Постанова

від 11.07.2023 по справі 359/415/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року м. Київ

Справа №359/415/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/7407/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Каліушка Ф.А., 02 лютого 2023 року в м. Києві, у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», треті особи: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», Київська міська рада, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року позов Першого заступника прокурора Київської області діючого в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Комунального підприємства Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району «Благоустрій Крюківщини», треті особи: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», Київська міська рада, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки - залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що першим заступником прокурора Київської області, який звернувся до суду з даним позовом, не виконано вимоги ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, будь-яких заяв/клопотань про залучення відповідного державного органу у якості позивача до даної справи ним не подано та у судовому засіданні не заявлено.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням заступник керівника Київської обласної прокуратури, ним подана апеляційна скарга, в якій він зазначає про порушенням судом норм процесуального права, та вказує на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звертає увагу на те, що органи Держгеокадастру України, здійснюючи державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, наділені повноваженнями на звернення до суду з позовом лише щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту та про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Як наслідок, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не наділене повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі, оскільки не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих йому законом.

При цьому, підставами звернення до суду з даним позовом є саме допущенні органом Держгеокадастру України порушення вимог законодавства у спірних правовідносинах та неможливості його визначення позивачем у справі, як органу державного контролю.

За вказаних обставин, прокуратурою заявлено даний позов самостійно, як позивачем, а визначені позовні вимоги у разі їх задоволення у повній мірі поновлять порушені права держави без необхідності заявлення вимог про витребування оспорюваних земельних ділянок з огляду на положення ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, в даному випадку прокуратурою належним чином обгрунтовано підстави самостійного звернення до суду з даним позовом, оскільки належний позивач в даному випадку визначений відповідачем, що унеможливлює його одночасного визначення позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні прокурор Холоденко А.С. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладений у ній та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач в січні 2018 року звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області 08 лютого 2018 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2019 року за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року зазначений позов було залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Київської області на підставі положень п. 1 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд виходив з того, що при подачі позову до суду прокурором в супереч положенням ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.4 ст.56 ЦПК України у позовній заяві не зазначено органу державної влади уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В мотивувальній частині постанови апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визначення Кабінету Міністрів України як відповідного органу влади, який наділений повноваженням представляти інтереси держави у вказаних правовідносинах, оскільки вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Уряду. Однак, вважав помилковим висновок суду щодо необхідності зазначення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України як органу влади уповноваженого здійснювати контроль за використання земель лісового/ лісопаркового призначення, так як це міністерство було утворено після виникнення спірних правовідносин.

Разом з цим апеляційний суд вважав передчасним застосуванням судом першої інстанції положень ст. 257 ЦПК України, так як залишаючи вказану позовну заяву без розгляду суд першої інстанції не врахував положення ст. 185 ЦПК України та не залишив позовну заяву прокурора без руху для виправлення прокурором вищевказаних недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року на виконання вимог, визначених постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, проаналізувавши викладені у ній висновки, суд вказав на наявні у позовній заяві недоліки, а саме зазначив, що прокурором не надано обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою ст. 56 ЦПК України та не підтверджено вказані обставини відповідними доказами, встановлено строк на їх усунення. Також роз`яснено наслідки невиконання вказаних в ухвалі недоліків у встановлений строк.

На виконання вимог ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року заступником керівника Київської обласної прокуратури направлено лист, у якому прокурор вказав на відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, оскарження наказів якого і стало підставою для звернення до суду, визначений відповідачем у даній справі, а відтак послався на правомірність звернення у порядку визначеному законодавством.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року позов залишено без розгляду у зв`язку з невиконанням позивачем вимог суду в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В силу ч.5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення

У відповідності до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк .

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 20 січня 2018 року) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

Пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 27 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЛК України), передбачено, що до повноважень Уряду у сфері лісових відносин належить забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин, а також передача у власність та надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Відповідно до ч.7 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Урядом.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено ст. 149 ЗК України, частинами першою та другою якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Уряду, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України уряд вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц вказала на те, що з аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Уряду.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19,4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Системне тлумачення ч. 4 ст. 56 ЦПК України й абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 06 липня 2021 року у справі 911/2169/20 здійснивши аналіз Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Уряду від 25 червня 2020 року № 614, зробила висновок, що Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони і раціонального використання земель, організації охорони та використання природно-заповідного фонду. Відповідно до покладених на нього завдань цей орган погоджує проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, лісогосподарського призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення), а також погодження рішень про переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, та від свого імені бере участь у справах і діє в судах України. За таких обставин, Уряд та Міндовкілля є органами державної влади, тобто суб`єктами владних повноважень в інтересах яких прокурор і здійснює представництво в суді законних інтересів держави. Зазначена позиція висловлена

З наведених обставин справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом про оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення лісових земельних ділянок та передання їх у власність фізичних осіб, а також скасування відповідних державних реєстрацій.

В обґрунтування необхідності здійснення самостійного представництва інтересів держави у суді, прокурор послався на відсутність органу в інтересах якого він мав право на відповідне звернення, а незаконність зазначених наказів і зумовило визначення Головного управління Держгеокадастру у Київській області саме у якості відповідача.

Вказані правовідносини вже були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанції і суд апеляційної інстанції вказав на наявність підстав для визначення Кабінету Міністрів України як відповідного органу влади, який наділений повноваженням представляти інтереси держави у вказаних правовідносинах.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року на виконання вимог, визначених постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, позовну заяву залишено без руху, та зазначено, що прокурором не надано обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст. 56 ЦПК України та не підтверджено вказані обставини відповідними доказами, встановлено строк на їх усунення. Також роз`яснено наслідки невиконання вказаних в ухвалі недоліків у встановлений строк.

На виконання вимог ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року заступником керівника Київської обласної прокуратури направлено лист, у якому прокурор вказав на відсутність державного органу, в інтересах якого він мав звернутись до суду, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, оскарження наказів якого і стало підставою для звернення до суду, визначений відповідачем у даній справі, а відтак послався на правомірність звернення у порядку визначеному законодавством.

Однак, першим заступником прокурора Київської області, який звернувся до суду з даним позовом, не виконано вимоги суду першої інстанції та не враховані висновки суду апеляційної інстанції. Фактично прокурор звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними наказів та рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки не зазначив особу чиї права порушуються оскаржуваним рішенням, при цьому вказуючи про належність земельних ділянок до державної власності, не зазначено у віданні якого органу держави перебувають спірні земельні ділянки, з яких підстав не виконують ними повноваження щодо захисту прав і які заходи були вжиті прокурором, що свідчать про невиконання компетентним органом своїх повноважень.

Водночас тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

За таких обставин, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність зазначення та підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі, необхідність зазначення яких визначена положеннями ч.5 ст. 175 ЦПК України, а невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху в силу п.8.ч.1 ст. 257 ЦПК України, є підставою для залишення позову без розгляду.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, без урахування вже усталеної судової практики з цього питання, однак не спростовують висновки суду першої інстанції та правильності ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 28 липня 2023 року.