Рішення

від 24.02.2023 по справі 201/1883/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/1883/21

провадження 2/201/110/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19 лютого 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3 . Після смерті батька сторін приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. було відкрито спадкову справу № 21/2018. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є рідними дітьми померлого.

До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшло наступне майно:

індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», членство в кооперативі та будівництво гаража в 1986 році підтверджується довідкою № 240/20 від 02 липня 2020 року, підписаною Головою правління АГК «Космос-1»; садовий будинок АДРЕСА_2 , який батько сторін збудував за час свого життя, натомість належним чином не оформив своє право власності; транспортний засіб реєстраційний номер № НОМЕР_2 марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА, рік випуску 1995, зеленого кольору № НОМЕР_3 . На вказаний автомобіль сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом; 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 13 квітня 2007 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням № 1/194-07 від 13 квітня 1997 року, в тому числі право на 1/3 частини, яка належала матері сторін, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , після якої батько прийняв спадщину. На зазначений об`єкт сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 4757 на 1/3 частку вказаної вище зазначеної квартири, а також свідоцтво про право на спадщину за законом № 4754. Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», та садовий будинок АДРЕСА_2 , нотаріус видати відмовилася, оскільки для вчинення нотаріальної дії її потрібні оригінали правовстановлюючих документів, які у позивача та відповідача відсутні.

Таким чином, обидва спадкоємці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийняли спадщину у визначений законодавством строк, шляхом подачі відповідної заяви до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В.. Натомість не дивлячись на те, що спадщину після смерті батька сторони прийняли разом, 05 квітня 2019 року відповідач протиправно зареєструвала за собою право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, що підтверджується інформаційною довідкою № 245024792 від 18 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також, відповідач повністю не визнаючи прав позивача на спадкове майно, а саме садовий будинок АДРЕСА_2 , постійно чинить перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спадкового майна, внаслідок чого з метою подальшого звернення до суду позивач був змушений звернутися до спеціалізованої організації для виготовлення поверхневої схеми розташування будівель та споруд розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_2 . Оскільки позивач не має іншої можливості захистити свої порушені права, він вимушений звернутися до суду за правилами позовного провадження. На його думку, гараж та садовий будинок, входить до складу спадщини та підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах.

Відповідно до довідки № 240/20 від 02 липня 2020 року Кооперативу по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», громадянин ОСОБА_3 був членом кооперативу згідно рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22 серпня 1986 року № 1041 і мав гараж № НОМЕР_1 по 18 січня 2019 року, за який сплатив пайовий внесок у повному обсязі.

Отже, позивач прийняв спадщину та вступив в права спадкування, отримав право на спадкове майно після смерті батька, звернувся до нотконтори з питанням отримання свідоцтва про право спадкування, але отримав відмову, тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Отже звернення до нотаріуса ні до чого не призвело, але документи на вказане спадкове майно (гараж, будинок і земельна ділянка) оформити потрібно і він оформити вказане зараз бажає шляхом подання позову до суду про своє право власності в порядку спадкування по законом після смерті батька, оскільки іншим чином поновити свої спадкові права неможливо. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було, позивач вважає, що його права порушено, все ними зроблено правильно і згідно закону та просили скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», скасувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачкою ОСОБА_2 на цей гараж № НОМЕР_1 , визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за позивачем право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: с\т «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради, Дніпропетровського району, для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надали відзив, в якому заперечував проти його задоволення, оскільки відповідачка прийняла спадщину, вступив в права спадкування, отримала право на спадкове майно після смерті батька, звернулася до нотконтори з питанням отримання свідоцтва про право спадкування, отримала його і зареєструвала, будь-яких прав позивача чи закон не порушувала, шкоди або збитків нікому не завдавала; обставини позовних вимог не доведені і необгрунтовані, дії реєстратора і нотаріуса були правильними з цього питання, відповідають закону, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в засідання не з`явився, в зверненні до суду не погодилися з викладеними в позовах обставинами, фактично не підтвердивши правильність викладеного, їх дії відповідають вимогам закону, не заперечували проти слухання справи без їх участі. Позов вважають безпідставним і просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності представника вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, з`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3 , про що 28 квітня 2018 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 840. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть виданого Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області серія НОМЕР_4 від 04 грудня 2018 року.

Крім того, факт перебування позивача у родинних відносинах з батьком, ОСОБА_3 , засвідчується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 30 листопада 1974 року. Після смерті батька сторін приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. було відкрито спадкову справу № 21/2018. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є рідними дітьми померлого.

До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшло наступне майно:

індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», членство в кооперативі та будівництво гаража в 1986 році підтверджується довідкою № 240/20 від 02 липня 2020 року, підписаною Головою правління АГК «Космос-1». При житті батько сторін набув право власності на гараж, натомість належним чином його не оформив. Пайові внески сплатив у повному обсязі; садовий будинок АДРЕСА_2 , який батько сторін збудував за час свого життя, натомість належним чином не оформив своє право власності; транспортний засіб реєстраційний номер № НОМЕР_2 марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА, рік випуску 1995, зеленого кольору № НОМЕР_3 . На вказаний автомобіль сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом; 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 13 квітня 2007 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням № 1/194-07 від 13 квітня 1997 року, в тому числі право на 1/3 частини, яка належала матері сторін, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , після якої батько прийняв спадщину, але юридично її не оформив. На зазначений об`єкт сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 4757 на 1/3 частку вказаної вище зазначеної квартири, а також свідоцтво про право на спадщину за законом № 4754. Право власності позивача на частку квартири було зареєстровано в реєстрі за № 29207033 та отримано відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147649282 від 30 листопада 2018 року.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», та садовий будинок АДРЕСА_2 , нотаріус видати відмовилася, оскільки для вчинення нотаріальної дії її потрібні оригінали правовстановлюючих документів, які у позивача та відповідача відсутні.

Таким чином, обидва спадкоємці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийняли спадщину у визначений законодавством строк, шляхом подачі відповідної заяви до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В.. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Натомість не дивлячись на те, що спадщину після смерті батька сторони прийняли разом, 05 квітня 2019 року відповідач протиправно зареєструвала за собою право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, що підтверджується інформаційною довідкою № 245024792 від 18 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також, відповідач повністю не визнаючи прав позивача на спадкове майно, а саме садовий будинок АДРЕСА_2 , постійно чинить перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спадкового майна. Оскільки позивач не має іншої можливості захистити свої порушені права, він вимушений звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач стверджує, що повна сплата пайових внесків спадкодавцем, підтверджена наданими доказами, гараж та садовий будинок, входять до складу спадщини та підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах.

Отже, позивач прийняв спадщину та вступив в права спадкування, отримав право на спадкове майно після смерті батька, звернувся до нотконтори з питанням отримання свідоцтва про право спадкування, але отримав відмову, тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Отже звернення до нотаріуса ні до чого не призвело, але документи на вказане спадкове майно (гараж, будинок і земельна ділянка) оформити потрібно і він оформити вказане зараз бажає шляхом подання позову до суду про своє право власності в порядку спадкування по законом після смерті батька, оскільки іншим чином поновити свої спадкові права неможливо. Виник спір, який в добровільному досудовому порядку вирішено не було і позивач вимушений був звернутися до суду з позовом в порядку спадкування.

Суд вважає всі позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3 , про що 28 квітня 2018 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 840. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть виданого Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області серія НОМЕР_4 від 04 грудня 2018 року.

Крім того, факт перебування позивача у родинних відносинах з батьком, ОСОБА_3 , засвідчується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 30 листопада 1974 року. Після смерті батька сторін приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. було відкрито спадкову справу № 21/2018. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є рідними дітьми померлого.

До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшло наступне майно:

індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», членство в кооперативі та будівництво гаража в 1986 році підтверджується довідкою № 240/20 від 02 липня 2020 року, підписаною Головою правління АГК «Космос-1». При житті батько сторін набув право власності на гараж, натомість належним чином його не оформив. Пайові внески сплатив у повному обсязі; садовий будинок АДРЕСА_2 , який батько сторін збудував за час свого життя, натомість належним чином не оформив своє право власності; транспортний засіб реєстраційний номер № НОМЕР_2 марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА, рік випуску 1995, зеленого кольору № НОМЕР_3 . На вказаний автомобіль сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом; 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 13 квітня 2007 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням № 1/194-07 від 13 квітня 1997 року, в тому числі право на 1/3 частини, яка належала матері сторін, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , після якої батько прийняв спадщину, але юридично її не оформив. На зазначений об`єкт сторони вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 4757 на 1/3 частку вказаної вище зазначеної квартири, а також свідоцтво про право на спадщину за законом № 4754. Право власності позивача на частку квартири було зареєстровано в реєстрі за № 29207033 та отримано відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147649282 від 30 листопада 2018 року.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», та садовий будинок АДРЕСА_2 , нотаріус видати відмовилася, оскільки для вчинення нотаріальної дії її потрібні оригінали правовстановлюючих документів, які у позивача та відповідача відсутні.

Відповідно до ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Керуючись ч. 1 ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК) .

Частиною першою статті 1270 ЦК встановлюється шестимісячний строк на прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, обидва спадкоємці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийняли спадщину у визначений законодавством строк, шляхом подачі відповідної заяви до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В..

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Натомість не дивлячись на те, що спадщину після смерті батька сторони прийняли разом, 05 квітня 2019 року відповідач протиправно зареєструвала за собою право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, що підтверджується інформаційною довідкою № 245024792 від 18 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також, відповідач повністю не визнаючи прав позивача на спадкове майно, а саме садовий будинок АДРЕСА_2 , постійно чинить перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спадкового майна, внаслідок чого з метою подальшого звернення до суду позивач був змушений звернутися до спеціалізованої організації для виготовлення поверхневої схеми розташування будівель та споруд розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач не має іншої можливості захистити свої порушені права, він вимушений звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Обґрунтовуючи вимогищодо визнанняза позивачемправа власностіна частку індивідуальногогаражу № НОМЕР_1 загальною площею48.5кв.м.,1986року побудови,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 ,в АГК«Космос-1»,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 1806121112101,а такожправа власності часткусадового будинку АДРЕСА_2 ,зазначається наступне:відповідно дост. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення правовідносин Спадкодавця щодо власності на гараж: « ІНФОРМАЦІЯ_5 , дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно».

Згідно до п.п. б) п.11 постанови пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Крім того, згідно абз. 2 п. 8 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Аналогічної позиції дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснюючи аналіз судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, про що зазначив в абзаці 32 пункту 3.3 свого листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13: у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги повну сплату пайових внесків спадкодавцем, що частково підтверджується наданими доказамиа, гараж та садовий будинок, входить до складу спадщини та підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах.

Також, до набрання чинності Цивільним кодексом України від 2004 року та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на будинки (квартири), споруди не залежало від їх державної реєстрації, що потрібно враховувати під час розгляду даної справи (абз. 26 п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013року № 24-753/0/4-13).

Згідно абзацу 62 п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, не належать до самочинного будівництва та не підлягає здачі (введенню) в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Згідно цієї ж Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, у разі виявлення самочинного будівництва під час проведення технічної інвентаризації об`єкту нерухомості інженер який здійснює технічну інвентаризацію у технічному паспорті, проставляє відповідного штамп та здійснює опис необхідних виявлених порушень. А тому відсутність відповідного штампу у вказаних вище технічних паспортах підтверджує факт відсутності самовільного будівництва та відповідність об`єктів усім будівельним нормам та стандартам.

Тому однією з обставин, яка підлягає доказуванню під час розгляду даного спору є рік побудови гаражу та садового будинку спадкодавцем.

Відповідно до довідки № 240/20 від 02 липня 2020 року Кооперативу по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», громадянин ОСОБА_3 був членом кооперативу згідно рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22 серпня 1986 року № 1041 і мав гараж № НОМЕР_1 по 18 січня 2019 року, за який сплатив пайовий внесок у повному обсязі.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, права підтягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Керуючись п. 9 ч.1 ст. 27 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципам міжнародного права.

Суд звертає увагу і на правовий висновок якого дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 355/340/17-ц постанова від 15 липня 2020 року, згідно якого Верховний Суд зауважив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Суд нагадав, що відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року справа № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, лише право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем проведено держану реєстрацію права власності на всю будівлю гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 48.5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, який також належить позивачу, вказана реєстрація підлягає визнанню недійсною.

Згідно частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду: рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тому у відповідності до частина другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належним способом захисту права або інтересу позивача у даному спорі є також часткове визнання незаконним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, що відповідає правовій позиції Дніпровського апеляційного суду викладеній у постанові від 17 березня 2020 року у справі №183/5610/18 (провадження № 22-ц/803/2427/20).

Виключення будь-якої із перелічених вимог не зможе забезпечити повну реалізацію позивачем свого права власності на спадкове майно.

Визначаючи предметну юрисдикцію та правильність вибору юрисдикції судів для вирішення даного спору, суд визначає, що за правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вказана позиція повністю кореспондується з правовими висновками Великої палати Верховного суду, які були викладені у постанові суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 (провадження № 11-192апп18).

Спори розглядаються судами про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування у тому разі, коли є документ про право спадкодавця на нерухоме майно (договір міни, купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право на житловий будинок, видане сільською радою), але документи не були зареєстровані в БТІ. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових праву нотаріальному порядку.

Згідно Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Позивач прийняв спадщину та вступив в права спадкування, отримав право на спадкове майно після смерті батька, звернувся до нотконтори з питанням отримання свідоцтва про право спадкування, але отримав відмову, тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Отже звернення до нотаріуса ні до чого не призвело, але документи на вказане спадкове майно (гараж, будинок і земельна ділянка) оформити потрібно і він оформити вказане зараз бажає шляхом подання позову до суду про своє право власності в порядку спадкування по законом після смерті батька, оскільки іншим чином поновити свої спадкові права неможливо.

В своєму відзиві, як на підставу своїх заперечень, відповідач посилається на недоведеність позивачем набуття права власності на гараж самим спадкодавцем, але вказане не відповідає матеріалами справи.

При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач стверджує, що померлий ОСОБА_3 не набув у власність індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., 1986 року побудови, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «Космос-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, членом якого був батько сторін до самої смерті, оскільки не зареєстрував відповідне право власності.

Вказане спростовується положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення правовідносин спадкодавця щодо власності на гараж, де: «Член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно».

Згідно до п.п. б) п.11 постанови пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Крім того, згідно абз. 2 п. 8 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування», частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Аналогічної позиції дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснюючи аналіз судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, про що зазначив в абзаці 32 пункту 3.3 свого листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13: у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Таким чином, враховуючи наявну у справі довідку № 240/20 від 02 липня 2020 року видану Кооперативом по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», саме спадкодавець - ОСОБА_3 був членом гаражного кооперативу та сплатив пайовий внесок у повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно того, що начебто з даної довідки гаражного кооперативу не вбачається, що спадкодавець сплатив пайові внески безпідставні та нічим не спростовані.

Таким чином, лише внаслідок того, що спадкодавець сплатив усі пайові внески за індивідуальний гараж № НОМЕР_1 та відповідно до положень Закону України «Про власність» набув у власність гараж, відповідач зміг отримати рішення виконкому Соборної районної у місті Дніпрі ради № 9 від 18 січня 2019 року, про виключення батька з членів кооперативу та включення до їх списку себе, що в подальшому, замовчуючи інформацію про існування іншого спадкоємця, дало змогу зареєструвати весь об`єкт нерухомості за відповідачем в порушення діючого законодавства, та відверто нехтуючи права іншого спадкоємця.

Крім того, твердження відповідача про недоведеністю права власності на індивідуальних гараж спадкодавця, оскільки до даних правовідносин не можу може бути застосована Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, є помилковим, оскільки згідно тексту позовної заяви право власності на індивідуальний гараж у батька сторін (спадкодавця) з положень Закону України «Про власність» та після сплати усіх пайових внесків.

Також, недоведеними є обставини того, що пайові внески сплатив хтось інший, оскільки до відзиву не було надано доказів сплати пайових внесків іншими особами, які за слів відповідача начебто володіли гаражем до батька.

Відповідачем також не спростовано того, що саме батько набув у власність садовий будинок АДРЕСА_2 , оскілки відсутність запису у реєстрі речових прав на нерухоме майно, не засвідчує того, що спадкоємець не набув права власності на збудоване ним майно.

Як вже було вказано у позові, до набрання чинності Цивільним кодексом України від 2004 року та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на будинки (квартири), споруди не залежало від їх державної реєстрації (абз. 26 п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013року № 24-753/0/4-13).

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» викладених у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Але, як свідчить проведений аналіз справ цієї категорії, суди не завжди при винесенні рішення про відмову в задоволенні позову враховують зазначені обставини. А також не враховують, що всі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 січня 1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», і під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних (самочинних). Отже, суди обґрунтовано задовольняють позови спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, висновку БТІ щодо належності будинку.

Таким чином, з метою належної реалізації права власності спадкоємців, та виключення можливості підміни понять, як вказав відповідач, для задоволення позову в частині визнання права власності на садовий будинок спадкодавця підлягають встановленню такі обставини, як рік побудови об`єкта, оскільки побудовані до 5 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва та не підлягають здачі (введенню) в експлуатацію (62 п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127), а також обставини того, хто був членом СТ «Ювілейний-2» та у чиєму володінні перебувала земельна ділянка АДРЕСА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , дати смерті спадкодавця - ОСОБА_3 .

Необхідно звернути увагу і на безпідставність доводів відповідача, щодо ненадання позивачем належних доказів про підтвердження спадкових прав у позивача, оскільки в матеріалах справи наявні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_3 , у відповідності до яких вбачається, що єдиними спадкоємцями за законом після смерті батька, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , учасники судового спору.

Таким чином позивачем доведено належними доказами обставини того, що він разом з сестрою, ОСОБА_2 , прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті батька - ОСОБА_3 .

В зв`язку з обставинами, що склалися, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права відповідно до положень статті 16 ЦК України. Позивач вважає, що його права порушено, все ним зроблено правильно і згідно закону та проси визнати за ним право власності на вказану частку гаража і будинку, земельної ділянки після смерті батька в порядку спадкування за законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку, фактично набув право власності на частку спадщини, що залишилася після смерті його батька.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст цього права становлять можливості власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому на зміст права не впливає місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до абзацу 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини та їх гарантії, відповідно до ст. З Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Позивач зі спадкодавцем фактично проживали разом в розумінні статті 3 сімейного кодексу України: «Сім`ю складають особи, і спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права обов`язки». Факт спільного проживання позивачів з батьком в місті Дніпро підтверджують копії паспортів, довідка з місця мешкання, довідка. Позивач є спадкоємцем за законом першої черги і у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заяві про прийняття спадщини, від спадщини не відмовлявся. З огляду на вищевикладені обставини і праві отримання у спадок вказаного нерухомого майна, своєчасно звернувся до нотаріуса метою оформлення права на спадщину і отримання свідоцтва у порядку спадкування, не отримав свідоцтво про спадщину і має право на вказану спадщину.

За правилами ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. За правилами ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмово заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду правилами позовного провадження.

За правилами ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.

Конституцією України ст. 41 та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 1, діє принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законі сподівання» ефективно скористатися правом власності. Натомість сподівання на визнання права власності на майно, яким тривалий час неможливо було користуватися ефективно, не може вважатися «майном» у розумінні ст. Першого протоколу до Конвенції; це також стосується умовної вимоги, як втрачає силу внаслідок недотримання цієї вимоги. Відповідно до прецедентного права суду будь-яке втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо дотримання основоположних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображене в структурі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутим цілями. Більше того, так само, як і в інших сферах соціальної, фінансової і економічної політики, національні органи мають певну свободу розсуду під час прийняття і виконання законів, що регулюють питання власності та договірні відносини. Цю свободу розсуду все ж таки мають контролювати європейські структури. Тому Суд повинен був упевнитися, чи не були перевищені надані Урядові межі свободи розсуду, тобто чи застосовано в цій справі доктрина «ultra vires» (хоча й законну саму по собі) з урахуванням принци пропорційності. У справі «Вольф-Ульрих фон Мальтцан та інші проти …» ЄСПЛ зробив висновок про те, що певні законні очікувані заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретацій вимоги як такої що може вважатись активом: вона повинна мати обґрунтовану закону підставу, якою зокрема є чинна норма закону, тобто встановлю законом норма щодо виплат (зокрема пенсійних, допомоги) на момент дії щ норми є активом, на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах іф порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Внаслідок смерті батька сторін відкрилася спадщина, часом відкриття якої є його день смерті.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права. Ст. 392 ЦК України також передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності.

Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити спадкові права та законні інтереси позивачів, останні і вважали необхідним звернутися до суду з вказаними позовними вимогами про визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті батька, які вони вважають законними та обґрунтованими.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідачів чи інших осіб стосовно не погодження з певними положеннями позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу: 46372035 від 09 квітня 2019 року, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , підвал/оглядова яма, підвал, загальною площею 48.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в КпОЕІГ «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, скасувати запис про державну реєстрацію права власності номер 31086362, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказаний гараж № НОМЕР_1 , визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаного гаража № НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за позивачем право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 і визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 3905 грн. 50 коп., 469 грн. і 454 грн., а всього 4828 грн. 50 коп..

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про скасування рішення і запису про реєстрацію права власності, визнання права власності в порядку спадкування по закону в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, З, 5, 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1269, 1270, 1282 ЦК України, ст. 46 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяни Владиславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу: 46372035 від 09 квітня 2019 року, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , підвал/оглядова яма, підвал, загальною площею 48.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності номер 31086362, щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , підвал/оглядова яма, підвал, загальною площею 48.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, вчинений 05 квітня 2019 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяною Владиславівною.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 041665 від 09 вересня 1997 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1346.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3905 грн. 50 коп., 469 грн. і 454 грн., а всього 4828 грн. 50 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2023 року.

Суддя -