Ухвала

від 27.02.2023 по справі 910/13083/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2023Справа № 910/13083/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши заяву Кам`янопотоківської сільської ради про забезпечення позову

за позовом Кам`янопотоківської сільської ради (39763, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Кам`яні Потоки, вул. Миру, буд. 19; ідентифікаційний код 22547199)

до 1. Полтавської обласної державної адміністрації (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, буд. 45; ідентифікаційний код 00022591)

2. Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" (39618, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Мала Кохнівка, вул. Лісова, буд. 17 А; ідентифікаційний код 00992680)

3. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1; ідентифікаційний код 39767479)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2; ідентифікаційний код 04057287)

про визнання недійсними розпоряджень та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Кам`янопотоківська сільська рада з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в якому просить суд:

- визнати недійсним розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 942 від 22 грудня 2021 року "Про затвердження ТОВ "Юрістек Груп" технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення, а саме земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305, місцерозташування: Полтавська область, Кременчуцький район, на території Кам`янопотоківської сільської територіальної громади (колишньої Білецьківської сільської ради), здійснену відділом в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та скасувати кадастровий номер 5322480400:10:000:0305;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64143150 від 12.07.2022 про реєстрацію права державної власності Полтавської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022591) на земельну ділянку кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, площею 502,6305, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2609269453020;

- визнати недійсним розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 63 від 14 лютого 2022 року "Про надання ДП "Кременчуцький лісгосп" земельних ділянок державної власності у постійне користування", в частині надання Державному підприємству "Кременчуцьке лісове господарство" (ідентифікаційний код 00992680) у постійне користування земельної ділянки державної власності, цільове призначення - для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг (код згідно з КВЦПЗ - 09.01), площею 502,6305, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, місце розташування земельної ділянки: Кам`янопотоківська сільська територіальна громада Кременчуцького району;

- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Поркіної Лілії Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64143150 від 12.07.2022 про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, правокористувач: Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство", опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, площею 502,6305.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Полтавська обласна державна адміністрація не мала повноважень розпоряджатись землями в межах яких сформована земельна ділянка кадастровий номер 5322480400:10:000:0305. Сама земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із грубим порушенням вимог чинного законодавства, з накладенням на вже існуючі, сформовані раніше земельні ділянки та із фактичною зміною цільового призначення земель без дотримання відповідної процедури. Відповідно, незаконною є реєстрація речових прав на таку незаконно сформовану та зареєстровану земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовну заяву Кам`янопотоківської сільської ради залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 12 405, 00 грн за реквізитами: Банк одержувача: Казначейство України UA91899998031319206083026001.

23.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Кам`янопотоківської сільської ради про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї доказами сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 01.02.2023.

22.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Кам`янопотоківської сільської ради про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- заборонити Полтавській обласній державній адміністрації (вул. Соборності, б. 45, м. Полтава, Полтавська обл., 36014, ідентифікаційний код 00022591) вчиняти будь-які дії та приймати рішення (в тому числі, але не виключно надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою, оголошення аукціонів, конкурсів або торгів щодо викупу або передачі в оренду, прийняття рішень щодо передачі в оренду, емфітевзис, володіння або користування, укладення договору купівлі-продажу та/або оренди чи емфітевзису) щодо земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 3, ідентифікаційний код 39411771) та її територіальних органів здійснювати реєстраційні дії направлені на скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Розглянувши заяву Кам`янопотоківської сільської ради про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.

Так, суд зазначає, що Кам`янопотоківська сільська рада звернулась з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство", Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому позивача просить суд визнати недійсним розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 942 від 22.12.2021 "Про затвердження ТОВ "Юрістек Груп" технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення, а саме земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305 та розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 63 від 14.02.2022 "Про надання ДП "Кременчуцький лісгосп" земельних ділянок державної власності у постійне користування", в частині надання ДП "Кременчуцьке лісове господарство" у постійне користування земельної ділянки державної власності, цільове призначення - для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг (код згідно з КВЦПЗ - 09.01), площею 502,6305, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305 та скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Полтавська обласна державна адміністрація не мала повноважень розпоряджатись землями в межах яких сформована земельна ділянка кадастровий номер 5322480400:10:000:0305. Сама земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із грубим порушенням вимог чинного законодавства, з накладенням на вже існуючі, сформовані раніше земельні ділянки та із фактичною зміною цільового призначення земель без дотримання відповідної процедури. Відповідно, незаконною є реєстрація речових прав на таку незаконно сформовану та зареєстровану земельну ділянку.

Обставини з якими заявник обумовлює необхідність забезпечення позову є можливість вчинення Полтавською ОДА (ОВА), яка наразі є власником та розпорядником земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305 (яка була накладена на існуючі земельні ділянки комунальної форми власності) чи користувачем ДП "Кременчуцьке лісове господарство" будь-яких дій щодо передачі права власності або права користування третім особам ускладнить можливе відновлення права комунальної власності Кам`янопотоківської сільської ради та призведе до необхідності нового звернення до суду з позовними вимогами до нового власника (користувача) земельної ділянки або залучення його співвідповідачем.

Водночас, суд вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Втім, суд вказує, що заявником не доведено того, що відповідачами вчиняються будь які дії спрямовані на передачу права власності чи права користування спірною земельною ділянкою третім особа, що свідчило б про необхідність термінового вжиття заходів забезпечення позову з метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено жодної підстави, що невжиття обраних заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, за відсутності обґрунтувань, щоб свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, з огляду на викладене вище, за переконанням суду, у поданій заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, при цьому, в заяві взагалі відсутнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану Кам`янопотоківською сільською радою заяву про забезпечення позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Кам`янопотоківської сільської ради про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 27.02.2023 (після виходу з відпустки).

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАРАНОВ