвоката, який за розгляд справи в першій інстанції бере 16 000 грн. при ціні позову у трохи більше 10 000 грн. є фінансовим ризиком, який повністю бере на себе саме Відповідач, а заявлені кошти та ті, що присудив суд першої інстанції, абсолютно неспіврозмірні із складності справи та її фактичним обставинам.

Разом з тим, враховуючи інші доводи на противагу бажанню Відповідача отримати відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу за кошт Позивача, Скаржник вважає, що й така сума є необ`єктивною, а жодні відшкодування взагалі не повинні покладатися на Позивача, з огляду не непропорційність обставин справи, її значення для сторін, доказової бази та складності заявленому об`єму та вартості юридичних/правничих послуг.

Скаржник зазначає, що заява про відшкодування судових витрат має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.09.2020 р. по справі № 910/13193/19. При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання зазначеного порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Приватного підприємства "ЛСД і К" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Підприємство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, посилається на те, що на моменті подання позовної заяви Позивач просив стягнути вже більше 13 000,00 грн., а під час подання ним апеляційної скарги така сума збільшилась вже до 17 000,00 грн., що аж ніяк не трохи більше 10 000,00 грн..

Зокрема, Підприємство посилається на те, що у відзиві на позовну заяву Відповідачем було вказано орієнтовну суму судових витрат у розмірі 15 000,00 грн., які Відповідач просив стягнути з Позивача у своєму відзиві ( п. 4 прохальної частини відзиву на позовну заяву ). Окрім того, Відповідачем було вказано про те, що остаточний розрахунок витрат буде наданий до закінчення розгляду справи, проте, через те, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного провадження, представнику Відповідача було тяжко вгадати коли буде винесено рішення суду, у зв`язку із чим таке клопотання було подано впродовж 5 днів з дня винесення рішення по справі, що прямо передбачено ст. 129 ГПК України.

Підприємство на виконання пункту 8 ст. 165 ГПК України, повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести Відповідач в зв`язку із розглядом апеляційної скарги ПБП «Енерго-Імпекс» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. складає 6 000,00 грн. як витрати на професійну правничу допомогу. Остаточний розрахунок витрат буде наданий Відповідачем до закінчення розгляду справи або не пізніше 5 днів з дати винесення постанови по справі.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

Приватне багатопрофільне підприємство "Енерго-Імпекс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 10 477,00 грн., що складають суму завданих збитків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 р. у задоволенні позовних вимог за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" до Приватного підприємства "ЛСД і К" про відшкодування завданих збитків у сумі 10 477,00 грн. відмовлено.

У відзиві на позов відповідач вказував про те, що відповідно до п. 8 ч. 3 ст.165 ГПК України попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи складає 15 000,00 грн., остаточний розрахунок витрат буде наданий останнім до закінчення розгляду справи.

14.12.2022 р. Відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн..

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: договір 4/2022 від 17.11.2022 р. про надання правової допомоги; ордер № 1164259 від 17.11.2022 р., акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 31.11.2022 р., звіт про надану правничу допомогу. Статус адвоката Лутошкіна І.О. підтверджується копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5457 від 29.07.2022 р..

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 31.11.2022 р., відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, пов`язану з представництвом законних інтересів клієнта в обсягах, визначених у звіті від 31.11.2022 р..

Розмір винагороди (гонорару) адвоката за надану правничу допомогу склав: 16 000,00 грн., без ПДВ.

Зі звіту про надану правничу допомогу вбачається, що адвокатом надано наступну правову допомогу: консультація з приводу розгляду справи № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про ознайомлення зі справою № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позовну заяву по справі № 904/2965/22 2 000,00 грн., 4 год. 8 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про надання доказів правничої допомоги по справі № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн. Всього 8 год. - 16 000,00 грн..

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди до Договору № 4/2022 від 17.11.2022 р., строк оплати наданої Адвокатом Клієнту правничої допомоги підлягає оплаті останнім не пізніше 31.12.2023 р. та повинен бути сплачений на підставі виставленого раніше рахунку-фактури № 1 від 31.11.2022 р., який залишається дійсним.

Господарським судом Дніпропетровської області 10.01.2023 р. винесене додаткове рішення, яким клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" на користь Приватного підприємства "ЛСД і К" - 8 000,00 грн. витат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що суд погоджується із думкою Позивача, викладеною в запереченнях та додаткових поясненнях та вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Відповідача роботи ( наданих послуг ) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності, необхідності ) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п`ятої ст. 129 ГПК України. При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, а також з урахуванням частини четвертої ст. 129 ГПК України, за змістом якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на Позивача, господарський суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на Позивача складає 8 000,00 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення господарського суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд ( за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Як зазначалося раніше, на підтвердження доказів понесення витрат на правову допомогу Відповідачем подано до суду: договір 4/2022 від 17.11.2022 р. про надання правової допомоги; ордер № 1164259 від 17.11.2022 р., акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 31.11.2022 р., звіт про надану правничу допомогу. Статус адвоката Лутошкіна І.О. підтверджується копією свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5457 від 29.07.2022 р..

Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 31.11.2022 р., відповідно до якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, пов`язану з представництвом законних інтересів клієнта в обсягах, визначених у звіті від 31.11.2022 р.. Розмір винагороди (гонорару) адвоката за надану правничу допомогу склав: 16 000,00 грн., без ПДВ.

Зі звіту про надану правничу допомогу вбачається, що адвокатом надано наступну правову допомогу: консультація з приводу розгляду справи № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про ознайомлення зі справою № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області відзиву на позовну заяву по справі № 904/2965/22 2 000,00 грн., 4 год. 8 000,00 грн.; підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області заяви про надання доказів правничої допомоги по справі № 904/2965/22 2 000,00 грн., 1 год. 2 000,00 грн. Всього 8 год. - 16 000,00 грн..

У запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Позивач просив відмовити у задоволенні заяви Відповідача про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній окрім іншого, вказує про те, що враховуючи ціну позову, відсутність публічного інтересу та жодного впливу на репутацію тієї чи іншої сторони, розмір заявлених Відповідачем вимог про відшкодування судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та непропорційним відносно предмету спору.

Як вже, було зазначено вище, суд попередньої інстанції надав оцінку доводам Позивача, викладеним у заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Відповідача роботи ( наданих послуг ) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності, необхідності ) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п`ятої ст. 129 ГПК України, а тому загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на Позивача складає 8 000,00 грн..

Суд, у контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду попредньої інстанції зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суди здійснюють з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 86 ГПК у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 915/1473/20, від 27.01.2022 р. у справі № 910/17733/20 та від 15.12.2021 р. у справі № 910/2166/21.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 р. у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 р. у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 р. у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Посилання Скаржника на те, що необхідною умовою для вирішення питання про перерозподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, колегією суддів відхиляються, позаяк витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої ст. 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Беручи до уваги обставини щодо відмови у задоволенні позовних вимог, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, місцевий господарський суд, врахувавши заперечення Позивача в цій частині дійшов висновк про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 8 000,00 грн, оскільки заявлений Відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн. не відповідає критеріям, які наведені у частині четвертій ст. 126 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Дослідивши надані Відповідачем докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 16 000, 00 грн. та навідть зменшений судом першої інстанції до 8 000 грн. не є пропорційним до предмета позову ( стягнення 10 477,00 грн. ) та необґрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, відсутності публічного інтересу та жодного впливу на репутацією тієї чи іншої сторони та складністю цієї справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. До того ж, вартість юридичних послуг для Відповідача склала 16 000,00 грн., що складає майже 153 % від ціни позову ( 10 477,00 грн. ). Разом з тим, присуджена фактична сума відшкодування складає 8 000,00 грн., що дорівнює 76,5 %.

З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи колегія суддів вважає за необхідне обмежити розмір заявлених Відповідачем до стягнення витрат до 1 047, 00 грн. ( 10 % від ціни позову ).

При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 р. у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи наявність клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, важає, що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 1 047, 00 грн..

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. у справі № 904/2965/22 зміні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. у справі № 904/2965/22 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 р. у справі № 904/2965/22 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Клопотання Приватного підприємства "ЛСД і К" про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго - Імпекс" (49127, м. Дніпро, вул. 20 років Перемоги, буд. 30Д; код ЄДРПОУ 13419447) на користь Приватного підприємства "ЛСД і К" (49127, м. Дніпро, вул. 20 років Перемоги, 22; код ЄДРПОУ 25013966) 1 047, 00 грн. - витати на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити."

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

СуддяО.В. Березкіна