Рішення

від 28.02.2023 по справі 910/9201/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

28.02.2023Справа № 910/9201/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/9201/22

за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради "Благоустрій" (ідентифікаційний код: 39613992; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Ринкова, 4/1; поштова адреса: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, 10; електронна пошта: kpblagoystriy-net@meta.ua)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Постач" (ідентифікаційний код: 39263391; 04070, м. Київ, вул. Набережно - Хрещатицька,15-17/18)

про повернення майна з відповідального зберігання,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Благоустрій" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Постач" (далі - відповідач, Товариство) про зобов`язання повернути 10 490 літрів бензину марки А-92.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

- бензин був придбаний за договором про закупівлю палива (паливні талони) від 01.02.2022 №9м (далі - Договір);

- за накладною на відпуск товарів №27 ПТ -968/22-9128660445 від 04.02.2022 бензин, зокрема, марки А92 у кількості 10 720 літрів, було відпущено покупцю за ціною 30,60 грн за 1 літр та оплачено відповідно до платіжного доручення від 07.02.2022 №66;

- також були видані бланки дозволи (в т.ч. 255 шт і 817 шт) на бензин А95, що підтверджено актом від 04.02.2022;

- 04.02.2022 відповідач прийняв на зберігання від позивача бензин А92 у кількості 10 720 за ціною 30,60 грн/літр;

- 24.03.2022 сторони розірвали Договір, зберігач не повернув товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду документа, який підтверджує сплату судового збору у сумі 2 333,91 грн.

20.09.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/9201/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.10.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Товариство просило здійснити розгляд справи за участі сторін в судовому засіданні з їх повідомленням та викликати і допитати свідка.

15.11.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 відмовлено відповідачу у виклику і допиті свідка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 задоволено клопотання Товариства розгляд справи за участі сторін у судовому засіданні з повідомленням і призначити судове засідання з повідомленням (викликом) на 17.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 повідомлено учасників справи по суті у судовому засіданні 07.02.2023 без виклику сторін.

Судове засідання 07.02.2023 не відбулося через відпустку судді та Ухвалою в порядку ст. 120 ГПК України від 17.02.2023 сторони повідомлено про розгляд справи в судовому засіданні без виклику 28.02.23 о 12.00.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив і відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 Підприємством (покупець) і Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну поставку для автотранспорту покупця такого товару: бензин А-92, А-95 (паливні талони), дизельне паливо (паливні талони), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Кількість (обсяг), максимально можлива ціна за відповідну одиницю виміру товару визначаються у специфікації, яка є додатком №1 до Договору, його невід`ємною частиною та не може розглядатися окремо від Договору (пункт 1.1 Договору);

- для отримання товару від постачальника представник покупця звертається до будь-якої станції мережі постачальника (відповідно до переліку додатку3»), допускається отримання палива на партнерських автозаправних станціях постачальника або інших АЗС, з якими постачальник має відповідні правовідносини (пункт 1.6 Договору).

- Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 7.1 Договору).

Додатковою угодою від 10.02.2022 №1 сторонами було, зокрема, викладено додаток №1 у новій редакції.

На виконання Договору відповідач передав позивачу товар, що підтверджується накладною на відпуск товарів від 04.02.2022 №27ПТ-968/22-9128660445, а саме:

- бензин А-92, 10 720 літрів, загальною вартістю 328 032 грн;

- бензин А-95, 5 110 літрів, загальною вартістю 160 965 грн;

- дизельне паливо, 68 680 літрів, загальною вартістю 2 060 400 грн.

Також, 04.02.2022 відповідач передав позивачу бланки дозволи, що підтверджується актом прийому-передачі бланків-дозволів.

У свою чергу, Підприємство повністю оплатило поставлений товар, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 07.02.2022 №66 на суму 690 094,80 грн; - від 07.02.2022 №1 на суму 1 408 666,20 грн; - від 07.02.2022 №16 на суму 390 681,90 грн; - від 08.02.2022 №410 на суму 59 954,90 грн.

Разом з тим, позивач як поклажодавець передав відповідачу як зберігачу для подальшого зберігання бензин А-92 (10 720 літрів загальною вартістю 328 032 грн), А-95 (5 110 літрів загальною вартістю 160 965 грн), дизельне паливо (68 680 літрів загальною вартістю 2 060 400 грн).

Факт передачі товару на зберігання підтверджується актом від 04.02.2022 №27ПТ-968/22-9128660445, який підписано повноважними представниками сторін і скріплено печатками.

З пояснень відповідача вбачається, що він як Зберігач на свій розсуд розпорядився майном поклажодавця, отримавши з нього кошти, як постачальник за договором поставки, у подальшому, набувши статусу зберігача, оплатно реалізовував товар третім особам.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В силу приписів частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Отже, підписаний сторонами акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання є за своєю правовою природою договором зберігання укладеним у письмовій формі шляхом підписання вказаного акта.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство надіслало Підприємству листа від 07.03.2022 вих. №ОП-2303, в якому повідомило про настання форс-мажорних обставин і запропонувало розірвати Договір.

24.03.2022 позивачем і відповідачем було підписано угоду про розірвання Договору, відповідно до якої сторони вирішили розірвати Договір з дати набрання чинності цією угодою за взаємною згодою та без застосування будь-яких штрафних санкцій до продавця.

У подальшому Підприємство зверталося до Товариства щодо передачі належного товару, а саме бензину А-92 (листи від 08.04.2022 №184, від 14.04.2022 №189, від 31.05.2022 №248), однак вказані вимоги були залишені без реагування та товар не передано відповідачем.

Водночас у листі від 11.04.2022 №5/1 Товариство запропонувало повернути кошти.

Крім того, було складено такі акти про відмову у відпуску палива із зазначенням причини - відсутність: - від 23.05.2022 №1; - від 24.05.2022 №2;- від 25.05.2022 №3.

Отже, позивач неодноразово звертався з листами, в яких вимагав повернути товар, однак відповідач, вказуючи на настання форс-мажорних обставин, посилався на неможливість передачі товару та пропонував повернути кошти.

У зв`язку з відмовою передати товар зі зберігання, Підприємство звернулося з даним позовом про зобов`язання повернути 10 490 літрів бензину А-92 з відповідального зберігання.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись зокрема на таке:

- Договір було розірвано та у Підприємства не було жодних претензій;

- обов`язком Товариства був відпуск палив різного типу військовим та комунальним установам та організаціям, а третім особам він був обмежений;

- у Товариства відсутній бензин А-92, який був предметом Договору, а саме країни походження білорусь;

- відповідач неодноразово пропонував повернути грошові кошти, які були сплачені позивачем за вказаний товар.

Відповідно до частини першої статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, відповідач в силу приписів вказаної норми у випадку відсутності бензину А-92, який було передано за відповідним актом на зберігання, повинен повернути бензин А-92 тієї самої якості без прив`язки до країни походження такого бензину.

Наявність бензину марки А-92 на ринку у оптовому та роздрібному продажі світлих нафтопродуктів через АЗС, в т.ч. і тимчасова нестача (перебої в поставках) у березні - травні 2022 року є загальновідомою обставиною.

Отже, неможливість поставки товару походженням з РБ не спростовано правом поставки бензину марки А-92 іншого виробника.

Суперечлива поведінка відповідача полягає і у тому, що обгрнутовуючи не передання палива тим, що мав забезпечувати ним військових та комунальні установи, не взяв до уваги, що Поклажодавець і є комунальною установою.

Посилання на введення надзвичайного режиму воєнного стану як на обставину непереборної сили (форс-мажору) не заслуговують на увагу і не спростовують вимог, оскільки відповідач не довів відсутність у нього бензину А-92 на час вимоги поклажодавця.

Відповідно до статті 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути бензин переданий на зберігання, однак такі вимоги були залишені без належного реагування, а бензин не передано.

Що ж до розірвання Договору, то вказане не впливає на права та обов`язки сторін, які виникли із договору зберігання, що був оформлений актом приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суду наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо доказів у вигляді показів свідка - працівника Департаменту корпоративних продажів відповідача за наслідками телефонних переговорів сторін, такий доказ не є допустимим, а тому і не досліджувався судом.

Суд звертає увагу, що в результаті розтрати винний поліпшує майнове становище шляхом безпосереднього споживання ним незаконно вилученого майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Водночас, у рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain)).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів у підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

Пояснення відповідача в т.ч. зводяться і до відсутності на даний час в мережі АЗС палива - бензину марки А-92. Питання компенсації дійсної вартості 10 490 (десять тисяч чотириста дев`яносто) літрів бензину А-92 на момент виконання судового рішення у разі неможливості його виконання в натурі вирішувати у порядку встановленому законом.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства Нетішинської міської ради "Благоустрій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Постач" про повернення майна з відповідального зберігання задовольнити повністю.

2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Окко-Постач" (ідентифікаційний код: 39263391; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/18) повернути комунальному підприємству Нетішинської міської ради "Благоустрій" (ідентифікаційний код: 39613992; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Ринкова, 4/1; поштова адреса: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, 10; електронна пошта: kpblagoystriy-net@meta.ua) 10 490 (десять тисяч чотириста дев`яносто) літрів бензину А-92 з відповідального зберігання.

3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Окко-Постач" (ідентифікаційний код: 39263391; 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька,15-17/18) на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради "Благоустрій" (ідентифікаційний код: 39613992; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Ринкова, 4/1; поштова адреса: 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, 10; електронна пошта: kpblagoystriy-net@meta.ua) 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 91 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2023.

Суддя Ігор Курдельчук