Ухвала

від 17.01.2023 по справі 904/9485/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/9485/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Олійник Ю. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи-1 на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи-2 на стороні позивача - не з`явилися,

третьої особи на стороні відповідача 1 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Видавництво "Зоря" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022 (колегія суддів: Вечірко І. О. - головуючий, Кузнецов В. О., Парусніков Ю. Б.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 (суддя Ніколаєнко М. О.) у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до: 1) Акціонерного товариства "Видавництво "Зоря" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", 2) Державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Олени Володимирівни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 2) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об`єднання",

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права користування та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Видавництво "Зоря" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" (далі - АТ "Видавництво "Зоря"), державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району Волос Олени Володимирівни (далі - державний реєстратор Волос О. В.) про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.11.2019 № 49585202, прийнятого державним реєстратором Волос О. В., про реєстрацію за АТ "Видавництво "Зоря" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7;

- припинення права користування та скасування державної реєстрації за АТ "Видавництво "Зоря" земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7, номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 34059155.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право постійного користування АТ "Видавництво "Зоря" земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029 було припинено рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3, а тому, на думку позивача, оспорювані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором Волос О. В. з порушенням вимог чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 904/9485/21, позовні вимоги Дніпровської міської ради до АТ "Видавництво "Зоря" та державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.11.2019 № 49585202, прийняте державним реєстратором Волос О. В., про реєстрацію за АТ "Видавництво "Зоря" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7.

Скасовано державну реєстрацію права користування за АТ "Видавництво "Зоря" земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7, номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 34059155.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до КП ДАК "Укрвидавполіграфія" про припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7, номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 34059155.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги Дніпровської міської ради, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що АТ "Видавництво "Зоря" втратило право постійного користування спірною земельною ділянкою з підстав набуття права користування цією земельною ділянкою за договором оренди. Господарські суди зазначили, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було скасовано рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3. Крім того, суди дійшли висновку про те, що зазначення у рішенні Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3 про скасування Державного акта "серія І-ДП №001035" замість "серія І-ДП №004376" не може вважатись помилкою чи недоліком документа, оскільки цей Державний акт має два ідентифікатори: 1) серія І-ДП № 004376; 2) номер реєстрації акта в Книзі записів державних актів на право постійного користування - № 001035, і цього, за висновком судів, достатньо для ідентифікації такого Державного акта.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення права постійного користування АТ "Видавництво "Зоря" земельною ділянкою, суди зазначили, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача було відсутнє право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, а тому права Дніпровської міської ради в цій частині не були порушені на момент подання позову в цій справі, і це, за висновком судів, свідчить про необґрунтованість такої позовної вимоги.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до державного реєстратора Волос О. В., господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі позовні вимоги спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав, а тому не можуть бути заявлені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем, оскільки державним реєстратором Волос О. В. не було порушено права позивача самим фактом реєстрації змін відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:029. Крім того, суди зазначили, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути заявлені до державного реєстратора, оскільки державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі. За таких обставин, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Волос О. В.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 у справі № 904/9485/21, до Верховного Суду звернулося АТ "Видавництво "Зоря" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Видавництво "Зоря" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Видавництво "Зоря", звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 141, 142 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/1439/21, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, від 30.06.2022 у справі № 905/198/21, від 02.08.2022 у справі № 927/347/21, від 06.07.2022 у справі № 922/2448/21, від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21.

3.4. Дніпровська міська рада у відзиві на касаційну скаргу АТ "Видавництво "Зоря" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. На думку Дніпровської міської ради, право постійного користування АТ "Видавництво "Зоря" земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7, було припинено станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 06.11.2002 № 3287.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.01.2000 № 156 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано земельні ділянки Державному підприємству "Видавництво "Зоря" (правонаступниками якого є Відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Зоря" (далі - ВАТ "Видавництво "Зоря") та АТ "Видавництво "Зоря") у постійне користування за фактичним розміщенням адміністративно-виробничих приміщень, код цільового використання землі 1.10.5 (промисловість), за рахунок земель промисловості, площами 60 510 м2 (код ДЗК 72186003), 25 м2 (код ДЗК 72186004), 24 м2 (код ДЗК 72186005), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7.

4.2. За твердженням позивача, на підставі зазначеного рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, 07.02.2000 відповідачу було видано Державний акт на право постійного користування землею, серія І-ДП №004376. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 001035.

4.3. Позивач зазначав, що рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3 було затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано земельні ділянки площами 60 510 м2 (код ДЗК 72186003), 25 м2 (код ДЗК 72186004) та 24 м2 (код ДЗК 72186005) в оренду строком на 15 років ВАТ "Видавництво "Зоря" за фактичним розміщенням адміністративно-виробничих будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7, код цільового використання землі 1.10.5 (підприємства іншої промисловості). Визначено орендну плату за користування цими земельними ділянками у розмірі земельного податку, що обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства.

4.4. Пунктом 6 зазначеного рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 передбачено, що пункти 1-6, 8 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.01.2000 № 156 "Про надання земельних ділянок на вул. Журналістів, 7 у постійне користування Державному підприємству Видавництву "Зоря", код ЗКПО 05905591 за фактичним розміщенням адміністративно-виробничих приміщень та Державний акт від 07.02.2000 І-ДП № 001035 є такими, що втратили чинність.

4.5. Позивач стверджував, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3, 06.11.2002 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Видавництво "Зоря" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 3287.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору оренди земельної ділянки орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах договору земельну ділянку площею 6,0510 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7, для фактичного розміщення адміністративно-виробничих будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 72186003 згідно з планом земельної ділянки.

4.7. Згідно з пунктом 2.1 договору оренди земельна ділянка передається до 07.08.2017. Після закінчення терміну договору його дія закінчується.

4.8. Разом з тим, за твердженням позивача, 08.11.2019 державним реєстратором Волос О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 49585202 про реєстрацію за АТ "Видавництво "Зоря" права постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:018:029, площею 6,0510 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 7 (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 34059155).

4.9. Господарські суди зазначили, що підставою для прийняття державним реєстратором Волос О. В. наведеного рішення та реєстрації за АТ "Видавництво "Зоря" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:018:029 стала заява відповідача про державну реєстрацію прав та обтяжень від 04.11.2019 № 36776161.

4.10. Дніпровська міська рада, вважаючи, що оспорювані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором Волос О. В. з порушенням вимог чинного законодавства, звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ "Видавництво "Зоря" та державного реєстратора Волос О. В. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 у справі № 904/9485/21 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.01.2023 № 29.3-02/105 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/9485/21 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Берднік І. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б. Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі АТ "Видавництво "Зоря" та відзиві Дніпровської міської ради, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Видавництво "Зоря" необхідно закрити з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Дніпровської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку Дніпровської міської ради, є те, що оспорювані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором Волос О. В. з порушенням вимог чинного законодавства.

5.5. Верховний Суд враховує, що АТ "Видавництво "Зоря" не оскаржуються судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради. Підставою подання касаційної скарги стала незгода АТ "Видавництво "Зоря" з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій у цій справі в частині задоволення позовних вимог. Отже, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.6. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.7. Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

5.8. Частинами 1, 2, статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5.9. Водночас частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

5.10. Таким чином, лише після припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана особі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, власник (орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування) має право розпорядитися такою земельною ділянкою. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

5.11. Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 було визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

5.12. Таким чином, право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

5.13. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.14. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.15. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням фактичних обставин справи, встановили, що АТ "Видавництво "Зоря" втратило право постійного користування спірною земельною ділянкою з підстав набуття АТ "Видавництво "Зоря" права користування цією земельною ділянкою за договором оренди. Господарські суди також установили, що право постійного користування спірною земельною ділянкою було скасовано рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 № 109/3. З огляду на це господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2019 № 49585202, прийнятого державним реєстратором Волос О. В. про реєстрацію за АТ "Видавництво "Зоря" права постійного користування спірною земельною ділянкою та щодо скасування державної реєстрації права постійного користування за АТ "Видавництво "Зоря" спірною земельною ділянкою.

5.16. АТ "Видавництво "Зоря" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. АТ "Видавництво "Зоря", звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.18. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 141, 142 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/1439/21, від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, від 30.06.2022 у справі № 905/198/21, від 02.08.2022 у справі № 927/347/21, від 06.07.2022 у справі № 922/2448/21, від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21.

5.19. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.20. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.21. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд, насамперед, має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.22. Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, установив неподібність правовідносин у зазначених справах. Отже, Верховний Суд констатує, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.23. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 906/392/18 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, він є правонаступником прав та обов`язків Попільнянського колгоспного ринку, якому на підставі рішення Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993 № 106 було видано Державний акт на право постійного користування для виробничого використання земельною ділянкою. Позивач, звертаючись з позовом, зазначав, що оспорюваним рішенням Попільнянська селищна рада порушує його право на земельну ділянку як землекористувача. Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог Попільнянська селищна рада наголошувала на тому, що оспорюваним рішенням було припинено право постійного користування Попільнянського колгоспного ринку у зв`язку з припиненням його діяльності, а відомостей про правонаступництво позивача за правами та обов`язками колгоспного ринку його статутні документи не містять, а тому, на думку Попільнянської селищної ради, порушення прав позивача оспорюваним рішенням не доведено.

Водночас, залишаючи без змін у справі № 906/392/18 судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за встановленими обставинами Попільнянський колгоспний ринок, який є землекористувачем земельної ділянки згідно з Державним актом, на підставі постанови правління Житомирської обласної спілки споживчих товариств та постанови правління Попільнянського районного споживчого товариства, у володінні якого перебуває ринок, змінив назву юридичної особи на Попільнянський кооперативний ринок. Також здійснено перереєстрацію статуту зазначеної юридичної особи, при цьому код ЄДРПОУ Попільнянського ринку не змінювався. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду визнала правильним висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що Попільнянський колгоспний ринок та Попільнянський кооперативний ринок є однією і тією ж юридичною особою, якій було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Попільнянська селищна рада, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Попільнянського колгоспного ринку, порушила право постійного користування земельною ділянкою.

5.24. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 469/1044/17 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури, Коблівська сільська рада протиправно передала земельну ділянку водного фонду у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, а в подальшому змінила цільове призначення земельної ділянки на землі житлової та громадської забудови.

Водночас, частково скасовуючи у справі № 469/1044/17 судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за встановленими обставинами фізичні особи - відповідачі у справі № 469/1044/17 за законом не могли набути у приватну власність спірну земельну ділянку, про що ці відповідачі могли та мали дізнатися перед таким набуттям, щонайменше, співвіднісши чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. За такої ситуації, за висновком Великої Палати Верховного Суду, немає підстав вважати, що "помилки" мали місце лише з боку Коблівської сільської ради.

5.25. Постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/1439/21, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 922/1439/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, оспорювані рішення Харківської міської ради призвели до істотного зменшення розмірів земельної ділянки, яка повинна перебувати у постійному користуванні Комунального закладу "Школа вищої спортивної майстерності" згідно з Державним актом на право постійного користування землею, та обмежують можливості комунального закладу у реалізації своєї статутної діяльності, що призводить до порушення його прав та законних інтересів.

Водночас Верховний Суд, скасовуючи у справі № 922/1439/21 судові рішення господарських судів попередніх інстанцій на направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що за встановленими обставинами справи оспорюваним рішенням Харківської міської ради припинено право користування земельною ділянкою Комунального закладу "Школа вищої спортивної майстерності" за його добровільною відмовою, а Державний акт на право постійного користування землею визнано таким, що втратив чинність. При цьому підставою для прийняття такого рішення стало звернення Комунального закладу "Школа вищої спортивної майстерності", в якому містилося прохання скасувати Державний акт на право постійного користування землею. Разом з тим, за висновком Верховного Суду, господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги та не оцінили, що у зазначеному зверненні міститься лише прохання скасувати Державний акт, та відповідно не встановили, чи може таке звернення вважатися відмовою від права постійного користування земельною ділянкою в розумінні статті 141 Земельного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди, приймаючи судові рішення, не з`ясували наявності у заступника директора Приз С. М. права на підписання звернення щодо скасування Державного акта на право постійного користування та відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

5.26. Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 906/708/19, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 906/708/19 спірні правовідносини виникли у зв`язку з безпідставним, на думку Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, фактичним користуванням відповідачем земельними ділянками з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі з огляду на припинення діяльності Державного підприємства "Житомирське державне сільськогосподасрько-рибоводне підприємство" без правонаступництва, якому і було видано Державний акт на паво користування відповідними земельними ділянками.

Водночас Верховний Суд, частково скасовуючи у справі № 906/708/19 постанову апеляційного господарського суду, зазначив, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого державного підприємства. З огляду на викладене право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельного кодексу України від 2001 року - 01.01.2002, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника навіть якщо чинне законодавство вже не передбачає підстав для набуття права постійного користування землею для такої особи.

5.27. Постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 905/198/21, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 905/198/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" прийнято з порушенням порядку припинення права постійного користування землею, і цей наказ порушує права позивача як постійного землекористувача.

Водночас, залишаючи без змін у справі № 905/198/21 судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди встановили факт правонаступництва Луганським національним аграрним університетом прав та обов`язків Слов`янського державного аграрного технікуму, в який було перейменовано Слов`янський радгосп-технікум, та якому 24.07.1997 Хрестищенська сільська радою народних депутатів Слов`янського району Донецької області України видала Державний акт на право постійного користування землею. За таких обставин, за висновком судів, позивач набув право користування спірними земельними ділянками в силу закону, а оспорюваний наказ відповідача не може вважатися таким, що виданий з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки, як установили суди, на момент видачі такого наказу не припинилася діяльність Луганського національного аграрного університету, який є правонаступником (у межах переданого йому майна) Слов`янського державного аграрного технікуму. Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини справи щодо набуття позивачем у встановленому законом порядку права користування спірною землею, прийняття відповідачем оспорюваного наказу без належних на те законодавчо встановлених підстав та порушення прав позивача таким наказом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

5.28. Постанова Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 927/347/21, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 927/347/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, власником і розпорядником відповідних земельних ділянок з моменту реєстрації права комунальної власності на них, тобто з 08.08.2019, є саме Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, яка жодним чином не була повідомлена про проведення оспорюваних реєстраційних дій, під час яких розпорядником земель визначено Борзнянську районну державну адміністрацію. Позивач вважав, що стосовно майна, належного йому на праві комунальної власності, було прийнято протиправне рішення про реєстрацію права постійного користування, чим порушено вимоги законодавства, права та законні інтереси сільської ради.

Господарські суди попередніх інстанцій розглядаючи справу № 927/347/21 по суті заявлених позовних вимог встановили, що розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 13.11.2003 № 394 було вилучено з постійного користування Державного сільськогосподарського підприємства "Великозагорівське" земельну ділянку у зв`язку з припиненням діяльності Державного сільськогосподарського підприємства "Великозагорівське" шляхом його реорганізації у Відкрите акціонерне товариство "Великозагорівське", та переведено зазначену земельну ділянку до земель запасу В. Загорівської сільської ради. Разом з тим суди встановили, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі № 825/1121/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" до Борзнянської районної державної адміністрації визнано протиправним та скасовано розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 13.11.2003 № 394 "Про вилучення земельної ділянки та переведення її до земель запасу В. Загорівської сільської ради".

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 927/347/21 на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково оцінював обставину прийняття судового рішення у справі № 825/1121/17 лише в контексті дотримання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як правову підставу для реєстрації відповідного права постійного користування відповідачем-2 земельними ділянками, не взявши її до уваги в частині встановлення наявності або відсутності у відповідача-2 права постійного користування земельними ділянками у відповідному ланцюгу правовідносин переходу такого права, а суд першої інстанції не відобразив чітко у своєму рішенні, на підставі яких доказів дійшов висновку про те, що відповідні земельні ділянки, стосовно яких наявний у цій справі спір, належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" на праві постійного користування. З огляду на викладене Верховний суд дійшов висновку про невстановлення судами попередніх інстанцій обставин наявності або відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Великозагорівське" права постійного користування земельними ділянками.

5.29. Постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 922/2448/21, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 922/2448/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у 2020 році в межах земельної ділянки, наданої Селянському (фермерському) господарству "Батьківщина", згідно з Державним актом з`явились ділянки, які почали обробляти треті особи. З цього приводу голова господарства звернувся до голови сільської ради з метою отримання відповідної інформації. Лигівський сільській голова Сахновщинського району Харківської області з метою перевірки зазначеної інформації направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області лист. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у відповідь на лист Лигівського сільського голови Сахновщинського району Харківської області надано лист, в якому зазначено, що з урахуванням судової практики Верховного Суду було прийнято наказ, яким вирішено вважати припиненим право користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , та цю земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду у справі № 922/2448/21 зазначив, що на момент надання земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Батьківщина" земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалася спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Крім того, Верховний Суд зазначив, що одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства, і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи є припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Тому Верховний Суд констатував, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

5.30. Постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21, на яку посилається скаржник, свідчить про те, що у справі № 915/1164/21 спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації припинено право постійного користування земельною ділянкою Очаківського державного лісомисливського господарства загальною площею 39 га, у тому числі 30,5 га земель, зайнятих лісом, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яке належало Очаківському державному лісомисливському господарству на підставі акта на право користування землею від 15.11.1964, та цю земельну ділянку переведено до земель державної власності (землі запасу) неуповноваженим органом, поза волею належного власника - Кабінету Міністрів України. З огляду на це, на думку позивача, вказане розпорядження видано з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 915/1164/21 на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що ключовим питанням у цій справі для подальшого вирішення спору щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження є визначення органу (власника спірної земельної ділянки), який був наділений повноваженнями на припинення права постійного користування земельною ділянкою станом на час прийняття розпорядження, виходячи саме з точки зору розподілу повноважень відповідно до статті 19 Конституції України та Земельного кодексу України у відповідних редакціях, чого судами попередніх інстанцій здійснено не було.

5.31. Водночас Верховний Суд констатує, що у цій справі № 904/9485/21, яка розглядається, Дніпровська міська рада звернулася з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, оскільки вважала, що оспорювані реєстраційні дії були вчинені державним реєстратором Волос О. В. з порушенням вимог чинного законодавства. Під час розгляду цієї справи господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.01.2000 № 156, 07.02.2000 відповідачу було видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ДП №004376. Однак, у подальшому пунктом 6 рішення Дніпропетровської міської ради від 07.08.2002 визначено, що пункти 1-6, 8 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.01.2000 № 156 "Про надання земельних ділянок на вул. Журналістів, 7 у постійне користування Державному підприємству Видавництву "Зоря", код ЗКПО 05905591 за фактичним розміщенням адміністративно-виробничих приміщень та Державний акт від 07.02.2000 І-ДП № 001035 є такими, що втратили чинність, оскільки спірну земельну ділянку було надано в оренду строком на 15 років ВАТ "Видавництво "Зоря". Крім того, суди встановили, що відповідно до умов договору оренди земельна ділянка передається до 07.08.2017. З огляду на такі обставини, господарські суди дійшли висновку про те, що відповідні оспорювані реєстраційні дії вчинені державним реєстратором Волос О. В. з порушенням вимог чинного законодавства та порушують права позивача.

5.32. Отже, наведені установлені обставини у цій справі № 904/9485/21 свідчать про те, що правовідносини у справах № 906/392/18, № 469/1044/17, № 922/1439/21, № 906/708/19, № 905/198/21, № 927/347/21, № 922/2448/21 № 915/1164/21, на які посилається скаржник, є неподібними зі справою № 904/9485/21, що розглядається, з огляду на відмінні предмет і підстави позовів, відмінні установлені фактичні обставини у цих справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин.

5.33. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.34. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.35. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.36. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій.

5.37. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Видавництво "Зоря" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 у справі № 904/9485/21, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Видавництво "Зоря" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2022 у справі № 904/9485/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак