Постанова

від 01.03.2023 по справі 145/1708/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1708/21

Провадження № 22-ц/801/423/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вальчук В. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 рокуСправа № 145/1708/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянської Наталі Іванівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

за апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року, постановлену у складі судді Вальчук В. В. в приміщенні суду в смт. Тиврів, -

в с т а н о в и в :

02.11.2021 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна» (далі ПСП «Україна») звернулося до суду з позовом (вх. № 6358/21-Вх) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» (далі ТОВ «Можайське»), ОСОБА_1 , Державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянської Н. І. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

ПСП «Україна» у позові просило :

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:001:002:0011 б/н від 22.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Можайське»;

-скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 40059236 від 31.12.2020 року, внесеного державним реєстратором Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області Обжелянською Н. І. щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:001:002:0011 за ТОВ «Можайське».

10.11.2022 року ПСП «Україна» подано клопотання (вх. № ЕП-1347/22-вх) про заміну відповідно до статті 51 ЦПК України неналежного відповідача ТОВ «Можайське» на належного відповідача ПСП «Пирогівське». Клопотання обґрунтовано тим, що в судовому засіданні представник ТОВ «Можайське» та державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області повідомили, що фактично 22.12.2020 року договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:001:002:0011 було укладено між ТОВ «Пирогівське» та ОСОБА_1 , однак державним реєстратором помилково внесено до реєстру як сторону договору ТОВ «Можайське» на даний час таку помилку виправлено.

Клопотання заявлено вже після закриття підготовчого засідання (26.07.2022 року), про те, що ТОВ «Можайське» не є стороною правочину позивач дізнався у судовому засіданні 03.10.2022 року.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року в задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та про долучення доказу відмовлено.

Клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем - задоволено.

Замінено у цивільній справі за позовною заявою ПСП «Україна» до ТОВ «Можайське», ОСОБА_1 , Державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянської Н. І. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, неналежного відповідача ТОВ «Можайське» на належного відповідача ПСП «Пирогівське».

Не погоджуючись із ухвалою суду в частині заміни неналежного відповідача, 09.01.2023 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. 202/23-вх), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині задоволення клопотання про заміну сторони та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання. Справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що ПСП «Україна» знав про те, що ТОВ «Можайське» є неналежним відповідачем ше до закриття підготовчого провадження, оскільки ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження по справі саме з підстав, що не існує договору оренди землі між ТОВ «Можайське» та ОСОБА_1 , який був предметом спору. Також, суд взяв до уваги доказ, у прийнятті якого відмовив. Тому суд першої інстанції помилково застосував положення частини третьої статті 51 ЦПК України.

21.02.2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № 1560) ПСП «Україна», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

01.03.2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх. № 855) ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ТОВ «Можайське», про розгляд справи без його участі. Апеляційну скаргу підтримує.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Державний реєстратор Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянська Н. І. при вирішенні апеляційної скарги поклалась на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалу суду в оскаржуваній частині відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої - третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Постановляючи ухвалу в частині заміну первісного відповідача ТОВ «Можайське» належним відповідачем ПСП «Пирогівське» відповідно до частини другої, третьої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що представник позивача дізнався про те, що ТОВ «Можайське» не є стороною договору лише в судовому засіданні 03.10.2022 року отримавши від представника відповідача Литвинюка М. І. клопотання про закриття провадження в справі до якого останнім було долучено витяг з Державного реєстру речових прав № 311330220 від 30.09.2022 року.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ПСП «Україна» знав про те, що ТОВ «Можайське» є неналежним відповідачем ще до закриття підготовчого провадження (26.07.2022 року), оскільки ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження по справі саме з підстав, що не існує договору оренди землі між ТОВ «Можайське» та ОСОБА_1 , який був предметом спору, тому суд першої інстанції помилково застосував положення частини другої, третьої статті 51 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, адже подане клопотання про закриття провадження представника відповідачів (вх. № 2675/22-Вх від 01.06.2022 року) не може свідчити про те, що позивачу було дійсно відомо і він міг дізнатися про те, що стороною договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:001:002:0011 б/н від 22.12.2020 року є ПСП «Пирогівське». Доказів на підтвердження цієї обставини представником відповідачів до суду не подано.

Крім цього, в клопотанні представником відповідачів зазначено, що договір було укладено з ТОВ «Пирогівське», а не ПСП «Пирогівське».

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 26.07.2022 року клопотання представника відповідачів ТОВ «Можайське» та ОСОБА_1 адвоката Литвинюка М. І. про закриття провадження залишено без розгляду, оскільки станом на 26.07.2022 року у суду відсутні відомості та докази про ті підстави, які вказує у своєму клопотанні представник відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу, що доказ наданий стороною витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно не був прийнятий судом першої інстанції, як доказ для задоволення клопотання про закриття провадження. У цій частині ухвала суду не оскаржується.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зстаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 03.03.2023 року.