Постанова

від 26.07.2023 по справі 953/23955/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/23955/21 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.

Провадження № 22-ц/818/878/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегіїБурлака І.В., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2023 року по справі № 953/23955/21, за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківського національного університету будівництва та архітектури (далі - відповідач) про поновлення на посаді викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що понад 25 років працювала у Харківському національному університеті будівництва та архітектури за контрактом, який неодноразово переукладався. 18.11.2021р. її звільнено з посади викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Харківського національного університету будівництва та архітектури на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України визначено, що трудові договори, що переукладались один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

24.01.2022р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог за звільнення позивача з дотриманням норм КЗпП.

03.02.2022р. подано відповідь на відзив, відповідно в якому позивач посилається на перебування в трудових відносинах з відповідачем понад 25 років, що підтверджено записами у трудовій книжці та контрактами, які неодноразово переукладались та вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗПП перебувала у трудових відносинах з відповідачем з невизначеним строком, а тому своє звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП вважає незаконним.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, та задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що звільнення у зв`язку з закінченням терміну укладання останнього контракту є безпідставним і незаконним, оскільки дата 18.11.2021 року у додатку до розпорядження ректора ХНУБА від 10.09.2021 року №37 позначена як термін дії контракту ОСОБА_1 , викладача суспільно-гуманітарних дисциплін, а не його закінчення.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дослідив матеріали, які містяться у справі та надані відповідачем у якості доказів про начебто належне та законне повідомлення її про звільнення, що фактично не відповідає дійсності.

Відповідач надсилав попередження щодо звільнення за іншою адресою, а не за адресою проживання, тому повідомлення про звільнення позивач не отримувала.

Зауважує, що розпорядження №37 містить вимоги повідомлення про закінчення дії контракту, про що у додатку, що надано співробітникам кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін для ознайомлення не вказано.

Вважає, що відсутність повідомлення про звільнення у додатку розпорядження підтверджує фактично знаходження на робочому місці та виконання посадових обов`язків після вказаних дат у додатку співробітниками кафедри.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннямист.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що за відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту від 13.11.2020 р. угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачкою на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено що ОСОБА_1 з 12.09.1994 р. працювала у Харківському національному університеті будівництва та архітектури за строковим контрактом, який неодноразово переукладався, про що свідчить її трудова книжка.

Востаннє контракт укладений сторонами 13.11.2020р.

Пунктом першим контракту зазначено, що він є строковим. Строк дії контракту з 18.11.2020р. по 18.11.2021р. (п.21 контракту).

У пункті 16 зазначено, що контракт припиняється у разі: а) після закінчення строку дії контракту; б) за угодою сторін; в) з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.ст. 40, 41 КЗпП України) та цим контрактом; г) з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.39 КЗпП України) та цим контрактом; д) інших підстав, передбачених законодавством.

Пунктом 20 контрактупередбачено, що за два місяці до закінчення строку чинності він може бути продовжений за угодою сторін або укладений на новий строк.

Наказом № 176-К від 16.11.2020 продовжено викладачу кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін ОСОБА_1 термін роботи за контрактом на цій же посаді цієї ж кафедри на 0,25 ставки з окладом по 16 розряду 1 722, 75 грн. на місяць, надбавка за вислугу років 30% з спецфонду з 18.11.2020р. по 18.11.2021р.

Наказом № 159-К від 09.11.21 ОСОБА_1 , викладача кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін, з 18.11.2021 звільнено з посади у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

За приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім того, відповідно до статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи із особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв`язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

З огляду на положення ст. ст. 21, 23, 24 КЗпП України укладення строкового трудового договору можливе лише за погодженням сторін, а без згоди працівника укладення такого договору неможливе.

Отже, ОСОБА_1 , перебувала у трудових відносинах з Харківським національним університетом будівництва та архітектури на підставі трудового договору, укладеного на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, що відповідає положенням пункту 2 частини 1статті 23 КЗпП України; строк трудового договору сторонами трудового договору був погоджений періодом до 18 листопада 2021 року.

Підстави припинення трудового договору визначеностаттею 36 КЗпП України, такими підставами згідно пункту 2 частини 1 даної статті є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Трудовий договір з ОСОБА_1 , припинено на підставі пункту 2 частини 1статті 36 КЗпП Україниу зв`язку з закінченням строку, який при укладенні трудового договору визначено пунктом 2 частини 1статті 23 КЗпП України.

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи іншого волевиявлення працівника, власник не зобов`язаний попереджувати чи іншим чином інформувати працівника про майбутнє звільнення.

Згідно ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2і3статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У даному випадку позивачка працювала на посаді викладача, яка за характером своєї роботи вимагає встановлення строкових трудових відносин та не може бути встановлена на невизначений строк, тому наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними.

Припинення строкового трудового договору з ОСОБА_1 по пункту 2статті 36 КЗпП Українипроведено з дотриманням норм трудового законодавства; правові підстави для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Наведені у скарзі доводи з урахуванням вказаних норм матеріального права є безпідставними.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази і з дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.В. Маміна.