Постанова

від 01.03.2023 по справі 759/3485/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/3485/20 Головуючий у І інстанції Кириленко Т.В.

Провадження №22-ц/824/1658/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олевська-11» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року позивачка пред`явила в суді названий позов посилаючись на те, що з 11 липня 2016 року вона проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Комунальні послуги сплачувала на особистий рахунок керівника ОСББ «Олевська-11» ОСОБА_2 . Зазначає, що вона була ошукана, оскільки сплачені нею кошти були присвоєні керівництвом ОСББ «Олевська-11», а їй нараховано борг за житлово-комунальні послуги, за що в подальшому правління ОСББ «Олевська-11» відключило квартиру позивачки від електропостачання.

Позивачка зазначала, що відповідачем не враховані сплачені нею кошти на особистий рахунок ОСОБА_2 у розмірі 6410 грн., зроблені нею внески до ремонтного фонду у розмірі 4000 грн., сплачені нею на рахунок ОСББ кошти за комунальні послуги у розмірі 9834,3 грн., а всього у розмірі 20244,31 грн.

Зазначає, що злочинними діями відповідача їй було завдано матеріальну шкоду у розмірі 20244,31 грн., які вона просить стягнути на свою користь з відповідача в особі ОСОБА_2 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи і є аналогічними тим доводам, якими позивачка обґрунтовувала свій позов.

Крім того, позивачка зазначає, що вона надала суду докази завдання їй шкоди, а саме перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 , сплата ОСОБА_3 на рахунок відповідача 4000 грн. на ремонтний фонд, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року, яким відмовлено в позові ОСББ «Олевська-11» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з якого вбачається, що представником позивача під час розгляду справи визнано про внесення відповідачкою коштів у розмірі 4000 грн. на рахунок ОСББ в ремонтний фонд.

Натомість судом зроблено помилковий висновок про відсутність доказів того, що спірні кошти сплачені саме позивачкою.

Суд не дослідив докази надання ОСОБА_1 повноважень за довіреністю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 сплачувати рахунки за комунальні послуги та ремонтний фонд в її інтересах.

Висновки суду щодо відсутності безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача і шкодою нанесеною позиваці є помилковими з огляду на те, що до матеріалів справи долучена довіреність про розпорядження квартирою та здійснення усіх платежів по квартирі як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 так і позивачкою, яка проживає в квартирі, споживає послуги, за які сплачуються її особисті пенсійні кошти, тому саме права та законі інтереси позивачки були порушені.

Представник відповідача стверджував, що позивачка невірно обрала спосіб захисту, оскільки відповідач в силу виду діяльності не надає будь-яких послуг та не є виконавцем будь-яких робіт, натомість суперечливо зазначає про заборгованість за надання комунальних послуг саме перед відповідачем без надання належних доказів - розрахунків, строків, періодів, за які саме існує заборгованість.

Також позивачка не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з неї на користь відповідача витрат на правову допомогу. Посилається на те, що вона є пенсіонеркою, звернулась до суду за захистом свого порушеного права. Позивачка навела ряд постанов Верховного Суду щодо можливості відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача.

У відзиві відповідач зазначає, що скаржниця у своїй скарзі зазначає, що на її думку, відповідачем ОСББ «ОЛЕВСЬКА-11» в особі ОСОБА_2 були вкрадені кошти, що були сплачені нею за спожиті комунальні послуги та до ремонтного фонду на особистий рахунок голови правління ОСББ ОСОБА_2 та на розрахунковий рахунок ОСББ «ОЛЕВСЬКА-11». Проте вищевказане твердження скаржниці не відповідає дійсності, так як відповідач зараховував всі сплачені позивачем кошти на розрахунковий рахунок ОСББ «ОЛЕВСЬКА-11» та, попри це, станом на 01 серпня 2018 року у позивачки все ще була наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 40 209,25 грн.

Зокрема, в Акті звірки заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_2 , на який посилається скаржниця як на доказ у свої апеляційній скарзі, зазначено наступне: - станом на березень 2017 року позивачка мала заборгованість перед відповідачем у розмірі 5425,66 грн.; - за період з 01 березня 2017 року по 01 серпня 2018 року відповідачем було нараховано позивачці 57988,37 грн.; - за період з 01 березня 2017 року по 01 серпня 2018 року позивачкою було сплачено на рахунок відповідача 23204,78 грн. Отже, станом на 01 серпня 2018 року борг позивачки перед відповідачем складав 40209,25 грн. (5 425,66 грн. + 57 988,37 грн. - 23 204,78 грн.).

04 вересня 2019 року позивачка звернулась до відповідача та просила розглянути її заяву з питання реструктуризації заборгованості на добудову будинку (ремонтний фонд). У своїй заяві позивачка вказала, що їй мали нарахувати 41500,00 грн., натомість вона, станом на 2017 року, сплатила 4000,00 грн., а отже, її борг перед відповідачем складає 37500,00 грн. На підставі зазначеного, просила розбити її заборгованість на 36 місяців (3 роки) з щомісячним платежем у розмірі 1 000,00 грн. Отже, станом на 04 вересня 2019 року позивачка визнавала свій борг перед відповідачем в розмірі 37500,00 грн.

Таким чином, твердження позивачки про те, що сплачені нею кошти відповідачу були вкрадені та не враховані при складанні акту звірки взаєморозрахунків від 29 серпня 2018 року не відповідають дійсності.

Аргументи скаржниці відносно помилковості висновків суду першої інстанції у зв`язку із не дослідженням доказів на підтвердження наявності повноважень у представників позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сплачувати відповідні внески на рахунок відповідача не заслуговують на увагу та жодним чином не доводять наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, яка начебто була завдана позивачу. Враховуючи зазначене, скаржниця у своїй апеляційній скарзі не надає жодних доказів привласнення ОСББ «ОЛЕВСЬКА-11» сплачених коштів у рахунок витрат у ремонтний фонд та за спожиті комунальні послуги.

Щодо заперечення ОСОБА_1 з приводу стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 760 грн. відповідач зазначає наступне.

Відповідач з метою захисту своїх законних прав та інтересів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «ОЛЕВСЬКА-11» про стягнення безпідставно набутих коштів був вимушений звернутися за правовою допомогою до фахівців в галузі права, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» (далі - ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА»). Послуги з підготовки до розгляду та розгляду справи в суді відповідачу надаються зазначеною організацією на підставі Договору про надання правової допомоги №Р/27012021/ХВ-1 від 27 січня 2021 року, відповідно до умов якого відповідач замовив у ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» послуги, необхідні для підготовки до розгляду та розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в суді, а саме: 1) ознайомлення з матеріалами цивільної справи, формування попередньої правової позиції, вартість якої становить 1440,00 грн.; 2) складання відзиву до позовної заяви, вартість якої становить 2 160,00 грн.; 3) участь представника у судовому засіданні, вартість якої становить 2160,00 грн. Отже, сума судових витрат, яку відповідач сплатив у зв`язку із підготовкою до розгляду та розглядом справи у суді, становить 5760 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-296 та відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, з урахуванням всього вищенаведеного, на думку відповідача, суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов абсолютно правильного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачкою вчинення щодо неї кримінального правопорушення (обману та привласнення грошових коштів) та наявності вини відповідача і причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та шкідливими для неї наслідками

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з`явились. Подали до суду заяви в яких просили розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно доданих позивачкою до справи дублікатів квитанцій, протягом 2016-2017р.р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 та ОСББ «Олевська-11» було сплачено 698грн., 1398грн., 1497грн., 2296грн., 398грн., 123грн., 2000грн., 2000грн. (а.с. 6-13).

29 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до голови правління ОСББ Чернівської Л.П. про сформування Акту звірки по особовому рахунку кв. АДРЕСА_1 (а.с. 110).

З Акту звірки по квартирі АДРЕСА_1 станом на липень 2018 року вбачається наявність заборгованості за комунальні послуги в розмірі 40209,25грн. (а.с. 5).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року відмовлено в позові ОСББ «Олевська-11» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 40140, 31грн. у зв`язку з недоведеністю позовних вимог (а.с. 142-145).

Позивачка, звертаючись з даним позовом про стягнення коштів, посилається на те, що кошти в розмірі 20244, 31грн. були нею сплачені на особистий рахунок керівника ОСББ «Олевська-11» ОСОБА_2 внаслідок погроз, введення її в оману та були у неї викрадені.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження заподіяння шкоди в розмірі 20750 грн. позивачка належних доказів не надала.

Так, з наданих позивачкою дублікатів квитанцій від 21 листопада 2016 року, 05 грудня 2016 року, 06 грудня 2016 року, 04 липня 2017 року, 21 серпня 2017 року вбачається перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 не позивачкою ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 (а.с. 6-11), проте будь-яких вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення безпідставно отриманих коштів платником вказаних коштів ( ОСОБА_4 ) не заявлено.

Надані дублікати квитанцій від 05 жовтня 2017 року та від 29 серпня 2017 року підтверджують сплату ОСОБА_3 на рахунок ОСББ «Олевська-11» 4000 грн. на ремонтний фонд (а.с. 12-13).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року, яким відмовлено в позові ОСББ «Олевська-11» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановлено, що рішенням загальних зборів ОСББ «Олевська-11» від 26 березня 2017 року був затверджений розмір внеску у сумі 1000 грн. з квадратного метру квартири шляхом їх внесення на банківський рахунок/ремонтний фонд/ ОСББ з розбивкою оплати за графіком: квітень - 50%, червень та серпень - по 25% Також з даного рішення вбачається, що представником позивачки під час розгляду справи зазначено про внесення відповідачкою коштів в розмірі 4000 грн. на рахунок ОСББ на ремонтний фонд (а.с. 142-145).

Таким чином, доказів того, що кошти в розмірі 20244, 31грн. сплачені позивачкою внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення (обману) суду не надано, як і доказів того, що дії відповідача - ОСББ «Олевська-11» були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що 27 січня 2021 року між відповідачем та ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» було укладено Договір про надання правової допомоги № Р/27012021/ХВ-1 (а.с. 131-134).

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-296 відповідачу було надано такі послуги: 1) ознайомлення з матеріалами цивільної справи, формування попередньої правової позиції (2 год. - 1440 грн.); 2) складання відзиву (3 год. - 2160 грн.); 3) участь у судовому засіданні (3 год. - 2160 грн.). Кошти в сумі 5760 грн. були у повному обсязі сплачені відповідачем на користь ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРАВА» (а.с. 128,135).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5760 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині виходячи з такого.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Позивачка пред`явила в суді позов до ОСББ «Олевська-11» і визначила його як позов на захист прав споживача. При цьому позовні вимоги обґрунтувала тими обставинами, що нею, як споживачем комунальних послуг була зроблена їх оплата частково на особистий рахунок керівника ОСББ ОСОБА_2 , а частково на рахунок ОСББ, але ця оплата не була зарахована відповідачем, отже у позивачки утворився борг за комунальні послуги та інші витрати, визначені ОСББ. Позивачка вважала, що сплачені грошові кошти у розмірі 20244,31 грн. є її збитками, отже просила їх стягнути з відповідача, а також зобов`язати відповідача зробити перерахунок та скасувати неправомірно нарахований борг за квартирою АДРЕСА_1 .

Із наведеного вбачається, що позивачка у своєму позові одночасно просила як стягнути з відповідача сплачені нею кошти які входять до заборгованості за комунальними та іншими послугами, так і зробити перерахунок заборгованості з врахуванням того, що ці кошти нею були сплачені, але відповідачем не зараховані. Таким чином позивачкою заявлено дві взаємовиключні вимоги. На думку колегії суддів вона може просити або про повернення цих коштів, і у такому випадку заборгованість залишається у тому ж розмірі, або зробити перерахунок заборгованості з врахуванням цих сплачених нею коштів.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачка не була і не є власником квартири, а лише проживає в ній.

Власником квартири на час виникнення спірних правовідносин була ОСОБА_3 .

Копії платіжних документів, на які посилалась позивачка як на докази сплати нею комунальних та інших платежів, підтверджують те, що ці платежі зроблені на рахунок ОСББ ОСОБА_3 , а на рахунок ОСОБА_2 платежі зроблені ОСОБА_4 .

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року у справі № 759/3093/19 на яке посилається позивачка як на підставу відсутності у неї боргу, було ухвалено за позовом ОСББ «Олевська-11» не до ОСОБА_1 , а до ОСОБА_3 , як власника квартири АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості. Суд відмовив у задоволенні позову в тій справі виходячи з недоведеності позовних вимог, оскільки суд не зміг встановити структуру боргу.

Отже ОСОБА_1 не може ставити питання про стягнення з відповідача сплачених ОСОБА_3 коштів на рахунок ОСББ та на рахунок ОСОБА_2 , оскільки ці кошти сплачені не нею, а власником квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому посилання позивачки на те, що ОСОБА_3 09 липня 2018 року видала на ім`я позивачки довіреність, отже остання може звертатись з такими позовними вимогами, обґрунтовано судом першої інстанції не були взяті до уваги виходячи з такого.

Довіреність від 09 липня 2018 року видана на виконання договору доручення, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виконання повноважень, зазначених нижче, а саме розпоряджатись (продати) належну ОСОБА_3 квартиру від № 139, що знаходиться в будинку від АДРЕСА_3 , а саме укласти та підписати договір купівлі-продажу в тому числі: попередній договір, вносити та підписувати зміни до договору, проводити розрахунки по укладеному договору, розривати договір. Для чого надала право бути представником в усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, представляти інтереси як власника квартири в ОСББ «Олевська-11», з усіма необхідними повноваженнями, які можуть виникнути. Зокрема в довіреності надано право сплачувати будь-які платежі, збори, податки та інше. Строк дії довіреності до 09 липня 2021 року. Тобто всі права, які були надані ОСОБА_3 ОСОБА_1 були надані з метою продажу квартири.

За наданою довіреністю ОСОБА_1 мала право сплачувати комунальні послуги та робити інші платежі, однак доказів сплати нею цих коштів суду не надала.

Разом із тим, даний позов пред`явлений ОСОБА_1 не в інтересах ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 , які понесли відповідні витрати, а в своїх інтересах, хоча вона не сплачувала ці кошти і її доводи про оплату цих послуг є голослівними.

Крім того, як вбачається із рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року у справі №759/3093/19, ОСОБА_3 була власником квартири до 05 листопада 2019 року, а на час розгляду тієї справи власником квартири вже була ОСОБА_6 на представлення інтересів якої у ОСОБА_1 довіреність відсутня.

Разом із тим, ОСОБА_1 у цій справі заявила вимоги щодо перерахунку заборгованості за особовим рахунком квартири АДРЕСА_2 , при цьому новий власник квартири до розгляду справи не був залучений.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка не навела обставин заподіяння їй збитків в розумінні статті 22 ЦК України, оскільки не зазначила якими діями відповідача і яке право позивачки було порушене. Суд правильно виходив з того, що у випадку неправомірного заволодіння відповідачем належними позивачці коштами, остання може ставити питання про їх стягнення з відповідача, але саме позивачка має обґрунтувати неправомірність заволодіння і утримання таких коштів відповідачем.

Позивачкою надані банківські квитанції про сплату ОСОБА_3 на рахунок відповідача внесків в ремонтний фонд, та внесків на відшкодування спожитої електроенергії. А також квитанції про оплату ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_2 коштів з призначенням платежу поповнення карткового рахунку. Однак доказів, що ці кошти були сплачені саме позивачкою, а також внаслідок обману з боку відповідача, як вона про це зазначала в позовній заяві, позивачка суду не надала.

Отже суд першої інстанції, перевіривши доводи сторін, на підставі наданих сторонами доказів прийшов до правильного висновку про те, що позивачка не довела на захист якого порушеного права вона подала позов, якими діями відповідача це право порушене, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивачки в частині відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Вирішуючи питання про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу суд першої інстанції керувався положеннями ч.ч.1,3 ст.133, ч.1,2 ст.137 ЦПК України та вважав, що оскільки позовні вимоги є не обґрунтованими, то вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу також підлягають до задоволення.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Отже закон чітко дає визначення, що витрати пов`язані з правничою допомогою можуть стягуватись з учасника справа, якщо такі послуги надавались особою, яка має статус адвоката.

Звертаючись до суду із клопотанням про стягнення з позивача судових витрат на підготовку до розгляду та розгляду справи в суді, задля забезпечення захисту власних законних прав та інтересів позивача, необхідності звернення до фахівців у галузі права, а саме до ТОВ «Київський центр права», представник відповідача керувався положенням п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що Яковініч В.В. на підставі довіреності виданої ОСББ «Олевська-11» представляв інтереси відповідача у суді першої інстанції (а.с. 113 ).

Матеріали справи не містять доказів того, що Яковініч В.В. має статус адвоката, а тому судом безпідставно застосовано положення ч.1,2 ст.137 ЦПК України.

Згідно п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції а тому у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою, слід відмовити.

Отже, рішення суду в частині стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення з позивачки на користь відповідача судових витрат на підготовку до розгляду та розгляду справи в суді.

Крім того, до суду апеляційної інстанції представник ОСББ «Олевська - 11» - Новосьолов М.С. подав клопотання про покладення витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом апеляційної скарги на ОСОБА_1 .

Однак у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів того, що Новосьолов М.С. має статус адвоката, відсутні підстави для задоволення клопотання про витрат на правову допомогу із ОСОБА_1 на користь відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Разом із тим, суд першої інстанції помилково стягнув з позивачки витрати на правову допомогу на користь відповідача, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Олевська-11» витрат на правничу допомогу у розмірі 5760 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСББ «Олевська-11» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на правничу допомогу відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді: