Постанова

від 22.02.2023 по справі 810/5928/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 810/5928/15

касаційне провадження № К/9901/41638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 (суддя Кушнова А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімершпагат» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому, з урахуванням змін до позову, просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.07.2015 №0008181520, визнати протиправними дії Інспекції щодо некоректного відображення в АІС «Податковий блок» в програмі «Обробка податкової звітності та платежів» показників податкової декларації в рядках 10, 17, 18, 25, 25.1.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що у Інспекції були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки Товариство в межах строків, встановлених ПК України, сплатило самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за серпень-листопад 2014 року, січень 2015 року, визначені платником самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, водночас, зазначені кошти були спрямовані контролюючим органом в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу та застосовано штрафні санкції за порушення платником строків сплати податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, позов задовольнив, визнав протиправними дії Інспекції, які полягають у некоректному відображенні в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» в підсистемі «Обробка податкової звітності та платежів» показників податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2014 року №9054138523 від 19.09.2014 в рядках 10.1, 17, 18, 25, 25.1; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 15.07.2015 №0008181520.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суми самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року позивачем були сплачені своєчасно та у повному обсязі, а підставою для спрямування платежів позивача в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості слугувало некоректне відображення в АІС «Податковий блок» в програмі «Обробка податкової звітності та платежів» показників податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2014 року в рядках 10.1, 17, 18, 25, 25.1.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували, що внаслідок несплати Товариством податку на додану вартість за серпень 2014 року в інтегрованій картці позивача з урахуванням передплати в розмірі 93,00 грн станом на 30.09.2014 виникла недоїмка в розмірі 339200,00 грн, яка послідовно збільшувалась на суму самостійно визначених грошових зобов`язань згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року, при цьому платежі, якими позивач сплачував поточні податкові зобов`язання відповідно до податкових декларацій за вказаний податковий період, відповідач щоразу зараховував у рахунок сплати недоїмки, яка виникла на підставі декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 19.09.2014 позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року разом з додатками 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» та 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно квитанції №1 податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2014 року було доставлено до Державної фіскальної служби України 19.09.2014 о 17:48:56 год. та збережено на центральному рівні. За результатами обробки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року на рівні ДФС України, вказана декларація була прийнята та доставлена до Інспекції 19.09.2014 о 19:55:06, зареєстрована за №9054138523, про що підприємству видано квитанцію №2.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана позивачем, товариством у рядку 9 «Усього податкових зобов`язань» визначено 359157,00 грн; у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» - 1696186,00 грн (колонка «А» «обсяги придбання (без ПДВ)) та 339237,00 грн (колонка «Б» «Дозволений податковий кредит); у рядку 17 «Усього податкового кредиту» - 339237,00 грн.; у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) - 19920,00 грн; у рядку 25.1 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/ спеціального фонду державного бюджету» - 56,00 грн.

Порівнюючи податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана позивачем та примірник (копію) податкової декларації за серпень 2014 року, що роздрукована з АІС «Податковий блок» та надана органами фіскальної служби судами встановлено, що числові значення окремих рядків, а саме 10.1, 17, 18 та 25.1, у таких деклараціях різняться.

Так, як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, що надана контролюючим органом: у рядку 10.1 у колонці «А» «обсяги придбання (без ПДВ) - міститься прочерк, в той час як за даними декларації позивача визначено 1696186,00 грн; у колонці «Б» «Дозволений податковий кредит - 0, за даними позивача 339237,00; - у рядку 17 «Усього податкового кредиту» - 0 (за даними позивача 339237,00 грн); у рядку 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) - 359157,00 грн (за даними позивача 19920,00 грн); у рядку 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету - 339293,00 грн (за даними позивача - 56,00 грн).

Податкова звітність за серпень 2014 року була подана Товариством засобами телекомунікаційного зв`язку.

Інспекцією проведено перевірку Товариства з питань дотримання строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 02.07.2015 №126/10-04-15-20/34284250 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: грошові зобов`язання із терміном сплати до 30.09.2014 (дата сплати 24.12.2014, 29.12.2014, 03.02.2015, 03.02.2015, 16.04.2015, що призвело до затримки на, відповідно 85, 90, 126, 126 та 198 днів); до 30.10.2014 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 168 днів); до 30.12.2014 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 107 днів); до 28.02.2015 (дата фактичної сплати 16.04.2015, що призвело до затримки на 47 днів).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0008181520, яким відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 70727,12 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (абзац 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Положеннями статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункт 87.9 статті 87 ПК України).

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податковим законодавством визначено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При цьому, у разі не сплати узгоджених грошових зобов`язань платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем у графі 25 та 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року було задекларовано суму податкового зобов`язання у розмірі 56,00 грн, погашення якої забезпечувалось наявною у позивача переплатою в розмірі 93,00 грн, будь-яких зауважень до електронного цифрового підпису, яким скріплена податкова декларація позивача, у податкового органу не виникло, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття податкової звітності, її обробку та внесення її показників до бази даних ДФС, не виникло таких сумнівів і в Державної фіскальної служби України, яка здійснювала процедуру приймання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, про що позивач отримав квитанцію №1.

Відповідачем не спростовано факту отримання податкової декларації Товариства за серпень 2014 року із самостійно визначеною сумою грошового зобов`язання у розмірі 56,00 грн, а некоректне відображенні відповідачем в АІС «Податковий блок» в програмі «Обробка податкової звітності та платежів» показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2014 року в рядках 10.1, 17, 18, 25, 25.1 призвело до утворення податкового боргу та його послідовне збільшення на суму самостійно визначених податкових зобов`язань згідно декларацій з податку на додану вартість за вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року.

Платежі, спрямовані на погашення самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року відповідачем зараховувались в рахунок сплати зобов`язання за серпень 2014 року з одночасним нарахуванням штрафних санкцій по факту сплати неіснуючого податкового боргу, копіями платіжних доручень, даними інтегрованої картки Товариства підтверджується, що суми самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2014 року та січень 2015 року позивачем були сплачені своєчасно та у повному обсязі.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування штрафу оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, та як наслідок, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач самостійно сплатив суму узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку, що у Інспекції були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 ПК України.

Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно подання позивачем податкових декларацій та подальше відображення даних, визначених у таких деклараціях в інтегрованій картці платника, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк