Ухвала

від 15.02.2023 по справі 2-5100/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 2-5100/11

провадження № 61-2484св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - відкрите акціонерне товариство «Iнновацiйно-промисловий банк»,

особа, яка звернулася з касаційною скаргою - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Інвест-Кредо»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія

Інвест-Кредо» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого

2012 року в складі колегії суддів: Качана В. Я., Побірченко Т. І., Барановської Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували

у зареєстрованому шлюбі з 1978 року, який розірваний 21 березня

1996 року. Під час шлюбу за договором купівлі-продажу від 01 листопада 1994 року сторони у справі придбали квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, під час шлюбу ОСОБА_2 став учасником товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Термо» (далі - ТОВ ВКФ «Термо»), йому належало 66,6 % статутного фонду вказаного товариства.

Вказувала, що відповідно до норм Кодексу про шлюб та сім`ю України

зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому сторони

у справі мали право самостійно визначити порядок поділу цього майна.

Сторони у справі 20 травня 1996 року уклали письмовий договір про поділ майна, відповідно до умов якого у власність відповідача переходить 10/100 частин квартири АДРЕСА_1 та 66,6 % статутного фонду ТОВ ВКФ «Термо», а у власність позивача - 90/100 частин вказаної квартири. У жовтні 2011 року ОСОБА_2 почав чинити

ОСОБА_1 перешкоди у доступі до квартири. Позивач позбавлена можливості розпоряджатися цим майном.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: визнати за нею право власності на 90/100 частин квартири

АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди

у користуванні зазначеною частиною квартири.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в судовому засіданні не надано достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що у позивача дійсно виникло право власності на 90/100 частин спірної квартири, з метою захисту якого пред`явлено позов. Укладений у простій письмовій формі договір про поділ майна, на який позивач посилається на підтвердження свого статусу власника 90/100 частин квартири, не може вважатись належним доказом виникнення права власності на спірну частину об`єкта нерухомого майна.

Оскільки вимоги про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 не заявлено, з огляду на обраний спосіб захисту її прав, позов задоволенню не підлягає. Крім того, як повідомив у судовому засіданні відповідач, спірна квартира перебуває в іпотеці фінансової установи з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань, які на даний час боржником не виконані.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 90/100 частин квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1

у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 набула право власності на 90/100 частини спірної квартири відповідно до договору про поділ майна між колишнім подружжям від 20 травня 1996 року. Разом

з тим відповідач визнав позовні вимоги, що підтверджується журналом судового засідання від 19 грудня 2011 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо»), посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Апеляційного суду

міста Києва від 28 лютого 2012 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказує, що апеляційний суд вирішив спір без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 757/6582/15.

Касаційна скарга мотивована тим, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 квітня 2006 року спірна квартира передана останнім на підставі договору іпотеки від 14 квітня 2006 року в іпотеку відкритому акціонерному товариству «Інноваційно-промисловий банк» (далі - ВАТ «Інпромбанк»), правонаступником якого було публічне акціонере товариство «Дельта Банк», яке, у свою чергу, відступило право вимоги за вказаним зобов`язанням на користь ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», що підтверджується договором відступлення права вимоги від 20 липня

2020 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2009 року

у справі № 2-2709/2009 стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ВАТ «Інпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2006 року у розмірі 536 678,75 дол. США. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року замінено стягувача на його правонаступника - ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» та встановлено, що до останнього перейшли всі права щодо грошової вимоги ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 квітня 2006 року.

Виконавче провадження за рішенням суду у справі № 2-2709/2009 було відкрите 04 січня 2022 року у зв`язку із закінченням мораторію на задоволення вимог кредиторів за рахунок предмета іпотеки. Після відкриття провадження приватний виконавець повідомив ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», що відбулася зміна власника квартири АДРЕСА_1 , підставою для реєстрації нового власника слугувало рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року в цій справі, яке не внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а його копію представник заявника отримав лише 24 січня 2022 року.

Вказувало, що договір про поділ майна подружжя, який укладено у простій письмовій формі, не належить до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилася державна реєстрація об`єктів нерухомого майна. Апеляційний суд залишив поза увагою недотримання сторонами у справі форми правочину, на підставі якого може відбуватися перехід права власності на нерухоме майно, та помилково поклав в основу рішення лише визнання позову відповідачем. Оскільки у цій справі не було законних підстав для задоволення позову, то суд першої інстанції правильно відмовив прийнятті заяви відповідача про признання позову та продовжив розгляд справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

13 лютого 2022 року ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 березня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова Компанія

Інвест-Кредо» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого

2012 року.

09 листопада 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року справу

№ 523/8641/15 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу з підстави, передбаченої частиною другою статті 403 ЦПК України, для відступу від висновку щодо застосування статті 23 Закону України «Про іпотеку» в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 361/1693/16-ц, від 23 вересня 2020 року у справі

№ 175/1753/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 330/1424/16-ц,

від 25 листопада 2021 року у справі № 2034/2-4324/11, від 27 квітня

2022 року у справі № 686/16461/18, зокрема щодо обов`язковості залучення іпотекодержателя у спорах про поділ майна подружжя, оскільки після визнання за одним із подружжя права власності на 1/2 частини спірного майна іпотека не припиняється, інший з подружжя набуває статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до визначення його частки у спільному майні, яке є предметом іпотеки. У результаті поділу майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності - зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність, що не порушує права іпотекодержателя, а тому його залучення до участі у справі не є обов`язковим.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року прийнято до розгляду справу

№ 523/8641/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня

2022 року, такими, що свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних судових палатах Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)

у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження

у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судові рішення у справі, яка є предметом перегляду, та судові рішення, які передані на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження

у справі № 2-5100/11 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 523/8641/15.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - вiдкрите акцiонерне товариство «Iнновацiйно-промисловий банк», про визнання права власності, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 523/8641/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук