Постанова

від 23.02.2023 по справі 420/11527/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11527/21Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Олега Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, є законним представником малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (далі Великодолинська селищна рада) в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення від 04.06.2021 №196-VІІІ «Про розгляд клопотань громадян України щодо надання дозволу на розроблення технічних документацій землеустрою», в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої на території Великодолинської селищної ради (за межами населеного пункту);

зобов`язати надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради (що входить до Великодолинської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).

Пояснюючи обставини позову, ОСОБА_1 зазначила про своє звернення до Великодолинської селищної ради з клопотанням та відповідними до нього додатками щодо надання її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведений особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради (що входить до Великодолинської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).

Як зазначає позивачка дане клопотання було обґрунтовано положеннями статей 3, 8, 14, 68 Конституції України, статей 12, 80, 84, частини 1 статті 79-1, частинами 1,2,5 статті 116, статями 118, 121, частини 1 статті 122, частини 12 статті 186 Земельного кодексу України, статею 25 Закону України «Про землеустрій».

ОСОБА_1 заявила, що до вказаного клопотання вона, зокрема, надала нотаріальну копію згоди землекористувача земельної ділянки за кадастровим номером: 5123782000:01:001:0099, що перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_3 , за договором оренди землі №37 від 03.06.2020, укладеного з ГУ Держгеокадастру Одеської області (державна реєстрація речового майна 05.06.2020 року); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Далі, як зазначає позивачка, Великодолинська селищна рада за результатом розгляду її клопотання, прийняла протиправне рішення від 04.06.2021 №196-VIII про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої на території Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (за межами населеного пункту), мотивуючи це невідповідністю місця розташування об`єкта, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Додатковим мотивуванням вказаної відмови, селищна рада вказала намір отримувати до місцевого бюджету кошти, які надходять від оренди землі, а також відсутність планів щодо її поділу та зміни цільового призначення.

На думку законного представника малолітньої дитини, рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону, оскільки підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

До того ж, як стверджувала ОСОБА_1 , зазначення селищною радою у своєму рішенні формальної підстави, без урахування вимог законодавства, свідчить про його протиправність, про наявність підстав для його скасування та про наявність у суду підстав зобов`язати орган місцевого самоврядування надати дозвіл на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Обґрунтуванням позову є також те, що формування раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, може відбуватися, зокрема, шляхом поділу, без зміни їх цільового призначення та здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо такого поділу (частина 2 статті 79-1 Земельного кодексу України).

ОСОБА_1 , заявляє, якщо відбудеться поділ земельної ділянки, яку бажає отримати її малолітня донька, зміна її цільового призначення не відбудеться, адже земельна ділянка, яка знаходиться в оренді ОСОБА_3 має цільове призначення землі сільськогосподарського призначення.

Також позивачка заявила вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Великодолинської селищної ради надати звіт про виконання судового рішення та про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вимогу про встановлення судового контролю позивачка обґрунтовує приписами статті 382 КАС України, а вимоги про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовуються положеннями статей 134 та 139 КАС України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із того, що право на звернення за погодженням на поділ земельної ділянки має користувач, заставодержатель і власник земельної ділянки.

Ураховуючи, що позивачка не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099, тобто не є суб`єктом звернення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Великодолинської селищної ради не виникло будь-якого обов`язку приймати рішення щодо такого поділу.

Суд першої інстанції не взяв до уваги покликання позивачки на положення частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021, мотивуючи це тим, що вказана редакція набрала чинності з 27.05.2021, тобто після звернення позивачки до селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки.

Як указав суд, на момент звернення позивачки, в інтересах малолітньої дитини, з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки для її отримання в подальшому у власність, частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України унормовувала, що така процедура можлива у випадку раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні.

Водночас, за твердження суду, нова редакція вказаної норми, встановлює, що поділ, земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Суд першої інстанції також не погодився з доводами ОСОБА_1 , про те, що при поділі земельної ділянки не змінюється її цільове призначення.

На думку суду, в цьому спорі, позивачка заявила про отримання, за результатом поділу, безоплатно у власність земельної ділянки, яка вже використовується для товарного сільськогосподарського виробництва, натомість частина 1 статті 33 Земельного кодексу України дозволяє зворотне, а саме, передавати земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства у користування юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Також, суд першої інстанції зауважив, що клопотання ОСОБА_1 на адресу Великодолинської селищної ради не було чітким та конкретизованим, оскільки стосувалось одразу декількох питань, а саме: як поділу земельної ділянки так і передачі її у власність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду таким, що не відповідає ознакам законності та обґрунтованості адвокат Ковальчук О. М., представляючи інтереси законного представника малолітньої ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга складається з таких підстав.

По перше, скаржник указує, що малолітня ОСОБА_2 , відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. За ствердженням скаржника, на орган місцевого самоврядування покладений обов`язок у місячний строк розглянути клопотання та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову в його наданні. При цьому, як зауважив скаржник, перелік підстав для відмови є вичерпним і суб`єкт владних повноважень не може від нього відступати.

Відмова Великодолинської селищної ради у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з підстав невідповідності її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації є, на думку адвоката, формальною та необґрунтованою.

По друге, на думку скаржника, за приписами статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється в порядку відведення земельних ділянок із земель, в тому числі і комунальної власності шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок за проектами землеустрою. На його переконання, дозвіл на розроблення такого проекту, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, повинен надати власник земельної ділянки, тобто орган місцевого самоврядування.

По третє, адвокат ОСОБА_3 вважає помилковим висновок суду, що у випадку поділу спірної земельної ділянки відбудеться зміна її цільового призначення. Покликаючись на правові позиції Верховного Суду, адвокат зазначив, що поняття «цільове призначення» нерозривно пов`язане з поняттям «категорія земель». Оскільки спірна земельна ділянка за основним цільовим призначенням є землями сільськогосподарського призначення, то зміна виду її використання не потягне за собою зміну цільового призначення.

По четверте адвокат звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не врахував, наявну судову практику свого ж суду, де за подібними правовідносинами ухвалювалися рішення на користь громадян, зокрема, суди зобов`язували відповідний виконавчий орган або орган місцевого самоврядування надати громадянину дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для подальшої її приватизації та ведення особистого селянського господарства.

Як вважає адвокат, перелічені ним в апеляційній скарзі судові рішення набрали законної сили, а обставини, викладені в судовому рішенні від 16.09.2021 (справа №420/11530/21) є преюдиційними та повинні враховуватися при вирішенні даної справи.

По п`яте, скаржник наполягає, що у випадку задоволення судом апеляційної інстанції вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Великодолинської селищної ради про відмову надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, необхідно визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключає повторне звернення до суду. На його думку, таким способом захисту є зобов`язання селищної ради надати відповідний дозвіл щодо поділу земельної ділянки.

У відзиві на апеляцію Великодолинська селищна рада заявляє про безпідставність її доводів, а також про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Головною тезою відзиву є те, що Великодолинська селищна рада є власником спірної земельної ділянки, а тому їй надано право володіти, користуватися та розпоряджатися нею.

Як зазначає орган місцевого самоврядування його влаштовує те, що наведена земельна ділянка перебуває в оренді і місцевий бюджет отримує від цього кошти.

Окрім того, Великодолинська селищна рада вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не належить до суб`єктів, які мають право звертатися з заявами про надання дозволу щодо поділу землі, адже не є її власником або користувачем.

Пункт 1 частини 1 статті 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

02.06.2020 ГУ Держгеокадастру Одеської області (Орендодавець) та фізична особа підприємець ОСОБА_3 (Орендар) уклали договір оренди землі за №37.

За змістом цього договору Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №1513 від 02.06.2020 №99/1513 надає, а Орендар приймає в строкове платне користуванням земельну ділянку, загальною площею 9,7917 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123782000:01:001:0099, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада (за межами населеного пункту). Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Даний договір укладено на строк 7 років, а після припинення договору оренди Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він її одержав в оренду.

Орендна плата здійснюється щороку в сумі 21 130 грн.

На орендовану земельну ділянку встановлені обмеження, зокрема щодо зміни цільового призначення на весь строк дії договору (т.1 а.с.48-51).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру Одеської області від 10.12.2020 №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання передачі від 10.12.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 передана у комунальну власність.

Згідно інформації Державного земельного кадастру власником земельної ділянки є територіальна громада, в особі Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

22.04.2021 до Великодолинської селищної ради надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона, на підставі статей 3, 8, 14, 68 Конституції України, статей 12, 80, 84 частини 1 статті 79-1, частин 1,2,5 статті 116, статей 118,121, частини 1 статті 122, частини 12 статті 186 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України «Про землеустрій», просила надати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведений особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради (що входить до Великодолинської селищної ОТГ) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.26).

Оскільки дана земельна ділянка знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_3 , до клопотання заявниця надала, зокрема, його нотаріально завірену згоду на поділ землі.

Так, відповідно до заяви ФОП ОСОБА_3 , він надає згоду ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на розроблення документації із землеустрою (в тому числі технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) стосовно земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9.7917 га), з метою подальшої передачі у власність (т.1 а.с.81).

Як випливає зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_3 , який в цій справі є адвокатом її матері ОСОБА_1

04.06.2021 Великодолинська селищна рада, прийняла рішення №196-VIII про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 5123782000:01:001:0099, розташованої на території Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (за межами населеного пункту), мотивуючи це невідповідністю місця розташування об`єкта, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Додатковим мотивуванням відмови в наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки, селищна рада вказала намір отримувати до місцевого бюджету кошти, які надходять від її оренди, а також відсутність планів щодо її поділу та зміни цільового призначення.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на таке.

На думку суду апеляційної інстанції, головне питання, яке належить вирішити в даному спорі, це наявність у малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник, права звертатися до органу місцевого самоврядування, який є власником земельної ділянки, із заявою про її поділ.

Досліджуючи наведене, колегія суддів установила таке.

За положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог частини 6 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Аналіз наведених норми свідчить про те, законодавець чітко визначив об`єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Спеціальний Закон, який визначає правові та організаційні основи діяльності сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV).

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту «й» частини 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій» зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 26 Закону №858-IV наголошено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок визначений статтею 56 Закону №858-IV.

Відповідно до вказаної норми технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, з аналізу наведеної норми, випливає висновок, що поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник, не є власником або користувачем спірної земельної ділянки, а відтак, слід погодитися з позицією суду, що дана особа не має повноважень звертатися із заявою про поділ землі, незалежно від мети, яку вона переслідувала.

На користь наведеного висновку також свідчить частина 12 статті 186 Земельного кодексу України, де вказано, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується:

у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України;

у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, заставодержателем;

у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, землекористувачем.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Як зазначалося вище, адвокат Ковальчук О. М. є Орендарем земельної ділянки, частину якої у власність для ведення особистого селянського господарства, бажає отримати його малолітня донька.

Процитованим вище законодавством передбачено, що Орендар повинен надати нотаріально засвідчену згоду на поділ землі, адже це впливає на його права та обов`язки.

Разом з тим, за приписами того ж законодавства, така згода надається у випадку прийняття саме власником землі рішення про її поділ. На переконання суду, надавати згоду на поділ землі особі, яка не її власником, законодавством не передбачено.

Розглядаючи питання чи може ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник, безоплатно отримати у власність частину земельної ділянки, яка є сформованою, знаходиться в комунальній власності та передана в оренду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що в них мова йде про вільні земельні ділянки або які перебувають у користуванні.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції перелічені вище норми регламентують порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме земельних ділянок, які вже знаходяться у користуванні особи, або якщо особа має бажання отримати вільну земельну ділянку у власність із земель комунальної чи державної власності.

Є слушним довід суду першої інстанції, що відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Колегія суддів не вбачає підстав оцінювати спірне рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її законний представник, в задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов у зв`язку з тим, що порушення суб`єктом владних повноважень законодавчих норм не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Досліджуючи довід апеляції про помилковість висновку суду першої інстанції, що поділ спірної земельної ділянки, призведе до зміни її цільового призначення, колегія суддів зазначає таке.

Земельна ділянка загальною площею 9,7917 га, за кадастровим номером 5123782000:01:001:0099, відноситься до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, використовується ФОП ОСОБА_3 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а якщо відбудеться поділ буде використовуватися для ведення особистого селянського господарства.

Стаття 1 Закону №858-IV містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 затверджена Класифікація видів цільового призначення земель (далі КВЦПЗ). В таблиці секції «А», розділу 01 КВЦПЗ зазначені «Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше)».

В рамках розділу 01 зазначені підрозділи земельні ділянки для ведення:

-товарного сільськогосподарського виробництва;

-03 особистого селянського господарства.

Тобто, на рівні підрозділу землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства це землі різного цільового призначення. А на рівні розділу це землі одного цільового призначення землі сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи подібне спірне питання, Верховний Суд, у згаданій вище справі №802/1539/17-а, відзначив, що відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки для особистого селянського господарства є не окремою категорією цільового призначення земель, а лише видом використання земель в межах цільового призначення.

У вказаній справі, суд зробив висновок, що зміна цільового призначення відбувається лише в разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 Земельного кодексу України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення особистого селянського господарства, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Статтею 21 Закону №858-IV передбачена можливість зміни виду використання земель на підставі відповідної документації із землеустрою (а не виключно на підставі проекту відведення), яка розробляється при формуванні земельних ділянок.

Отож, слід погодитися зі скаржником, що в разі поділу землі відбудеться зміна виду використання, а для цього слід скласти технічну документацію відповідно до статті 56 Закону №858-IV.

Таку ж позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №806/5308/15.

Водночас, як вважає суд апеляційної інстанції, такий помилковий висновок суду, не вплинув на результат розгляду цього спору, адже ключовим являлося питання наявності у позивачки відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні).

Надаючи правову оцінку доводам скаржника про неврахування судом першої інстанції судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справ за подібними правовідносинами, які набрали законної сили, а також про неврахування рішення, яке містить преюдиційні факти для вирішення цього спору, колегія суддів установила таке.

В апеляційній скарзі адвокатом Ковальчук О. М. наведений перелік судових рішень про задоволення позовних вимог осіб, які зверталися до суду про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того, наявне рішення від 16.09.2021 (справа №420/11530/21), яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до Великодолинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 04.06.2021 №196-УІІІ в частині відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про зобов`язання надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га).

За результатом розгляду даного спору, суд першої інстанції задовольнив вимоги в повному обсязі.

Вирішуючи питання чи впливають перелічені скаржником рішення на розгляд даного спору і чи містить рішення від 16.09.2021 (справа №420/11530/21) преюдиційні факти, які є обов`язковими для суду при ухваленні рішення в цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

На думку суду апеляційної інстанції, наведені скаржником в апеляційній скарзі судові рішення, не повинні були враховуватися судом першої інстанції при вирішенні даного спору, насамперед тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду.

Щодо ознак преюдиційності фактів, викладених в рішенні від 16.09.2021 (справа №420/11530/21), суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, шо передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Понад те, частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

За результатами апеляційного оскарження розподіл судових витрат не передбачений.

Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Олега Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, є законним представником малолітньої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя С. Д. Домусчі

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 23.02.2023.