Рішення

від 22.02.2023 по справі 953/23955/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/23955/21

н/п 2/953/1200/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокуКиївський районний суд м. Харкова в складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

15 грудня 2021р. до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі: позивач) до Харківського національного університету будівництва та архітектури (далі:відповідач) про поновлення на посаді викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що понад 25 років працювала у Харківському національному університеті будівництва та архітектури за контрактом, який неодноразово переукладався. 18.11.2021р. її звільнено з посади викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України визначено, що трудові договори, що переукладались один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

20.12.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

24.01.2022р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог за звільнення позивача з дотриманням норм КЗпП.

03.02.2022р. подано відповідь на відзив, відповідно в якому позивач посилається на перебування в трудових відносинах з відповідачем понад 25 років, що підтверджено записами у трудовій книжці та контрактами, які неодноразово переукладались та вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗПП перебувала у трудових відносинах з відповідачем з невизначеним строком, а тому своє звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП вважає незаконним.

10.02.2022р. подані заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту яких відповідач наполягає на тому, що позивач звільнення з посади викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП та зазначає, що умови укладення договору з позивачем на невизначений строк відсутні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позивних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 з 12.09.1994 р. працювала у Харківському національному університеті будівництва та архітектури за строковим контрактом, який неодноразово переукладався, про що свідчить її трудова книжка.

Востаннє контракт укладений сторонами 13.11.2020р. Пунктом першим контракту зазначено, що він є строком. Строк дії контракту з 18.11.2020р. по 18.11.2021р. (п.21 контракту).

У пункті 16 зазначено, що контракт припиняється у разі: а) після закінчення строку дії контракту; б) за угодою сторін; в) з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст. 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом; г) з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.39 КЗпП України) та цим контрактом; д) інших підстав, передбачених законодавством.

Пунктом 20контракту передбачено, що за два місяці до закінчення строку чинності він може бути продовжений за угодою сторін або укладений на новий строк.

Наказом № 176-К від 16.11.2020 продовжено викладачу кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін ОСОБА_1 термін роботи за контрактом на цій же посаді цієї ж кафедри на 0,25 ставки з окладом по 16 розряду 1722, 75 грн. на місяць, надбавка за вислугу років 30% з спецфонду з 18.11.2020р. по 18.11.2021р.

Наказом № 159-К від 09.11.21 ОСОБА_1 , викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін, з 18.11.2021 звільнено з посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Протягом дії контракту позивач не оскаржила його умови з підстав порушення трудових прав та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень контракту, що свідчить про погодження позивача з умовами цього трудового договору, зокрема щодо його строковості.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

У статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім того, відповідно до статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи із особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

З огляду на положення ст. ст. 21, 23, 24 КЗпП України укладення строкового трудового договору можливе лише за погодженням сторін, а без згоди працівника укладення такого договору неможливе.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.

У постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц викладено висновок, що «Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) міститься висновок про те, що «звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Укладений з позивачкою 13.11.2020 р. строковий трудовий контракт оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства.

Підписання ОСОБА_1 контракту вказує на добровільне волевиявлення позивачки працювати на умовах та у період визначені у контракті.

Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви, чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Отже, контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання зазначили закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлений законом виняток із правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 937/7998/19-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 607/2144/19.

Таким чином, за відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту від 13.11.2020 р. угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачкою на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц, провадження № 61-3492св18.

Оскільки позивач беззаперечно знала про укладення з нею саме строкового трудового договору і погодилась з його умовами, наказ № 159-К від 09.11.21 про її звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору є правомірним та обґрунтованим, а тому підстави задоволення позовних вимог та поновленні позивачки на посаді викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідні від позовних вимог про поновлення на посаді задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, пільга зі сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не поширюється.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 270грн.

Як унормовано п.п. 2 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», мінімальна ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить один відсоток ціни позову, але не менше 908 грн.

З урахуванням викладеного, а також часу звернення позивача до суду, підлягає стягненню з позивача на користь Держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.24, 23, 24, 36, 39-1 КЗпП України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківський національний університет будівництва та архітектури, код ЄДРПОУ 02071174, м. Харків, вул. Сумська, 40.

Повний текст рішення складений 27.02.2023р.

Суддя Н.В.Єфіменко