Ухвала

від 22.02.2023 по справі 755/8691/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 в кримінальному провадженні за апеляційними скаргами представника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 зі змінами та доповненнями, та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 зі змінами та доповненнями, на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040000242, за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївки, Донецької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 26 січня 2000 року за ст. 93 П "Б", "Г", "Е", "І", ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України 1961 року до 15 років позбавлення волі, 12 червня 2013 року звільненого умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області №99 на строк 10 місяців 28 днів,

---

Справа №755/8691/15-к Апеляційне провадження № 11-кп/824/388/2023

Суддя суду першої інстанції - ОСОБА_14 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимої вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненої ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2014 року від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію" від 15 травня 2014 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 ОСОБА_13 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та йому призначено покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_13 остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 ухвалено обчислювати з 04.03.2015.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_13 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 04.03.2015 по 20.06.2017 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_13 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 по 15.01.2018 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов`язання, та негайно звільнено з-під варти.

Вироком ухвалено вважати ОСОБА_13 таким, що повністю відбув покарання.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, та їй призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст.ст. 44, 49 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито, у зв`язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу у виді застави залишено без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту взяття її під варту у порядку виконання вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції 26.11.2015), ОСОБА_6 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 20.03.2015 по 14.04.2015, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_13 та ОСОБА_6 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_13 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 500 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Судом у кримінальному провадженні вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_13 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та закрити кримінальне провадження стосовно нього за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.

До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 подала зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Від захисника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 надійшла апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції, в якій вона, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, доведеність винуватості обвинувачених та кваліфікацію їх дій, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання тяжкості кримінального правопорушення унаслідок м`якості, просила скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 стосовно ОСОБА_6 у частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 подав на вирок суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікацію дій обвинувачених, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_13 покарання тяжкості кримінальних правопорушень унаслідок м`якості, просив скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2018 у частині призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_13 покарання, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_13 призначити покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_13 остаточно призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Також, на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , в якій вона, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просила вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2018 стосовно ОСОБА_6 скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.11.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2018 та за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у частині призначення обвинуваченому ОСОБА_13 покарання, у зв`язку з відмовою захисника ОСОБА_16 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , та першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_17 від апеляційних скарг.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 та застосовано щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалено рахувати з моменту затримання обвинуваченої з 19 год. 10 хв. 09.01.2023 по 09.03.2023 включно.

16.02.2023 від прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання прокурора обгрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

У судовому засіданні під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання з наведених у ньому підстав.

Обвинувачена ОСОБА_6 та присутні захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, у зв`язку із уникненням обвинуваченої ОСОБА_6 явки в судові засідання та невиконанням ухвал суду про примусовий привід обвинуваченої, ухвалою Київського апеляційного суду від 14.02.2022 обвинувачену ОСОБА_6 оголошено у розшук та надано дозвіл на її затримання з метою приводу до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.10.2022 клопотання прокурора ОСОБА_5 задоволено, змінено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід із застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 25.10.2022 по 23.12.2022 включно.

Цією ж ухвалою заставу в розмірі 304 500 гривень, внесену за обвинувачену ОСОБА_6 , на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20.03.2015 року, звернуто в дохід держави шляхом зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалено взяти обвинувачену ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.

Обвинувачена ОСОБА_6 була ознайомлена зі змістом прийнятого судом рішення про зміну їй запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.

Разом з тим, виконати ухвалу Київського апеляційного суду від 25.10.2022 у частині негайного взяття обвинуваченої ОСОБА_6 під варту у залі суду не виявилось можливим, оскільки одразу після проголошення резолютивної частини ухвали та закінчення судового засідання 25.10.2022 о 15 год. 22 хв., ОСОБА_6 самовільно покинула приміщення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.12.2022 клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 задоволено, оголошено у розшук обвинувачену ОСОБА_6 , та надано дозвіл на її затримання, з метою приводу до Київського апеляційного суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 та застосовано щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалено рахувати з моменту затримання обвинуваченої з 19 год. 10 хв. 09.01.2023 по 09.03.2023 включно.

На переконання колегії суддів, на даний час, обставини, які послужили підставою для застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали, та продовжують існувати ризики, які виправдовують застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, та її процесуальну поведінку в суді апеляційної інстанції, яка ухилялась від прибуття до суду, у зв`язку з чим перебувала у розшуку, колегія суддів приходить до висновку про продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості подальшого переховування обвинуваченої від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується.

Ураховуючи відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами дані по особу підозрюваної, яка раніше судима за вчинення аналогічних злочинів, має постійне місце проживання та реєстрації, не працює, згідно наявних у матеріалах провадження свідоцтв про народження, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітню доньку ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів вважає обгрунтованими доводи клопотання прокурора про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Даних, які б унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

Враховуючи, що стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 вже було застосовано запобіжний захід у виді застави у даному кримінальному провадженні, який був порушений нею, колегія суддів у відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України не убачає підстав для визначення обвинуваченій ОСОБА_6 розміру застави.

З огляду на викладене, клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів підлягає задоволенню.

Керуючись 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 331, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, а саме до 22.04.2023 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 .

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3