Постанова

від 13.02.2023 по справі 2-1158/2009

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/522/23

Справа № 2-1158/2009

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні завідсутністю учасниківсправи апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2009 року, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору від 21.12.2007 року № 014/0034/74/87213, банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 98 455 дол. США, строком до 21.12.2027 року із сплатою 12,65% відсотків річних за користування кредитними коштами, щомісячно 1129,01 дол. США, згідно графіка погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 та п. 4 вказаного кредитного договору, банк повністю та в строки виконав зобовязання по договору, надавши кредит ОСОБА_2 в сумі 98 455 дол. США.

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу, не виконує умови вказаного кредитного договору, тобто своєчасно не повернув позивачу кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами.

В якості забезпечення кредиту між позивачем і ОСОБА_3 , був підписаний договір поруки від 21.12.2007 року, згідно із якого остання, на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 .

Згідно із п. 3.1 договорів поруки від 21.12.2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань по кредитному договору, ОСОБА_3 , як поручитель, несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, тобто, на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

21 грудня 2007 року в якості забезпечення між позивачем та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно із якого відповідач передав в заставу позивачу нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1500 га, в тому числі по угіддям : рілля - 0,0567 га, забудовані землі 0,0933 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу від 21.01.2007 р. земельної ділянки, площею 0,1500 га, в тому числі по угіддям: рілля - 0,0567 га, забудовані землі 0,0933 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок невиконання умов кредитного договору, станом на 10.04.2009 року заборгованість відповідачів перед позивачем складає 121 939 дол. США грн. 65 центів, що по курсу НБУ (1 дол. США =7,7 грн.) складає 938 935 грн. 29 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом 751 414 грн. 51 коп.; заборгованість за відсотками 7 291 грн. 82 коп.; заборгованість за простроченими відсотками 87 565 грн. 56 коп.; заборгованість за пенею 92663 грн. 40 коп.

З наведених підстав представниця позивача просила суд, постановити рішення, яким вказаний позов задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитом на загальну суму 938 935 грн. 29 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 938 935 грн. 29 коп. задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором №014/034/74/87213 від 21.12.2007 року, в розмірі 938 935 грн. 29 коп. Стягнено з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті держмита у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 30 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та постановити нове судове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки від 21.12.2007 року.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 01 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

23 січня 2023 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що у Відділенні поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 м. Овідіополь в провадженні знаходиться справа, яка внесена до реєстру досудових розслідувань за №12021163380000152 за заявою ОСОБА_5 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, де підозрюваним є ОСОБА_2 . На час судового засідання по кримінальному провадженню ще проводиться попереднє розслідування, по якому не проведена почеркознавча (графологічна) експертиза

Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Посилання заявника на наявність кримінального провадження, яке внесено до реєстру досудових розслідувань за №12021163380000152 за заявою ОСОБА_5 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, не приймаються судом до уваги, оскільки із документів не вбачається, що досудове розслідування здійснюється за договорами, які є предметом розгляду вказаної цивільної справи. Більш того, відповідь правоохоронних органів не містить інформації щодо вручення підозри ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 грудня 2007 року між позивачем ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_2 , на підставі заяви останнього про видачу кредиту, був укладений Кредитний договір № 014/0034/74/87213 про надання кредиту у сумі 98 455 дол. США на строк строком по 21.12.2027 року із сплатою 12,65% відсотків річних за користування кредитними коштами, щомісячно 1129,01 дол. США, згідно графіка погашення кредиту (а.с. 14-20).

Відповідно до умов укладеного договору, кредитний договір складається з графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору) (зворотний а.с. 17).

Кредит було отриманий відповідачем 21.12.2007 року, що підтверджується підписаним кредитним договором.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 21.12.2007 року, згідно умов якого, остання на добровільних засадах бере на себе зобов`язання відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору, а саме :як поручитель, несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 (боржник), включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, тобто, на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (а.с. 23-24).

21 грудня 2007 року в якості забезпечення між позивачем та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно якого відповідач передав в заставу позивачу нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1500 га, в тому числі по угіддям: рілля- 0,0567 га, забудовані землі 0,0933 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-29).

Проте відповідач ОСОБА_2 , в порушення умов кредитного договору, своєчасно й у повному обсязі не погашавкредит та не сплачував відсотки за користування коштами, підставою чого і стало звернення позивача до суду з вимогами про погашення кредиту.

Відповідно до договору поруки від 21.12.2007 року та договору поруки від 21.12.2007 року у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків або отримання задоволення за рахунок майна, яке є предметом іпотеки.

Позивачем на адресу відповідачів були направлені численні попередження та претензії вимоги щодо погашення боргу від 31.07.2008 р., від 21.10.2008 р., від 12.12.2008 р., доказом відправки яких є поштові повідомлення з відповідними штампами відділення зв`язку (а.с. 31-39).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем та зробленого позивачем у відповідності з нормами діючого законодавства України, станом на 10.04.2009 року борг відповідачів перед позивачем за кредитним договором№ 014/0034/74/87213 від 21.12.2007 рокустановить 938 935 грн. 29 коп., у тому числі:заборгованість за кредитом - 751414 грн. 51 коп.; заборгованість за відсотками - 7291 грн. 82 коп.; заборгованість за простроченими відсотками - 87565 грн. 56 коп.; заборгованість за пенею - 92663 грн. 40 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати відсотків відповідачами не надано.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідаютьумовам договору та ст. 1050 ЦК України.

Пунктом 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже,згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено зобов`язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання,відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язанняза кожен день прострочення виконання.

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент розгляду справи) з відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі спалених позивачем судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Крім того, ОСОБА_5 не заявляла жодного клопотання щодо призначення у справі судової-почеркознавчої експертизи. Наявність кримінального провадження також не спростовує доводи оскаржуваного рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк