Рішення

від 30.05.2023 по справі 145/1708/21

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/1708/21

Провадження № 2/145/307/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В. ,

при секретарі Крикливій М.С.,

представника позивача Каленяка Е.А.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Пирогівське", ОСОБА_3 , Державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянської Наталі Іванівни про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувшись до суду з даним позовом вказує, що 03.03.2009 року між ПСП "Україна" та ОСОБА_4 підписано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:01:002:0011.

П.6 Договору встановлено, що його укладено на 25 років.

Зазначений договір було зареєстровано в відділі Держкомзему у Тиврівському районі № 052450004001113 від 15.12.2011 року.

Пунктом 29 Договору передбачено що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 33 Договору встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи викладене, строк права оренди позивача відповідно до договору закінчується 2034 року.

ПСП "Україна" стало відомо, що 24.09.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір міни зазначеної земельної ділянки.

22.12.2020 року між новим власником земельної ділянки ОСОБА_3 та ТОВ "Можайське" укладено договір оренди земельної ділянки.

Разом з тим, ОСОБА_3 - як новий власник земельної ділянки з кадастровим номером 0524585300:01:002:0011 в період дії договору оренди від 03.03.2009 року повторно передав в оренду зазначену земельну ділянку. Укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ТОВ "Можайське", порушує права позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству.

В момент вчинення оспорюваного договору оренди землі від 22 грудня 2020 року сторонами не було дотримано вимоги частини першої статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

І для перевірки цієї інформації державний реєстратор Відповідач 3 не лише вправі, а й повинена була, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, яка відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводила таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів тощо.

В ході розгляду справи в судовому засіданні із клопотання представника відповідача від 03.10.2022 року було встановлено, що фактично договір земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 було укладено між ПСП "Пирогівське" та ОСОБА_3 , в зв`язку з чим за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 23.12.2022 року, було замінено неналежного відповідача ТОВ "Можайське" на належного ПСП "Пирогівське".

Отже, одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

В зв`язку з чим представник позивача просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 б/н від 22 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та заміненим відповідачем ПСП "Пирогівське".

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 40059236 від 31 грудня 2020 року внесеного державним реєстратором Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області Обжелянською Наталією Іванівною щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 за ПСП "Пирогівське".

Стягнути з Відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 14.01.2022 року відкрито загальне провадження по справі.

16.02.2022 року відповідачем Державним реєстратором Обжелянською Наталею Іванівною подано суду відзив, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову, так як державна реєстрація договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0524585300:01:002:0011 здійснена без порушення діючого законодавства (а.с. 45-47).

21.02.2022 представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та директор ТОВ "Можайське" ОСОБА_3 подали суду відзив, в якому просять відмовити в задоволенні позову, так як позивачем не надано належних доказів порушення його прав (позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, в якому стороною не являється, також копія договору оренди землі від 03.03.2009 не містить підписів орендодавця на першій сторінці, тому вони критично сприймають даний доказ) (а.с. 56-60).

08.04.2022 позивач ПСП "Україна" подав суду відповідь на відзив, в якому просить позов задоволити, з підстав, викладених в позові (а.с. 78-81).

Ухвалою Тиврівського районного суду від 23.12.2022 року замінено неналежного відповідача ТОВ "Можайське" на ПСП "Пирогівське", яку постановою Вінницького апеляційного суду від 01.03.2023 року залишено без змін (а.с. 172-173, 208-209).

В судовому засіданні представник позивача Каленяк Е.А. позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Представник відповідачів ПСП "Пирогівське" та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених в відзивах, один з яких ухвалою суду від 30.05.2023 року залишено без розгляду.

Відповідач Державний реєстратор Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянська Наталя Іванівна в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги не підтримує.

Суд вислухавши представник сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

03.03.2009 року між ПСП "Україна" та ОСОБА_4 підписано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 (а.с. 4-5).

П.6 Договору встановлено, що його укладено на 25 років.

Зазначений договір було зареєстровано в відділі Держкомзему у Тиврівському районі № 052450004001113 від 15.12.2011 року.

Пунктом 29 Договору передбачено що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 33 Договору встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи викладене, строк права оренди Позивача відповідно до Договору закінчується 2034 року.

24.09.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір міни зазначеної земельної ділянки, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 275162342 від 16.09.2021 (а.с. 7).

22.12.2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Можайське" укладено договір оренди даної земельної ділянки, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію іншого речового права 311330220 від 30.09.2022 року (а.с. 146). Однак, в ході судового розгляду було встановлено, що 22.12.2020 року укладено договір оренди земельної даної земельної ділянки між ОСОБА_5 та ПСП "Пирогівське", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію іншого речового права 311330220 від 30.09.2022 року (а.с.146), наданим представником відповідачів ОСОБА_2 , що на думку суду свідчить про порушення прав позивача виходячи з наступних правових підстав.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодек. України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мате необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Згідно статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

03.03.2009 року між Позивачем та ОСОБА_4 підписано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0011, яка належить ОСОБА_6 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВН № 195347 (а.с. 6), строк оренди 25 років, при цьому в самому Договорі встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Зазначений договір було зареєстровано в відділі Держкомзему у Тиврівському районі №052450004001113 від 15.12.2011 року, про що зроблено відмітку на самому Договорі.

Разом з тим, ОСОБА_3 - новий власник земельної ділянки з кадастровим номером 0524585300:01:002:0011 в період дії договору оренди від 03.03.2009 року повторно передав в оренду зазначену земельну ділянку, уклавши новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ПСП "Пирогівське", що в черговий раз вказує про порушення права Позивача на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству.

В момент вчинення оспорюваного договору оренди землі від 22 грудня 2020 року сторонами не було дотримано вимоги частини першої статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналогічна правова позиція про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16, вказано, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб - шляхом визнання договору недійсним та скасування його реєстрації.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року по справі № 823/378/16 висловила правову позицію, відповідно до якої із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952 -IV засадами державної реєстрації прав, окрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на ме майно та їх обтяжень» визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень включає, зокрема, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина 4 статті 18 Закону).

Згідно з пунктом п`ятим частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» безумовною підставою для відмови в держаній реєстрації речового права є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина друга статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Їз системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, суд звертає увагу на те, що для перевірки цієї інформації державний реєстратор Відповідач 3 не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів тощо. А як вказують матеріали справи вона сама ж проводила реєстрацію цих договорів та відповідно знала про порушення.

Відтак, одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося, а отже й є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 4540 грн. (а.с. 35) та судові витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. (а.с. 1)

Оскільки позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне судові витрати стягнути у рівних частках з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4, 11, 16, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 215 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125 ЗК України, ст.ст.13, 14 Закону України "Про оренду землі", суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 б/н від 22 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватним Сільськогосподарським Підприємством "Пирогівське".

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 40059236 від 31 грудня 2020 року внесеного державним реєстратором Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області Обжелянською Наталією Іванівною щодо права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:01:002:0011 за Приватним сільськогосподарським підприємством "Пирогівське" код ЄДРПОУ 20081503.

Стягнути в рівних частках з Приватного сільськогосподарського підприємства "Пирогівське", ОСОБА_3 , Державного реєстратора Гніванської міської ради Вінницької області Обжелянської Наталі Іванівни на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" сплачені ним судові витрати в розмірі 6040 (шість тисяч сорок) грн. 00 коп., а саме по 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. з кожного.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2023 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Вальчук В. В.