Ухвала

від 23.02.2023 по справі 2-168/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 2-168/11

провадження № 61-1809ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 січня 2023 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Повторним заочним рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2011 року позовні вимоги

ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі

704 589,57 грн на користь ПАТ «УкрСиббанк».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 січня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2011 року відмовлено.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії указаної ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху була необхідність подання вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого.

На її виконання 05 січня 2023 року ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного заочного рішення суду.

В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_1 не повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи й не отримувала остаточне рішення, особисто не знала про існування останнього, а від своїх представників не отримувала жодних звітів щодо руху справи, у зв`язку з чим вважає наведені обставини поважними, просить поновити строк на оскарження заочного рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів заявника щодо наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду виходячи з того, що матеріали справи не містять відомостей про неналежне виконання представниками ОСОБА_1 своїх повноважень, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність наведених вище доводів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2018 року

ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , ознайомився з матеріалами справи та зробив фотокопії.

Таким чином, не проявивши інтересу до результатів розгляду вимог та будучи із червня 2018 року через свого представника обізнаною про наявність заочного рішення суду подала апеляційну скаргу через іншого представника лише 20 грудня 2022 року, отже вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно вимог частини другої статті 358 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано через чотири роки після ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що процесуальна бездіяльність не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що зазначені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а на усунення недоліків апелянт не навів інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою

(пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»

від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб

дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ

від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41,від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

З огляду на приписи статей 2 та 4 Закону України від 22 грудня 2005 року

№ 3262-IV «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що

представник заявника звернувся до апеляційного суду зі спливом значного строку, протягом цього часу заявник не цікавився розглядом справи та не вжив жодних заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження, тому суд на підставі вказаного відмовив у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, якими вирішено питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року є необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 січня 2023 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович