Ухвала

від 25.04.2023 по справі 925/286/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"25" квітня 2023 р. Справа№ 925/286/22

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Шапран В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023

у справі №925/286/22 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Демократичне об`єднання майбутнього+"

про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів, визнання неправомірною бездіяльності.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Демократичне об`єднання майбутнього+", у якому просила:

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів відповідача від 13.03.2016, оформлені протоколом №1;

- визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів відповідача від 04.12.2016, оформлені протоколом №2;

- визнати недійсним статут відповідача у редакції від 13.03.2016 та скасувати його реєстрацію;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу, як співвласнику і члену ревізійної комісії, фінансових, первинних бухгалтерських і податкових документів на перевірку протягом 2016-2022 років і не відновлення втрачених документів юридичною особою.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем під час скликання і проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку від 13.03.2016 та 04.12.2016 не було дотримано вимог статуту ОСББ в редакції 2012 року, збори проведені без участі співвласників, оголошення про збори з зазначенням порядку денного не було надіслано належним чином, а рішення, зазначені у протоколі №1 від 13.03.2016 та протоколі №2 від 04.12.2016, винесені з порушенням чинного законодавства. У зв`язку з цим позивач також просила визнати недійсним статут ОСББ в редакції від 13.03.2016 та скасувати реєстрацію змін, визнати неправомірною бездіяльність ОСББ в ненаданні їй як співвласнику, документів господарської діяльності ОСББ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.05.2022 відкрито провадження у справі №925/286/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 (повне рішення складено 28.02.2023) у справі №925/286/22 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 30.03.2023 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Також у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу у справі №925/286/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано матеріали справи №925/286/22 з суду першої інстанції, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкладено до надходження матеріалів справи до апеляційного суду.

19.04.2023 матеріали справи №925/286/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач встановив, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України з наступних підстав.

Так, статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2. ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як убачається з позовної заяви у даній справі, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру. А отже, сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання даної апеляційної скарги, становить 14886,00 грн та розраховується наступним чином: 9924,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви до господарського суду за чотири вимоги немайнового характеру)*150% (при поданні апеляційної скарги).

Разом з цим, до апеляційної скарги ОСОБА_1 не додано жодних доказів сплати судового збору за її подання. Натомість скаржниця порушила клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке обґрунтовує тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2021 рік.

Статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

Судом встановлено, що до апеляційної скарги позивачкою додано засвідчену копію довідки Пенсійного фонду України (форми ОК-7 - містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період 2013, 2018 та 2019 років) від 27.03.2023. Також до суду першої інстанції (до заяви про усунення недоліків позовної заяви та зменшення розміру судового збору) ОСОБА_1 було додано: - довідку про доходи №6330 3038 8843 3315 від 25.04.2022 видану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області про те, що заявниця за період з 01.01.2021 по 30.04.2022 отримала пенсію у розмірі 29886,00 грн; - відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків №2300-22-01753 від 25.04.2022, згідно яких за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2021 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік. При цьому, враховуючи, що позивачка звертається до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в 2023 році, та відповідно просить звільнити її від сплати судового збору за подання такої скарги, належним доказом існування підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону "Про судовий збір", є саме довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за 2022 рік. Однак скаржниця такої довідки не надала.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/77/20 (пункти 29, 30).

Оскільки скаржниця не надала документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 2. ч. 3 ст. 258 ГПК України

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Також, як було зазначено вище, позивачка просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду у зв`язку з наявністю поважних причин, що полягають у наступному:

- оскаржуване рішення отримано скаржницею 01.03.2023;

- Кабінет Міністрів України продовжив на всій території України дію карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) до 30.04.2023;

- з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан;

- позивачка є особою похилого віку та доглядає за пристарілими батьками.

Відтак, на переконання скаржниці, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, враховуючи обмеження військового стану, віялові відключення світла, карантинні обмеження та зважаючи на вік заявниці.

Проте, апеляційний суд вважає доводи позивачки стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки у даному випадку повний текст рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 складено 28.02.2023 та отримано скаржником 01.03.2023, про що свідчить відмітка про отримання на зворотній стороні рішення суду, заявниця мала подати апеляційну скаргу у строк до 21.03.2023 включно. Разом з цим, дану апеляційну скаргу подано лише 30.03.2023, тобто з пропуском процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу також на те, що згідно положення п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 ГПК України).

Відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами або особами, які не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки у справі, процесуальних дій.

У той же час, суд апеляційної істанції звертає увагу, що з урахуванням приписів ст. 42 ГПК України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, особа, зацікавлена у її поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Поряд з цим, суд вважає неповажними наведені ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки оцінивши указані фактори крізь призму поважності причин пропуску скаржницею процесуальних строків звернення до суду, за результатом розгляду порушеного позивачкою клопотання про поновлення пропущеного строку, судом не встановлено обставин, що перешкоджали останній вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою.

Зокрема, покликання скаржниці на процесуальні складнощі, спричинені коронавірусною хворобою в контексті поважності причин пропуску процесуального строку в межах цієї справи, Північний апеляційний господарський суд вважає безпідставними.

Так, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень якого встановлено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Одночасно, пунктом 1 зазначеного Закону пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Проте, запроваджений цим Законом механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує, що мотиви клопотання апелянта про поновлення процесуального строку (як і матеріали цієї справи в цілому) не містить доводів та обґрунтувань, підтверджених належними доказами щодо хвороби позивачки в період строку на апеляційне оскарження на коронавірусну інфекцію (COVID-19) та перебування її на самоізоляції, щоб могло спричинити неможливість подання відповідної скарги у процесуальний строк.

Поряд із цим, ГПК України передбачає можливість подання апеляційної скарги до господарського суду як у письмовій, так і в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. До того ж, позивачка не була позбавлена можливості звернутися за правовою допомогою з метою захисту її порушених прав у суді.

Стосовно аргументів скаржниці у спірному питанні, які пов`язані із введенням в країні воєнного стану, суд зазначає про таке.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Окрім того, надаючи оцінку доводам скаржниці, суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до ГПК України не вносились.

Тож, і у цьому контексті, введення в країні воєнного стану не може слугувати поважною причиною пропуску скаржницею процесуального строку крізь призву фактичних обставин цієї справи.

При цьому поновлення судом строку на апеляційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Щодо посилань позивачки на віялові відключення електропостачання, що унеможливлювало, на переконання останньої, своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою, суд зауважує, що вказані обставини не носили постійного, безперервного характеру. Тоді як позивачкою не надано доказів відсутності електроенергії такої тривалості (протягом декількох днів або ж тижнів), щоб це завадило подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

Також суд враховує, що вік скаржниці не може розцінюватися судом як обставина поважності причин пропуску процесуального строку, позаяк учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, якими повинні добросовісно користуватися.

Щодо посилань скаржниці на догляд за пристарілими батьками, то суд відзначає, що позивачкою не надано доказів оформлення постійного догляду за ними, що в свою чергу виключає підстави стверджувати про поважність пропуску відповідного строку з наведених причин.

Отже, наведені позивачкою обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль ОСОБА_1 і належної старанності, особливо з огляду на її реальну обізнаність про наявність спірного рішення (копію рішення отримано скаржником 01.03.2023).

Суд наголошує, що звернення до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями ГПК України.

Положеннями 43 ГПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

З огляду на вищевикладене, наведені апелянтом в обґрунтування порушеної в апеляційній скарзі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження причини (введення в державі військового стану, відключення електроенергії, похилий вік скаржниці та догляд за пристарілими батьками) не можна вважати поважними, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб`єктивної волі та поведінки скаржниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 у справі №925/286/22 підлягає залишенню без руху на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства з підстави несплати судового збору за її подання у встановлених законом порядку та розмірі (не надання доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2022 рік) та необґрунтованості заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Позивачці слід дотриматися зазначених в цій ухвалі вказівок і надати суду заяву про поновлення строку з іншими мотивами на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також необхідно або сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, або надати докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2022 рік (довідку Державної податкової служби України про розмір доходів за 2022 рік).

Одночасно суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього кодексу.

У свою чергу згідно частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою

Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 у справі №925/286/22 залишити без руху, надавши скаржниці строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

2. Попередити ОСОБА_1 , що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків в частині надання доказів сплати судового збору або доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2022 рік, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржниці, а у випадку не усунення у встановлений термін недоліків стосовно подання заяви про поновлення строку - у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Суддя В.В. Шапран