Рішення

від 15.02.2022 по справі 761/48027/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/48027/19

Провадження № 2/761/377/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

за участю:

представника позивача - Ярошенка Д.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Дяченка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед» до ОСОБА_1 , Ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович, треті особи: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Кононова Катерина Володимирівна, Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість - Інвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед» (далі по тексту - Позивач) звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач 1 та/або ОСОБА_1 ), Ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича (далі по тексту - Відповідач 2), треті особи: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Кононова Катерина Володимирівна (далі по тексту - Третя особа 1), Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» (далі по тексту - Третя особа 2), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Третя особа 3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість - Інвест»» (далі по тексту - Третя особа 4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МРІЯ»» (далі по тексту - Третя особа 5) про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування державної реєстрації.

У своїх позовних вимогах просили суд:

- визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 то Товариством з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» договір купівлі-продажу майнових прав №200/35Внп/щ від 23 квітня 2015 року;

- скасувати запис про право власності №27573485 Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2018р., державний реєстратор: Кононова Катерина Володимирівна, П`ята київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ, місто Київ, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №493 поверх 2 секція 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 42632361 від 21.08.2018р. та внесені до даного Розділу відомості про реєстрацію змін до права власності - дата державної реєстрації змін до права власності 21.08.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06 червня 2016 року є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . У подальшому Позивач дізнався, що вказане вище нежитлове приміщення, 16 серпня 2018 року, також було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі укладеного з ТОВ «Під-Ключ» договору купівлі-продажу майнових прав № 200/35В/нп/щ від 23.04.2015р. Таким чином, Позивач виявив наявність двох записів про реєстрацію права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що ТОВ «Під-ключ» не мало право укладати договори про відчуження майнових прав на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки на дату укладання даних договорів управителем фонду фінансування будівництва був ПАТ «Артем-банк», а тому єдиною особою, яка мала право укладати договори про відчуження майнових прав у вказаному будинку був банк.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2019 року матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.

10 березня 2020 року на адресу суду надійшла уточнена редакція позовної заяви.

22 вересня 2020 року на адресу суду від Третьої особи 1 надійшли пояснення, де вона зазначає про те, що оскаржувана Позивачем реєстраційна дія нею не вчинялась та про її вчинення останній стало відомо лише після ознайомлення з позовною заявою у справі № 761/48027/19. Також зазначає, що разом з Третьою особою 1 у П`ятій київській державній нотаріальній конторі працював помічник, який, як виявилось пізніше, неодноразово систематично без відома Третьої особи 1 брав її електронний ключ-реєстр та незаконно вчиняв реєстраційні дії від її імені. З цих підстав Третьою особою 1 21.08.2020р. було подано до Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві заяву про кримінальне правопорушення, копія якої додана до пояснень.

19 листопада 2020 року представником Відповідача 1 заявлено клопотання про об`єднання даної справи в одне провадження зі справою, яка перебуває у судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О., де позивачем є Відповідач 1 та відповідачем - Позивач, у даній справі.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року клопотання про об`єднання справ відхилено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

21 січня 2021 року на адресу суду від представника Позивача надійшли клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання, про долучення доказу, а також про виклик свідка.

09 лютого 2021 року на адресу суду від представника Відповідача надійшло клопотання про залучення у справі третіх осіб - Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

25. лютого 2021 року від Третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, в яких остання заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи дані заперечення обранням Позивачем неналежного способу захисту.

05 березня 2021 року від представника Відповідача 1 надійшло клопотання про витребування у Позивача оригіналу акту приймання-передачі нерухомого майна укладеного між Позивачем та ТОВ «ВБК МРІЯ»», а також додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року вирішено повернутись до стадії підготовчого провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 09 березня 2021 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість - Інвест»».

20 квітня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника Відповідача 1 про витребування від ТОВ «ФК «Нерухомість-інвест»» інформації на якій підставі ТОВ «ВБК «МРІЯ»» набула статусу забудовника та отримало право підписувати акт приймання-передачі приміщення як забудовник.

У судовому засіданні, яке відбулося 20 квітня 2021 року представником Відповідача 1 заявлено клопотання про залучення у справі в якості третьої особи ТОВ «ВБК «МРІЯ».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «ВБК «МРІЯ»».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року витребувано у ТОВ «ВБК «МРІЯ»» оригінал договору про заміну сторони у зобов`язанні, що укладений між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ».

21 квітня 2021 року на адресу суду від Позивача надійшла письмова відповідь на додаткові пояснення відповідача, письмове заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також клопотання про витребування у Відповідача 1 та Управління державної охорони України оригіналу договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2012 укладеного між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та ТОВ «ПІД-КЛЮЧ», а також витребувати у Відповідача 1 доказів оплати ОСОБА_1 вартості майнових прав за договором 200/35Внп/щ купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2015р., загальна вартість 447 000,00 грн.

13 травня 2021 року на адресу суду від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «СТОМА-СВІТ» та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоренко Владиславу Володимирівну.

13 травня 2021 року на адресу суду від представника Відповідача 1 надійшло клопотання про витребування у ТОВ «ФК Нерухомість - Інвест»: копії договору від 21.07.2015 та Додаткової угоди №5 від 27.07.2015 року до договору про виконання зобов`язань від 23.07.2012 року, відповідно до яких ТОВ «ВБК «МРІЯ»» набуло статусу забудовника та отримало право підписувати АКТ приймання-передачі приміщення як забудовник, надати належним чином засвідчені копії таких документів; копію платіжного доручення перерахування 99% коштів отриманих від реалізації майнових прав приміщення 35В на Забудовника (власника приміщення) ТОВ «Під-ключ».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість-інвест»».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість-інвест»» інформацію у зв`язку з яким нормативно-правовим документом (договором тощо) ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «МРІЯ»» набуло статусу забудовника, витребувано копію договору від 21.07.2015 року та Додаткової угоди №5 від 27.07.2015 року до Договору про виконання зобов`язань від 23.07.2012 року, відповідно до яких ТОВ «ВБК «Мрія»» набуло статусу забудовника та отримало право підписувати АКТ приймання-передачі приміщення як забудовник, а також витребувано копії платіжних доручень про перерахування 99% коштів отриманих від реалізації майнових прав за приміщення 35В на Забудовника ТОВ «Під-ключ».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року витребувано в Управління державної охорони України оригінал договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2021 укладений між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ».

06 липня 2021 року на адресу суду від Управління державної охорони України надійшов оригінал договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2021 укладений між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ».

14 грудня 2021 року у судовому засіданні представник Позивача відмовився від заяви про зміну предмету позову, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «СТОМА-СВІТ» та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоренко Владиславу Володимирівну, і відмова була прийнята судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

14 лютого 2022 року на адресу суду від Третьої особи 4, на виконання ухвали від 13 травня 2021 року, надійшли пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач 1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, судом вживались заходи щодо належного повідомлення Відповідача 2 про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Третя особа 1 у судове засідання не з`явилась, судом вживались заходи щодо належного повідомлення Третьої особи 1 про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Третя особа 2 у судове засідання не з`явилась, судом вживались заходи щодо належного повідомлення Третьої особи 2 про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Третя особа 3 у судове засідання не з`явилась, судом вживались заходи щодо належного повідомлення Третьої особи 3 про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи 4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Третя особа 5 у судове засідання не з`явилась, судом вживались заходи щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що 05 вересня 2006 року між Управлінням державної охорони України і Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» укладено Договір про спільну діяльність в будівництві, відповідно до умов якого сторони зобов`язались шляхом об`єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою.

14 грудня 2007 року між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої, укладено договір N 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по розташованого за адресою місто Київ, вулиця Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, забудовник зобов`язується збудувати за замовленням управителя об`єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям, а управитель зобов`язався здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів фонду фінансування будівництва.

У подальшому відповідно до Договору на об`єкт будівництва від 14.12.2007, що є додатком N 2 до Договору N 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14.12.2007 сторонами було погоджено, що при його укладенні, забудовник передає управителю майнові права на об`єкти інвестування для подальшої передачі довірителям, які повністю проінвестують закріплені об`єкти інвестування.

Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до договору між забудовником та управителем ФФБ за кожним об`єктом будівництва забудовник передає управителю перелік об`єктів інвестування в об`єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, та майнові права на ці об`єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду. Забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об`єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду, без письмової згоди управителя фонду, а після переходу прав на об`єкти інвестування від управителя фонду до установників фонду - без письмової згоди установників фонду.

Таким чином, реалізація житлових та нежитлових приміщень, у житловому комплексі по АДРЕСА_3 здійснювалась через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14.12.2007 між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої, договору N 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту за адресою АДРЕСА_3 .

Крім того, 14 грудня 2007 року між Управлінням Державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ТОВ «Артем-Банк», як іпотекодержателем, з іншої, укладено договір іпотеки N 2, пунктами 1.2, 1.8 якого погоджено, що з метою забезпечення належного виконання іпотекодавцями своїх зобов`язань по договору N 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_3 , іпотекодавці передають в іпотеку належні їм майнові права на об`єкт будівництва. На предмет іпотеки в цілому, в тому числі окремо на кожний об`єкт інвестування, накладається заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вноситься обтяження до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. З переліку N 1 об`єктів інвестування (квартир), що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що в іпотеку, були передані всі нежитлові приміщення та квартири, які знаходяться за вказаною адресою.

На підставі укладеного Договору іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. було накладено заборону відчуження зазначеного об`єкта будівництва, у тому числі було накладено заборону відчуження на всі нежитлові приміщення, що є об`єктами інвестування в об`єкті будівництва.

Згідно Додаткової угоди N 6 до Договору про спільну діяльність у будівництві б/н від 05.09.2006, укладеної 27.01.2012 між Управлінням державної охорони України і Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник», у зв`язку із зміною нумерації квартир та внутрішнього обміру площ за інвентаризаційною справою N 129933 в об`єкті будівництва, сторони досягли згоди про те, що Протокол розподілу (закріплення) площ в об`єкті будівництва - в житлових будинках з вбудовано-прибудованими нежилими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , викласти в такій редакції: загальна площа квартир 36 328, 50 кв. м, сторона 1 (Управління державної охорони України) отримує 9 489, 10 кв. м, що становить загальної площі квартир 26, 12 %, сторона 2 (КП «Житомирбудзамовник») отримує 26 839, 40 кв. м, що становить загальної площі квартир 73, 88 кв. м та всі площі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень та підземної автостоянки.

26 квітня 2012 року між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Під-ключ» укладено Договір про заміну сторони у зобов`язанні, відповідно до умов якого сторона 2 КП «Житомирбудзамовник» передає, а сторона 3 ТОВ "Під-ключ" приймає на себе права та обов`язки сторони 2 за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006, укладеному між стороною 1 Управлінням державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник» в об`ємі, визначеному цим Договором та з урахуванням положень ст. 2 даного Договору.

Відповідно до п. п. 2.1.2. Договору у зв`язку із заміною сторони 2 стороною 3 у Договорі про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006, сторона 3 набуває право на частку сторони 2, визначену п. 4.6. Договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006.

Також судом встановлено, що 13 квітня 2016 року між Позивачем та ПАТ «Артем-Банк» укладено Договір N 881 про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого довіритель (Позивач) зобов`язується передати управителю (ПАТ «Артем-банк») в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність об`єкта інвестування, а управитель зобов`язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбаченими Правилами ФФБ.

Так, згідно п. 2.1. Договору, управитель зобов`язаний, зокрема, після внесення довірителем до ФФБ грошових коштів, закріпити за ним конкретні об`єкти інвестування та вилучити ці об`єкти з переліку об`єктів інвестування, що є у пропозиції довірителя, для виключення можливості закріплення цих об`єктів за іншими довірителями.

Згідно Характеристик об`єктів інвестування та переліку робіт, які виконуються у приміщеннях, що закріплені за довірителем, до таких об`єктів належало, у тому числі і спірне нежитлове приміщення N 35В.

Також 15 квітня 2016 року між Позивачем та ПАТ «Артем-Банк» укладено Договір відступлення майнових прав N 881.35В, за умовами якого управитель уступив майнові права на об`єкт інвестування (спірне нежитлове приміщення під N 35В), які управитель набув відповідно до умов договору на організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А N 1 від 14.12.2007 довірителю.

30 травня 2016 року між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»» та Позивачем було підписано Акт приймання-передачі нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі і спірного нежитлового приміщення під N 35В.

На замовлення Позивача було виготовлено Технічний паспорт на нежитлове приміщення N 35В.

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок про повну сплату вартості приміщення N 35В на рахунок ПАТ «Артем-Банк».

Також в матеріалах справи міститься Довідка N 881 від 30.05.2016 про право Довірителя на отримання у власність об`єкта інвестування (нежитлового приміщення) N 35В) (по БТІ - нежитлове приміщення N 35В), видана Позивачу ПАТ «Артем-Банк» як управителем фонду фінансування будівництва виду А з забудовником ТОВ «Під-ключ» - будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованованими приміщеннями та підземними паркінгом: місто Київ, вулиця Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва., про те, що Позивач дійсно сплатив вартість спінорного нежитлового приміщення N 35В.

Крім того, саме вказана Довідка N 881 від 30.05.2016 стала підставою для реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення за Позивачем, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 06.06.2016 згідно Інформаційної довідки N 177606806.

Судом також встановлено, що 23 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Під-ключ» та Відповідачем 1 було укладено Договір N 200/35Внп/щ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець ТОВ «Під-ключ» продав, а Відповідач 1 купив майнові права на нежитлове приміщення, розташоване в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , номер НП 35В, загальна площа 44,7 кв. м, поверх 2, секція 3.

23 грудня 2015 року між ТОВ «Під-ключ» та Відповідачем 1 укладено Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору купівлі-продажу майнових прав №200/35нп/щ від 23.04.2015р.

Окремо суд зауважено, що сторонами у судових засіданнях було зазначено, що 23 грудня 2015 року між ТОВ «Під-ключ» та Відповідачем 1 підписано Акт N 200 про здійснення остаточних розрахунків за вказаним Договором N 200/35Внп/щ купівлі-продажу майнових прав.

Цього ж дня, ТОВ «Під-ключ» видало позивачу Довідку за вих. N 200 від 23.12.2015, на підтвердження виконання позивачем зобов`язань перед ТОВ "Під-ключ" по 100 % оплаті вартості майнових прав, визначених у п. 3.1. Договору N 200/35Внп/щ купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2015 на нежитлове приміщення N 35В (по БТІ N 493) за адресою: АДРЕСА_3 . Також з Довідки вбачається, що позивачем сплачено всього 444 000, 00 грн.

Водночас, доказів на підтвердження зазначено не було надано, також як і Відповідачем 1 на вимогу суду не було надано платіжних доручень перерахування коштів на рахунок ТОВ «Під-ключ».

Крім того, 23 грудня 2015 року між позивачем та ТОВ «Під-ключ» підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору купівлі-продажу майнових прав N 200/35нп/щ від 23.04.2015, а саме нежитлове приміщення за проектним N 35В, що було перейменоване у N 493, площею 44, 40 кв. м, розташоване на 2 поверсі, секція 3 в новозбудованому житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою АДРЕСА_3 .

21 серпня 2018 року державним нотаріусом П`ятою київської державної нотаріальної контори Кононовою К.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за Відповідачем 1.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, суд дійшов наступних висновків.

Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Неприпустимість позбавлення права власності також передбачена частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено «право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності...».

Загальні підстави припинення права власності передбачені ч. 1 ст. 346 ЦК України, а відповідно до ч. 2 вказаної статті - право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Наведені норми матеріального права свідчать, що принцип неприпустимості протиправного позбавлення права власності полягає в тому, що припинення права власності особи на конкретне майно можливо виключно з підстав, зазначених в законі.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, положеннями ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України чітко встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та підстави для недійсності правочину.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 204 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-1383/2010.

Позивач не погоджується з підставами набуття права власності на спірне приміщення Відповідачем 1 та зазначає, що Відповідач 1 набув право власності на зазначене нерухоме майно з порушенням норм чинного законодавства та всупереч вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

Підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав N 200/35Внп/щ від 23.12.2015 укладеного між ТОВ «Під-ключ» та Відповідачем 1 вказує те, що ТОВ «Під-ключ» не мало права здійснювати продаж приміщень, оскільки в розумінні положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також наданих доказів єдиною особою, яка могла в такому випадку відчужувати приміщення є управитель ФФБ - ПАТ «Артем-банк».

З даного приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) об`єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном. Майно, набуте управителем у результаті управління, включається до складу отриманого в управління майна. Кошти учасників фондів отримані управителем в управління, відокремлюються від іншого майна управителя, а також від коштів інших фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) відповідно до договору між забудовником та управителем ФФБ за кожним об`єктом будівництва забудовник передає управителю перелік об`єктів інвестування в об`єкті будівництва, який є попереднім обсягом замовлення на будівництво, та майнові права на ці об`єкти інвестування для подальшої передачі установникам фонду на умовах Правил цього фонду. Забудовник не має права відчужувати або обтяжувати будь-яким способом об`єкти інвестування, майнові права на які передані управителю фонду, без письмової згоди управителя фонду, а після переходу прав на об`єкти інвестування від управителя фонду до установників фонду - без письмової згоди установників фонду.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) визначено, що система функціонування ФФБ, серед іншого, передбачає: укладання управителем ФФБ договору з довірителем про участь у ФФБ; внесення довірителем коштів до ФФБ та передачу їх управителю ФФБ в управління за договором про участь у ФФБ; закріплення управителем за довірителем обраного ним об`єкта інвестування, що є підтвердженням замовлення на спорудження цього об`єкта інвестування як складової частини об`єкта будівництва; передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об`єкти інвестування, майнових прав на ці об`єкти інвестування за договором про уступку майнових прав;

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) фізична або юридична особа, або спільний інвестор ФОН стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю ФФБ та укладання з управителем ФФБ договору про участь у ФФБ на основі типового договору ( 227-2013-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до правового висновку, відображеного в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 917/154/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 922/5787/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі 923/1382/16 та багатьох інших: «Преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Згідно з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16: «Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

Як вбачається з матеріалів справи, питання законності реалізації житлових приміщень в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , досліджувалось під час розгляду справи N 04/01/5026/1089/2011 та було встановлене постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та постановою Верхового Суду від 11.11.2020.

Так вказаними судовими рішеннями, зокрема, встановлено, що реалізація житлових та нежитлових приміщень у житловому комплексі по Щербаківського 52 могла здійснюватися виключено через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14.12.2007 між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник» як забудовником, з іншої, договору N 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва використанням коштів фонду фінансування виду А за програмою будівництва об`єкту за адресою: АДРЕСА_3 .

Також зазначеними рішеннями суду встановлено, що ані Управлінням державної охорони України (замовник) та КП «Житомрбудзамовник» (забудовник), ні ПП «Під-ключ» (генеральний підрядник) не могли придбати майнові права на об`єти нерухомості, інакше як через фонд фінансування будівництва і лише за умови здійснення інвестування.

Вказані обставини Відповідачем 1 у відповідності до норм ст. 82 ЦПК України спростовані не були, а відтак беруться судом до уваги під розгляду вказаної справи.

Стосовно посилань Відповідача 1 на те, що оскільки будинок був зданий в експлуатацію 24 грудня 2010 року, продаж приміщень може здійснювати тільки забудовник - ТОВ «Під-ключ», суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) після введення об`єкта будівництва в експлуатацію управитель може продовжити укладання договорів про участь у ФФБ із закріпленням об`єктів інвестування за довірителями до моменту отримання письмової вимоги забудовника повернути йому майнові права на об`єкти інвестування, які не передані довірителям. Забудовник зобов`язаний прийняти від управителя такі майнові права.

Відповідачем 1 не надано суду доказів отримання управителем письмової вимоги забудовника повернути йому майнові права на об`єкти інвестування, які не передані довірителям.

Крім того, факт відсутності такої вимоги у управителя ФФБ підтверджено в судовому засіданні представником Третьої особи 4, яка на дату проведення судового засідання є управителем Фонду фінансування будівництва «Щербакова 52» виду «А» будинку, розташованого за адресою місто Київ, вулиця Щербакова, 52 у Шевченківському районі міста Києва.

Дані обставини також підтверджуються відповіддю національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №13/05/662 від 13.01.2021 на запит Позивача.

Підсумовуючи викладене, суд погоджуються з доводами Позивача про наявність підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав N 200/35Внп/щ від 23.12.2015 укладеного між ТОВ «Під-ключ» та Відповідачем 1, оскільки ТОВ «Під-ключ» не мало право відчужувати оспорюване приміщення.

Крім того, на момент укладення Договору N 200/35Внп/щ купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2015 між ТОВ «Під-ключ» та Відповідачем 1 щодо продажу майнових прав на спірне нежитлове приміщення, на весь об`єкт будівництва було накладено накладене обтяження відповідно до Договору іпотеки N 2 від 14.12.2007.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Під-ключ» також не мало відповідних повноважень щодо реалізації спірного нежитлового приміщення, оскільки воно було предметом договору іпотеки та знаходилось під забороною відчуження, доказів того, що Товариство мало згоду іпотекодержателя на таке відчуження матеріали справи не містять.

Стосовно доводів Відповідача 1 про те, що ТОВ «ВБК «МРІЯ»» не мало права передавати Позивачу приміщення за актом приймання-передачі від 30.05.2016, а тому Позивач незаконно отримав у власність оспорюване приміщення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) після введення об`єкта будівництва в експлуатацію забудовник письмово повідомляє про це управителя та надає дані щодо фактичної загальної площі об`єктів інвестування.

Управитель ФФБ надає забудовнику перелік довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування, відповідно до отриманих довірителями від управителя майнових прав на ці об`єкти інвестування, і повідомляє кожного довірителя про введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а на письмову вимогу довірителя надає йому копію відповідного акта.

На підставі даних щодо фактичної загальної площі об`єктів інвестування довіритель за поточною ціною вимірної одиниці об`єкта інвестування здійснює остаточні розрахунки з управителем ФФБ та отримує в управителя ФФБ в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку за встановленою формою. Ця довідка є документом, що підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування.

Згідно з положеннями ч. 6, 8 та 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) після отримання вказаної довідки довірителем забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування.

Довіритель має право у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання акта прийняття-передачі об`єкта інвестування або підписати підготовлений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування із зазначенням інформації про відсутність претензій довірителя до забудовника щодо об`єкта інвестування, або подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва і об`єкту інвестування та щодо виявлених будівельних недоліків.

У разі наявності у довірителя зауважень щодо невиконання забудовником своїх зобов`язань по об`єкту будівництва та об`єкту інвестування забудовник зобов`язаний забезпечити безоплатне усунення недоліків у п`ятнадцятиденний строк з дня подання зауважень або забезпечити безоплатне повторне виконання неналежно виконаної роботи чи виготовлення непоставленої чи пошкодженої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості.

Підсумовуючи викладене, після отримання довірителем від управителя Фонду фінансування будівництва довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування, забудовник зобов`язаний передати приміщення довірителю, про що сторони укладають акт, який засвідчує факт отримання приміщення довірителем в належному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2015 року між ПАТ «АРТЕМ-БАНК», ТОВ «ПІД КЛЮЧ» та ТОВ «ВБК «МРІЯ»» укладено договір на умовах якого ТОВ «ВБК МРІЯ» стало одним з забудовників будинку розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

Таким чином, враховуючи викладені положення законодавства ТОВ «ВБК «МРІЯ»», як забудовник мало право укласти з Позивачем акт приймання-передачі приміщень.

Також, як вбачається з листа Управителя ФФБ в особі Голови Правління АТ «АРТЕМ-БАНК» № 24/04-446/1 від 17 лютого 2016 року, у зв`язку із невиконанням ТОВ «ПІД-КЛЮЧ», як забудовником-1, своїх зобов`язань за Договором про виконання зобов`язань від 23 липня 2012 року (в редакції Додаткової угоди № 5 від 27 липня 2015 року) та Договором від 21 липня 2015 року, Управителем Фонду фінансування будівництва, з метою недопущення порушення прав та інтересів довірителів-інвесторів Фонду фінансування будівництва, було уповноважено Забудовника-3 - ТОВ «ВБК «МРІЯ», на підписання всіх без винятку Актів прийняття-передачі об`єктів інвестування (житлових і нежитлових приміщень) з довірителями-інвесторами Фонду фінансування будівництва.

Таким чином, посилання Відповідача 1 на те, що ТОВ «ВБК «МРІЯ»» не мало право на укладання з Позивачем акту приймання-передачі, спростовуються викладеними вище обставинами.

Крім того, суд звертає увагу Відповідача 1 на те, що дефекти в укладанні акту приймання-передачі приміщення не можуть бути підставою для спростування права власності довірителя ФФБ, оскільки в розумінні викладених вище положень законодавства, акт приймання-передачі приміщення засвідчує тільки факт отримання в належному стані приміщення довірителем, та не є документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за довірителем об`єкта будівництва.

Стосовно посилань Відповідач 1 на те, що під час реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення Позивач не мав необхідного переліку документів для цієї реєстраційної дії, суд зазначає наступне.

Відповідач 1 зазначає, що право власності Позивача на нежитлові приміщення зареєстроване з порушенням законодавства оскільки, Позивачем реєстратору не було подано: технічний паспорт на об`єкти нерухомості; документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію будинку; документ, що підтверджує присвоєння будинку адреси.

На підтвердження неподання вказаних документів реєстратору, Відповідач 1 посилається на Інформаційну довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №186155309 від 24.10.2019, відповідно до якої в переліку набуття підстав виникнення права власності зазначені: довідка №881 про право на отримання у власність об`єкта інвестування серія та номер: 24/04-1170, видана 30.05.2016 ПАТ «Артем-Банк»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий: 30.05.2016 ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»».

Відповідно до положень п. 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2011 року №1141 (у редакції яка діяла на дату виникнення правовідносин) у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності підставу для виникнення права власності, в якій зазначається: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ.

Згідно з положеннями п. 63 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції, яка діяла на дату виникнення правовідносин) у разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування.

Положеннями ч. 11 ст. 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції, яка діяла на дату спірних правовідносин) встановлено, що органи, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводять державну реєстрацію права власності довірителя на об`єкт інвестування на підставі довідки про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування, при цьому такі органи не мають права вимагати будь-яких інших документів щодо участі довірителя у ФФБ.

Таким чином, державний реєстратор в графі «Підстава для державної реєстрації» зазначає назву та реквізити правовстановлюючого документу, яким у спірних правовідносинах є довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування. При цьому, в розумінні викладених положень законодавства, державний реєстратор в графі «Підстава для державної реєстрації» не зобов`язаний вказувати будь-які інші документи, які надані для проведення реєстраційної дії.

Підсумовуючи викладене, посилання Відповідача 1 на порушення вимог законодавства під час реєстрації права власності за Позивачем, спростовуються викладеними вище обставинами.

Стосовно вимог Позивача про скасування державної реєстрації прав на оспорюване приміщення за Відповідачем 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інформаційної довідки N 255968724 від 11.05.2021, яка подана Позивачем разом з заявою про зміну предмета позову від 12.05.2021, спірне нежитлове приміщення N 493 поверх 2 секція 3, станом на дату прийняття рішення, внесене до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОМА-СВІТ» 26.03.2021 та належить наразі на праві приватної власності саме ТОВ «СТОМА-СВІТ».

Відтак, станом на день винесення рішення оспорюване приміщення не зареєстроване за Відповідачем 1, а відтак у Позивача відсутні правові підстави для оспорення державної реєстрації прав на оспорюване приміщення за Відповідачем 1.

Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним укладений між ОСОБА_1 то Товариством з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» договір купівлі-продажу майнових прав №200/35Внп/щ від 23 квітня 2015 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування запису про право власності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, скасування документа на підставі якого проведено державну реєстрацію речового права є підставою для скасування запису про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача можуть виникнути складнощі, або йому буде відмовлено державним реєстратором з приводу скасування зазначеного запису у разі, якщо позовна вимога про визнання документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав буде задоволена.

Таким чином, суд вважає, що з приводу зазначеної позовної вимоги відсутній спір, у зв`язку з чим вона не може бути задоволена.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідачів на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 141 ЦПК України й стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, з урахуванням положень Конституції України, Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 321, 346 ЦК України, та керуючись ст.ст 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед» до ОСОБА_1 , Ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович, треті особи: Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Кононова Катерина Володимирівна, Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість - Інвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування державної реєстрації - задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 то Товариством з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» договір купівлі-продажу майнових прав №200/35Внп/щ від 23 квітня 2015 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Ліквідатора банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед», адреса місцезнаходження - 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 52, оф. 36, код ЄДРПОУ 39810796,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Ліквідатор банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІД-КЛЮЧ», арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович, адреса місця проживання - АДРЕСА_5 ,

Державний нотаріус П`ятої київської державної нотаріальної контори Кононова Катерина Володимирівна, адреса місця проживання - АДРЕСА_6 ,

Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», адреса місцезнаходження - 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 103,

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, адреса місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість - Інвест», адреса місцезнаходження - 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77,

Повний текст рішення виготовлений 16 січня 2023 року.

Суддя: