Постанова

від 28.02.2023 по справі 911/1523/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа№ 911/1523/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 28.02.2022 у справі №911/1523/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат

у справі № 911/1523/22 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом Приватного підприємства «СТВ-Луцьк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер»

про стягнення 446 829, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер», в якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 335 588,00 грн. за поставлений за договором № 31122/1 від 31.01.2022, але несвоєчасно оплачений товар, пеню в сумі 56 268,45 грн., інфляційній втрати в сумі 49 925,83 грн. та 3 % річних в сумі 5 047,61 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позову, у якій зазначив про повну сплату відповідачем після відкриття провадження у справі заявленої до стягнення суми основного боргу та, з огляду на вказане, просив прийняти відмову позивача від вимог про стягнення основного боргу в сумі 335 588,00 грн. та в цій частині припинити провадження у справі, а за результатами розгляду даної справи прийняти рішення, яким стягнути з відповідача пеню в сумі 56 268,45 грн., інфляційній втрати в сумі 49 925,83 грн. та 3 % річних в сумі 5 047,61 грн., а також 6 702,45 грн. на відшкодування витрат позивача на сплату судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22:

- закрите провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 335 588,00 грн.;

- позовні вимоги задоволені частково;

- до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню у розмірі 55 808,74 грн., 3 % річних у розмірі 5 047,61 грн., інфляційні витрати у розмірі 49 925,83 грн. та 4 178,64 грн.;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- позивачу з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 2 516,91 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, повний текст якої складено 07.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22 - без змін.

13.02.2022 Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій заявник просить винести додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 800,00 грн. До вказаної заяви заявником додані належним чином засвідчені копії рахунку № 15 від 09.02.2023, платіжної інструкції № 5172 від 13.02.2023, акту прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2023 до договору про надання правничої допомоги від 21.02.2022.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.02.2023, вказане клопотання передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 розгляд заяви Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат у справі №911/1523/22 призначено на 28.02.2023 об 11:00 год.

27.02.2023 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просив заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати без участі позивача та його представників за наявними у справі документами та просив задовольнити вказану заяву у повному обсязі.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали клопотання про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, повний текст якої складено 07.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер» на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2022 у справі №911/1523/22 - без змін

13.02.2022 від Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій заявник просить винести додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 800,00 грн. До вказаної заяви заявником додані належним чином засвідчені копії рахунку № 15 від 09.02.2023, платіжної інструкції № 5172 від 13.02.2023, акту прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2023 до договору про надання правничої допомоги від 21.02.2022.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що: ним були та будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції орієнтовний розмір яких складає 10 000,00 грн.; на підтвердження вказаних витрат в матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги від 21.02.2022 та додаток № 2 від 01.08.2022 до нього; інші документи, які підтверджують розмір витрат позивача на правничу допомогу, будуть надані суду в порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України;

- відповідна заява про ухвалення додаткового рішення та докази понесення судових витрат надійшла до суду 13.02.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем строків подання як попереднього розрахунку судових витрат, так і доказів їх понесення.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правничої допомоги від 21.02.2022 та додатку № 2 до нього (подано в суді першої інстанції);

- рахунку № 15 від 09.02.2023;

- платіжної інструкції № 5172 від 13.02.2023;

- акту прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2023 до договору про надання правничої допомоги від 21.02.2022.

З наданих позивачем доказів слідує, що 21.02.2022 між Адвокатським об`єднанням «АФК» (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Луцьк» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (далі Договір), за умовами якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання по виконанню функцій представника (захисника) у цивільного, адміністративному та господарському процесі у справах за участю клієнта.

В п. 1.2 Договору сторони погодили, що для надання правничої допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає адвокатів з складу адвокатського об`єднання. Конкретний адвокат та обсяг його повноважень зазначається в адвокатському ордері.

Згідно з п. 2.1. Договору адвокатське об`єднання, користуючись статусом представника (захисника) і дотримуючись чинного законодавства, здійснює представництво інтересів клієнта, використовуючи всі надані законом права та засоби захисту і надає йому необхідну правничу допомогу.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що за надання правової (правничої) допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю, згідно з обсягом наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правничої допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. Розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається сторонами у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною. При цьому враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвокатів адвокатського об`єднання залучених до виконання захисту інтересів клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатами адвокатського об`єднання час.

Відповідно до п. п. 6.1. та 6.2. Договору даний Договір, якщо він достроково не буде припиненим на підставах, передбачених чинним законодавством діє протягом процесу цивільного, господарського, кримінального, адміністративного судочинства до моменту вичерпання всіх судових засобів захисту інтересів клієнта у межах судоустрою України. Дія Договору припиняється при наявності передбачених чинним законодавством обставин, що виключають участь представника (захисника) у відповідному процесі. При цьому Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання.

У Додатку №2 від 01.08.2022 до Договору сторони погодили вартість послуг адвокатського об`єднання у справі про стягнення на користь клієнта з відповідача заборгованості за проданий товар, що виникла за договором №31122/1 від 31.01.2022.

13.02.2023 позивачем та адвокатський об`єднанням підписано акт прийому-передачі наданих послуг від з якого слідує, що на виконання Договору адвокатським об`єднанням надано наступну правничу договору у справі № 911/1523/22 (апеляційне провадження):

- підготовка клопотання про ознайомлення за матеріалами справи з метою отримання сканованої копії апеляційної скарги відповідача, об`єм послуг 0,5 год., вартість 750,00 грн.;

- ознайомлення із апеляційною скаргою, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, об`єм послуг 4 год., вартість 6 000,00 грн.;

- представництво при розгляді справи в Північному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції 07.02.2023, 1 судове засідання з дисконтом 30%, вартість послуг 1 050,00 грн.

В акті зазначено, що загалом адвокатським об`єднанням надані клієнту правничої допомоги на суму 7 800,00 грн., на дату підписання акту клієнтом сплачено послуги адвокатського об`єднання у повному обсязі, клієнт до повноти (об`єму) та якості наданий послуг претензій не має.

Позивач надані йому послуги оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 5172 від 13.02.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «АФК» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подано.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022

Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.

Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1523/22 судом апеляційної інстанції у її задоволенні відмовлено , апеляційний суд вважає належним чином обґрунтованою заяву позивача про винесення додаткового рішення щодо судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наявні документи, надані позивачем в обґрунтування поданої заяви, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про винесення додаткового рішення щодо судових витрат та стягнути з відповідача 7 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 911/1523/22 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР Кондитер» (08322, Київська обл., Бориспільский р-н, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9, ідентифікаційний код 43327309) на користь Приватного підприємства «СТВ-Луцьк» (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Будівельників, буд. 11, кв. 9, ідентифікаційний код 35867917) 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн.

00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1523/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.02.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров