Постанова

від 02.02.2023 по справі 536/1134/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1134/18 Номер провадження 22-ц/814/243/23Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Панченка О.О., Абрамова П.С.

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сільськогосподарський кооператив «Іскра», Приватне підприємство «Агрофірм «Недогарська» про визнання договору емфітевзису недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2018 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним з дня його вчинення договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 15.08.2016 р. укладений між ним та ОСОБА_2 , предметом якого є право користування земельною ділянкою, площею 1,0140 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0227, яка розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником вищевказаної земельної ділянки, яка з 2012 року знаходилась в оренді СК "Іскра", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 .

З огляду на тяжкі життєві обставини, які вимагали від нього коштовного лікування, він в 2016 році звернувся до представника орендаря, який запропонував йому виділити кошти в сумі 30000 грн. взамін укладення нового договору оренди належної йому земельної ділянки, але вже на більш триваліший строк - 80 років, з чим він погодився.

Вважає, що вказаний договір укладений під впливом тяжких обставин та на невигідних для нього умовах, оскільки отримані за договором емфітевзису кошти є значно менші, ніж якщо він би передав свою земельну ділянку за звичайним договором оренди зі щорічною оплатою.

Посилаючись на зазначені підстави просив визнати договір емфітевзису недійсним.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю позивачем обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги щодо тяжких обставин та укладання оспорюваного договору на вкрай невигідних для нього умовах.

Не погодившись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2022 року Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний суд знайшов підтвердження доводам ОСОБА_1 про неналежне його повідомлення про час та місце судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №001449, виданого Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 10.09.2003 р., є власником земельної ділянки, площею 2,4179 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0227, яка розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка з 2012 року знаходилась у оренді СК "Іскра", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 .

Згідно угоди від 10.08.2016 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012, укладеної між ОСОБА_1 та СК «Іскра», сторони домовилися достроково розірвати вищевказаний договір оренди землі.

15.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу право користування належною йому земельною ділянкою строком на 80 років.

Земельна ділянка згідно з Актом приймання-передачі від 15.08.2016 передана землекористувачу ОСОБА_2 , а на даний час внесена до статутного фонду ПП «Агрофірма «Недогарська».

Вважаючи, що вищевказаний договір укладений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для нього умовах, які фактично є кабальними і не справедливими, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд дійшов висновкущодо недоведеності позивачем належними доказами наявності тяжких обставин, під впливом яких він був змушений укласти спірний правочин та обставин, які б свідчили про укладання договору на вкрай невигідних для позивача умовах.

Колегія суддів погоджується з такими вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов: наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

При цьому, предметом доказування є: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, що існували на час укладення спірного правочину; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин (доведенню підлягає причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні); 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини; 5) правочин вчинено на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на існування тяжких життєвих обставин, які вимагали від нього значних грошових затрат на лікування в сумі 30000 грн., надавши на підтвердження вимог виписки з медичної картки дружини, датовані за пів року до та 9 місяців після укладення спірного договору. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що надані позивачем медичні виписки не містять інформації щодо тяжкості хвороби, лікування та розрахунку вартості лікування чи понесених позивачем витрат на лікування.

Факт захворювання, який відображений в лікарняних записах медичної картки на ім`я дружин позивача, не свідчить про наявність тяжких обставин в розумінні ч.1 ст. 233 ЦК України, під впливом яких ОСОБА_1 , як власник був змушений на вкрай невигідних для себе умовах передати належну йому земельну ділянку за 30000 грн. в користування ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору емфітевзису за недоведеністю укладення його під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять нових фактів чи засобів доказування, які б свідчили про неправильність таких висновків.

Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішеннябез змін.

Згідно ізстаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.02.2023 року.

Головуючий Т. В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

П.С. Абрамов