Рішення

від 21.02.2023 по справі 638/14722/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14722/20

Провадження № 2/638/504/23

РІШЕННЯ

іменем України

21.02.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді Штих Т.В.,

секретаря Зайченка Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Споживчого товариства « ЖБК « АВАНТАЖ», третя особа ОСОБА_3 про примусове виконання обов`язку в натурі і визнання права на заміну пайовика у договорах асоційованого членства у СТ « ЖБК АВАНТАЖ»,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , СТ «ЖБК «Авантаж» про примусове виконання обов`язку в натурі, визнання права на заміну пайовика у договорах асоційованого членства у споживчому товаристві.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у травні 2017 року позивач ОСОБА_1 позичив грошові кошти відповідачу ОСОБА_2 на підставі розписки- зобов`язання від 13.05.2017 в сумі 40000,00 дол. США, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язалась використати зазначені грошові кошти для здійснення стовідсоткової передплати за договорами асоційованого членства у споживчому товаристві ЖБК «Авантаж» № 60-50/Н, № 22-17/Нп, № 23-18/Нп щодо будівництва трикімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 140,6 кв.м. та двох місць для паркування автомобіля №17 та АДРЕСА_2 ; переоформити за першою вимогою вказані договори або переоформити право власності на вказану нерухомість на позивача ОСОБА_1 .. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 на письмову пропозицію позивача ОСОБА_1 від 27.09.2020 відмовилась добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання, що стало підставою для звернення позивача до суду.

16.12.2020 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що джерелами походження пайових внесків, що були сплачені на рахунок СТ «ЖБК «Авантаж» це заощадження родини ОСОБА_4 , дохід отриманий від здачі нежитлового приміщення в оренду, а також подаровані батьком грошові кошти. Крім того зазначає, що грошових коштів для внесення свого паю від позивача ОСОБА_1 не отримувала, свій підпис на розписці- зобов`язанні від 13.05.2017 не ставила. Вказану розписку- зобов`язання вважає такою, що створена штучно.

19.01.2021 позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якій він не погодився з доводами відповідачки, просив їх відхилити при розгляді справи по суті та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18.08.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та позовних вимог. В обґрунтування заяви зазначає, що 07.07.2021 відповідач ОСОБА_2 оформила на себе право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та два місця для паркування автомобілів № 17 та АДРЕСА_2 (інформаційна довідка №269557443 від 09.08.2021 з Реєстру прав власності на нерухоме майно), що потягло за собою зміну правового статусу відповідачів у справі, а відтак унеможливлює задоволення первинних позовних вимог. З огляду на зазначене просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , двох місць для паркування автомобіля №17 та АДРЕСА_2 ; припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на зазначені об`єкти нерухомості, зобов`язати відповідача ОСОБА_2 передати в натурі ОСОБА_1 зазначені об`єкти нерухомості.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» надано визначення паю - це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

Згідно ст. 21 Закону України «Про кооперацію», пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Відповідно до п.3.1.2. договорів асоційованого членства у споживчому товаристві ЖБК «Авантаж» № 60-50/Н, № 22-17/Нп, № 23-18/Нп ОСОБА_2 має право передати свої права та обов?язки за означеними договорами третій особі до здачі будинку та паркінгу в експлуатацію виключно за згодою сторін, шляхом письмового повідомлення ЖБК «Авантаж».

Також, п.9.4. договорів асоційованого членства у споживчомутоваристві ЖБК«Авантаж» №60-50/Н,№ 22-17/Нп,№ 23-18/Нп передбачено, що всі зміни та доповнення мають бути оформлені в письмовій формі та закріплені додатковими угодами.

Так, згідно ч.1 ст.520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Таким чином, внесена відповідачем ОСОБА_2 сума грошових коштів у розмірі 100000,00 гривень складає пай ОСОБА_2 у кооператив та є ціною визнаного за ОСОБА_2 майнового права, як очікування у подальшому отримати створене майно місце для паркування автомобіля №17 по АДРЕСА_3 ; сума грошових коштів у розмірі 100000,00 гривень складає пай ОСОБА_2 у кооператив та є ціною визнаного за ОСОБА_2 майнового права, як очікування у подальшому отримати створене майно місце для паркування автомобіля №18 по АДРЕСА_3 ; сума грошових коштів у розмірі 984200,00 гривень складає пай ОСОБА_2 у кооператив та є ціною визнаного за ОСОБА_2 майнового права, як очікування у подальшому отримати створене майно квартира АДРЕСА_4 ;

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 повністю сплатила пайові внески за квартиру та два місця для паркування автомобілів по АДРЕСА_3 , що підтверджується доданими до матеріалів справи довідками про виплату долі та квитанціями про сплату пайових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому відповідач ОСОБА_2 , на виконання умов договорів асоційованого членства у споживчому товаристві ЖБК «Авантаж» № 60-50/Н, № 22-17/Нп, № 23-18/Нп, зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2404911963101); машино-місце № НОМЕР_1 у підвалі житлового будинку літ. «А-10-11» по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2404813863101), машино-місце №18 у підвалі житлового будинку літ. «А-10-11» по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2404830363101).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 269557443, сформована 09.08.2021), підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 є довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 604-50/Р; підставою для державної реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_1 у підвалі житлового будинку літ. «А-10-11» по АДРЕСА_3 є довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 606-17/П/Р; підставою для державної реєстрації права власності на машино-місце № НОМЕР_2 у підвалі житлового будинку літ. «А-10-11» по АДРЕСА_3 є довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 608-18/П/Р.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Зі змісту розписки- зобов`язання від 13.05.2017 не вбачається отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів саме у борг. Так само і не встановлено й обов`язку відповідача ОСОБА_2 повернути грошові кошти позивачу.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16Цивільного кодексу). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії)(пункт 94 постанови Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

За таких обставин, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів суд дійшов до висновку про відмову з задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 15,16,190,328,331 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Споживчого товариства«ЖБК«АВАНТАЖ»,третяособа ОСОБА_3 пропримусовевиконанняобов`язку внатурі івизнання правана замінупайовика удоговорах асоційованогочленства уСТ «ЖБК АВАНТАЖ» - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2023 року.

Суддя Т.В. ШТИХ