Рішення

від 24.02.2023 по справі 283/97/22

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/97/22

Провадження №2/283/14/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2023 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Кравець Л.Ю.,

прокурора Яричевської Н.М.,

представника Малинської міської ради Паршакова О.В.,

представника відповідача ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою,-

встановив:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Керівник Коростенської окружної прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Малинської міської ради до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь Малинської міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 191104 гривні 74 копійки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Коростенської окружної прокуратури зазначив, що ОСОБА_1 у період із 03.12.2019 року по 16.08.2020 року користувався земельною ділянкою площею 5,2004 га, кадастровий номер 1810900000:01:008:0088, розташованою на АДРЕСА_1 , не оформлюючи права користування цією земельною ділянкою і не сплачуючи коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок Малинської міської ради як власника земельної ділянки у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні прокурор та представник Малинської міської ради підтримали позов з підстав, які вказані у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та у відзиві на позов зазначив, що земельна ділянка площею 5,2004 га, кадастровий номер 1810900000:01:008:0088, яка розташована на АДРЕСА_1 , дійсно з 03.12.2019 року по 16.08.2020 року була у власності позивача. Однак позивач не міг нею користуватись та оформити право користування, оскільки ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні АТ КБ «Приватбанк» з 16.07.2018 року до 22.06.2020 року. Крім того позивачем не доведено, що відповідач використовував всю площу належної йому земельної ділянки та не затверджена орендна плата за користування земельною ділянкою. За таких обставин просив відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 03.12.2019 року ОСОБА_1 став власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 82-87). До даного комплексу входило наступне нерухоме майно: 1 - тарний склад площею 352 м2; 2 - контора площею 516,6 м2; 3 - приміщення охорони площею 14,4 м2; 4 - пожежне депо площею 78,2 м2; 5 - сарай господарський площею 45,6 м2; 6 - кімната аналізу площею 43,6 м2; 7 - насосна площею 86,7 м2; 8 - розфасовочна площею 97,3 м2; 9 - тарний склад площею 116,7 м2; 10 - туалет площею 1,1 м2; 11 - промивочний пункт площею 53,6 м2.

Даний комплекс розташований на земельній ділянці площею 5,2004 га. з кадастровим номером 1810900000:01:008:0088.

03.12.2019 року право власності ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 88-89).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1810900000:01:008:0088 має площу 5,2004 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить Малинській міській раді з 09.10.2014 року і призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 34-35).

Дана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні АТ КБ «Приватбанк» з 16.07.2018 року (а.с. 61, 91, 134-136). Запис про припинення права постійного користування внесений у Держаний реєстр речових прав на нерухоме майно 22.06.2020 року (а.с. 61, 130, 134-136).

З 17.08.2020 року власниками комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які передали даний комплекс до статутного капіталу ТОВ «ДС Логістик» (а.с. 44).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З витягу з Державного земельного кадастру земель вбачається, що Малинська міська рада є на час виникнення спірних правовідносин була власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810900000:01:008:0088, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і має площу 5,2004 га. У зв?язку з цим вона має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому за умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Суд звертає увагу, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Таким чином з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Суди встановив, що ОСОБА_1 з 03.12.2019 року став власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розміщений на земельній ділянці площею 5,2004 га. з кадастровим номером 1810900000:01:008:0088. Отже, з 03.12.2019 року він, як власник нерухомого майна, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташоване це майно, а право постійного користування АТ КБ «Приватбанк» даною земельною ділянкою припинилося. Тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період з 03.12.2019 року по 16.08.2020 року користувався земельною ділянкою площею 5,2004 га, кадастровий номер 1810900000:01:008:0088, розташованою на АДРЕСА_1 , за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому ОСОБА_1 є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Стосовно площі спірної земельної ділянки суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 1810900000:01:008:0088, на якій був розташований об`єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 , та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 09.10.2014 року (визначено її площу і межі, їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру).

За змістом копії витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки 1810900000:01:008:0088; місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): АДРЕСА_1 ; цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - комунальна; площа земельної ділянки, гектарів: 5,2004; дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.10.2014 року (а.с. 34).

Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має. Отже, розмір земельної ділянки, якою користувався відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до вимог ЦПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Як вбачається з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 9044650 гривень 87 копійок (а.с. 37-40), а розмір річної орендної плати затверджений рішенням Малинської міської ради № 53 від 30.03.2016 року і становить 3% від нормативної грошової оцінки (а.с. 64-65).

Відповідач користувався земельною ділянкою з 03.12.2019 року по 16.08.2020 року (3 дні у грудні 2019 року, 7 місяців у 2020 році та 16 днів у серпні 2020 року). Таким чином за кожен день користування земельною ділянкою у грудні 2019 році та серпні 2020 року він повинен сплатити 729 гривень 41 копійку (9044650 гривень 87 копійок : 100% х 3% : 12 місяців : 31 день), а за кожен повний місяць користування 22611 гривень 63 копійки (9044650 гривень 87 копійок : 100% х 3% : 12 місяців).

Таки чином за період з 03.12.2019 року по 16.08.2020 року відповідач повинен сплатити Малинській міській раді безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 191104 гривні 74 копійки.

У зв?язку з цим суд стягує з відповідача на користь Малинської міської ради кошти у вищевказаному розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору в розмірі 2866 гривень 57 копійок.

Керуючись статтями 141, 217-270 ЦПК України, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статей 288, 289 Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель»,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Малинської міської ради, код ЄДРПОУ 25556344, безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 191104 гривні 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору в розмірі 2866 гривень 57 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 01.03.2023 року.

Суддя: А. О. Тимошенко