Рішення

від 24.02.2023 по справі 308/12583/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12583/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року місто Ужгород

Ужгородський мыськрайонний суд Закарпатськоъ області в складі:

головуючого-судді- Дегтяренко К.С.,

при секретарі судового засідання - Чейпеш В.В.

за участі учасників справи:

представника позивача адвоката Розман С.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Служби у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 за участі третьої особи Служби у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Свої позовні вимоги мотивує тим, що проживала з ОСОБА_1 (Відповідач), без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька ОСОБА_3 , яка з народження та по сьогоднішній день проживає разом з нею та повністю заходиться на її утриманні. Після припинення фактичних сімейних стосунків та початку окремого проживання, відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини та повністю припинив будь-яку форму спілкування та контакту з донькою. Відповідач участі в житті доньки не бере, внутрішнім світом дитини не цікавиться, духовним та фізичним розвитком дитини не займається. Я, вимушена самостійно та виключно власними силами здійснювати утримання, виховання та опіку над спільною з відповідачем дитиною. Відповідач не надає дитині доступу до культурних, духовних, будь-яких інших цінностей, що є важливими для дитини у відповідному віці та періоді її зростання. Відсутній будь-який особистий контакт між ним та донькою (зустрічі, побачення, спілкування і т.і.). Все вищезазначене свідчить виключно про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Тому вважає, що його слід позбавити батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , у зв`язку із чим звернулась із вказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що він приймає участь у вихованні дитини, періодично відвідує її і спілкується. При цьому частота та тривалість його спілкування з дитиною великою мірою залежить безпосередньо від позивачки, адже донька проживає разом з нею він я вимушений узгоджувати час, місце та тривалість зустрічей з дитиною. Крім того, на майбутнє він бажає і має можливість приймати участь в житті доньки, піклуватися про її фізичний та духовний розвиток, а також сприяти її розвитку та гарному вихованню. У будь якому випадку не можна стверджувати про свідоме нехтування з його боку своїми обов`язками по вихованню дитини. Разом з тим, зауважує, що веде добропорядний спосіб життя. Має постійне місце проживання. Має можливість і бажання виконувати всі батьківські обов`язки. Не зловживає спиртними напоями та наркотичні засоби не вживає. Має хороші відносини з рідними та сусідами за місцем проживання. Зазначає, що позбавлення батьківських прав, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Тобто повинна мати місце виключно вина поведінка батьків, які свідомо нехтують своїми обов`язками. На його переконання суд має віддати перевагу інтересам дитини, що забезпечуються повноцінно у випадку участі обох батьків в житті та вихованні останньої з метою забезпечити більш сприятливі умови її виховання, у даному випадку в інтересах дитини буде збереження зв`язків дитини з рідним батьком. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року під час судового розгляду із занесенням до журналу судового засідання ухвалено долучити до матеріалів справи докази і визнанням поважності пропущеного строку, а саме висновок органу опіки та піклування Баранинської сільської ради та всиновок фахівця психолога.

В судовому засіданні 24 лютого 2023 року:

представник позивача адвокат Розман С. Підтримав вимоги позовної заяви повністю, зазначив, вважає, що у суду є вісі підстави для позбавлення батьківських прав відповідача та стороною позивача належними та допустимими доказами доведено ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язкі;

позивач в судове засідання не з`явилась, скористалась своїм правом приймати участь в судовому засіданні через свого представника;

відповідач в судовому засіданні відносно позбавлення його батьківських прав категорично заперечив. Пояснив, що він бажає та має намір спілкуватись із дитиною. Перешкоди йому чинить саме позивач, яка наполягає, на тому, щоб зустрічі проходили виключно у її присутності, тому дитину він міг відвідувати лише по неділях, однак під час вказних зустрічей вона постійно заважає їм у спілкуванні, і знаходить справи які їй необхідно здісни ти з дитиною саме під час його візитів, тому він не може нормально провести час із доньеою. Крім того вона не бажає отримувати від нього будь які гроші, постійно каже, щоїй нічого від нього не треба, тому він купляв продукти і речі дитині на свій розсуд, відкрив на ім`я дитини депозитний рахунок, куди кладе гроші, якими дитина може скористатись пізніше. Йому відомо, що позивачка крім іншого, оскільки вона про це говорила на засіданнії комісії опвкунської ради, хоче позбавити його батьківських прав, щоб виїжджати з дитиною за кордон, але він інколи не відмовляв їй в дозволі на виїзд дитини. На даний час він звернувся до органу опіки та піклування, з метою встановлення йому часу зустрічей із дитиною. Тому просить у позові відмовити, доньку любить і бажає з нею спілкуватись та допомогата з утриманням та вихованням дитини.

третя особа Баранинськасільська радаподали досуду клопотанняпро проведеннясудового засіданняу їхвідсутності тапідтримали наданіними виновки.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька ОСОБА_3 , що стверджується, свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 .

Фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені.

Згідно декількох наявних в мтаеріалах справи довідок про режєстрацію та місце проживання, остання з яких датована 09.01.2023 роком та видана В.о. сарости с. Холмець, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи наявна характеристика видана В.о. старости с. Холмець Є.С. Товт, відносно позивача ОСОБА_2 , яка характеризується позитивно.

В матеріалах справи наявні два висновки органу опіки та піклування Баранинської сільської ради.

Відповідно до висновку № 1955 від 09.12.2021 року, орган опіки та піклування Баранинської сільської ради, в найкращих інтересах малолітньої дитини, вважає за недоцільне: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При прийнятті такого рішення органом опіки та піклування було враховано, те що ухилення від виховання своєї дитини - це свідома та навмисна відсутність турботи, ігнорування потреб дитини. Оскільки гр. ОСОБА_1 , в силу своїх можливостей та обставин, що склалися після припинення сімейних відносин з гр. ОСОБА_5 , по можливості спілкується зі своєю донькою ОСОБА_3 , не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дівчинки, для забезпечення найкращих інтересів дитини, буде краще зберегти родинні зв`язки з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку № 965 від 21.12.2021 року, орган опіки та піклування Баранинської сільської ради, в найкращих інтересах малолітньої дитини, вважає за недоцільне: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При прийнятті такого рішення, комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Баранинської сільської ради не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав і ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Постановка питання про позбавлення батьківських прав є безпідставною оскільки в діях батька наполегливо прослідковується зацікавленість в збереженні родинних відносин із донькою. Так позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб які не виконують батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком від виконаннябатьківських обов`язків урахуванням того, що такий захід буде засстосований в інтересах дитини .

В матеріалахс справи наявний договір депозитного вкладу, з якого вбачається, що відповідачем відкрито депозитний вклад на ім`я доньки ОСОБА_3 .

Позивачем представлено суду висновок фахівця-психолога, з якого вбачається, що ОСОБА_3 виявляє більшу прихильність і прив`язаність до матері, до батька відчуває амбівалентні почуття, у зв`язку з чим переживає стресс та відчуває тривогу, страх, роздратованість образу. Відносин батько-дитина в даний час не має.

Крім того суду представлено довідку від 26.01.2023 року за № 8 від сімейного лякаря.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українивизначеноправо кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із приписів ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»слідує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомоюст. 7 СК Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 1-4ст. 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1ст. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першоюст. 164 СК Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За змістомст. 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбаченихст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, наприклад: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отож, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини(параграфи 57, 58).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки неодноразово викладались Верховним Судом, наприклад, у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20) тощо, які, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ураховується апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

За приписом ч. 6ст. 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він не є достатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як уже зазначалося вище, в цій справі орган опіки та піклування надав два свої висновки про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітньої дитини. Згідно вказаних висновків комісія прийшла до висновку, що в діях батька наполегливо прослідковується зацікавленість в збереженні родинних відносин із донькою, при цьому зазначили, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і має застосовуватись у випадках свідомого ухилення батьком від виконання батьківських обов`язків. Відомостей про умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, виходячи із вказаного висновку комісією не здобуто.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, адоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.

Натомість позивачем на підтвердження своїх вимог надано наступні докази:, довідки з місця проживання, дитини, з яких вбачається що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, висновки органів опіки та піклування, які вказують на недоцільність позбавлення батьківськийх прав ОСОБА_1 , довідка від сімейного лікаря, щодо відвідування дитини лікаря разом з матір`ю, а також висновок психолога.

Щодо медичної довідки від 26.01.2023 року за № 8 виданої сімейним лікарем, таку суд до уваги прийняти не може, оскілька вказан довідка як доказ подана з порушенням встановлених ЦПК України строків, без відповідного клопотання про поновлення строку та обгрунтування неможливості подання вказаного доказу у встановлений строк.

Щодо висновку фахівця психолога від 20.01.2023 року ОСОБА_6 , суд не може прийняти такий до уваги з наступних підстав. Вказаний висновок отримано 20.01.2023 року, з нього вбачається, що дитина відвідувала психолога протягом декількох раз у січні 2023 року. До психолога звернулась мати дитини ОСОБА_5 , психолог проводив бесіди із дитиною, а сам висновок був наданий на адвокатський запит.

Частиною шостоюстатті 106 ЦПК Українивизначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятоюстатті 106 ЦПК Україниу висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно др ч.ч. 6,7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Разом із тим, у висновку експертного дослідження від 20.01.2023 року не зазначено, що фахівець психолог обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Як вже було зазначено вище вказаний висновок надано на запит адвоката за наслідками обстеження дитини. У висновку не вказано які запитання ставились для вирішення перед психологом, які матеріали крім бесід з дитиною використовував психолог. Крім того до висновку долучено диплом про освіту та декілька свідоцтв про підвищення кваліфікації , однак не має жодного документу, що вказаний фахівець вправі проводити саме експертні дослідження та надавати висновки, не вказано, тобто не має доказів присвоєння кваліфікації експерта у галузі психології.

Тобто, на думку суду, поданий суду висновок спеціаліста психолога не відповідає вимогам ЦПК України, щодо висновку експерта.

На необхідності зазначення у висновках експертів, у разі їх замовлень стороною у справі, що такі підготовлені для подання до суду, і зазначення, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, неодноразово звертав увагу Верховний Суд, а саме у Постанові від 25.10.2022 року за № 307/2175/15-ц , а також у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Крім того Верховний суд у свої постанові від 23.12.2020 року у справі № 712/11527/17 висловив позицію, що висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження у справі не може грунтуватись лише на поясненнях матері, а також окремих письмових документах, наданих лише однією стороною без дослідження матеріалів справи, не спілкування з малолітньою дитиною та батьком дитини, з викладенням лише загальних висновків про зв`язок матері з дитиною певного віку і не може бути належним доказом у справі.

Висновок фахівця психолога від 20.01.2023 року грунтується лише на бесіді з дитиною у психолога не перебували у дослідженні матеріали справи, яка розглядається, психолог особисто не спілкувалася з батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв`язок матері з дитиною і відсутність зв`язку з батьком без урахування фактичних обставин цієї справи.

Відповідно до вимогстатті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Ураховуючи те, що висновок спеціаліста не є належним і допустимим доказом.

На думку суду, позивачем не представлено переконливих доказів, щодо свідомого ухилення ОСОБА_1 від виховання та отримання дитини ОСОБА_3 .

Крім того суд звертає увагу на пояснення надані відповідачем у суді, що він намагається зустрічатися з дитиною купує їй речі та продукти, бачився з нею кожної неділі в присутності позивача, ним відкрито депозитний рахунок на ім`я дитини.

До посилання представника позивач на те, що вказані обставини відповідачем ніяк не доводяться, як і не доводяться перешкоди які чинить позивач у спілкуванні з дитиною, суд ставиться критично так як, свідоме ухилення батька від виховання і утримання дитини має довести саме позивач ініціюючи вказаний позов.

Крім того, щодо утримання дитини, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що відкритий дипозитний вкад, згілно умов дослідженого договору фактично залежить виключно від волевиявлення відповідача і може бути закритий у будь який час, однак враховує і той факт, що позивачкою не було пред`явлено позову про стягнення з відповідача аліментів, вказані обставини сторониу судовому засіданні не заперечували, та з поясненнями відповідача позивач ОСОБА_2 постійно вказує на те що їй не потрібно від нього жодних коштів, протилежного позивач не довела.

Вирішуючи цей спір та належним чином дослідивши і надавши оцінку наданим сторонами доказів, суд уважає, що підстав, передбачених ч. 1ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав немає. Батько проти позбавлення батьківських прав заперечує та позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи позивачкою не доведено.

Підстав не приймати до уваги висновки органу опіки і піклування, або не довіряти їм у суду не має, на перевагу таким всиновкам, позивачем не надано інших належних та допустимих доказів.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності і взаємозв`язку між собою достатніми доказами своювимогу про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, та ця вимога поза розумним сумнівом не знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.4,76-78,141,263,265,268, ЦПК України, ст.ст.164,165,166,180,183,243,244 Сімейного Кодексу України, ст. ст.59,60 ЦК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третьої особи Служби у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 (ІПН- НОМЕР_2 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , (ІПН - НОМЕР_3 ), що проживає: за адресою: АДРЕСА_3 ;

Повний текст рішення складено 03.03.2023 року.

Суддя К.С. Дегтяренко