Рішення

від 19.02.2020 по справі 580/3850/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року справа № 580/3850/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

03.12.2019 Приватне акціонерне товариство "Лебединський насіннєвий завод" (20635, Черкаська обл., Шполянський р-н, с. Лебедин, вул.Заводська, буд.17; код ЄДРПОУ 00388932) (далі - позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11 Г; код ЄДРПОУ 43141471) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 19.11.2019:

№0004425007 про збільшення його зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 405000,00 грн. (270000,00 грн. - основний платіж та 135000,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0004455007 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 250000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті за відсутності податкового порушення. Позивач вказує, що внаслідок податкової перевірки не було виявлено жодних недоліків у змісті чи формуванні первинних документів, а реальність господарських операцій з контрагентом (ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО ) підтверджена належними чином складеними первинними бухгалтерськими документами. Позивач також посилається на порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено підстав і причин зменшення податкового кредиту, які порушення допустив позивач, які документи або обставини підтведжують його висновки.

04.12.2019 суд відкрив провадження та вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження, встановивши сторонам строк для надання доказів, відзиву та відповіді на нього. Згідно з даними рекомендованих повідомлень копії відповідної ухвали сторони отримали 04.12.2019.

20.12.2019 суд, задовольнивши клопотання відповідача, здійснив перехід зі спрощеного до загального позовного провадження.

У підготовчому провадженні суд задовольнив клопотання сторін щодо долучення доказів.

02.01.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування посилається на дотримання ним вимог податкового законодавства та виявлення податковою перевіркою порушень позивача в частинах щодо вірного визначення податку на прибуток підприємств та ПДВ. Зокрема, в результаті опрацювання податкової інформації встановлено включення позивачем у витрати та податковий кредит сум коштів від безтоварних операцій з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО . Тому відповідач вважає, що спірні рішення прийняв з дотриманням вимог закону.

23.01.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 05.02.2020 суд у зв`язку з прибуттям у судові засідання не всіх учасників справи, відсутністю необхідності виклику для допиту свідків чи призначення експертизи, вирішив подальший розгляд здійснити у письмовому провадженні на підставі письмових доказів.

17.02.2020 на адресу суду надійшли додаткові докази від відповідача.

Дослідивши докази у їх взаємозв`язку та логічній послідовності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

На підставі наказу відповідача від 31.10.2019 №355 та повідомлення від 01.11.2019 №4/28-10-50-07, вручених позивачу 04.11.2019, посадові особи відповідача здійснили документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час правовідносин з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 37454017) за жовтень 2016року, показників у декларації з ПДВ за жовтень 2016року, або в наступних податкових періодах (місяцях), та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2016рік, або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку. Як наслідок, складено акт від 08.11.2019 №8/28-10-50-07/00388932 (далі - Акт), у висновках якого зазначено про виявлені порушення позивача:

підп. а п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 з урахуванням п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2016року у сумі 250000грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2016року у сумі 250000грн.;

підп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на момент порушення) з урахуванням підп.14.1.13 п.14.1 ст.14,п.44.1 ст.44 цього Кодексу та абзацу другого, п`ятого ст.1, ч.2 ст.3, ст.4, ч.ч.1-3,5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - ЗУ №996-XIV), підп.2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну 28.03.2013 №433, внаслідок неправомірного заниження платником доходу і відповідно фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, занижено податок на прибуток за півріччя 2017року у сумі 270000грн.

19.11.2019 відповідач прийняв спірні ППР №0004425007 про збільшення зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств і №0004455007 про зменшення від`ємного значення ПДВ.

Не погоджуючись зі вказаними ППР позивач звернувся з позовом до суду.

З розрахунку до ППР №0004425007 суд встановив, що збільшення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стосувалося показників декларації позивача від 09.08.2017 №9157591301 за півріччя 2017року (270000,00 грн. - основний платіж та 135000,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція). Штрафна санкція 50% застосована у зв`язку з повторністю вчиненого порушення, підтвердженого узгодженим ППР від 04.09.2019 №0007034609.

Суд врахував, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами згідно з підп. 133.1.1. п.133.1 ст.133 ПК України є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підп..134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування вказаним податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну 28.03.2013 №433, у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті: "Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

"Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Податок на прибуток підприємств нараховується платником згідно з п.137.1.ст.137 ПК України самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Базою оподаткування відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

На час спірних правовідносин базова (основна) ставка податку згідно з п.136.1.ст.136 ПК України становить 18 відсотків.

Фінансовий результат відповідно до п.138.1.ст.138 ПК України до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Фінансовий результат до оподаткування згідно з п.138.2.ст.138 ПК України зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Для цілей оподаткування платники податків на підставі вимог п.44.1 ст.44 ПК України зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції на час складання спірних первинно-бухгалтерських і податкових документів позивача (далі - ЗУ №996-XIV).

Цей Закон визначає, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2.ст.3 ЗУ №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.4 цього Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Відповідно до вимог ст.9 ЗУ №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку регулює Положення, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), в редакції на дату відображення позивачем правочинів зі вказаним вище контрагентом.

Відповідно до п.2.1.розділу 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). (п.2.2 Положення)

Проаналізувавши наведені норми суд дійшов висновку, що платник має право відображати показники бухгалтерського та податкового обліку на підставі належно складених первинних бухгалтерських документів, виписаних щодо операцій, які мають реальний характер. Використання їх за безтоварними правочинами свідчитиме про формування звітності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до п.2.4.розділу 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п.2.15 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку на підставі п.2.16 розділу 2 Положення такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з п.3.2 розділу 3 Положення інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Отже, недоліки в первинно-бухгалтерських документах, внаслідок яких неможливо встановити зміст операції або безпосередніх його учасників, є перешкодою для їх врахування платником у даних бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

Для податкової перевірки позивач надав договір від 10.06.2016 з додатком №2, укладений з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО , видаткові накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків.

В описовій частині Акту відповідач обґрунтовує висновки безтоварністю правочинів позивача зі вказаним контрагентом.

Зокрема, відповідач врахував, що даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується відсутність будь-якого нерухомого майна у вказаного підприємства. Даними звітності з єдиного внеску та ПДФО - середньооблікова чисельність штатних працівників - 2особи, кількість осіб, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру - 0осіб, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати, - 2 особи (жінки). Крім того вказане підприємство не є виробником товарів і у ПН на придбання товарів не вказано про їх імпорт, не декларувало наявності транспортних засобів.

Для податкової перевірки та суду позивач не надав доказів транспортування товару, вага якого склала близько 670т.

Податковою перевіркою встановлено оприбуткування позивачем товару на склад на підставі ВН №1 від 23.05.2017, підписаної від позивача начальником залізничного цеху Швидковим В.І., та від контрагента-постачальника - підпис не розшифрований. Ця обставина підтверджується копією вказаної ВН у матеріалах справи суду.

Також в Акті зазначено, що в результаті аналізу первинних документів, даних інформаційних баз даних ДПС - ЄРПН та АІС Податковий блок встановлено постачання реалізованого товару ланцюгом з використанням щодо придбання будівельних матеріалів - ТОВ ФОКСІ ЛІМІТЕД , ТОВ РЕЛІЗ ГРУП , щодо запасних частин до залізничної колії - ТОВ ТРЕНД ОПТ .

Оскільки зазначені підприємства не подавали звітність щодо основних засобів, з податку на прибуток підприємств і ПДВ, анульовані свідоцтва ПДВ у зв`язку з ненаданням декларацій та відсутністю поставок (ТОВ ФОКСІ ЛІМІТЕД - з 27.09.2017, ТОВ РЕЛІЗ ГРУП - з 21.12.2017, ТОВ ТРЕНД ОПТ - з 30.08.2018), відповідач дійшов висновку про відсутність у них засобів і ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, фіктивність всіх правочинів з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО , у т.ч. з позивачем.

Отже, посилання позивача про відсутність обгрунтувань висновків Акту його перевірки та відсутність виявлених порушень щодо складання первинних документів не є обгрунтованими.

Згідно з п.77.8 ст.77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Вказані вище в Акті обставини підтверджуються даними податкової звітності підприємств, витягами зі вказаних державних реєстрів, витягом із баз даних ДПС України.

На час складання первинних бухгалтерських документів, що стали об`єктом податкової перевірки позивача, керівником зазначеного контрагента відповідно до даних витягів з ЄДРПОУ зазначена ОСОБА_1 , що одночасно зареєстрована як ФОП та перебувала в складі засновників ТОВ ДАЙКБУД . Отже, обгрунтованими є сумніви відповідача, що саме вказана посадова особа брала безпосередню участь у поставці товарів позивачу.

Оцінюючи доводи сторін з приводу товарності правочинів позивача зі вказаним підприємством суд врахував також таке.

Даними декларації позивача з податку на прибуток за півріччя 2017року підтверджується декларування ним фінансового результату до оподаткування (прибуток) - 1430000грн., чистого доходу від реалізації продукції - 2583457тис. грн., інших операційних доходів 5829тис.грн., інших фінансових доходів 572тис.грн., інших доходів 16 тис.грн. Правочини з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО відображені в даних бухгалтерського обліку позивача щодо оприбуткування 23.05.2017 на основний склад згідно з видатковою накладною (далі - ВН) від 23.05.2017 №1 на суму придбання 1500000грн.(у т.ч. ПДВ) (Кореспонденція рахунків позивача відображена: Дт 20 - Кт 631, Дт 641- Кт 631, Дт 611 - Кт 641, Дт 631 - Кт 311).

У декларації з ПДВ за жовтень 2016 року позивач декларував загальну суму податкового зобов`язання - 31901116грн., податковий кредит - 385647023грн., від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 353745907грн., суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 312104669грн. Даними додатку №5 до вказаної декларації підтверджується включення до податкового кредиту ПН за жовтень 2016 року щодо правочинів з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 37454017) на суму ПДВ - 250000грн.

Суд звернув увагу, що первинні бухгалтерські та податкові документи позивач склав відповідно до договору поставки №13/06-1 від 10.06.2016 (далі - Договір).

Відповідно до його умов позивач замовив у Товариства ТБК ДНІПРО , як постачальника, товар згідно зі Специфікацією. Ним передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару зазначаються у Специфікації, якість товару повинна відповідати сертифікату виробника та ДСТУ. Підтвердженням якості товару є паспорт та сертифікат виробника, розроблений згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та специфікації №192 від 11.04.1997 та іншими нормативно-правовими актами України щодо постачання товару. Дана документація передається покупцю разом із товаром на кожну партію окремо . Місцем поставки є склад замовника на території Білопільського району. Терміни поставки кожної партії товару зазначається у специфікації до даної партії.

Позивач не надав суду та відповідачу під час податкової перевірки передбачених Договором специфікацій щодо замовлення партій товару з визначеною номенклатурою замовлених товарів, його кількістю та ціною, паспортів і сертифікатів його виробника. Крім того не надано доказів щодо домовленості сторін щодо конкретних адрес, на яких мала відбуватися поставка замовленого товару, уповноваження осіб на його відвантаження чи транспортування. Отже, не підтверджено, що сторони договору уклали його щодо всіх істотних умов.

Згідно з додатком №2 до вказаного договору сторони дійшли згоди та погодили графік фінансування закупівлі будівельних матеріалів за договором:

3000000,00грн. - протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору;

1500000,00грн. - до 10.07.2016;

1000000,00грн. - до 20.07.2016;

1000000,00грн. - до 31.07.2016;

1000000,00грн. - до 10.08.2016;

1000000,00грн. - до 20.08.2016;

854415,00грн. - до 31.08.2016.

Отже, сторони договору не пов`язували оплату товару з його видом, кількістю в партіях, з фактом отримання товару відповідно до первинного бухгалтерського документа.

Згідно з платіжними дорученнями, засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, позивач перерахував вказаному підприємству:

06.10.2016 - 1500000,00грн. (№3481 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

11.11.2016 - 500000,00грн. (№4639 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

28.11.2016 - 200000,00грн. (№5213 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

17.01.2017- 500000,00грн. (№503 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

19.01.2017 - 1000000,00грн. (№628 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

20.04.2017 - 654415,20грн. (№14322764 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором №13/06-1 від 13.06.2016 );

13.09.2017 - 7000,00грн. (№14329803 - призначення платежу за башмаки гальмівні неповоротні згідно рахунку №18 від 05.09.2017 ).

Тобто, оплата здійснена щодо іншого договору, який не був наданий відповідачу та суду.

Призначення платежів у вказаних документах не мало відомостей про розшифрування первинних документів, яких стосувалася оплата. Водночас згідно з листами позивача на адресу вказаного контрагента відповідно від 09.12.2016 - щодо платіжних доручень №3481, №4639№5213, а також від 27.01.2017 - щодо платіжного доручення №503, від 15.09.2017 - щодо платіжних доручень №14322764, №14329803 позивач просив зарахувати платежі в рахунок оплати по договору №13/06-1 від 10.06.2016.

Згідно з ВН від 23.05.2017 №1 постачальник передає покупцю товари на загальну суму 8714415,20грн. (у т.ч. ПДВ 20%): болт для рейкових стиків (кл. 8,8 до 27мм), болт закладний для рейки (д.22мм), шайба пружинна колійна, шайба пружинна двовиткова, клема проміжна стикова, накладка для залізниць 2-х головкові стикові, підкладка залізниць широкої колії (Р65 КБ50 для рейок Р50), рельси залізничні Р65 М1/9, стрілочний перевод Р65 М1/9, втулка ізоляційна, прокладка кардонітова, прокладка гумова для залізобетонних шпал, прокладка гумова для дерев`яних шпал, скоба для ізольованої втулки, брус для стрілочного переводу, скидаюча стрілка, шпали для залізниць колії (1520мм, Ш-1, Ш-2, Ш2-1), болт клемний, баласт гравійний для залізниць, баласт щебневий, шуруп шляховий (24*170мм), костилі залізничні 16*16, тупиковий упор, автоматика для залізничного переїзду зі шлагбаумом.

Відповідно до ВН від 18.09.2017 №26 продано башмак гальмівний неповоротний (20шт) на загальну суму 7000,00грн. (у т.ч. ПДВ 20%).

Згідно з ВН від 26.03.2018 №1 придбано маневровий пристрій (2шт) на загальну суму 640000,00грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до даних ЄДРПОУ вказане підприємство не було та не є виробником товарів.

Вказані види товарів входять до Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за № 466/10746.

У позивача відсутні сертифікати на вказані товари.

Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний згідно з п.44.5 ст.44 ПК України у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, їх відсутність у позивача документів про походження товару є однією з ознак, що поставка таких товарів не відбувалася.

Зазначені ВН не містять реквізитів покупця, реквізитів договору, на підставі якого виписані. Водночас вони скріплені печатками позивача та вказаного його контрагента. Зі сторони постачальника підпис особи не розшифрований, а від постачальника підписав начальник залу залізничного цеху Швидков В.І., реквізити довіреності для якого не зазначені та не надано її для податкової перевірки чи суду. Отже, вони складені з порушенням вказаних вище ст.9 ЗУ №996-XIV, п.2.4.розділу 2 Положення, що унеможливлює встановити конкретних посадових осіб, які брали участь у поставках зі сторони постачальника.

Всі зазначені ВН містять явно різні між собою підписи особи від імені ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО .

Станом на 06.10.2016 та до часу судового розгляду справи відповідно до витягів з ЄДРПОУ вказане підприємство мало зареєстровані види діяльності: будівництво інших споруд, н. в. і. у., електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, будівництво житлових і нежитлових будівель. При цьому основним видом діяльності виділено будівництво житлових і нежитлових будівель. Отже, торгівля вказаними у первинних документах позивача товарами не відповідає видам його основної господарської діяльності.

Вказане підприємство виписало позивачу ПН від 06.10.2016 №11 на загальну суму 1500000,00грн (у т.ч. ПДВ), згідно з якою позивач взяв спірний податковий кредит, щодо придбання наступних товарів: болти закладні для рейкових скріплень залізничної колії з гайками (д 22мм); накладки для залізниць 2-х головкові стикові для рейок, клеми проміжні та стикові, шайби пружинні двовиткові для болтів 24мм, болти для рейкових стиків для різьби 27мм, прокладки гумові для залізобетонних шпал (тип рейое Р65), скидаюча стрілка, баласт гравійний для залізниць. На вказану дату в ЄДРПОУ зазначено керівником цього підприємства Діневич Олену Володимирівну, яка одночасно була зареєстрована ФОП, перебувала засновником та керівником інших підприємств.

Зважаючи на зазначену кількість та істотну вагу товару, відображеного у вказаних ВН, суд дійшов висновку про обгрунтованість посилань відповідача щодо необхідності для їх перевезення доказів їх транспортування до позивача. Їх відсутність, а також відсутність інших доказів щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт дають обгрунтовані підстави вважати, що такі поставки не відбувалися.

Так, відповідно до п.11.1 розділу 11 чинних на момент вказаних правочинів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспортуУкраїни 14.10.97 №363 (далі - Правила №363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно з підп.11.4 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до підп.11.6 п.11 Правил №363 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З огляду на сукупність встановлених вище обставин справи суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів відповідача про наявність ознак безтоварності операцій позивача зі вкзаним підприємством та включення до бухгалтерського обліку документів від вказаного контрагента з метою отримання податкової вигоди у формі заниження податку на прибуток шляхом заниження фінансового результату до оподаткування за півріччя 2017року.

Згідно з п.11. підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на доведеність заниження позивачем податкового зобов`язання, з огляду на узгодженість ППР від 04.09.2019 №0007034609, що підтверджується його сплатою позивачем 04.09.2019 згідно з даними АІС "Податковий блок", штрафна санкція 50% відповідачем застосована правомірно.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у взаємозв`язку з викладеними нормами, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв вказане вище ППР з дотриманням вимог закону. Тому позовна вимога визнати його протиправним і скасувати задоволенню не підлягає.

Щодо донарахування ПДВ суд врахував таке.

ППР №0004455007 про зменшення від`ємного значення ПДВ на 250000,00грн (штрафна санкція 0%) стосувалося даних декларації позивача від 21.11.2016 №9223874857, згідно з додатком №5до якої позивач включив податковий кредит у т.ч. за правовідносинами з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО у жовтні 2016 року (вказана вище ПН від 06.10.2016 №11 на загальну суму 1250000,00грн (у т.ч. ПДВ - 250000,00грн.).

Відповідно до пунктів 200.1-200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.187.1.ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.187.9 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Згідно з п.187.11 ст.187 ПК України попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку, такого експортера або імпортера.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається згідно з п.188.1 ст.188 ПК України виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.192.3 ст.192 ПК України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповіднодо п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, умовою для взяття податкового кредиту є виписування ПН на підставі реальних товарних правочинів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суд врахував, що ПН від 06.10.2016, щодо якої сформовано спірний податковий кредит, виписана щодо придбання товарів, реальність якого у цій справі не підтверджена. Тому його зняття та коригування відповідачем показників ПДВ, задекларованого 21.11.2016 №9223874857, відповідає вимогам закону.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача та підтвердження дотримання відповідачем у спірних правовідносинах вимог закону щодо порядку, меж та способу дій. Тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним відповідно до вимог ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати, що підтверджуються платіжним дорученням від 03.12.2019 №14181142 щодо сплати судового збору в сумі 9825,00грн., розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6-14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" (20635, Черкаська обл., Шполянський р-н, с.Лебедин, вул.Заводська, буд.17; код ЄДРПОУ 00388932) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.11 Г; код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 19.11.2019 №0004425007 та №0004455007 відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копії рішення направити сторонам.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене в повному обсязі та підписане 19.02.2020.