Рішення

від 24.02.2023 по справі 686/17563/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/17563/22

Провадження № 2/686/1415/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

24 лютого 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ДП «Хмельницьке» до ОСОБА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 січня 2023 року в задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

При постановленні рішення 11 січня 2023 року судом не вирішено питання про судові витрати, оскільки у поданому відповідачем відзиві зазначалось що розмір витрат на правничу допомогу та докази будуть подані в строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

ОСОБА_1 просить винести додаткове рішення щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. з яких 10 000 грн., це погоджений фіксований розмір гонорару адвоката, а також додатковий гонорар, «гонорар успіху» - 20 000 грн.

В судове засідання представник заявника не з`явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності, заяву підтримує.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день тачас слухання справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не направляв.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,3 ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій до суду заяві відповідача зазначалося про намір подання доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката (договори, рахунки, довідки, квитанції, акти тощо) протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідачем у встановлені строки (16.01.2023 року) подано заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу із зазначенням доказів понесення таких витрат.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Щодо суми гонорару та способу його визначення, то статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд роз`яснив, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Згідно ч. 4 ст. 27, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Додаткова постанова Великої палати Верховного суду від 03 березня 2019 року по справі № 922/1163/18 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2019 року по справі № 914/359/18, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 липня 2019 року по справі № 911/1394/18, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2019 року по справі № 5023/5587/12).

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі.

А тому, у разі, якщо договором із клієнтом визначено суму гонорару саме як фіксований гонорар, відповідна сторона не зобов`язана посилатись на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). У такому випадку обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката визначається на підставі наявних доказів (Додаткова постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року по справі № 922/1897/18).

При цьому, для вирішення питання про відшкодування вартості послуг адвоката від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Верховний Суд зазначив, що ця норма запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси відповідача ОСОБА_1 в суді представляла адвокат Керницька О.В., що діяла на підставі договору про надання правової допомоги №53 від 25 серпня 2022 року, ордеру серії ВХ №1033594 від 21.09.2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги сторонами погоджений розрахунок розміру винагороди адвоката. Згідно додатку №1 до договору та акту №1 приймання-передачі правової допомоги від 11 січня 2023 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.08.2022 року, адвокатом надана замовнику ОСОБА_1 правова допомога за договором, розмір гонорару складає 10 000 грн., «гонорар успіху» - 20 000 грн.

Так, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин в яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача «гонорару успіху» в розмірі 20 000 грн., слід відмовити.

Однак, відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг, адвокат Керницька О.В. надала клієнту ОСОБА_1 адвокатські послуги на суму 10 000 грн.

Оскільки в задоволенні позову ДП «Хмельницьке» до ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі, то на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, яким передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, то з позивача, ДП «Хмельницьке», слід стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В задоволенні решти зави слід відмовити.

Таким чином, суд вважає що слід ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 1-5, 12, 13, 19, 76-84, 133, 137, 139, 141, 142, 258-261, 268, 353, 351-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, - задоволити частково.

Доповнити резолютивну частину рішення від 11.01.2023 року, зазначивши:

Стягнути з ДП «Хмельницьке» код ЄДРПОУ 31375045, адреса: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Лісові Гринівці, вул. Центральна 4 на користь ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

В решті - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Додаткове рішення виготовлено 02.03.2023 року.

Суддя: