Постанова

від 11.12.2024 по справі 761/48027/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 761/48027/19

провадження № 61-7276св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ліквідатор банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» - арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович,

треті особи: державний нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Кононова Катерина Володимирівна, Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість-Інвест»,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стома-Світ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стома-Світ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед» (далі - ТОВ «Максіс Лімітед») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ліквідатора банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» (далі - ТОВ «Під-Ключ») - арбітражний керуючий Юдицький О. В., треті особи: державний нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Кононова К. В., Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк» (далі - ПАТ «Артем-Банк»), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нерухомість-Інвест» (далі - ТОВ «ФК «Нерухомість-Інвест»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Максіс Лімітед» з 06 червня 2016 року є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . У подальшому ТОВ «Максіс Лімітед» стало відомо, що вказане нежитлове приміщення 16 серпня 2018 року також було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі укладеного з ТОВ «Під-Ключ» договору купівлі-продажу майнових прав від 23 квітня 2015 року № 200/35В/нп/щ. Отже, ТОВ «Максіс Лімітед» виявило наявність двох записів про реєстрацію права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

На думку позивача, ТОВ «Під-ключ» не мало право укладати договори про відчуження майнових прав на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки на дату укладання вказаних договорів управителем фонду фінансування будівництва був ПАТ «Артем-банк», а тому єдиною особою, яка мала право укладати договори про відчуження майнових прав у вказаному будинку був саме банк.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Максіс Лімітед» просило суд:

- визнати недійсним укладений 23 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Під-Ключ» договір купівлі-продажу майнових прав № 200/35Внп/щ;

- скасувати запис про право власності № 27573485 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 серпня 2018 року, державний реєстратор: Кононова К. В., П`ята Київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення № 493, поверх 2, секція 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 42632361 від 21 серпня 2018 року та внесені до даного розділу відомості про реєстрацію змін до права власності - дата державної реєстрації змін до права власності 21 серпня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у складі судді Фролової І. В. позов ТОВ «Максіс Лімітед» задоволено частково.

Визнано недійсним укладений 23 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Під-Ключ» договір купівлі-продажу майнових прав № 200/35Внп/щ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Максіс Лімітед», районний суд виходив із того, що ТОВ «Під-ключ» не мало права відчужувати спірне нежитлове приміщення. Судом ураховано, що на момент укладення 23 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Під-Ключ» договору купівлі-продажу майнових прав № 200/35Внп/щ на спірне нежитлове приміщення, на весь об`єкт будівництва було накладено обтяження відповідно до договору іпотеки від 14 грудня 2007 року № 2, укладеного між Управлінням Державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник» (іпотекодавці) та ТОВ «Артем-Банк» (іпотекодержатель) з метою забезпечення належного виконання іпотекодавцями своїх зобов`язань за договором від 14 грудня 2007 року № 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стома-Світ» (далі - ТОВ «Стома-Світ»), яке не брало участі у справі, звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення неповажними, а апеляційну скаргу ТОВ «Стома-Світ» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у задоволенні клопотання ТОВ «Стома-Світ» про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Стома-Світ» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені у заяві ТОВ «Стома-Світ» обставини не можуть бути підставою для поновлення ТОВ «Стома-Світ» процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року.

Апеляційний суд урахував, що оскаржуване рішення Шевченківського районного суду м. Києвабуло ухвалене 15 лютого 2022 року, про існування якого заявнику стало відомо у березні 2023 року під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/11143/22 за позовом ТОВ «Максіс Лімітед» до ТОВ «Стома-Світ» про витребування майна, скасування державної реєстрації прав та зобов`язання вчинити дії, що також не заперечувалося представником заявника.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання ТОВ «Стома-Світ» на те, що заявник не знав та не міг знати, чи порушуються його права вказаним рішенням суду, оскільки необізнаність заявника до цього часу, чи порушуються його права оскаржуваним судовим рішенням не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки це не змінює тієї ситуації, що заявник знав про це судове рішення і про спори щодо майна.

Поважних причин, з яких ТОВ «Стома-Світ» не могло подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії вказаного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Та обставина, що ТОВ «Стома-Світ» не було учасником справи, не позбавляло його права та можливості подати апеляційну скаргу в тридцятиденний строк з моменту, коли заявнику стало відомо про зміст оскаржуваного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Стома-Світ», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Стома-Світ» мотивована тим, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що товариство звернулося до суду з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.

Зазначає, що під час розгляду справи ТОВ «Стома-Світ» не було залучено до участі у справі та не враховано те, що про оскаржуване рішення суду заявнику стало відомо у березні 2023 року під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/11143/22. Проте ТОВ «Стома-Світ» не знало та не могло знати чи порушуються права товариства оскаржуваним рішенням, оскільки в рамках цієї справи суд майже рік досліджував, чи є нежитлові приміщення, які викупило ТОВ «Стома-Світ» (нежитлові приміщення № 493 та № 612) одними і тими самими приміщеннями з приміщеннями, що належать ТОВ «Максіс Лімітед», а саме: нежитлові приміщення № 35Г та № 35В, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21, які не були враховані апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У червні 2024 року представник ТОВ «Максіс Лімітед» - адвокат Ярошенко Д. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, яка відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на те, що про існування повного тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року ТОВ «Стома-Світ» стало відомо 02 березня 2023 року, тому товариство не було позбавлено право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Вказане судове рішення було подано до Господарського суду м. Києва у справі № 910/11143/22, де розглядався позов ТОВ «Макс Лімітед» до ТОВ «Стома-Світ» про витребування нежитлових приміщень № 35В та № 35 Г, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві. Крім того, 15 червня 2023 року повний текст рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року був направлений представником ТОВ «Максіс Лімітед» разом з відзивом на позовну заяву ТОВ «Стома-Світ» у справі № 911/1041/19.

Вважає безпідставними твердження заявника про те, що ТОВ «Стома-Світ» тільки зараз стало відомо, що оскаржуване рішення стосується прав та обов`язків товариства.

Також представником ТОВ «Максіс Лімітед» - адвокатом Ярошенком Д. В. було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Максіс Лімітед» під час розгляду справи судом касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Стома-Світ» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 2 частини першої статті 354 ЦПК України).

У березні 2024 року ТОВ «Стома-Світ», яке не брало участі у справі, звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ТОВ «Стома-Світ» посилалося на положення пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Крім того, зазначало, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин, який було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року визнано наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення неповажними, а апеляційну скаргу ТОВ «Стома-Світ» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а наведені заявником підстави для поновлення зазначеного процесуального строку є неповажними, оскільки ТОВ «Стома-Світ» не надало доказів на підтвердження того, коли саме товариству стало відомо зміст оскаржуваного судового рішення, про дату вручення йому копії оскаржуваного рішення суду.

При цьому апеляційний суд відхилив посилання заявника на запровадження воєнного стану та існування карантинних обмежень.

25 квітня 2024 року ТОВ «Стома-Світ» подано до Київського апеляційного суду додаткові пояснення, в яких просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року.

Заява обґрунтована тим, що про оскаржуване судове рішення заявнику стало відомо у березні 2023 року під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/11143/22. Проте ТОВ «Стома-Світ» не знало та не могло знати чи порушуються права товариства оскаржуваним рішенням, оскільки в рамках цієї справи суд майже рік досліджував, чи є нежитлові приміщення, які викупило ТОВ «Стома-Світ» (нежитлові приміщення № 493 та № 612) одними і тими самими приміщеннями з приміщеннями, що належать ТОВ «Максіс Лімітед», а саме: нежитлові приміщення № 35Г та № 35В, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Звертало увагу на те, що не було учасником справи № 761/48027/19, тому не мало доступу до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Стома-Світ» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року було відмовлено у зв`язку з неповажністю причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що поважних причин, з яких ТОВ «Стома-Світ» не могло подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії вказаного судового рішення апеляційна скарга не містить. Та обставина, що ТОВ «Стома-Світ» не було учасником справи, не позбавляло його права та можливості подати апеляційну скаргу в тридцятиденний строк з моменту, коли заявнику стало відомо про зміст оскаржуваного судового рішення

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання ТОВ «Стома-Світ» на те, що заявник не знав та не міг знати чи порушуються його права вказаним рішенням, оскільки необізнаність заявника до цього часу чи порушуються його права оскаржуваним судовим рішенням не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що ТОВ «Стома-Світ» не надало доказів на підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд обґрунтовано визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження, врахувавши, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними матеріалами справи, а також суперечать практиці Європейського суду з прав людини щодо забезпечення судами принципу юридичної визначеності.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основоположних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, не врахувавши, що ТОВ «Стома-Світ» звернулося до суду з апеляційною скаргою, як особа, яка не брала участі у справі, оскільки зазначена процесуальна норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.

Незалучення до участі у розгляді справи особи, яка звертається зі скаргою посилаючись на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Висновки апеляційного суду не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Так, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може бути прийнято до уваги, оскільки скаржником не наведено жодних мотивів та не подано доказів на підтвердження того, що у результаті збройної агресії російської федерації проти України, вона не могла скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі скарги у цій справі. Одне лише посилання на введення в Україні воєнного стану не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21 Верховний Суд зробив висновок, що, постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ця особа не надала суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішувались питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а тому зробив обґрунтований висновок про те, що вона не має права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Висновки, зроблені апеляційним судом у справі, що переглядається, не суперечать таким висновкам Верховного Суду.

Верховний Суд звертає увагу заявника на зміст частини другої статті 8 ЦПК України, відповідно до якої особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом. А тому доводи заявника про те, що товариство не було учасником справи і не мало доступу до матеріалів справи є безпідставними.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь заявника, немає.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів,

які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Максіс Лімітед» -адвокат Ярошенко Д. В. заявив клопотання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн представником ТОВ «Максіс Лімітед» - адвокатом Ярошенком Д. В. додано: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1455091 від 13 червня 2024 року; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003250 від 21 березня 2018 року; копію договору № 02/11 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» в особі керуючого партнера Цвери І. С. та ТОВ «Максіс Лімітед» в особі Чернишова А. М.; копію замовлення № 1 на надання правової допомоги від 02 листопада 2021 року до договору № 02/11 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року; копію акту № 1-1/2021 про надання правничої допомоги від 11 червня 2024 року на підставі договору № 02/11 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2021 року; копію платіжної інструкції від 12 червня 2024 року № 532 на суму 10 000 грн; докази надіслання відзиву та додатків до нього іншим учасникам справи.

ТОВ «Стома-Світ» заперечень щодо клопотання представника позивача до суду касаційної інстанції не надіслало (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника ТОВ «Максіс Лімітед» - адвоката Ярошенка Д. В., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у заявленому адвокатом розмірі, оскільки вказаний розмір відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, співмірності конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони. При цьому колегія суддів констатує, що ТОВ «Стома-Світ», отримавши відзив на касаційну скаргу, який містить клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, не скористалося своїм правом, наданим положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стома-Світ» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стома-Світ» (код ЄДРПОУ 43927907) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіс Лімітед» (код ЄДРПОУ 39810796) витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець