Постанова

від 23.02.2023 по справі 911/2794/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2794/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржник - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" - Суденко Р.В.,

ліквідатор - Гаман О.М.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" - Камільовський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Остапенко О.М., Гарник Л.Л.)

та ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 щодо розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (суддя Наріжний С.Ю.)

у справі №911/2794/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2794/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (далі - ТОВ "Буддевелопмент Київ") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод").

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2021 відкрито провадження у даній справі про банкрутство; визнано грошові вимоги ТОВ "Буддевелопмент Київ" до боржника у сумі 175358390,75 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Ніколаєву І.В.; вирішено інші процедурні питання у справі.

Стислий виклад вимог заяви кредитора

3. 12.10.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (далі - ТОВ "Інтер Вей Капітал") з грошовими вимогами до боржника на суму 2168120,84 грн.

4. Заява обґрунтована тим, що станом на дату звернення до господарського суду з грошовими вимогами заборгованість ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", яка виникла на підставі генерального договору №103 від 20.06.2014, укладеного між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ПАТ "Кредобанк", та договору поруки від 26.10.2020, укладеного між ПАТ "Кредобанк" і ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", становить 72475,49 доларів США - сума непогашеного тіла кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.10.2021 еквівалентно 1909837,87 грн.

5. Боржник та розпорядник майна надіслали до господарського суду письмові заперечення щодо вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Грошові вимоги виникли на підставі генерального договору про здійснення кредитування №103 від 20.06.2014, укладеного між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ПАТ "Кредобанк", а також договору поруки від 26.10.2020, укладеного між ПАТ "Кредобанк" і ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".

7. Відповідно до умов договору №103 від 20.06.2014 банк зобов`язався надати позичальнику (ТОВ "Комплекс Агромарс") кредит терміном до 20.06.2019, а позичальник зобов`язався прийняти його, використовувати за цільовим призначенням, сплачувати проценти й комісії за користування ним, а також інші платежі, передбачені цим договором та повернути кредит.

8. В подальшому до розміру кредиту та строку його повернення вносились зміни відповідними додатковими угодами; додатковим договором №10 від 26.10.2020 викладено генеральний договір в новій редакції.

9. Відповідно до п. 2.1.1 генерального договору банк зобов`язався встановити позичальнику ліміт кредитування у базовій валюті кредитування у розмірі еквівалентному 5000000,00 доларів США (ліміт кредиту).

10. Згідно з п. 2.1.3.1 генерального договору розмір змінюваної процентної ставки становить 7,99% річних. Строк дії ліміту кредитування з 20.06.2014 по 20.06.2019 (включно).

11. Пунктом 2.1.8 генерального договору пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором та додатковими договорами становить 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми по кредитах, у національній валюті України, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

12. На виконання умов генерального договору №103 від 20.06.2014, ПАТ "Кредобанк" було надано ТОВ "Комплекс Агромарс" суму кредиту в розмірі 1338896,61 доларів США та 106641,60 Євро.

13. Підпунктом 2.5.1.2 генерального договору встановлено, що як забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором третіми особами надаються наступні види забезпечення, зокрема порука, укладена з ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".

14. 26.10.2020 між АТ "Кредобанк" (кредитор) та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Комплекс Агромарс" зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за генеральним договором про здійснення кредитування №103 від 20.06.2014, укладеним між боржником та кредитором.

15. Відповідно до п. 2.6 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

16. Банком взяті на себе зобов`язання виконані в повному обсязі, зокрема, на виконання умов генерального договору №103 від 20.06.2014 та додаткового договору №4 про надання кредитної лінії надано кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами та банківською випискою по рахунку ТОВ "Комплекс Агромарс". Проте ані позичальник ТОВ "Комплекс Агромарс", ані поручитель ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" в порушення умов договорів не виконали належним чином свої зобов`язання.

17. 13.01.2021 банком направлено на адресу ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" вимогу №27-865/21 про погашення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Комплекс Агромарс", зокрема: заборгованість за кредитом у розмірі 1461250,00 доларів США, заборгованість за процентами в сумі 12430,77 доларів США, пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 498396,28 доларів США та пеню за прострочення повернення процентів в сумі 633,73 доларів США. Проте вказана вимога не була задоволена, заборгованість ТОВ "Комплекс Агромарс" не погашена.

18. 16.03.2021 між АТ "Кредобанк" (клієнт) та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (фактор) було укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги за генеральним договором №103 від 20.06.2014, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Комплекс Агромарс" з усіма змінами і доповненнями, в т.ч. за додатковим договором №3 про надання кредиту від 15.01.2018 відповідно до генерального договору №103 від 20.06.2014 та додатковим договором №4 про надання кредитної лінії від 15.02.2019 відповідно до генерального договору №103 від 20.06.2014, та за договором поруки від 20.06.2014 із усіма змінами та доповненнями і договорами поруки від 26.10.2020.

19. Відповідно до п. 2.1.4 договору факторингу від 16.03.2021: "станом на 16.03.2021 клієнту належать права вимоги за заборгованістю, що виникла з кредитного договору, зокрема (але не виключно): в сумі 1392499,50 доларів США в т.ч.: 1338896,61 доларів США непогашеного кредиту, 5178,78 доларів США несплачених процентів за користування кредитом, 48424,11 доларів США пені; в сумі 107949,88 Євро в т.ч.: 106641,60 Євро непогашеного кредиту, 259,63 Євро несплачених процентів за користування кредитом, 11048,65 Євро пені".

20. Вказана сума заборгованості за генеральним договором №103 від 20.06.2014 підтверджується довідкою АТ "Кредобанк" від 17.03.2021 №27-9272/21.

21. Ціна відступлення прав вимоги на умовах договору факторингу від 16.03.2021 становить 46774656,64 грн.

22. 21.07.2021 між ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (клієнт) та ТОВ "Інтер Вей Капітал" (фактор) був укладений договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за генеральним договором №103 від 20.06.2014, що був укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Комплекс Агромарс", із усіма змінами і доповненнями, в т.ч. за додатковим договором №3 про надання кредиту від 15.01.2018 відповідно до генерального договору №103 від 20.06.2014 та додатковим договором №4 про надання кредитної лінії від 15.02.2019 відповідно до генерального договору №103 від 20.06.2014, та за договором поруки від 20.06.2014 із усіма змінами та доповненнями і договорами поруки від 26.10.2020.

23. Відповідно до п. 2.1.4 договору факторингу від 21.07.2021, станом на 21.07.2021 клієнту належать права вимоги за заборгованістю, що виникла з кредитного договору, зокрема (але не виключно), в сумі 72475,49 доларів США, що складає суму непогашеного тіла кредиту.

24. Згідно з п. 2.1.5 договору факторингу від 21.07.2021 на дату укладення цього договору клієнт є єдиним власником прав вимоги; у клієнта не існує жодного обмеження договірного чи іншого правового характеру щодо можливості відступлення прав вимоги; права вимоги є дійсними та чинними.

25. Пунктом 4.3 договору факторингу від 21.07.2021 встановлено, що права вимоги, які відступаються згідно з цим договором, переходять від клієнта до фактора з дати укладення цього договору.

26. Згідно з п. 7.1 договору факторингу від 21.07.2021 фактор у зв`язку з відступленням йому клієнтом згідно з цим договором прав вимоги стає кредитором у зобов`язаннях щодо позичальника за кредитним договором та одержує замість клієнта у повному обсязі право вимагати від позичальника належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором (в т.ч. щодо нарахувань, що згідно з кредитним договором може здійснюватися після дня переходу прав вимоги, визначених п. 4.3 цього договору). Починаючи від дня переходу права вимоги, зазначеного пунктом 4.3 цього договору, фактор має право, зокрема, одержувати всі суми, належні до сплати позичальником на задоволення відступлених прав вимоги, вчиняти будь-які правомірні правочини (укладати будь-які правомірні договори) з позичальником, третіми особами щодо врегулювання, погашення, зміни, в т.ч. реструктуризації, припинення тощо зобов`язань, пов`язаних із правами вимоги, вчиняти будь-які законні фактичні дії, пов`язані з реалізацією (здійсненням) та захистом прав вимоги.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

27. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022, крім іншого, заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" задоволено частково. Визнано грошові вимоги ТОВ "Інтер Вей Капітал" до ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" у сумах: 4540,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1955664,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 126013,27 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заявлені вимоги відхилено.

28. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 в оскаржуваній частині (в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал") залишено без змін.

29. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги щодо заборгованості боржника як поручителя за зобов`язаннями ТОВ "Комплекс Агромарс" за генеральним договором №103 від 20.06.2014 є обґрунтованими та документально підтвердженими.

30. Крім цього, господарські суди попередніх інстанцій здійснивши власний розрахунок заявлених 216874,28 грн пені та 45948,69 грн 3% річних, дійшли висновку про часткове їх задоволення, зокрема пені в сумі 126013,27 грн за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та 3% річних у сумі 45827,10 грн за період з 11.12.2020 по 28.09.2021 з урахуванням ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

31. ТОВ "Комплекс Агромарс" в особі уповноваженої особи засновника - генерального директора Зазулі І.М. (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Інтер Вей Капітал"; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та прийняти постанову, якою відмовити ТОВ "Інтер Вей Капітал" у включенні до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".

32. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

33. Так, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 14, 77, 79, 86 ГПК України, викладені у постановах від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 про те, що "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора".

34. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів у справі щодо наявності заборгованості ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" перед ТОВ "Інтер Вей Капітал", що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції від 12.12.2022 відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

35. Також скаржник зазначає, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема положення ст. 45 КУзПБ, ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ч. 3 ст. 549 ЦК України та порушені норми процесуального права, зокрема ст.ст. 13, 86 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

36. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Клопотання про закриття касаційного провадження

37. Ліквідатор ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" Гаман О.М. (далі -Ліквідатор) подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Комплекс Агромарс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

38. Клопотання з посиланням на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14 обґрунтоване тим, що набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку ст. 234 ГПК України. Отже, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.

39. Ліквідатор вважає, що оскільки матеріали справи №911/2794/21 не містять ухвали господарського суду про залучення ТОВ "Комплекс Агромарс" до участі у справі, постановленій в порядку ст. 234 ГПК України, це свідчить про відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.

40. Досліджуючи матеріали касаційної скарги, клопотання про закриття касаційного провадження за скаргою ТОВ "Комплекс Агромарс" та касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд встановив таке.

41. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник додав до касаційної скарги рішення учасника ТОВ "Комплекс Агромарс" №06/12/2022 від 01.11.2022, яким визначено генерального директора ТОВ "Комплекс Агромарс" Зазулю І.М. уповноваженою особою засновника ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" на представництво інтересів засновника під час судового провадження у справі про банкрутство.

42. Верховний Суд зауважує на тому, що справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов`язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.

43. З огляду на те, що правове регулювання статусу учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом -КУзПБ (з 21.10.2019), зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.

44. Зокрема, згідно зі ст. 1 КУзПБ уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника також включена до складу учасників справи про банкрутство.

45. Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що ст. 1 КУзПБ пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, яке має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.

46. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.

47. При цьому ст. 1 КУзПБ не визначає умови повноважності загальних зборів боржника для прийняття рішення про уповноваження відповідної особи, зазначена норма має бланкетний характер, адже відсилає до спеціальних норм, що регламентують прийняття рішень органами управління боржників.

48. Хоча КУзПБ не регламентує особливостей вступу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справу, в ч. 1 ст. 47 КУзПБ законодавець зазначає стосовно інших учасників провадження у справі про банкрутство про визнання їх такими відповідно до цього Кодексу, отже, передбачає певну процесуальну фіксацію статусу учасника справи про банкрутство та моменту його набуття.

49. Зі змісту господарських процесуальних правовідносин в цілому і у справах про банкрутство зокрема видається правильним, що за загальним правилом набуття процесуального статусу заінтересованими суб`єктами схвалюється судом за наслідками перевірки підстав його набуття.

50. У розвиток цієї позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 20.05.2021 у справі №910/24368/14 акцентував, що вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до ст.ст. 169, 170 ГПК України.

51. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку ст.ст. 74-79 ГПК України, зокрема, надавши відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.

52. Отже, набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку ст. 234 ГПК України.

53. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за ст. 42 ГПК України.

54. Водночас у разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.

55. На відміну від правовідносин у справі №910/24368/14 (на постанову в якій посилається Ліквідатор у клопотанні про закриття касаційного провадження), скаржник у справі, що розглядається, до його звернення з касаційною скаргою не був залучений до участі у справі про банкрутство боржника як уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника шляхом постановлення ухвали про таке залучення в порядку ст. 234 ГПК України. Тобто статус скаржника як учасника справи про банкрутство боржника на момент його звернення з касаційною скаргою у цій справі не був легітимізований відповідною ухвалою суду.

56. Однак відсутність такої легітимізації як така не може бути достатньою підставою для позбавлення права уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника на подання касаційної скарги, якій у встановленому порядку вищий орган управління боржника надав повноваження на представництво інтересів його засновників (учасників, акціонерів). Адже таке позбавлення права на касаційне оскарження судових рішень у справі не відповідало би змісту ст.ст. 2, 17 ГПК України, а також положень КУзПБ, які передбачають наявність у засновників (учасників, акціонерів) боржника майнових інтересів стосовно боржника під час здійснення процедур банкрутства та гарантують можливість їх захисту в разі порушення, невизнання чи оспорення.

57. Враховуючи викладені обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Ліквідатора про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Комплекс Агромарс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки касаційну скаргу підписано та подано особою, яка має процесуальну дієздатність та має право підпису та подання відповідної касаційної скарги.

Клопотання про відкладення

58. 23.02.2023 до Верховного Суду від ТОВ "Комплекс Агромарс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник ТОВ "Комплекс Агромарс" зайнятий підготовкою до судового засідання в Оболонському районному суді міста Києва, яке призначено 23.02.2023 о 16:00, в якому представник ТОВ "Комплекс Агромарс" бере участь як захисник.

59. Верховний Суд відхиляє подане клопотання, оскільки скаржником до заявленого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Верховний Суд також звертає увагу, що заявник як юридична особа, не обмежений у кількості осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, в тому числі, в порядку самопредставництва. Окрім того, Верховний Суд не визнавав явку учасників справи в судове засідання обов`язковою, тоді як згідно із ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

60. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал".

61. За змістом положень КУзПБ, а саме, ст. 1 (щодо визначення особи кредитора та грошового зобов`язання у справі про банкрутство), ст.ст. 45, 46, 47 (щодо порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду судом цих заяв) у сукупності з положеннями процесуального закону: щодо диспозитивності у господарському процесі, щодо прав та обов`язків кредитора як сторони у справі про банкрутство, щодо порядку доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, щодо порядку надання доказів у справі; а також звертаючись до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово та послідовно викладалась стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та стосовно ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, Верховний Суд дійшов таких висновків:

62. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

63. Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

64. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

65. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

66. Метою апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно (постанова від 25.06.2019 у справі №922/116/18).

67. Верховний Суд зауважує, що не зважаючи на те, що наведені висновки були сформульовані стосовно застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме ст.ст. 1, 23, 24, 25 цього Закону, ці висновки, між тим, не втратили своєї актуальності та значущості з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (ст.ст. 1, 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

68. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

69. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

70. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

71. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

72. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

73. Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

74. Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

75. Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

76. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

77. Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

78. Згідно з ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

79. Господарські суди встановили, що звертаючись з грошовими вимогами до боржника, ТОВ "Інтер Вей Капітал" обґрунтовувало свої вимоги тим, що сума заборгованості боржника становить 72475,49 доларів США - сума непогашеного тіла кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.10.2021 еквівалентно 1909837,87 грн, яка виникла на підставі генерального договору №103 від 20.06.2014, укладеного між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ПАТ "Кредобанк", та договору поруки від 26.10.2020, укладеного між ПАТ "Кредобанк" і ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".

80. З матеріалів справи вбачається, що боржником та розпорядником майна боржника заявлені ТОВ "Інтер Вей Капітал" вимоги не були визнані в повному обсязі у зв`язку з тим, що ТОВ "Комплекс Агромарс" було оскаржено в судовому порядку дійсність договору факторингу від 16.03.2021.

81. При цьому, господарські суди відхилили наведені доводи боржника та розпорядника майна як необґрунтовані, з огляду на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі №911/1660/21 позовну заяву ТОВ "Комплекс Агромарс" про визнання недійсним договору факторингу від 16.03.2021 було залишено без задоволення, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу на рішення місцевого суду від 10.11.2021 повернуто скаржнику.

82. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового визнання грошових вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал", оскільки господарськими судами обох інстанцій на підставі досліджених доданих до кредиторської заяви доказів було встановлено, що заявлені вимоги щодо заборгованості боржника як поручителя за зобов`язаннями ТОВ "Комплекс Агромарс" за генеральним договором №103 від 20.06.2014 є обґрунтованими та документально підтвердженими.

83. Також господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши власний розрахунок заявлених сум пені та 3% річних, дійшли висновку про часткове їх задоволення, зокрема пені в сумі 126013,27 грн за період з 11.12.2020 по 11.06.2021 з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та 3% річних у сумі 45827,10 грн за період з 11.12.2020 по 28.09.2021 з урахуванням ч. 3 ст. 41 КУзПБ.

84. Відповідно до змісту касаційної скарги, скаржник в обґрунтування своїх заперечень щодо ухвалених судами попередніх інстанцій рішень в частині визнаних грошових вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал" наводить аргументи, які не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій (тобто щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій достатності іпотечного майна для повного погашення заборгованості боржника), і які відповідно не були враховані ані судом першої інстанції, якому такі аргументи не наводилися боржником, ані судом апеляційної інстанції.

85. Зважаючи на викладене, а також враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. 300 ГПК України, аргументи скаржника, що судами попередніх інстанцій були зроблені хибні висновки щодо наявності в боржника вказаної вище заборгованості, з огляду на неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи та порушення норм матеріального права, не враховуються Верховним Судом під здійснення перегляду оскаржуваних судових рішень в частині вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал".

86. Крім того, посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів у справі щодо наявності заборгованості ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" перед ТОВ "Інтер Вей Капітал", що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції від 12.12.2022 відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, також не беруться Верховним Судом до уваги з огляду на таке.

87. Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

88. Відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів у справі щодо наявності заборгованості ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" перед ТОВ "Інтер Вей Капітал" господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що до клопотання про витребування доказів не було додано доказів витребування названих документів представниками боржника у ТОВ "Інтер Вей Капітал" самостійно, що узгоджується з наведеними вимогами ст. 81 ГПК України.

89. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 45 КУзПБ кредитор повинен подати докази (документи, що підтверджують вимоги до боржника) разом із поданням заяви про визнання грошових вимог.

90. При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

91. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

92. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

93. Враховуючи викладене, а також враховуючи, що у суду першої та апеляційної інстанцій не виникло сумнівів щодо обґрунтованості кредиторських вимог у відповідній частині, це свідчить про безпідставність вимог скаржника про необхідність у витребуванні додаткових доказів у справі.

94. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, на яку посилається скаржник, наведено висновок про застосування норм права, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

95. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

96. При цьому твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у наведеній постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 є помилковими, оскільки у наведеній справі Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог до боржника з тих підстав, що заявником не доведено належними та документальними доказами заявлені грошові вимоги.

97. Водночас у справі, що переглядається, суди дійшли протилежного висновку про подання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог.

98. Крім того, Верховний Суд відхиляє також доводи скаржника про неврахування господарськими судами правового висновку, викладеного у постанові від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, оскільки у цій справі предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Постановляючи постанову у справі №922/3782/17 Верховний Суд виходив з того, що спірна земельна ділянка не є сформованою, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення судами розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем. Отже, правовідносини у справі, що переглядається, і у справі №922/3782/17, не є подібними

99. З урахуванням того, що ТОВ "Інтер Вей Капітал" надало до матеріалів справи документи, які підтверджують право вимоги до боржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що вказане товариство довело наявність у боржника заборгованості перед ним у розмірі, визнаному в оскаржених судових рішеннях. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

100. Відхиляючи доводи скаржника, Верховний Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

101. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

102. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в оскаржуваній частині відповідають вказаним вимогам, що не спростовано доводами касаційної скарги, у зв`язку з чим підстави для їх зміни чи скасування відсутні і касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення грошових вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал" обґрунтованим. Суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

104. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

105. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарської суду першої інстанції в оскаржуваній частині (в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал"), - без змін.

Судові витрати

106. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 21.06.2022 в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал" у справі №911/2794/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

В. Білоус