Постанова

від 22.02.2023 по справі 305/340/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 305/340/22 пров. № А/857/14209/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Ільчишин Н.В.,

суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2022 року (головуючого судді Ємчука В.Е., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 41 хв. в м. Рахові, повний текст рішення складено 01.09.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Провідного мисливствознавця Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» Лофердюка Андрія Сергійовича, Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Провідного мисливствознавця Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» Лофердюка Андрія Сергійовича, Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 1 від 15.01.2022, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, провідний мисливствознавець ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» Лофердюк Андрій Сергійович виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення №1, якою позивача притягнув до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та оштрафував на суму 170 гривень за те, що ОСОБА_1 , будучи єгерем Громадської організації Рахівського районного товариства мисливців і рибалок «Говерла», 15.01.2022 організував полювання в мисливських угіддях РТМР «Говерла» з порушенням правил полювання, а саме без документів, визначених ст. 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за даним позовом має відповідати Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, проте представник позивача не надала згоду на залучення останнього до участі в даній справі як належного відповідача, за таких обставин відповідальність повинна нести інша особа, ніж та, до якої пред`явлено даний позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-19 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Стаття 242 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил ведення мисливського господарства і полювання, передбачені статтею 50, частиною першою статті 85, статтями 91-2 і 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи, уповноважені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства, керівники, заступник керівника з питань мисливського господарства, головні лісничі, головні мисливствознавці, державні районні мисливствознавці, керівники, головні лісничі, лісничі, головні мисливствознавці, мисливствознавці держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств.

Керівниками, заступником керівника з питань мисливського господарства, головними лісничими, головними мисливствознавцями, державними районними мисливствознавцями, керівниками, головними лісничими, лісничими, головними мисливствознавцями, мисливствознавцями держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств штраф до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені частиною першою статті 85 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України (далі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 521 з наступними змінами Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Основними завданнями Держлісагентства є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань серед іншого здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання й організовує роботу з укладення з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства та здійснює контроль за їх виконанням.

Частиною 7 зазначеного Положення передбачено, що Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, що затверджене наказом Державного агентства лісових ресурсів України №372 від 22.06.2021, Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України. До його завдань належить реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної територіально-адміністративної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства. Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання.

Таким чином, Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства входить до структури Державного агентства лісових ресурсів України та має відповідні завдання і повноваження, визначені Законом України «Про мисливське господарство та полювання» та Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України від 8 жовтня 2014 року № 521.

Відповідно до пункту 6 Положення про Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства управління та його посадові особи в межах своїх повноважень мають право серед іншого проводити перевірки дотримання вимог законодавства у сфері мисливського господарства, складати протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача складений уповноваженою на те посадовою особою.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення за результатами здійснення державного контролю та управління у сфері мисливського господарства, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах.

Належним відповідачем в даній справі є Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, проте розглядуваний адміністративний позов заявлено до Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство», тобто до неналежного відповідача.

Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, оскільки за змістом вказаних правових норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи до ухвалення рішення судом першої інстанції, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Релевантною до спірних правовідносин є правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 14.04.2022 в справі № 160/12574/20.

Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Водночас позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи вона може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.

Матеріалами справи підтверджується те, що суд першої інстанції встановив, що за даним позовом повинен відповідати територіальний орган Державного агентства лісових ресурсів України - Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, та запропонував представнику позивача здійснити заміну неналежного відповідача на належного, однак представник не надала згоду.

Таким чином, позаяк адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності в суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.

Вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав із позовною заявою до належного відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2022 року у справі № 305/340/22 провадження № 2-а/305/4/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 27.02.2023