Постанова

від 28.02.2023 по справі 580/3850/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 580/3850/19

касаційне провадження № К/9901/21093/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів -Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД»

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (головуючий суддя - Бабич А.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 580/3850/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» (далі - ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2019 року № 0004455007 та № 0004425007.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що факт реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ДНІПРО» (далі - ТОВ «ТБК «ДНІПРО») підтверджений належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не носили реального характеру.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Акцентує, що чинне законодавства не ставить умовою дійсності правочинів у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності достатніх трудових ресурсів у нього, а також від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД».

16 листопада 2020 року від Офісу ВПП ДПС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТБК «ДНІПРО» за жовтень 2016 року, показників у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, або в наступних податкових періодах (місяцях), та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку, за результатами якої складено акт від 08 листопада 2019 року № 8/28-10-50-07/00388932.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення:

абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 44.1 статті 44, Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2016 року у розмірі 250 000,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2016 року у розмірі 250 000,00 грн;

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, з урахуванням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, внаслідок неправомірного заниження платником доходу і, відповідно, фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, а саме занижено податок на прибуток за півріччя 2017 року у сумі 270 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТБК «ДНІПРО», оскільки останнє не мало достатніх трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності з продажу будівельних матеріалів.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року:

№ 0004455007, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 250 000,00 грн;

№ 0004425007, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 405 000,00 грн, з яких 270 000,00 грн за податковими зобов`язаннями та 135 000,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування даних податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання/реалізації товарів, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що між платником (покупець) та ТОВ «ТБК «ДНІПРО» (постачальник) укладено договір поставки від 10 червня 2016 року № 13/06-1, предметом якого було постачання на адресу замовника будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав лише видаткові накладні, платіжні доручення та акти звірки взаємних розрахунків.

Судовими інстанціями з`ясовано, що загальна вага будівельних матеріалів, які придбавалися платником у ТОВ «ТБК «ДНІПРО», склала близько 670 тон. При цьому, товариством не було надано до перевірки, а також до судів попередніх інстанцій доказів на підтвердження їх транспортування до позивача.

Крім того, судовим розглядом встановлена відсутність будь-якого нерухомого, власного чи орендованого майна у контрагента позивача, необхідного для зберігання товарно-матеріальних цінностей, відсутність власних або орендованих транспортних засобів для перевезення товарів, а також чисельність трудового персоналу, яка не дає змогу виконувати зобов`язання за укладеним договором, зокрема, навантажувальні роботи.

При цьому, платником не було надано до перевірки та до суду передбачених договором специфікацій щодо замовлення партій товару з визначеною номенклатурою, його кількістю та ціною, паспортів і сертифікатів його виробника; не надано доказів щодо домовленості сторін щодо конкретних адрес, на якіх мала відбуватися поставка замовленого товару, уповноваження осіб на його відвантаження чи транспортування; у позивача відсутні сертифікати на поставлені контрагентом товари.

За наведених обставин Суд погоджується із висновками судів, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТБК «ДНІПРО».

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко