Постанова

від 20.02.2023 по справі 2-1858/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4780/23

Справа № 2-1858/11

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Полікарпова О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі

головуючого судді Полікарпової О.М.,

суддів: Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.,

за участю секретаря Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Білик Ростислава Валерійовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року по скарзі ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Білик Ростислава Валерійовича, стягувач Акціонерне товариство «УкрСиббанк», заінтересована особа ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»,

встановив

10 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса (далі Приморський ВДВС м. Одеси) Білик Ростислава Валерійовича, стягувач Акціонерне товариство «УкрСиббанк», заінтересована особа ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що арешт на належне їй майно було накладено у ВП № 26269862 постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.06.2011 року на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2011 року по цивільній справі № 2-1858/11.

Разом з цим, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2011 року скасовано заочне рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, а ухвалою того ж суду від 14.11.2012 року позов залишено без розгляду. Однак головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеси Біликом Р.В. у задоволенні її заяви від 15.11.2021 року про зняття арешту з майна відмовлено у зв`язку із неможливістю встановлення підстав закриття ВП № 26269862 через його знищення.

Просила визнати протиправними дії головного державного виконавця Приморського ВДВС м. Одеси Білика Р.В. щодо відмови у знятті арешту з майна та зобов`язати його винести постанову, якою зняти арешт з її майна, підставою обтяження якого зазначено постанову № 26269862 від 20.06.2011 року.

Оскаржуваною ухвалою скаргу ОСОБА_1 задоволено.

12 січня 2023 року головний державний виконавець Приморського ВДВС м. Одеси Білик Р.В., не погоджуючись із наведеною ухвалою, засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, стягнути зі скаржника судовий збір за подання до суду апеляційної скарги.

Вимоги апеляційної скарги мотивував такими доводами:

- в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту державним виконавцем не було виявлено підстав для зняття арешту, визначених ст. 49, 59 ЗУ Про виконавче провадження, а тому він позбавлений можливості зняти арешт у позасудовий спосіб;

- оскаржуваною ухвалою суд фактично спонукає виконавця здійснити дії та прийняти неправомірне рішення у відсутності у виконавця для цього відповідних повноважень, що є втручанням у дискреційні повноваження державного виконавця та порушенням принципу розподілу влади, поряд цим п.5 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знято за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 361 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,законність таобґрунтованість ухвалисуду вмежах апеляційногооскарження,суд апеляційноїінстанції дійшоввисновку проте,що апеляційнаскарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Задовольняючи скаргу на дії головного державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час виконавче провадження № 26269862 завершене та знищене у зв`язку з закінченням строку зберігання, а отже накладений у виконавчому провадженні арешт на даний час, з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує права ОСОБА_1 , як власника майна.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2011 року по цивільній справі № 2-1858/11 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Кредитної спілки «Експерт-кредит», «Кредитної спілки «Добробут» про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

На виконання вказаного рішення були видані виконавчі листи.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.07. 2011 року скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2011 року по цивільній справі № 2-1858/11, а ухвалою того ж суду від 14.11.2012 року позов залишено без розгляду.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.12.2021, наявний запис про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 на підставі постанови 26269862 Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , В-7/481 від 20.06.2011 р.

Листом Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 листопада 2021 року підтверджено, що на примусовому виконані перебував виконавчий лист № 2-1858 від 14.03.2011 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 1 294 005,15 гривень ВП № 26269862. Матеріали виконавчого провадження № 26269862 знищено, відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби. Ідентифікувати причину завершення виконавчого провадження у зв`язку зі знищенням його матеріалів не можливо, підстави для його відновлення відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження N 1404-VIII (далі Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 Закону Про виконавче провадження N 606-XIV (у редакції 21.04.1999 року, чинній на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону N 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону N 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону №606-XIV, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону №1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Водночас у випадку повного виконання виконавчого документа чи у разі, якщо судове рішення, яке було підставою для видачі виконавчого листа скасовано, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі N 2-356/12 (провадження N 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі N 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі N 645/6694/15 (провадження N 61-18160св19).

Згідно з частиною першою статті 74 Закону N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Отже, оскільки на виконанні у виконавчій службі відсутні виконавчі провадження щодо виконання виконавчого листа N 1858 від 14.03.2011 року та враховуючи те, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2011 року скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2011 року по цивільній справі № 2-1858/11, на підставі якого було відкрито ВП № 26269861, а ухвалою того ж суду від 14.11.2012 року позов залишено без розгляду, на переконання апеляційного суду, наявні підстави для визнання неправомірною бездіяльності виконавчої служби та зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №26269862, оскільки надалі у застосуванні арешту відсутня необхідність.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Перший Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса, завершуючи виконавче провадження №26269862 (у межах якого було накладено арешт) після звернення заявника до нього із заявою про скасування арештів не врахував, що рішення про стягнення з боржника заборгованості скасоване, а тому підстави для збереження чинності арештів майна боржника відсутні.

Враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність у необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, бездіяльність виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.

Помилковим є посилання скаржника на те, що заявник має звертатися на підставі п.5 ч.4 ст. 58 Закону №1404-VIII з вимогами про зняття арешту у порядку позовного провадження.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі N 712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту та зобов`язання виконавця зняти арешт з майна боржника, накладеного згідно з постановою 26269862 Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , В-7/481 від 20.06.2011 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення діючого законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення.

Керуючись ст.367,368,374, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Білик Ростислава Валерійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Приморськогорайонного судум.Одеси від20червня 2022року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду О.М. Полікарпова

Л.П. Воронцова

П.Я. Ігнатенко