Постанова

від 21.02.2023 по справі 380/12745/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12745/21 пров. № А/857/11331/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Затолочного В.С., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань Юрченко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства культури та інформаційної політики України та Громадської організації «Народна дія Львів» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року (головуючий суддя: Хома О.П., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту судового рішення 17.06.2022) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл» до Міністерства культури та інформаційної політики України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Громадська організація «Народна дія Львів» про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Княжий Холл», 30.07.2021 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України № 8400/6.11.6 від 20.07.2021.

Обґрунтовує позов тим, що спірний припис від 20.07.2021 № 8400/6.11.6 видано з порушенням норм чинного законодавства. Зі змісту спірного припису вбачається, що такий винесено з підстав здійснення ТзОВ «Княжий Холл» будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що є порушенням вимог частини 4 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Зазначає, що межі історичного ареалу не затверджено, а тому рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови міста Львова» не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова, без погодження таких центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Також, позивач покликається на порушення відповідачем процедури проведення контрольного заходу, який повинен був здійснюватися у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися Міністерство культури та інформаційної політики України та Громадська організація «Народна дія Львів» та оскаржили його в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Міністерство культури та інформаційної політики України покликалося на те, що земельна ділянка за адресою: вул. Городоцька, 64, м. Львів, на якій позивач проводить будівництво, розташована у межах буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Історичний ансамбль міста Львова», тому проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядком з Міністерством культури та інформаційної політики України та має бути отримано дозвіл на проведення робіт на об`єктах всесвітньої спадщини. Крім цього, заперечує порушення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки не здійснювало заходів державного контролю, так як не здійснювало перевірку суб`єкта містобудування, а лише вживало охоронювані заходи стверджуючи про видачу спірного припису не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання МКІП функцій державного управління у сфері охорони культурної спадщини у розумінні статті 1 до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, Громадська організація «Народна дія Львів» покликається на те, що припис від 20.07.2021 № 8400/6.11.6 винесений відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства про охорону культурної спадщини. Позивачем не надано жодних документів, які б спростовували доводи, викладені в акті обстеження містобудівної ситуації на земельній ділянці по вул. Городоцькій, 64 від 02.06.2021, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, 05.10.2022, подав відзив на апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України та 01.11.2022 подав відзив на апеляційну скаргу Громадської організації «Народна дія Львів», в яких просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа ОСОБА_1 , 20.02.2023 подала додаткові пояснення.

Представник відповідача Олексієнко В.М., представник третьої особи Громадської організації «Народна дія Львів» Біликівська А.Р., третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні просили апеляційні скарги задовольнити, а судове рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача Горонний О.О. у судовому засіданні просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи Стефаненко О. І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Княжий Холл» зареєстровано, як юридична особа 25.09.2017 (код ЄДРПОУ 37535703). Основним видом діяльності за КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між Львівською міською радою та ТзОВ «Княжий Холл» 27.05.2019 укладено договір оренди земельної ділянки по вулиці Городоцькій, 64, м. Львові, розміром 0,9014 га, (кадастровий номер 4610136300:02:001:0023) терміном на 5 років до 04.04.2024.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.08.2019 прийнято рішення № 732 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64».

Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 16.12.2019 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ112193502497 ТзОВ «Княжий Холл», як замовнику будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64, код об`єкта 1122.2, клас наслідків СС2.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.04.2020 № 312 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.08.2019 № 732.

Філією ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області 26.10.2020 затверджено Експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 у м. Львові» (коригування) №14-121-20.

Головним спеціалістом відділу охорони історичних пам`яток департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Книшем Р.М. 02.06.2021 проведено візуальне обстеження та здійснено фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64, про що складено Акт обстеження містобудівної ситуації на вул. Городоцька, 64 у м. Львові.

Це обстеження проведено на виконання доручення заступника голови обласної державної адміністрації від 17.05.2021 та відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 14.05.2021 № 5476/6.11.6.

За результатами візуального обстеження земельної ділянки на вул. Городоцька, 64 у м. Львові Міністерством культури та інформаційної політики України видано Припис № 8400/6.11.6. від 20.07.2021 з вимогами:

- негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: «На виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 у м. Львові», які виконуються в межах історичного ареалу м. Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова») та на території буферної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини;

- вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Не погоджуючись з цим приписом, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка полягала у тому, що відповідачем не забезпечено позивачу можливості реалізувати передбачені статтею 10 цього ж Закону свої права під час проведення перевірки, не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Крім цього, вважав, що оскільки межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова» та режим його використання у передбачений законом спосіб фактично не встановлені, а тому вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних, інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III, (тут і надалі Закон № 1805-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Статтею 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема:

належить визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;

видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; а також надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Згідно абз. 2, 3 ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-III, межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (абз. 3 ч. 3 ст. 32 Закону № 1805-III).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону № 1805-III, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок № 318, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 92).

Пунктом 12 Порядку № 318 установлено, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 (далі - Положення № 885), Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що Міністерство культури та інформаційної політики України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у цій справі є винесений Міністерством культури та інформаційної політики України припис від 20.07.2021 № 8400/6.11.6, зі змісту якого вбачається, що такий винесено з підстав здійснення ТзОВ «Княжий Холл» будівельних робіт в межах історичного ареалу міста Львова без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади - Міністерства культури та інформаційної політики України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311, згідно Додатка № 2 до цього рішення, ділянка за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 64, входить до історичного ареалу м. Львова.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що доказів того, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова» від 9 грудня 2005 року № 1311, яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку було скасовано, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції додано не було, а отже, таке рішення є чинним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2021 року у справі № 813/2581/17.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова.

Щодо покликання суду першої інстанції, що межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова» та режим його використання у передбачений законом спосіб фактично не встановлені, а тому відсутні підстави вважати, що будівництво ТзОВ «Княжий Холл» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель та нежитлових приміщень на вул. Городоцькій, 64 м. Львові, здійснюється в межах охоронної (буферної) зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III, буферною зоною є територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Пунктом 14 частини другої статті 5 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону № 1805-III, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 37-2 Закону № 1805-III, проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов`язковими для виконання при проведенні таких робіт.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 37-4 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень органу управління об`єктом всесвітньої спадщини належать надання висновків до науково-проектної документації містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні щодо їх впливу на видатну універсальну цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Відповідно до пункту 2 Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони, затвердженого наказом Міністерства культури України 20 квітня 2018 року № 345 (далі - Порядок № 345), містобудівні перетворення - нове будівництво, реконструкція, реставрація, земляні роботи, ландшафтні перетворення на території об`єкта всесвітньої спадщини та/або в межах його буферної зони.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 345 для забезпечення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО замовник містобудівних перетворень подає до Мінкультури інформацію у чотирьох примірниках, два з яких складено українською мовою, два - англійською або французькою мовою, в письмовій формі та на електронних носіях (…).

Згідно зі статтями 53 та 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання погодження в органах охорони культурної спадщини.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 826/4485/18 та від 25 лютого 2021 року у справі № 522/8120/16-а, від 07 грудня 2021 року справа № 380/142/20.

Так, Ансамбль історичного центру Львова внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія 05.12.1998.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» м. Львів включено до Списку історичних населених місць України.

За висновками Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у м. Львів розміщено найбільше пам`яток історії та архітектури в Україні, що пояснюється давнім освоєнням цієї території, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Місто Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь і з заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам`ятки, починаючи від ХII ст.

Крім цього, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» та додатку № 1 (графічні матеріали) до нього та відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті ЮНЕСКО (https://whc.unesco.org/en/list/865/maps/), вул. Городоцька, 64 у м. Львові, включена до охоронної (буферної) зони всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Правова позиція про необхідність погодження господарської діяльності, включаючи містобудівну діяльність, що здійснюється у межах історичного ареалу м. Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311, з органами Мінкультури, сформульована, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 813/1839/17, від 24 липня 2019 року у справі № 813/6602/13-а, від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16, від 25 березня 2020 року у справі № 461/4489/16-а та від 22 жовтня 2020 року у справі № 813/840/18, від 07 грудня 2021 року справа № 380/142/20.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки погодження проектної документації, дозволів на проведення будь-яких будівельних робіт по вул. Городоцька, 64 у м. Львові, Міністерством культури та інформаційної політики України не надавалося та територія за цією адресою включена до охоронної зони всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а тому будівництво по вул. Городоцька, 64 у м. Львові ведеться з порушеннями законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, без отримання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на проведення робіт.

Щодо застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» 05.04.2007 № 877-V, цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону № 877-V, визначено, що державний нагляд (контроль-діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.

Водночас відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини -характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Отже, під час здійснення повноважень щодо охорони культурної спадщини, уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 813/840/18 та від 16 березня 2020 року у справі № 826/6522/15.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки ухвалюючи оскаржуваний припис відповідач фактично не здійснював заходів державного контролю, так як не перебував на території будівництва, не здійснював перевірку суб`єкта містобудівної діяльності, а лише вживав охоронних заходів, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, здійснивши візуальне спостереження за будівельними роботами по вул. Городоцька, 64 у м. Львові та провівши перевірку бази даних документообігу, виявив, що на вказаній земельній ділянці, яка знаходиться у меж історичного ареалу міста Львова, здійснюється будівництво без отримання дозволу від Міністерства культури та інформаційної політики України, як того вимагає статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що на проведення будівельних робіт на територіях, які фактично знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова необхідно отримати дозвіл Міністерства культури та інформаційної політики України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 справа 640/8728/21, у подібних спірних правовідносинах.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваного припису № 8400/6.11.6 від 20.07.2021 діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Положенням № 885, та на виконання покладених на Міністерство культури та інформаційної політики України завдань щодо охорони об`єкту всесвітньої культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційні скарги Міністерства культури та інформаційної політики України та Громадської організації «Народна дія Львів» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/12745/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 24.02.2023.