Ухвала

від 02.02.2023 по справі 359/415/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 359/415/18

провадження № 2/753/211/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДАНЬКО В.В.

за участю

прокурора Холоденко А.С.;

представника відповідача - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Довганя О.О.;

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство», Київської міської ради, Національного антикорупційного бюро України, про визнання недійсними наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом за позовом Першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Головного територіального управління юстиції в Київській області, комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство», Київської міської ради, Національного антикорупційного бюро України, про визнання недійсним наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, яка була передана ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2019 року за підсудністю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулось 27 жовтня 2021 року постановлено на обговорення питання щодо залишення даного позову без розгляду у зв`язку з тим, що прокурором при поданні позову не дотримано вимоги частин третьої - п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Присутній у судовому засіданні прокурор вказав на відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, оскарження наказів якого і стало підставою для звернення до суду, визначений відповідачем у даній справі, а відтак послався на правомірність звернення у порядку визначеному законодавством.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року зазначений позов залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави на підставі положень пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України, суд виходив з того, що при подачі позову до суду прокурором в супереч положенням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.4 ст. 56 ЦПК України у позовній заяві не зазначено органу державної влади уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року мотивована передчасним застосуванням судом першої інстанції положень ст. 257 ЦПК України за відсутності процесуальної можливості, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, надання прокурором обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою ст. 56 ЦПК України та підтвердженням цього відповідними доказами, внаслідок чого Київський апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху для виправлення прокурором вищевказаних недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року на виконання вимог, визначених постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, проаналізувавши викладені у ній висновки, суд вказав на наявні у позовній заяві недоліки, а саме зазначив, що прокурором не надано обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою ст. 56 ЦПК України та не підтверджено вказані обставини відповідними доказами, встановлено строк на їх усунення. Також роз`яснено наслідки невиконання вказаних в ухвалі недоліків у встановлений строк.

На виконання вимог ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року заступником керівника Київської обласної прокуратури направлено лист, у якому прокурор вказав на відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, оскарження наказів якого і стало підставою для звернення до суду, визначений відповідачем у даній справі, а відтак послався на правомірність звернення у порядку визначеному законодавством.

В судовому засіданні, яке відбулось 02 лютого 2023 року, прокурор підтримав викладені у зазначеному листі твердження.

Дослідивши матеріали справи, зокрема виконання прокурором вимог частин третьої - п`ятої статті 56 ЦПК України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у редакції від 20 січня 2018 року, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19,4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За обставинами цієї справи прокурор звернувся до суду з позовом про оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення лісових земельних ділянок та передання їх у власність фізичних осіб, а також скасування відповідних державних реєстрацій.

В обґрунтування необхідності здійснення самостійного представництва інтересів держави у суді, прокурор послався на відсутність органу в інтересах якого він мав право на відповідне звернення, а незаконність зазначених наказів і зумовило визначення Головного управління Держгеокадастру у Київській області саме у якості відповідача.

Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Пунктами 1 та 5 частини першої статті 27 Лісового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЛК України), передбачено, що до повноважень Уряду у сфері лісових відносин належить забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин, а також передача у власність та надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Відповідно до частини першої статті 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Відповідно до частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, частинами першою та другою якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Уряду, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України уряд вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Уряду. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Уряду від 25.06.2020 № 614 (далі - Положення), Міндовкілля є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Урядом. Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також формування та реалізацію в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

За змістом пункту 3 Положення основними завданнями Міндовкілля є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; організації охорони та використання природно-заповідного фонду; забезпечення формування та в межах повноважень, передбачених законом, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно з підпунктами 20, 87, 91, 108, 114, 162 пункту 4 Положення Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань:

- веде облік об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням;

- погоджує проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон);

- здійснює погодження рішення про переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства;

- здійснює управління охороною і використанням територій та об`єктів природно-заповідного фонду;

- забезпечує розроблення проектів створення, оголошення, зміни меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; проектів резервування цінних для заповідання природних територій та об`єктів; розглядає та схвалює клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів загальнодержавного значення; погоджує зміну меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду; забезпечує організацію створення природоохоронних територій міжнародного значення;

- бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Міндовкілля, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Міндовкілля в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Міндовкілля або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Міндовкілля в судах та інших органах через представників.

Аналіз цих пунктів Положення дозволяє дійти висновку, що Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, організації охорони та використання природно-заповідного фонду. Відповідно до покладених на нього завдань цей орган погоджує проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, лісогосподарського призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення), а також погодження рішень про переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, та від свого імені бере участь у справах і діє в судах України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Уряд та Міндовкілля є органами державної влади, тобто суб`єктами владних повноважень в інтересах яких прокурор і здійснює представництво в суді законних інтересів держави. Зазначена позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі 911/2169/20.

Окрім того, суд також вважає хибними твердження прокурора про відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, оскарження наказів якого і стало підставою для звернення до суду, визначений відповідачем у даній справі, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин ст. 57 ЦПК України передбачає такі правила:

- відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі;

- відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Втім, у перелічених у цій статті випадках ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Тобто, взявши до уваги наведене, суд дійшов висновку, що першим заступником прокурора Київської області, який звернувся до суду з даним позовом, не виконано вимоги ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року, будь-яких заяв/клопотань про залучення відповідного державного органу у якості позивача до даної справи ним не подавалось та у судовому засіданні не заявлялось.

При цьому, у відповідності до п. 8 частини першої ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Таким чином, врахувавши наведені правові норми та те, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, суд постановляє ухвалу про залишення позову першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство», Київської міської ради, Національного антикорупційного бюро України, про визнання недійсним наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись стст. 257, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство», Київської міської ради, Національного антикорупційного бюро України, про визнання недійсними наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.