Рішення

від 01.03.2023 по справі 917/1543/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 Справа № 917/1543/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», 36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912,

до Селянського (фермерського) господарства «Верест», 39047, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Яроші, код ЄДРПОУ 24386240,

про стягнення 50 229,02 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до Селянського (фермерського) господарства «Верест» про стягнення 50 229,02 грн., з яких 32 425,21 грн. заборгованість за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., 9 514,36 грн. пеня, 7 537,90 грн. втрати від інфляції, 751,55 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.12.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснював оплату за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві, вх. № 10092 від 20.12.2022 р., проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- Селянське (фермерське) господарство «Верест» не отримувало та не підписувало акт надання послуг № 0УВІ-003919 від 31.01.2022 р.;

- оскільки договір розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р. був припинений на підставі письмової заяви СФГ «Верест» про припинення газопостачання від 05.01.2022 р., газ протягом січня 2022 року відповідачем не використовувався, а тому в АТ «Полтавагаз» відсутні підстави для нарахування заборгованості за вказаний період;

- позивач позбавив СФГ «Верест» можливості врегулювати спір в досудовому порядку.

Позивач у відповіді на відзив за № 06.2/15209 від 20.12.2022 р. (вх. № 10129 від 21.12.2022 р.) зазначив, що Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за січень 2022 року було нараховано у відповідності до пункту 9 Розділу 6, а саме з урахуванням повного календарного місяця, у якому вилучено об`єкт із заяви-приєднання.

11.01.2023 року до суду надійшло заперечення СФГ «Верест» на відповідь на відзив АТ «ОГС «Полтавагаз», у якому відповідач вказав, що відповідач не був належним чином поінформований працівниками АТ «Полтавагаз» про те, що оплата вартості послуг за договором здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому вилучено об`єкт із заяви-приєднання, незважаючи на відсутність фактичного використання газу.

У письмових поясненнях № 06/429 від 16.01.2023 р. (вх. № 559 від 17.01.2023 р.) позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства України в частині здійснення розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу, просить задовольнити позовні вимоги у даній справі в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

30.12.2016 року між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (Оператор ГРМ) та Селянським (фермерським) господарством «Верест» (Споживач) укладено договір розподілу природного газу № 138Р (а.с. 11-14) шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 138Р до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 15).

У вказаній заяві зазначено, що Споживач ознайомився з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності, приєднавшись до умов Договору.

Згідно з персоніфікованими даними заяви-приєднання № 138Р від 30.12.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), Споживачеві за Типовим договором Селянському (фермерському) господарству «Верест» як суб`єкту ринку природного газу присвоєно персональний ЕІС-код № 56XO0000OAQ6O00T; адреса об`єкта постачання (розподілу) природного газу: 39047, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Яроші.

Пунктом 12.2. укладеного між сторонами договору передбачено, що якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків для яких цим Договором встановлений інших термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього Договору змінами.

З урахуванням вищенаведеного, на правовідносини між сторонами даного договору поширюються Типові умови договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (зі змінами та доповненнями, які набули чинності після підписання договору та є чинними на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

За приписами абз. 4 п. 6.5., п.п. 6.6.,6.8 Договору, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов вказаного договору за природний газ за січень 2022 року не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Верест» 50 229,02 грн., з яких 32 425,21 грн. заборгованість за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., 9 514,36 грн. пеня, 7 537,90 грн. втрати від інфляції, 751,55 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., заява-приєднання № 138Р до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), акт надання послуг № 0УВІ-003919 від 31.01.2022 р. та докази його направлення на адресу відповідача та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: заява про припинення газопостачання від 05.01.2022 р., акт про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 31.01.2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положенням ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, та до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання № 138Р від 30.12.2016 р.

Взаємовідносини учасників ринку електричної енергії регулюються, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015р.

Згідно із ст. 1 Законом України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії це транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Відповідно до ст.ст. 45, 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 179 ГК України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Пунктом 2 Глави 1 Розділу VI Кодексу ГРС визначено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 6.1. типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС визначено, що газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно з п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць (п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Споживач, що не є побутовим, оплачує вартість замовленої річної потужності виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (п. 7 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 6.6. типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.

До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом відповідача за газовий рік (з жовтня 2020 року по вересень 2021 року) складає 187 105 м. куб., що підтверджується актами надання послуг з розподілу природного газу за вказані періоди, підписаними сторонами.

Розмір місячної замовленої потужності по об`єкту Споживача відповідно до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС становить 15 592,08 м. куб. (187 105 м. куб./12 місяців).

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2764 від 22.12.2021 р. встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,112 грн. за 1 м3 на місяць (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, вартість послуги розподілу природного газу на об`єкт Селянського (фермерського) господарства «Верест» за адресою 39047, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Яроші в січні 2022 року, розрахована згідно з п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, становила 32 930,47 грн.

10.02.2022 року позивачем направлено відповідачу акт надання послуг № 0УВІ-003919 від 31.01.2022 р. на вищезазначену суму.

Однак, відповідач вказаний акт не підписав та не повернув, а також не направив на адресу позивача мотивовану відмову від його підписання.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем до суду також не надано.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, вх. № 10092 від 20.12.2022 р., суд зазначає наступне:

Так, у вказаному відзиві відповідач стверджує, що, оскільки договір розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р. був припинений на підставі письмової заяви СФГ «Верест» про припинення газопостачання від 05.01.2022 р., газ протягом січня 2022 року відповідачем не використовувався, а тому в АТ «Полтавагаз» відсутні підстави для нарахування заборгованості за вказаний період.

Однак, відповідачем не надано суду доказів направлення вказаної заяви на адресу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз».

При цьому, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту про припинення (обмеження) розподілу природного газу на об`єкт Селянського (фермерського) господарства «Верест» від 31.01.2022 р.

Водночас, відповідно до п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Отже, відключення відповідача 31.01.2022 р. від газорозподільчої мережі не звільняє його від зобов`язання сплатити вартість послуг за договором розподілу природного газу з урахуванням повного календарного місяця.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З огляду на вищезазначене, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, передбаченого договором № 138Р від 30.12.2016 р., судом не приймаються.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 32 425,21 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Як зазначено вище, договором розподілу природного газу встановлено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.09.2022 р. у справі № 918/1195/21 прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Таким чином, останнім днем строку оплати за послуги розподілу природного газу, надані в січні 2022 року, є 10.02.2022 р.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р. за період з 11.02.2022 р. по 11.08.2022 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 5 099,20 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 7 537,90 грн. за період з березня по жовтень 2022 року та 3% річних в розмірі 751,55 грн. за період з 10.02.2022 р. по 18.11.2022 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 27).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за прострочення сплати платежів за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р. за період з березня по жовтень 2022 року (період визначений позивачем, з урахуванням сукупного індексу інфляції 1,21306128) та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 6 908,56 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Верест» 32 425,21 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., 5 099,20 грн. пені, 6 908,56 грн. втрат від інфляції, 751,55 грн. 3 % річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 231,83 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Верест» (39047, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Яроші, код ЄДРПОУ 24386240) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912, НОМЕР_1 в філії Полтавське облуправління АТ «Державний ощадний банк України») 32 425,21 грн. заборгованість за договором розподілу природного газу № 138Р від 30.12.2016 р., 5 099,20 грн. пеня, 6 908,56 грн. втрати від інфляції, 751,55 грн. 3 % річних; 2 231,83 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.03.2023 р.

Суддя О.С. Мацко