Рішення від 22.02.2023 по справі 755/9500/21

Справа №:755/9500/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,

учасники справи:

представник позивача - Глазков Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,

установив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди посилаючись на те, що з 28.02.2011 року вона працювала в ДП «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на посаді головного бухгалтера. З початку 2018 року по теперішній час відповідач, посилаючись на нібито складне економічне становище, відсутність коштів та перебування в стані реорганізації шляхом перетворення у ПАТ «Укртелефільм», відмовляться виплачувати їй заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі та продовжує існувати на день подачі позову. 30.03.2021 року стало відомо про те, що наказом № Н-327/2 від 27.03.2018 року її звільнено із займаної посади з 30.03.2018 року. Однак, як на дату звільнення, так і на час подачі позову у відповідача перед нею існує заборгованість із заробітної плати, яка за період з 01.06.2017 року по 31.12.2017 року становить 42 094,60 грн. Судовий наказ, яким стягнуто вказаний борг не виконано (виконавче провадження відкрито 02.05.2018 року та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 544344069). Заборгованість відповідача по заробітній платі за період з 01.01.2018 року по день звільнення підтверджується довідкою з Пенсійного фонду та довідкою відповідача. Борг відповідача із заробітної плати за січень-лютий 2018 року підтверджується і постановою Київського апеляційного суду від 26.06.2019 року (справа 755/12651/18). У зв`язку з чим просить стягнути середній заробіток по день ухвалення рішення. Таким чином, при її звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року у розмірі 58 654,60 грн. Не виплачено при звільненні компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. В період з 08.02.2013 року по день звільнення кількість днів невикористаної відпустки становить 141 день, відповідно, розмір компенсації складає 84 820,58 грн. У зв`язку із порушенням її трудових прав на заробіток просила стягнути і моральну шкоду в розмірі 79 488,00 грн. В процесі розгляду справи була подана заява про збільшення позовних вимог, де просила суму компенсації за невикористані дні відпустки - 188 днів у розмірі 113 093,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позовній заяві, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 09.06.2021 року.

09.06.2021 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно ухвали від 11.06.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

11.06.2021 року винесено ухвалу з питань забезпечення позову.

Ухвалою від 14.07.2021 року розглянуто клопотання сторони позивача про витребування доказів.

04.08.2021 року зареєстровано відзив на позовну заяву.

06.08.2021 року зареєстровано відповідь на вимогу суду від 14.07.2021 року.

13.08.2021 року та 27.08.2021 року зареєстровано відповідь на відзив.

08.09.2021 року зареєстровано заперечення на відповідь.

16.02.2022 року подано заяву про збільшення позовних вимог.

27.04.2022 року зареєстровано заперечення відповідача на заяву про збільшення позовних вимог.

09.09.2022 року зареєстровано письмові пояснення відповідача.

В суді встановлено, що ОСОБА_1 працювала на Українській студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» з 08.02.2011 року згідно Наказу 04-к на посаді головного бухгалтера з посадовим окладом 8 280,00 грн.

Наказом № Н-327/2 від 27.03.2018 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 30.03.2018 року.

З матеріалів справи установлено, що 13.03.2018 року Дніпровський районний суд м. Києва видав судовий наказ, яким стягнув з Українській студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2017 року по 31.12.2017 року станом на 01.01.2018 року у розмірі 42 094,60 грн.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 26.06.2019 року (справа № 755/12651/18) з Українській студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 стягнуто нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2018 року 28.02.2018 року у розмірі 16 560,00 грн.

Загальна сума заробітної плати, стягнутої судовими рішеннями за період з 01.06.2017 року по 28.02.2018 року становить 58 654,60 грн.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті (частини 1 та 3 статті 75 КЗпП України).

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

По даній справі судом було встановлено, що на момент звільнення відповідач не здійснив розрахунку при звільненні позивача. Сума боргу із заробітної плати становить 58 654,60 грн.

З наданих документів установлено, що в період з 08.02.2013 року по 31.08.2018 року має 141 день невикористаної відпустки. Оскільки, відповідачем не було здійснено компенсації за невикористану відпустку, її слід стягнути з відповідача на користь позивача. Враховуючи кількість днів невикористаної відпустки, розмір компенсації становить 84 820,58 грн.

Заява позивача по збільшення розміру позовних вимог в частині компенсації судом не приймається до уваги, оскільки відсутні належні та достовірні докази для прийняття нового розрахунку позивача.

Таким чином, в суді було доведено порушення трудових прав позивача щодо виплати всіх сум, що належать позивачу в день звільнення. Відповідачем дана обставина спростована не була, що дає підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.

З урахуванням норм статті 117 КЗпП України з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, розмір якого становить 49 680,00 грн. (8280,00 грн. х 6 місяців).

Статтею 2731 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

По даній справі позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 79 488,00 грн. Однак, враховуючи надані докази та обґрунтування, суд дійшов висновку, що вимога позивачем являється недоведеною, і в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку у розмірі 84 820,58 грн. та середній заробіток у розмірі 49 680,00 грн., всього 134 500,58 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору (ІІ група інвалідності), з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 1 345,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (код ЄДРПОУ 02841347, адреса: м. Київ, вулиця Туманяна Ованеса, будинок № 15) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 680,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 84 820,58 грн., а всього 134 500,58 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот гривень 58 копійок) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (код ЄДРПОУ 02841347, адреса: м. Київ, вулиця Туманяна Ованеса, будинок № 15) судовий збір в розмірі 1 345,00 грн. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 02.03.2023 року

Суддя: