Постанова

від 14.02.2023 по справі 522/21961/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3240/23

Справа № 522/21961/19

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ляшенко Олега Валерійовича на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 січня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, на яке племінникам ОСОБА_7 видані свідоцтва про право на спадщину.

Так, племіннику ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину:

- № 1241 від 28.11.2019 року на земельну ділянку, площею 0,0107 га, кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- № 1256 від 03.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_2 в м.

- № 1257 від 03.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_3 .

а племінниці ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину:

- №1258 від 03.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_4 ;

- № 1259 від 03.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_5 .

Земельну ділянку, площею 0,0107, га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння, реєстрові номери - № 1266, № 1267, посвідчені приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М.В. 04.12.2019 року.

ОСОБА_3 відчужила квартиру АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу від 04.03.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Журавель М.В., реєстровий номер № 78.

Позивачка зазначає, що вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцями протягом п`яти років до відкриття спадщини, та за її позовом відкрито провадження № 2/522/3968/21, судова справа № 522/8840/19. Крім того, нею подано заяву про зміну позовних вимог, в якій наявна вимога про визнання за нею права на спадкування разом зі спадкоємцями другої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачка вважає, що свідоцтва про право на спадкування відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані передчасно, у зв`язку з чим її права порушені як особи, яка може отримати право на спадкування та на цій підставі обґрунтовує наявність у неї права на оспорювання свідоцтв на право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

На підставі наведеного, з урахуванням збільшення позовних вимог, позивачка просила:

1. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 28.11.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В.М., за реєстр. №1241, на земельну ділянку площею 0,0107 га кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, (реєстр. № 1592798251101) та житловий будинок АДРЕСА_1 , заг. пл. 32,1 кв.м., житл. пл. 25,7 кв.м.,

2. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 28.11.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В.М., реєстр. №1256 на квартиру АДРЕСА_2 (рнонм 1887670851101),

3. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , видане 03.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В.М., реєстр. №1257, на квартиру АДРЕСА_3 (рнонм НОМЕР_1 ),

4. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 03.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В.М., реєстр. №1258, на квартиру АДРЕСА_4 , (рнонм НОМЕР_2 ),

5. визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , видане 03.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель В.М., реєстр. №1259 на квартир АДРЕСА_5 (рнонм 197810151101).

6. визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ЖуравельВ.М., реєстр. №1266,

7. визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 04.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ЖуравельВ.М., реєстр. №1267,

8. визнати недійсним договір купівлі-продажу , посвідчений 04.03.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ЖуравельВ.М., реєстр. №78,

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ляшенко Олег Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позивачки задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що призначений на 14.02.2023 року на 14-00 год., та обізнаними про обмеження на час оголошення в Україні воєнного стану доступу до приміщень (зали судових засідань) Одеського апеляційного суду через відсутність технічної можливості забезпечення безпеки громадян під час повітряної тривоги, апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Ляшенко О.В., відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виявили належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції та заяви про відкладення розгляду справи з обґрунтуванням причин не подали.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Михальова Ю.О. подала заяву про проведення судового засідання в режимі відео-конференції, не додавши у порушення вимог ч.2 ст. 212 ЦПК України доказів про направлення копії заяви іншим учасникам справи, доказів наявності повноважень на представництво в апеляційному суді та не скріпивши таку заяву цифровим підписом, внаслідок чого відповідна заява ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.02.2023 року повернута заявнику без розгляду.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин не участі учасників справи в судовому засіданні 14.02.2023 року о 14-00 год. судом апеляційної інстанції не встановлена, клопотань про відкладення судового засідання з наведенням відповідних причин не надійшло, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, й наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін та їхніх представників при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їхніх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно доч.1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог до суду не надано.

Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком районного суду з урахуванням наведеного в цій постанові.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- згідно з витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00021210011, № 00021154754 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 167, 171);

- з заявами про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , звернулися: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (т.2 а. с. 77, 84-85, 166, 192, 197);

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб 00023427591 від 18.07.2019 року ОСОБА_7 18 липня 1962 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та зазначено прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_8 (т.2 а. с. 201);

- ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 15.09.1958 року, та матір`ю якої записана ОСОБА_10 та батьком ОСОБА_11 (т.2 а. с. 202);

- рідною сестрою ОСОБА_9 є ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 , та матір`ю якої записана ОСОБА_10 та батьком ОСОБА_13 (т.2 а. с. 183);

- ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_15 , згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 та змінила прізвище на ОСОБА_16 (т.2 а. с. 184-188).

- від шлюбу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 народилися діти ОСОБА_2 та ОСОБА_19 , згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_6 від 03.10.2018 року, серії НОМЕР_7 (т.2 а. с. 182,193);

- ОСОБА_19 змінила прізвище на ОСОБА_20 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 ( т. 2 а. с. 194-196);

- ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_21 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 ( т.2 а. с. 189);

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є племінниками ОСОБА_7 .

Судом також встановлено, що:

- позивачка подала позовну заяву до Приморського районного суду м. Одеси про встановлення факту проживання зі спадкодавцями - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 однією сім`єю в період з 2012 року по 19.09.2018 року та заяву про зміну предмету позову в листопаді 2019 року щодо визнання права на спадкування за законом разом зі спадкодавцями другої черги судова справа №522/8840/19 (т.1 а. с. 24-26, 91-95);

- протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову, в якому містилася вимога про спадкування разом зі спадкоємцями, згідно протоколу судового засідання по справі №522/8840/19 від 10.02.2020 року (т. 1 а. с. 96-102). Розгляд вказаної справи триває (головуючий суддя Абухін Р.Д.).

-згідно з витребуваною судом копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 (т. 2 а.с.76-88) вбачається, що із заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. про прийняття спадщини 17.10.2018 року звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин РФ, та гр. РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- крім того, 18.03.2019 року надійшла до нотаріуса і заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (т.1 а. с. 85);

- 28.11.2019 року приватним нотаріусом Журавель М.В. видано свідоцтво проправо наспадщину зазаконом (реєстр.№1240)щодо майнапомерлого ОСОБА_6 , племіннику ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3 , яке складається з:

житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 32,1 кв.м., житлова площа 25,7 кв.м., з надвірними спорудами: літньою кухнею під літ. «З», вбиральнею під літ. «Д», спорудою, огорожею 6,9 кв.м., мостінням (т. 2 а. с. 127).

-28.11.2019 року приватним нотаріусом Журавель М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстр. №1241) щодо майна померлого ОСОБА_6 , племіннику ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3 , яке складається з :

земельної ділянки, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, номер запису про право власності: 26934783, площею 0,0107 га (т. 2 а. с. 133);

-в подальшому згідно нотаріально посвідченому приватним нотаріусом ЖуравельМ.В. 04.12.2019 року договору ОСОБА_2 , від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_22 , продав ОСОБА_4 , від імені якої діяв по довіреності ОСОБА_23 , житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа 32,1 кв.м., житлова площа 25,7 кв.м. за 663832,00 грн. (т. 2 а.с.125);

- згідно з договором купівлі-продажу від 04.12.2019 року (реєстр. №1267) ОСОБА_2 , від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_22 , продав ОСОБА_4 , від імені якої діяв по довіреності ОСОБА_23 , земельну ділянку під АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, номер запису про право власності: 34362368, площею 0,0107 га. (т.2 а. с. 89);

-згідно з витребуваною судом копією спадкової справи №12/2018 після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.2 а.с.156-286) вбачається, що із заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М.В. про прийняття спадщини 08.10.2018 року звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин РФ, та ІНФОРМАЦІЯ_10 громадянка РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2 а.с.192), також з такою заявою звернулась до нотаріуса і представник ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_22 (т.2 а. с. 203);

- 18.03.2019 року надійшла до нотаріуса і заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (т.2 а. с.197);

- 28.11.2019 року приватним нотаріусом Журавель М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстр. №1240 (т. 2 а. с. 236) щодо майна померлого ОСОБА_7 , племіннику ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 32,1 кв.м., житлова площа 25,7 кв.м., з надвірними спорудами: літньою кухнею під літ. «З», вбиральнею під літ. «Д», спорудою, огорожею 6,9 кв.м., мостінням, що належало ОСОБА_6 ;

- 28.11.2019 року приватним нотаріусом Журавель М.В. видано свідоцтво проправона спадщинуза законом,реєстр.№1241 (т. 2 а. с. 239) щодо майна померлого ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , племіннику ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3 , яке складається з: земельної ділянки, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:29:006:0103, номер запису про право власності: 26934783, площею 0,0107 га (т. 2 а. с. 239);

- 03.12.2019 року приватним нотаріусом Журавель М.В. видано свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ОСОБА_7 , племіннику ОСОБА_2 та племінниці ОСОБА_3 , яке складається з:

квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., за реєстр. №1256 (т. 2 а. с. 276),

на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 50,3 кв.м. , житловою площею 32,5 кв.м., за реєстр. №1257 (т. 2 а.с.279),

на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м., реєстр. №1258 (а. с. 282 т. 2),

на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 39,7 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., реєстр. № 1259 (а. с. 289 т. 2).

- 04.03.2020 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Журавель М.В., за реєстр. №78, ОСОБА_3 продала ОСОБА_5 , (громадянин Ірландії) квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м. за ціною 829765 грн. Від імені продавця діяла ОСОБА_24 та від імені покупця діяла ОСОБА_25 (т. 3 а. с. 47).

Колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які

є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування

за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід

як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до частини третьої статті 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно зістаттею 1264ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що відповідно до статті1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Такі самі висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 та від 11.12.2019 року у справі№ 414/811/17.

Тобто, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним в тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування. Зокрема йдеться про випадки, коли відпала підстава закликання відповідача до спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на ту обставину, що вона проживала разом з ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_11 ) та ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ) однією сім`єю більше 5 років до відкриття спадщини та є спадкоємицею після їхньої смерті.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходиться цивільна справа №522/18800/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, визнання права власності на нерухоме майно. Розгляд справи триває (головуючий суддя Суворова О.В.).

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, позивач, заявивши в іншій справі вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцями не менше 5 років та зміну черговості спадкування, за наявності відповідних обставин та доведення їх у встановленому порядку, може одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

В даномувипадку відповідачіпо справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,будучи племінникамиспадкодавця ОСОБА_7 , є спадкоємцями другої черги за правом представлення, разом з якими в порядку зміни черговості розраховує одержати право на спадкування ОСОБА_1 , яка обґрунтовує відповідними обставинами позовну заяву про визнання свідоцтв про спадщину недійсними з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину.

Разом з тим в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 вказує, що вона взагалі заперечує родинні зв`язки зі спадкодавцем відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки не вважає доведеним факт їх родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позовна заява про визнання свідоцтв про спадщину недійсними з урахуванням доповнення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, яка була предметом розгляду в суді першої інстанції, ОСОБА_1 не обґрунтовувалась відсутністю у відповідачів родинних зв`язків зі спадкодавцем, і як слідство, відсутністю права на спадкування. Позивач у позові зазначала про намагання одержати право на спадкування разом спадкоємцями другої черги за правом представлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідачів родинних зв`язків з спадкодавцем і відсутність права на спадкування, не узгоджуються з підставами позовної заяви та обставинами, якими позивач обґрунтовувала заявлені вимоги, а тому в силу ч.6 ст. 367 ЦПК України в даній справі на стадії апеляційного перегляду не підлягають розгляду та оцінці по суті, а тому є неспроможними.

Колегія суддів надає оцінку законності рішення суду першої інстанції, виходячи з наведених у позовній заяві обґрунтувань, що відповідачі є спадкоємцями другої черги за правом представлення, які прийняли спадщину у становлений Законом строк.

Встановивши відсутність встановленого факту проживання позивача однією сім`єюз спадкодавцемне меншяк п`ятьроків дочасу відкриттяспадщини і недоведеність порушеного права позивача, як спадкоємця четвертої черги на час пред`явлення нею даного позову, суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновок суду першої інстанції не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного розгляду справи з ухваленням рішення за відсутності позивача, яка перебувала на лікуванні через хворобу, не можуть бути взятими до уваги, оскільки в суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Гаврилін А.В., який будучи обізнаним про судове засідання, призначене на 12-00 год. 27.01.2022 року, подав клопотання, в якому вказав, що 27.01.2022 року йому стало відомо про перебування позивачки на лікуванні з 26.01.2022 року та просив розглядатисправи усудовому засіданнібез участіпозивача таїї представника (т.3 а. с. 209-210).

Що стосується вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Перерозподіл стосується спадщини, яка вже розділена між спадкоємцями в натурі, тобто спадкові відносини припинилися. Аналогічне за змістом положення міститься у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20жовтня 2020року у справі №748/72/20-ц (провадження №61-13144св20).

Тому специфіка такої конструкції, як перерозподіл спадщини, полягає в тому, що вона створює ефект «повернення» до спадкових правовідносин, які на момент перерозподілу припинені.

У частині1 статті1280 ЦК України закріплено два способи перерозподілу спадщини:

1)передання частини спадкового майна в натурі; 2)сплата грошової компенсації.

Ці способи сформульовані законодавцем так, щоб застосовувати їх не альтернативно, на вибір спадкоємця, а шляхом виключення одного способу іншим. Так, сплата грошової компенсації можлива за відсутності у спадкоємців спадкового майна в натурі через його відчуження.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №727/1571/15-ц (провадження №61-47830св18) наголосив, що у разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації.

Способи перерозподілу спадщини сформульовані у законі імперативно. Тому не є способом перерозподілу спадщини визнання правочину недійсним. Це пов`язано з відсутністю підстав для оспорювання договорів, за якими спадкоємці розпорядилися отриманим внаслідок первісного розподілу спадковим майном (купівля-продаж, дарування тощо). Зворотне потягнуло б істотне порушення прав та інтересів не лише спадкоємців, які своєчасно здійснили своє право на прийняття спадщини, а й добросовісних набувачів спадкового майна. Крім того, визнання недійсними зазначених договорів є чинником істотної дестабілізації майнового обороту.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем вимоги визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, отриманого у спадщину, не підлягають задоволенню незалежно від обґрунтованості вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Тому рішення суду про відмову у задоволенні даних вимог підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Згідно з ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в мотивувальній частині відмови - зміні. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ляшенко Олега Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 січня 2022 року в мотивувальній частині змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 01.03.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова