Постанова

від 03.06.2020 по справі 580/3850/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3850/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Лебединський насіннєвий завод на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства Лебединський насіннєвий завод до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Лебединський насіннєвий завод звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 19.11.2019:

- № 0004425007 про збільшення його зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 405000,00 грн. (270000,00 грн. - основний платіж та 135000,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

- № 0004455007 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 250000,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Лебединський насіннєвий завод подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача від 31.10.2019 № 355 та повідомлення від 01.11.2019 № 4/28-10-50-07, вручених позивачу 04.11.2019, посадові особи відповідача здійснили документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час правовідносин з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО (ЄДРПОУ 37454017) за жовтень 2016 року, показників у декларації з ПДВ за жовтень 2016 року, або в наступних податкових періодах (місяцях), та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку. За її результатами, податковим органом складено акт від 08.11.2019 № 8/28-10-50-07/00388932, у висновках якого зазначено про виявлені порушення позивача:

- підп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 з урахуванням п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2016 року у сумі 250000грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2016 року у сумі 250000грн.;

- підп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на момент порушення) з урахуванням підп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу та абзацу другого, п`ятого ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 4, ч. ч. 1-3,5 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підп. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну 28.03.2013 № 433, внаслідок неправомірного заниження платником доходу і відповідно фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, занижено податок на прибуток за півріччя 2017 року у сумі 270000грн.

Надалі, 19.11.2019 відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0004425007 про збільшення зобов`язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств і № 0004455007 про зменшення від`ємного значення ПДВ.

Згідно розрахунку ППР № 0004425007, збільшення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стосувалося показників декларації позивача від 09.08.2017 № 9157591301 за півріччя 2017 року (270000,00 грн. - основний платіж та 135000,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція). Штрафна санкція 50% застосована, у зв`язку з повторністю вчиненого порушення, підтвердженого узгодженим ППР від 04.09.2019 № 0007034609.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з наступного:

- даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується відсутність будь-якого нерухомого майна у контрагента позивача. Крім того вказане підприємство не є виробником товарів і у ПН на придбання товарів не вказано про їх імпорт, не декларувало наявності транспортних засобів, а також, чисельність трудового персоналу, не дає змогу виконувати зобов`язання за договором;

- для податкової перевірки та до суду позивач не надав доказів транспортування товару, вага якого склала близько 670 т.;

- податковою перевіркою встановлено оприбуткування позивачем товару на склад на підставі ВН № 1 від 23.05.2017, підписаної від позивача начальником залізничного цеху, а від контрагента-постачальника - підпис не розшифрований;

- позивач не надав суду та відповідачу під час податкової перевірки передбачених договором специфікацій щодо замовлення партій товару з визначеною номенклатурою замовлених товарів, його кількістю та ціною, паспортів і сертифікатів його виробника;

- не надано доказів щодо домовленості сторін щодо конкретних адрес, на яких мала відбуватися поставка замовленого товару, уповноваження осіб на його відвантаження чи транспортування;

- сторони договору не пов`язували оплату товару з його видом, кількістю в партіях, з фактом отримання товару відповідно до первинного бухгалтерського документа;

- у позивача відсутні сертифікати на поставлені контрагентом товари;

- видаткові накладні не містять реквізитів покупця, реквізитів договору, на підставі якого виписані, водночас, вони скріплені печатками позивача та вказаного його контрагента. Зі сторони постачальника, підпис особи не розшифрований, а від постачальника підписав начальник залу залізничного цеху, реквізити довіреності для якого не зазначені та не надано її для податкової перевірки чи суду. Всі зазначені видаткові накладні містять явно різні між собою підписи особи від імені ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО ;

- зважаючи на зазначену кількість та істотну вагу товару, відображеного у видаткових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість посилань відповідача щодо необхідності для їх перевезення доказів їх транспортування до позивача. Їх відсутність, а також відсутність інших доказів щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, дають обгрунтовані підстави вважати, що такі поставки не відбувались;

- також, окружний суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів відповідача про наявність ознак безтоварності операцій позивача з ТОВ ТБК Дніпро та включення до бухгалтерського обліку документів від вказаного контрагента з метою отримання податкової вигоди у формі заниження податку на прибуток, шляхом заниження фінансового результату до оподаткування за півріччя 2017 року.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянт вважає, що обставини, викладені акті перевірки є недостовірними, а його висновки - безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а прийнятті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як протиправні;

- до зазначених в акті перевірки висновків, контролюючий орган дійшов виключно на підставі аналізу копій первинних документів, даних інформаційних баз даних ДПС - ЄРПН та АІС Податковий Блок . Крім того, контролюючий орган і акті перевірки посилається на неналежність ведення бухгалтерського та/або податкового обліку контрагентами по ланцюгу постачання товарів до товариства;

- жодних доказів, що свідчать про порушення позивачем норм податкового законодавства, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено;

- факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено первинними документами, які були надані до перевірки, що описані в акті перевірки, при цьому, контролюючим органом не зроблено жодних зауважень до змісту чи оформлення первинних документів складеним по господарським операціям;

- контролюючим органом не зазначено в акті перевірки ні підстави, ні причини зменшення податкового кредиту;

- щодо висновків суду першої інстанції по безтоварності господарських операцій, апелянт вказує на те, що сторони договору - виконали всі зобов`язання по договору в повному обсязі і не мають претензій по ньому одна до одної. Викладення умов договору та виконання зобов`язань - за своїм змістом є господарськими відносинами між сторонами договору і жодним чином не впливають на правильність ведення податкового обліку позивачем. Зміст договору не був предметом перевірки та підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень;

- висновок суду про те, що відсутність у позивача документів про походження товару, є однією з ознак, що поставка таких товарів не відбувалася, є необгрунтованим, так як відсутній прямий зв`язок між наявністю товару та наявністю документів про його походження. В матеріалах справи містяться докази використання товару позивачем;

- відповідач не здійснив перевірку контрагента позивача і прийняв податкові повідомлення-рішення не на підставі акту перевірки, а на підставі припущень, зроблених в ході аналізу податкової інформації в базі, не перевірив наявність товару на місці його використання та не надав суду жодного доказу, який би доводив відсутність фізичної наявності товару у позивача.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступному.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування вказаним податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Податок на прибуток підприємств нараховується платником, згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України, самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, базою оподаткування, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків на підставі вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормами п. 44.2 ст. 44 ПК України, передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Зі змісту акта перевірки слідує, що податковим органом зроблено висновок, що позивачем не надано документів, підтверджуючих реальність здійснення, отримання та подальше використання в господарській діяльності наведених у видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, у позовній заяві та апеляційній скарзі, ПАТ Лебединський насіннєвий завод зазначає про те, що всі посилання в акті перевірки базуються на підставі аналізу зібраної інформації, наявної в базах даних податкового органу, співставлення податкових зобов`язань в розрізі контрагента позивача, що не може ставитись в провину саме позивачу та є індивідуальною відповідальністю саме контрагента.

Слід зауважити, що, дійсно, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Так, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання таким контрагентом податкових зобов`язань.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, варто врахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вже зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів , що передбачені законодавством.

При цьому, необхідно розуміти, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16.

Під час розгляду цього спору в суді першої інстанції було досліджено, що для податкової перевірки позивач надав договір від 10.06.2016 з додатком № 2, укладений з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО , видаткові накладні, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків.

При цьому, в акті перевірки, відповідач обґрунтовує висновки безтоварністю правочинів позивача зі вказаним контрагентом. Зокрема, відповідач врахував, що даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується відсутність будь-якого нерухомого майна у вказаного підприємства. Даними звітності з єдиного внеску та ПДФО - середньооблікова чисельність штатних працівників - 2 особи, кількість осіб, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру - 0 осіб, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати, - 2 особи (жінки). Крім того, вказане підприємство не є виробником товарів і у ПН на придбання товарів не вказано про їх імпорт, не декларувало наявності транспортних засобів.

Також, важливим є відсутність доказів та підтвердження щодо транспортування товару, вага якого, за договором склала близько 670 т.

Податковою перевіркою було встановлено оприбуткування позивачем товару на склад на підставі ВН № 1 від 23.05.2017, підписаної від позивача начальником залізничного цеху Швидковим В.І ., та від контрагента-постачальника - підпис не розшифрований. (а.с. 132 т. 1)

У результаті аналізу первинних документів, даних інформаційних баз даних ДПС - ЄРПН та АІС Податковий блок , контролюючим органом було встановлено постачання реалізованого товару ланцюгом з використанням щодо придбання будівельних матеріалів - ТОВ ФОКСІ ЛІМІТЕД , ТОВ РЕЛІЗ ГРУП , щодо запасних частин до залізничної колії - ТОВ ТРЕНД ОПТ .

Оскільки зазначені підприємства не подавали звітність щодо основних засобів, з податку на прибуток підприємств і ПДВ, анульовані свідоцтва ПДВ у зв`язку з ненаданням декларацій та відсутністю поставок (ТОВ ФОКСІ ЛІМІТЕД - з 27.09.2017, ТОВ РЕЛІЗ ГРУП - з 21.12.2017, ТОВ ТРЕНД ОПТ - з 30.08.2018), відповідач дійшов висновку про відсутність у них засобів і ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, фіктивність всіх правочинів з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО , у тому числі з позивачем.

Даними декларації позивача з податку на прибуток за півріччя 2017 року підтверджується декларування ним фінансового результату до оподаткування (прибуток) - 1430000грн., чистого доходу від реалізації продукції - 2583457тис. грн., інших операційних доходів 5829 тис.грн., інших фінансових доходів 572 тис.грн., інших доходів 16 тис.грн.

Правочини з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО відображені в даних бухгалтерського обліку позивача щодо оприбуткування 23.05.2017 на основний склад згідно з видатковою накладною (далі - ВН) від 23.05.2017 № 1 на суму придбання 1500000 грн.(у т.ч. ПДВ) (Кореспонденція рахунків позивача відображена: Дт 20 - Кт 631, Дт 641- Кт 631, Дт 611 - Кт 641, Дт 631 - Кт 311).

У декларації з ПДВ за жовтень 2016 року, позивач декларував загальну суму податкового зобов`язання - 31901116 грн., податковий кредит - 385647023 грн., від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 353745907грн., суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 312104669 грн. Даними додатку № 5 до вказаної декларації, підтверджується включення до податкового кредиту ПН за жовтень 2016 року щодо правочинів з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО на суму ПДВ - 250000 грн.

Виходячи з аналізу наданих сторонами первинних документів, останні складені відповідно до договору поставки № 13/06-1 від 10.06.2016. (а.с. 32-37), згідно якого, позивач замовив у Товариства ТБК ДНІПРО , як постачальника, товар згідно зі Специфікацією. Ним передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару зазначаються у Специфікації, якість товару повинна відповідати сертифікату виробника та ДСТУ. Підтвердженням якості товару є паспорт та сертифікат виробника, розроблений згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та специфікації № 192 від 11.04.1997 та іншими нормативно-правовими актами України щодо постачання товару. Дана документація передається покупцю разом із товаром на кожну партію окремо. Місцем поставки є склад замовника на території Білопільського району. Терміни поставки кожної партії товару зазначається у специфікації до даної партії.

При цьому, варто врахувати, що позивач так і не надав передбачених договором специфікацій щодо замовлення партій товару з визначеною номенклатурою замовлених товарів, його кількістю та ціною, паспортів і сертифікатів його виробника. Крім того, не надано доказів щодо домовленості сторін щодо конкретних адрес, на яких мала відбуватися поставка замовленого товару, уповноваження осіб на його відвантаження чи транспортування, з урахуванням значної ваги та обсягу поставляємого товару.

Згідно з додатком № 2 до вказаного договору, сторони дійшли згоди та погодили графік фінансування закупівлі будівельних матеріалів за договором: 3000000,00 грн. - протягом 5 банківських днів з дня підписання договору; 1500000,00грн. - до 10.07.2016; 1000000,00грн. - до 20.07.2016; 1000000,00 грн. - до 31.07.2016; 1000000,00 грн. - до 10.08.2016; 1000000,00грн. - до 20.08.2016; 854415,00 грн. - до 31.08.2016. (а.с. 37 т.1)

Колегія суддів, з урахуванням аналізу змісту та суті договору та додатку № 2 до цього, вважає, що суд першої інстанції цілком слушно вказав на те, що сторони договору не пов`язували оплату товару з його видом, кількістю в партіях вагою/обсягом, з фактом отримання товару відповідно до первинного бухгалтерського документа. У додатку йде мова лише про обумовлені суми розрахунків, проте з них неможливо прослідкувати обсяги та кількість товару, за який сплачуються кошти.

До того ж, згідно з платіжними дорученнями, позивач перерахував вказаному підприємству: 06.10.2016 - 1500000,00грн. (№ 3481 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 11.11.2016 - 500000,00 грн. (№ 4639 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 28.11.2016 - 200000,00 грн. (№ 5213 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 17.01.2017 - 500000,00 грн. (№ 503 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 19.01.2017 - 1000000,00 грн. (№ 628 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 20.04.2017 - 654415,20 грн. (№ 14322764 - призначення платежу на закупівлю будівельних матеріалів згідно з договором № 13/06-1 від 13.06.2016 ); 13.09.2017 - 7000,00 грн. (№ 14329803 - призначення платежу за башмаки гальмівні неповоротні згідно рахунку № 18 від 05.09.2017 ).

Варто врахувати також, що призначення платежів у вказаних документах не мало відомостей про розшифрування первинних документів, яких стосувалася оплата. Водночас, згідно з листами позивача на адресу вказаного контрагента від 09.12.2016 - щодо платіжних доручень № 3481, № 4639№5213, а також, від 27.01.2017 - щодо платіжного доручення № 503, від 15.09.2017 - щодо платіжних доручень № 14322764, № 14329803, позивач просив зарахувати платежі в рахунок оплати по договору №13/06-1 від 10.06.2016. (а.с. 206-219 т.1)

Згідно з ВН від 23.05.2017 № 1, постачальник передає покупцю товари на загальну суму 8714415,20грн. (у т.ч. ПДВ 20%): болт для рейкових стиків (кл. 8,8 до 27мм), болт закладний для рейки (д.22мм), шайба пружинна колійна, шайба пружинна двовиткова, клема проміжна стикова, накладка для залізниць 2-х головкові стикові, підкладка залізниць широкої колії (Р65 КБ50 для рейок Р50), рельси залізничні Р65 М1/9, стрілочний перевод Р65 М1/9, втулка ізоляційна, прокладка кардонітова, прокладка гумова для залізобетонних шпал, прокладка гумова для дерев`яних шпал, скоба для ізольованої втулки, брус для стрілочного переводу, скидаюча стрілка, шпали для залізниць колії (1520мм, Ш-1, Ш-2, Ш2-1), болт клемний, баласт гравійний для залізниць, баласт щебневий, шуруп шляховий (24*170мм), костилі залізничні 16*16, тупиковий упор, автоматика для залізничного переїзду зі шлагбаумом.

Відповідно до ВН від 18.09.2017 № 26, продано башмак гальмівний неповоротний (20шт) на загальну суму 7000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%).

Згідно з ВН від 26.03.2018 № 1, придбано маневровий пристрій (2шт) на загальну суму 640000,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до даних ЄДРПОУ, вказане підприємство не було та не є виробником товарів. Також, у позивача відсутні сертифікати на вказані придбані товари, які є специфічними та використовуються з наявністю сертифікатів якості.

Колегія суддів враховує, що зазначені ВН не містять реквізитів покупця, реквізитів договору, на підставі якого виписані. Водночас, вони скріплені печатками позивача та вказаного його контрагента. Зі сторони постачальника - підпис особи не розшифрований, а від постачальника підписав начальник залу залізничного цеху Швидков В.І., реквізити довіреності для якого не зазначені та не надано її для податкової перевірки чи суду першої інстанції, що дає підстави дійти до висновку про те, що вони складені з порушенням вказаних приписів законодавства про бухгалтерський облік, що унеможливлює встановити конкретних посадових осіб, які брали участь у поставках зі сторони постачальника.

На час розгляду спору по суті, відповідно до витягів з ЄДРПОУ, вказане підприємство мало зареєстровані види діяльності: будівництво інших споруд, н. в. і. у., електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, будівництво житлових і нежитлових будівель. При цьому, основним видом діяльності виділено будівництво житлових і нежитлових будівель. Отже, торгівля вказаними у первинних документах позивача товарами не відповідає видам його основної господарської діяльності.

Вказане підприємство виписало позивачу ПН від 06.10.2016 № 11 на загальну суму 1500000,00грн (у т.ч. ПДВ), згідно з якою, позивач взяв спірний податковий кредит, щодо придбання наступних товарів: болти закладні для рейкових скріплень залізничної колії з гайками (д 22мм); накладки для залізниць 2-х головкові стикові для рейок, клеми проміжні та стикові, шайби пружинні двовиткові для болтів 24мм, болти для рейкових стиків для різьби 27мм, прокладки гумові для залізобетонних шпал (тип рейое Р65), скидаюча стрілка, баласт гравійний для залізниць. На вказану дату в ЄДРПОУ зазначено керівником цього підприємства ОСОБА_1, яка одночасно була зареєстрована ФОП, перебувала засновником та керівником інших підприємств.

Зважаючи на зазначену кількість та істотну вагу товару, відображеного у вказаних ВН, окружний суд, на переконання колегії суддів, дійшов до правильного висновку про обгрунтованість посилань відповідача щодо необхідності для підтвердження перевезення товарів надання доказів їх транспортування до позивача. Їх відсутність, а також, відсутність інших доказів щодо здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, дають обгрунтовані підстави вважати, що такі поставки не відбувалися, при цьому, що стороною позивача/апелянта на підтвердження протилежного не було надано достатніх доказів (первинних документів, що складені у відповідності з законодавством та у логічному порядку давали б змогу встановити весь ланцюг по господарським відносинам та підтвердити всі необхідні елементи по вказаним операціям (договір, сплата, перевезення, розвантаження, тощо).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ознак безтоварності операцій позивача з контрагентом - ТОВ ТБК Дніпро та включення до бухгалтерського обліку документів від вказаного підприємства з метою отримання податкової вигоди у формі заниження податку на прибуток, шляхом заниження фінансового результату до оподаткування за півріччя 2017 року. Протилежного, позивачем не доведено.

Нормами п. 123.1 ст.123 ПК України, визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на доведеність заниження позивачем податкового зобов`язання, з огляду на узгодженість ППР від 04.09.2019 № 0007034609, що підтверджується його сплатою позивачем 04.09.2019 згідно з даними АІС "Податковий блок", штрафна санкція 50% відповідачем застосована правомірно.

Так, податкове повідомлення-рішення № 0004455007 про зменшення від`ємного значення ПДВ на 250000,00 грн (штрафна санкція 0%) стосувалося даних декларації позивача від 21.11.2016 № 9223874857, згідно з додатком № 5 до якої, позивач включив податковий кредит у т.ч. за правовідносинами з ТОВ ТОРГОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ДНІПРО у жовтні 2016 року (вказана вище ПН від 06.10.2016 № 11 на загальну суму 1250000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 250000,00грн.).

Згідно з приписами п.п. 200.1 - 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до норм п. 187.9 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Згідно з п. 187.11 ст. 187 ПК України, попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку, такого експортера або імпортера.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, положеннями п.192.3 ст. 192 ПК України, передбачено, що результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, умовою для взяття податкового кредиту є складання податкових накладних саме на підставі реальних товарних правочинів/операцій.

При цьому, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тож, оскільки податкова накладна від 06.10.2016, щодо якої сформовано спірний податковий кредит, виписана щодо придбання товарів, реальність поставки яких під час розгляду даного спору не була підтверджена, з огляду на що, його зняття та коригування відповідачем показників ПДВ, задекларованого 21.11.2016 № 9223874857, відповідає вимогам закону, на що, правильно звернув увагу суд першої інстанції та відобразив відповідне мотивування в оскаржуваному рішенні.

Подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на переконання колегії суддів, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо господарської діяльності контрагента позивача, свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, навіть за умови належного оформлення позивачем первинної документації, проте без можливості реально виконати контрагентом значний об`єм взятих за договором поставки зобов`язань, що у свою чергу, потребує наявності певної кількості трудових ресурсів (зважаючи на об`єм продукції/товару), місця для її зберігання, засобів для транспортування та професійної техніки для реалізації (виконання) умов договору поставки № 13/06-1 від 10.06.2016.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, на повноту та підтвердженість яких вказує апелянт, а покупця, права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій та реальною можливістю їх виконати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків та реально не наводять доводів/аргументів з відповідним документальним підтвердженням вказаним судом першої інстанції обгрунтуванням, а стосуються лише загальних тверджень про товарність здійснених операцій та достатність/повноту поданих до перевірки первинних документів, та про наявність ділової мети по вказаному договору поставки, проте належних підтверджень наведеним стороною апелянта доводам так і не було надано.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Лебединський насіннєвий завод .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Лебединський насіннєвий завод - залишити без задоволення .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко