Рішення

від 13.02.2023 по справі 925/286/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року

м. Черкаси Справа № 925/286/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем судового засідання Дяченко Т.В., представники: позивача - Шаповал О.В., адвокат за посвідченням, Надточій С.М. особисто; відповідача - Давигори С.А. адвоката за ордером, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього+» про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів, визнання неправомірною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому позивач просив суд:

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Демократичне об`єднання майбутнього + по вул. Гетьмана Сагайдачного, 225, в м. Черкаси від 13 березня 2016 року, оформлені Протоколом № 1 від 13 березня 2016 року;

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Демократичне об`єднання майбутнього + по вул. Гетьмана Сагайдачного, 225, в м. Черкаси від 04 грудня 2016 року, оформлені протоколом № 2 від 04 грудня 2016 року;

- визнати недійсним статут ОСББ «Демократичне об`єднання майбутнього +» в редакції 13 березня 2016 року та скасувати його реєстрацію таких змін;

- визнати неправомірною бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього +»(вул. Гетьмана Сагайдачного. 225. в м. Черкаси) щодо ненадання позивачу, як співвласнику і як члену ревізійної комісії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Демократичне об`єднання майбутнього +»по вул. Гетьмана Сагайдачного, 225, в м. Черкаси фінансових, первинних бухгалтерських і податкових документів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Демократичне об`єднання майбутнього + на перевірку протягом 2016-2022 років і не відновлення втрачених документів юридичною особою.

Справа була призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем під час скликання і проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку від 13.03.2016 та 04.12.2016 не було дотримано вимог статуту ОСББ в редакції 2012 року, збори проведені без участі співвласників та оголошення про збори з зазначенням порядку денного не було надіслано належним чином, а рішення зазначені у протоколі № 1 від 13.03.2016 та в протоколі №2 від 04.12.2016 року винесені з порушенням чинного законодавства, а тому відповідні рішення мають бути визнані недійсними. У зв`язку з цим позивач також просить визнати недійсним статут ОСББ в редакції 13 березня 2021 року та скасувати реєстрацію таких змін, визнати неправомірною бездіяльність ОСББ в ненаданні їй як співвласнику документів господарської діяльності ОСББ.

Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 16.09.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 08 листопада 2022 року.

08.12.2022 судом перенесено судове засідання на 12 год. 00 хв. на 12 січня 2023 року.

12.01.2023 в судовому засіданні була оголошена перерва до 11 год. 00 хв. на 26 січня 2023 року.

26.02.2023 судове засідання відкладено на 09 год. 30 хв. 06 лютого 2023р.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала повністю вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними і просила суд в позові відмовити

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII) (далі - Закон № 417-VIII)), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статей 1, 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 21) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону № 417-VIII).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах згідно зі статтею 10 Закону № 417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону).

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону.

Водночас статті 16-18 Закону окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону № 417-VIII та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19 .

Суд першої інстанції виходить з того, що ОСББ «ДОМ+» створено установчими зборами власників квартир будинку АДРЕСА_1 12 листопада 2006 року, державна реєстрація Об`єднання, як юридичної особи, була здійснена 02.07.2012 року та у своїй роботі керується новою редакцією Статуту, яка затверджена загальними зборами 13 лютого 2016 року відповідно до протоколу №1. Відповідно до Статуту ОСББ «ДОМ+» є юридичною особою та діє відповідно до Закону.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «ДОМ+» в редакції від 13.03.2016 року метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Статуту вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження Статуту об`єднання, внесення змін до нього, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об`єднання.

Суд встановив, що рішенням загальних зборів ОСББ «ДОМ+» від 13 березня 2016 року затверджено порядок денний загальних зборів, серед яких пунктом 4 «законодавство про ОСББ» затверджено Статут ОСББ «ДОМ+» в новій редакції, узгодженій із Правлінням ОСББ «ДОМ+».

1 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VІІІ (далі Закон № 417). Цим законом було внесено зміни до Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III. Однак 06.11.2015 р. його було викладено у новій редакції наказом Мінрегіонбуду від 23.09.2012 р. № 238 (останні зміни 03.04.2017 , наказ Мінрегіонбуду №67). Згідно ч. 1 ст 7 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» статут ОСББ має відповідати Типовому статуту . Після того, як Типовий статут було викладено у новій редакції, ОСББ зобов`язані привести свої статути, як того вимагає ч. 1 ст. 7 Закону про ОСББ.

Державна реєстрація змін до Статуту ОСББ «ДОМ+» відбулася у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції станом на 01.01.2016 року).

Згідно протоколу загальних зборів №1 від 13.03.2016 року проведення загальних зборів ОСББ відбулося в форматі один співвласник один голос, що свідчить про відповідність вимогами частини 12 статті 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Аналогічна норма відображена у Статуті ОСББ «ДОМ+» в редакції від 13.03.2016 року ( пункт 7 Розділу ІІІ Статуту).

Крім того, суд дослідивши матеріали реєстраційної справи ОСББ «ДОМ+» на предмет наявності спірного протоколу №1 від 13.03.2016 року та звертає увагу, що на загальних зборах розглядалося питання про звільнення ОСОБА_1 від обов`язків члена Правління ОСББ «ДОМ+» і вказане питання було поставлено на голосування присутніми співвласниками. Однак рішення №8 не прийнято внаслідок відсутності набрання відповідного кворому голосів та залишено ОСОБА_1 членом правління ОСББ «ДОМ+». В свою чергу, посилання позивача на порушення її прав визначених параграфом 11 Статуту ОСББ «ДОМ+» в редакції від 02.07.2012 року та розділу V пункту 1 Статуту ОСББ «ДОМ+» в редакції змін від 13.03.2016 року не відбулося, а процедура проведення загальних зборів дотримана у відповідності до статутних документів ОСББ.

Позивач мала можливість реалізувати своє право на участь у зборах 13.03.2016 року, в обговоренні питань порядку денного, на внесення пропозицій до питань порядку денного чи щодо проектів рішень за наслідками обговорення питань тощо.

Позивач на загальних зборах 13.03.2016 року була присутня, про що свідчить поставлений нею особисто підпис в листі реєстрації співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 для проведення загальних зборів. Вказана обставина не заперечувалася позивачем в ході розгляду справи по суті. Відтак, посилання позивача на ті обставини, що її не було повідомлено про час та місце проведення загальних зборів та відповідачем порушено процедуру повідомлення співвласника про проведення загальних зборів спростовуються обставинами дослідженими в ході розгляду справи по суті.

Водночас, навіть в разі припущення неповідомлення позивача про час і дату загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, суд зазначає таке.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З урахуванням викладеного, господарський суд вказує, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено підстав в чому ж саме полягає порушення його прав та не доведено, навіть в разі неналежного його повідомлення, яким чином таке неповідомлення може бути підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів ОСББ, оскільки свою фізичну присутність позивач забезпечила на загальних зборах 13.03.2016 зареєструвавшись в листі реєстрації співвласників, а тому вказана обставина не є беззаперечною підставою для визнання недійсними вказаного протоколу

Окрім того, суд звертає увагу, що на підтвердження своїх вимог про порушення прав позивача, як співвласника багатоквартирного будинку визначеного розділом V Cтатуту ОСББ не надано жодних письмових доказів того, що позивач зверталася до Правління ОСББ з заявами, листами щодо надання їй документів бухгалтерського чи податкового характеру і її звернення були відхиленні чи проігноровані. Натомість суду були надані звернення позивача до органів місцевого самоврядування та органів державної влади щодо обставин, які не стосувалися предмету позову, а містили факти та обставини інших подій не пов`язаних із порушенням процедури проведення загальних зборів ОСББ.

Щодо обставин визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «ДОМ+» №2 від 04.12.2016 року суду не надано достатніх доказів, які би свідчили про порушення її прав, як співвласника багатоквартирного будинку з огляду на те, що обставини викладені в позові не знайшли свого документального підтвердження письмовими доказами.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Здійснюючи судовий розгляд даної справи, господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (саме в частині визнання неправомірною бездіяльністю ОСББ щодо ненадання документів), не призводе у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав позивача у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.

Отже, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині заявлення вимог про визнання неправомірною бездіяльності у ненаданні документів первинного бухгалтерського та податкового є нефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції.

Водночас, позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності ОСББ визнаються судом необґрунтованими та безпідставними, оскільки вимоги у наведеній частині не містять конкретизації відповідних документів, що порушуватиме права та законні інтереси позивача, оскільки неможливо встановити які саме документи є тими документами, які є предметом позову і які саме потребувала позивача, що не надано відповідачем.

Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача, що остання зверталася, як член ревізійної комісії до Правління ОСББ чи Голови на отримання вказаних документів. Письмовими доказами вказані обставини не підтверджені.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що участь у зборах члена ОСББ є його правом, а не обов`язком, а незгода з рішенням загальних зборів не може бути підставою для визнання їх недійсними за умови голосування достатньою кількістю учасників, оскільки право позивача на участь в діяльності ОСББ не порушене, скасування без законних підстав спірного рішення, ухваленого за рахунок необхідної кількості голосів інших членів ОСББ порушить їх права як осіб, що скористались правом на участь у діяльності ОСББ.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення відповідачем її прав, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 28.02.2023

Суддя К.І.Довгань