Ухвала

від 20.08.2024 по справі 308/12583/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 308/12583/21

провадження № 61-7363ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Розман Сергієм Юрійовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків стосовно їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вимушена самостійно та виключно власними силами здійснювати утримання, виховання та опіку над спільною з відповідачем дитиною.

Просила позбавити відповідача батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, в позові відмовлено.

Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка застосовується у разі необхідності.

Відповідно до висновку від 09 грудня 2021 року № 1955 орган опіки та піклування Баранинської сільської ради в найкращих інтересах малолітньої дитини вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Комісія з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Баранинської сільської ради не встановила вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав і ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Позбавлення батьківських прав є безпідставним, оскільки в діях батька наполегливо прослідковується зацікавленість у збереженні родинних відносин із дочкою. Позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьком від виконання батьківських обов`язків урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.

Крім того, суди зазначили, що в матеріалах справи є договір депозитного вкладу, згідно з яким відповідач відкрив депозитний вклад на ім`я дочки ОСОБА_3 .

Позивачка надала суду висновок фахівця-психолога, згідно з яким дитина виявляє більшу прихильність і прив`язаність до матері, до батька відчуває амбівалентні почуття, у зв`язку з чим переживає стрес та відчуває тривогу, страх, роздратованість образу. Відносин батько-дитина на сьогодні немає.

Суди, надавши оцінку висновку фахівця психолога від 20 січня 2023 року, зазначили, що він ґрунтується лише на бесіді з дитиною, психолог не досліджувала матеріали справи, яка розглядається, особисто не спілкувалася з батьком дитини. Висновок психолога містить загальні висновки про зв`язок матері з дитиною і відсутність зв`язку з батьком без урахування фактичних обставин цієї справи.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка не надала переконливих доказів щодо свідомого ухилення відповідача від виховання та утримання дочки.

Крім того, суди взяли до уваги пояснення, надані відповідачем у суді, що він намагається зустрічатися з дитиною, купує їй речі та продукти, зустрічався з нею кожної неділі у присутності позивачки.

З огляду на відсутність належних доказів щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків суди попередніх інстанції не встановили правових підстав для позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дочки.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони.

Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики, виданої в. о. старости с. Холмець ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_4 характеризується позитивно.

Згідно з висновком від 09 грудня 2021 року № 1955 орган опіки та піклування Баранинської сільської ради в найкращих інтересах малолітньої дитини вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку від 21 грудня 2021 року № 965 орган опіки та піклування Баранинської сільської ради в найкращих інтересах малолітньої дитини вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з договором депозитного владу, який є в матеріалах справи, відповідач відкрив депозитний вклад на ім`я дочки ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку фахівця-психолога ОСОБА_3 виявляє більшу прихильність і прив`язаність до матері, до батька відчуває амбівалентні почуття, у зв`язку з чим переживає стрес та відчуває тривогу, страх, роздратованість образу. Відносин батько-дитина на сьогодні немає.

Вимоги касаційної скарги

У травні 2024 року ОСОБА_4 через адвоката звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 242/3456/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 522/18403/16-ц, провадження № 61-2952св23, загальні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/17, на яку посилається заявниця).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц, на яку посилався суд апеляційної інстанції.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 51).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

Суди встановили, що відповідач намагається брати участь у спілкуванні, вихованні та утриманні малолітньої дочки та дійшли висновку, що позивачка не надала належних доказів щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача.

Крім того, на майбутнє він бажає і має можливість брати участь у житті дочки, піклуватися про її фізичний та духовний розвиток, а також сприяти її розвитку та гарному вихованню. Має можливість і бажання виконувати всі батьківські обов`язки. Не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами.

Суди не встановили обставин винної поведінки відповідача, а також нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, свідомого ухилення від виховання дитини, тому висновки судів попередніх інстанцій, що позивачка не довела обставин, відповідно до яких батько може бути позбавлений батьківських прав, є обґрунтованими та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він бере участь у вихованні дитини, періодично відвідує її і спілкується. Його спілкування з дитиною залежить безпосередньо від позивачки, оскільки дочка проживає разом з нею.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій взяли до увагиособистість відповідача та його поведінку, його бажання у підтримці і збереженні стосунків з дитиною,

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду, визначених заявницею як підстава касаційного оскарження Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 242/3456/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 10 квітня 2019 року № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 є необґрунтованими, викладені не у подібних правовідносинах.

Посилання заявниці, на те, що суди не взяли до уваги медичну довідку сімейного лікаря від 26 січня 2023 року № 8, яка подана поза строками, встановленими для подання доказів без клопотання про їх поновлення, Верховний Суд не бере до уваги з огляду на таке.

За змістом статей 389, 411 ЦПК України підставою скасування судового рішення є недослідження не будь-яких зібраних у справі доказів, а лише тих, які мають значення для правильного вирішення справи.

Медична довідка - це документ, який містить інформацію про анамнез, фізикальне обстеження, перевірку наявності ознак гострої хвороби або хронічних станів, вимір зросту та маси тіла, дослідження гостроти зору, слуху (шепітна мова), постави та плантографії, та/або інші обстеження особи.

Обставини, які може встановлювати медична довідка малолітньої ОСОБА_3 , не є предметом доказування у справі про позбавлення батьківських прав.

Отже, заявниця у касаційній скарзі не навела підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, тому суд касаційної інстанції не оцінює доводів заявниці щодо не дослідження (неналежного дослідження) медичної довідки, як підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявниці про те, що суд в оскаржуваних рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Розман Сергієм Юрійовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська