Ухвала

від 28.02.2023 по справі 2-1760/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 2-1760/10

провадження № 61-1983ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 308 385 грн 15 коп.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року на користь ПАТ «ОТП Банк» з ОСОБА_1 солідарно з поручителем ОСОБА_2 стягнуто 264 200 грн 31 коп. кредитної заборгованості, яка утворилась станом на 02 лютого 2009 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2011 року стягувача замінено правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

27 серпня 2013 року між ОСОБА_1 , поручителем ОСОБА_2 та

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено мирову угоду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року затверджена мирова угода.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, в якій вона просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Заявником подано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня

2022 року. Обґрунтовуючи клопотання щодо пропуску строку, вказує, що ухвалу апеляційного суду отримала 10 січня 2023 року.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2013 року сторонами було досягнуто згоди щодо розстрочки виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2010 року в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в розмірі 29 520, 27 доларів США, що еквівалентно 27 955 грн 52 коп., заборгованості за відсотками -

3 463,55 доларів США, що еквівалентно 27 846 грн 52 коп., а всього сума заборгованості складає 32 983,82 доларів США, що еквівалентно

263 639 грн 67 коп., відповідно графіку погашення в національній валюті Україні - гривні, шляхом внесення готівки на поточний рахунок кредитора, відкритий у АТ «ОТП Банк», до повного виконання зобов`язання, що є додатком № 1 до мирової угоди, її невід`ємною частиною.

Клопотання про поновлення строку мотивувала тим, що строк пропущено через те, що ОСОБА_1 на момент укладання мирової угоди не знала, що правонаступник позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мало права взагалі укладати з нею мирову угоду через відсутність генеральної та/або індивідуальної ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою. Натомість про такі обставини їй стало відомо лише після ознайомлення зі змістом постанови Верховного Суду у справі

№ 461/2900/11 (провадження 61-2309св18) від 16 грудня 2020 року. Крім того, вказує на те, що на момент укладання мирової угоди та затвердження її судом діяла попередня редакція ЦПК України, яка не передбачала обмеження в один рік для апеляційного оскарження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 13 Перехідних положень ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Судочинство у судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Такий правовий висновок висловлено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 54/239, а також у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 грудня 2018 року у справі № 904/9428/13, від 11 вересня 2019 року у справі № 910/15481/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007.

Відповідно до положень частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року

(у редакції чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

За правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, однак строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) як джерело права.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ,

від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого

2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Посилання ОСОБА_1 як на поважність причин пропуску строку на те, що на момент укладання мирової угоди вона не знала, що правонаступник позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мало права взагалі укладати з нею мирову угоду через відсутність генеральної та/або індивідуальної ліцензії не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано через дванадцять років після постановлення Ленінським районним судом

м. Миколаєва ухвали про затвердження мирової угоди, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову

у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, якими вирішено питання про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року є необґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду

від 29 грудня 2022 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 29 грудня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович