Постанова

від 07.02.2024 по справі 201/1883/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 201/1883/21

провадження № 61-10304св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Чумаківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мухою Сергієм Сергійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів:Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшло таке майно:

- індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1»;

- садовий будинок АДРЕСА_2 , який збудований за життя ОСОБА_3 , проте на нього не оформлено право власності у встановленому законом порядку;

- транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_2 марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА, рік випуску 1995, зеленого кольору № НОМЕР_3 , на який він та відповідач вже отримали свідоцтва про право на спадщину за законом;

- 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 13 квітня 2007 року, в тому числі право на 1/3 частини, яка належала матері сторін, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якої батько прийняв спадщину. На зазначений об`єкт він та відповідач вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач посилався на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом на гараж № НОМЕР_1 та садовий будинок АДРЕСА_4 нотаріус видати відмовилася, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів.

05 квітня 2019 року ОСОБА_2 протиправно зареєструвала за собою право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 й постійно чинить йому перешкоди у доступі до садового будинку АДРЕСА_4 .

З метою подальшого звернення до суду він був змушений звернутися до спеціалізованої організації для виготовлення поверхневої схеми розташування будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

Вважав, що гараж та садовий будинок входять до складу спадщини та підлягають спадкуванню за законом на загальних підставах.

Посилаючись на довідку від 02 липня 2020 року № 240/20 Кооперативу по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», зазначав, що його батько - ОСОБА_3 був членом кооперативу згідно з рішенням виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22 серпня 1986 року № 1041 і мав гараж № НОМЕР_1 до 18 січня 2019 року, за який сплатив пайовий внесок у повному обсязі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»;

- визнати за ним право власності на 1/2 часткугаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року у складі судді Антонюка А. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 46372035 від 09 квітня 2019 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , підвал/оглядова яма, підвал, загальною площею 48.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності номер 31086362 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , підвал/оглядова яма, підвал, загальною площею 48.5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, вчинений 05 квітня 2019 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 загальною площею 48.5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: садівниче товариство «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради Дніпропетровського району для ведення садівництва у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 041665 від 09 вересня 1997 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1346.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторони прийняли спадщину, до складу якої входять гараж за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1», садовий будинок та земельна ділянка, що розташована за адресою: СТ «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради, Дніпропетровського району. Оскільки нотаріус не видав свідоцтва у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на зазначені об`єкти, вважав, що наявні підстави для визнання права власності на спадкове майно.

Районний суд зазначив, що спадкоємці прийняли спадщину у визначений законодавством строк шляхом подачі відповідної заяви до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І. В. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Натомість 05 квітня 2019 року відповідач протиправно зареєструвала за собою право власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 загальною площею 48,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806121112101, та, не визнаючи прав позивача на спадкове майно, а саме садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку за зазначеною адресою, чинить перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спадкового майна.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,041 га, яка розташована на території СТ «Ювілейний-2» та гаража під № НОМЕР_1 в кооперативі «КОСМОС-1», що залишилось після смерті його батька ОСОБА_3 .

При цьому матеріали спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , який є батьком сторін, не містять відповідної постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,041 га, яка відкрилась після смерті батька позивача. Навпаки, нотаріус підтвердила, що при отриманні кадастрового номера на земельну ділянку буде видано свідоцтво про право на спадщину.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 355,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 13 000 грн.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції врахував характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву та заперечень на позовну заяву, складання апеляційної скарги, участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходив з конкретних обставин справи, та дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 33 000 грн та стягнення з позивача на користь відповідача 13 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції .

Апеляційний суд зазначив, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався за наявними у ній доказами, без подання нових та в межах двохмісячного строку розгляду справи. Окрім цього, судові засідання, які зазначені в акті від 25 лютого 2023 року не проводились або тривали не більше 10 хвилин, зокрема, судове засідання 31 жовтня 2022 року тривало 10 хвилин; судові засідання 21 грудня 2022 року та 31 січня 2023 року не проводились у зв`язку із знеструмленням будівлі суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що після сплати ОСОБА_3 пайового внеску у Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» останній набув права власності на спірний гараж, що узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Вважає, що спірний гараж протиправно було зареєстровано за відповідачем, отже, його позбавлено права власності на це майно.

Щодо спірного садового будинку зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 він вже був побудований на земельній ділянці, відведеній для його будівництва й обслуговування. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що цей будинок є об`єктом самочинного будівництва є неправильними, оскільки відсутні застереження чи зауваження виконавчого комітету Підгородненської міської ради, яка на момент складення акту встановлення меж земельної ділянки, здійснювала приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Крім того, матеріали справи містять документи, які підтверджують, що ОСОБА_3 був членом СТ «Ювілейний-2», земельна ділянка за адресою: СТ «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради, Дніпропетровського району належала йому на підставі державного акту про право власності на землю. Оскільки зазначена земельна ділянка входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , він, як його спадкоємець, має право на 1/2 частину зазначеного спадкового майна.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки стягнення судових витрат здійснено внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судового рішення.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц(провадження № 61-36052св18), від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19 (провадження № 61-13902св20) та від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21 (провадження № 61-12264св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Борисенком В. А. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції.

Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_3 є батьком сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1, а. с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 04 грудня 2018 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 15).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2018 року після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями його майна є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку квартири АДРЕСА_6 видано ОСОБА_1 (том 1, а. с. 18).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 після смерті батька отримав в спадщину 1/2 частку транспортного засобу реєстраційний номер № 70671АВ марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА (том 1, а. с. 20).

Відповідно до довідки від 02 липня 2020 року № 240/20 Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» ОСОБА_3 був членом кооперативу згідно з рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22 серпня 1986 року № 1041 і мав гараж № НОМЕР_1 до 18 січня 2019 року, за який сплатив пайовий внесок у повному обсязі (том 1, а. с. 21).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 22 серпня 1986 року № 1041 ОСОБА_3 надано дозвіл на побудову гаража індивідуального використання в кооперативі «КОСМОС-1».

Рішенням виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 18 січня 2019 року № 9 ОСОБА_3 виключено із списків членів автогаражних кооперативів та затверджено в списках членів автогаражних кооперативів ОСОБА_2 , гараж № НОМЕР_1 у кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»(том 1, а. с. 22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 лютого 2021 року право власності на гараж № НОМЕР_1 у кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» 05 квітня 2019 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Соборної ради у м. Дніпрі № 9 від 18 січня 2019 року (том 1, а. с. 24-25).

Відповідно до листа голови правління СТ «Ювілейний-2» від 26 липня 2021 року № 18 ОСОБА_3 був членом СТ «Ювілейний- 2» (територія Підгородненської міської ради код ЄДРПО 23927952) на підставі рішення виконкому Підгородненської міської ради № 159/1 від 30 липня 1989 року.

На підставі рішення виконкому Підгородненської міської ради від 16 липня 1997 року № 160 земельна ділянка площею 0,041 га була передана у приватну власність ОСОБА_3 в межах згідно з планом, що підтверджується державним актом від 09 вересня 1997 року.

Будинок на земельній ділянці АДРЕСА_4 був побудований до 1997 року.

У списках членів СТ «Ювілейний- 2» замість померлого ОСОБА_3 числиться ОСОБА_5 . Документи, на підставі яких останній був прийнятий в члени товариства відсутні (том 1, а. с. 167).

На звернення позивача до нотаріуса про видачу додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,041 га, яка розташована на території СТ «Ювілейний- 2» та гараж під № НОМЕР_1 в кооперативі «КОСМОС-1» нотаріусом надана відповідь, якою запропоновано надати витяг з Державного земельного кадастру з зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки, після чого буде видано свідоцтво на право на спадщину (том 1, а. с. 225, 241).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а рішення районного суду відповідає частково.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК) .

Частиною першою статті 1270 ЦК встановлюється шестимісячний строк на прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 у визначений ЦК України строк шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І. В.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті батька, то частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, кожному зі спадкоємців належить по 1/2 частки майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 .

Спадкове майно, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , складається з:

- індивідуального гаража № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1»;

- садового будинку АДРЕСА_2 , який збудований за життя ОСОБА_3 , проте на нього не оформлено право власності у встановленому законом порядку;

- транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_2 марка ОПЕЛЬ ВЕКТРА, рік випуску 1995, зеленого кольору № НОМЕР_3 , на який він та відповідач вже отримали свідоцтва про право на спадщину за законом;

- 2/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належали померлому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 13 квітня 2007 року, в тому числі право на 1/3 частини, яка належала матері сторін, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якої батько прийняв спадщину. На зазначений об`єкт він та відповідач вже отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

Предметом спору у цій справі є спадкове майно, а саме:індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1», земельна ділянка та садовий будинок АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на спадщину, на яке позивач не отримав та, відповідно, не набув права власності на це майно.

В абзаці другому пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

На підставі поданих сторонами доказів підтверджено факт реєстрації права власності на індивідуальний гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в АГК «КОСМОС-1», за ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано 05 квітня 2019 року на підставі: довідки № 160/19 від 28 березня 2019 року, виданої кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», рішення виконавчого комітету Соборної ради у м. Дніпрі № 9 від 18 січня 2019 року.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 був членом гаражного кооперативу та сплатив пайовий внесок у повному обсязі, що підтверджено наявною у матеріалах справи довідкою від 02 липня 2020 року № 240/20, виданою Кооперативом по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» (том 1, а. с 21), отже, він набув право власності на спірний індивідуальний гараж № НОМЕР_1 та це майно входить до спадкової маси після його смерті і підлягає спадкуванню його спадкоємцями у рівних частинах.

Відомості про право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 лютого 2021 року, відсутні (том 1, а. с. 25).

Встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_2 , був побудований ОСОБА_3 , членом садівничого товариства «Ювілейний-2», до 1997 року. На підставі державного акту на право власності на землю серії IV- ДП № 041665 від 09 вересня 1997 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,041 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгородне, садівниче товариство «Ювілейний-2» (том 1, а. с. 170).

Отже, районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірний садовий будинок АДРЕСА_7 , також входять до спадкового майна ОСОБА_3 на підставі абзацу 62 пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, відповідно до якої не належать до самочинного будівництва та не підлягало здачі (введенню) в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність запису у реєстрі речових прав на нерухоме майно (садовий будинок) за ОСОБА_3 не засвідчує того, що спадкоємець не набув права власності на збудоване ним майно.

Не заперечує цих обставин ні ОСОБА_2 , ні суд апеляційної інстанції, але відмовлено ОСОБА_1 в позові лише через відсутність постанови нотаріуса.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення та запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, оскільки заявник касаційної скарги просить залишити рішення районного суду без змін, Верховний Суд дає йому правову оцінку й зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Порядок).

Відповідно до пункту 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік підстав, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник з ОСОБА_2 щодо гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», а тому ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, оскільки право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за нею.

У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

У частині першій статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частинами першою-другою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановлено, що спірний гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , отже, не міг бути зареєстрованим на праві приватної власності лише за ОСОБА_2 , за наявності іншого спадкоємця - ОСОБА_1 .

Підстави для реєстрації права власності на спірний гараж за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні.

Зазначена реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» порушує права ОСОБА_1 , як спадкоємця майна ОСОБА_3 .

Усунення порушень прав ОСОБА_3 на зазначене майно можливе шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірний гараж.

При цьому Верховний Суд зазначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині скасування запису державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірний гараж не підлягають задоволенню, оскільки з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення районним судом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зазначена редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Отже, на час постановлення оскаржуваних рішень, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак районний суд помилково зазначив про ефективність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, отже, не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1», дійшов помилкового висновку про ефективність такого способу захисту прав позивача, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід було відмовити. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув. Рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1».

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування

Заявляючи вимоги про визнання права власності на 1/2 частину спірного спадкового майна, ОСОБА_1 посилався на те, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж № НОМЕР_1 та садовий будинок АДРЕСА_4 у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на це майно. Районний суд у цій частині позов задовольнив.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 й погоджується з висновками районного суду у цій частині з огляду на таке.

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав відповідь приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Двірник І. В. від 10 червня 2021 року, в якій приватним нотаріусом запропоновано ОСОБА_1 надати витяг з Державного земельного кадастру з зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки, після чого буде видано свідоцтво на право на спадщину. При цьому приватний нотаріус вказала, що спадкоємиця ОСОБА_2 займається питанням оформлення кадастрового номера на земельну ділянку.

Також у відповіді приватного нотаріуса зазначено: «Цим листом роз`яснюю Ваше право на отримання Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також той факт, що у разі отримання вказаної постанови Ви будете в подальшому позбавлені права звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтв про право на спадщину на вказане у вашій заяві додаткове спадкове майно навіть за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів» (том 1, а. с. 225 зворот).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вважаючи передчасними позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову. Проте, апеляційний суд залишив поза увагою надану позивачем письмову відповідь приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Двірник І. В. від 10 червня 2021 року, яка фактично і є відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оформлення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, а не постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не змінює суті такого документу нотаріуса і зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи відповідної відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії є помилковими, так як спір уже виник у суді, відповідач заперечує проти позову, що є ефективним засобом захисту прав позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині його позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: СТ «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради, Дніпропетровського району, для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Зазначені висновки районного суду відповідають нормам матеріального права, узгоджуються з нормами процесуального права та не підлягають зміні та скасуванню.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Кооперативі по обслуговуванню та експлуатації індивідуальних гаражів «КОСМОС-1»; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_2 на території Підгородненської міської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,041 гектарів, що розташована за адресою: СТ «Ювілейний-2», Підгородненської міської Ради, Дніпропетровського району, для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька, забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції у зазначеній частині ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення у цій частині на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Щодо додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року

У касаційній скарзі заявник зазначає, що додаткова постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки стягнення судових витрат здійснено внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судового рішення.

Інших доводів щодо наявності підстав для скасування додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року касаційна скарга не містить.

Верховний Суд, беручи до уваги, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, яке за результатами касаційного перегляду скасовується, дійшов висновку про скасування додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, яким вирішено питання про розподіл судових витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22).

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на гараж відмовлено, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у суді першої інстанції підлягав стягненню судовий збір у розмірі 3 920,50 грн (4 828,50 грн - 908 грн) пропорційно до задоволених позовних вимог.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 8 474 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, 6 658 грн (8 474 грн - (908 грн*2)) з яких підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів частково задовольняє касаційну скаргу та залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено частину позовних вимог ОСОБА_1 , відмовляючи у задоволенні однієї немайнової вимоги.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на зазначене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 578,50 грн (3 920,50 грн + 6 658 грн).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мухою Сергієм Сергійовичем, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасувати.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на гараж та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності відмовити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на гараж; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку гаража; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку садового будинку у порядку спадкування за законом; визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку земельної ділянки у порядку спадкування за законом залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 10 578 (десять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 50 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець