Постанова

від 02.03.2023 по справі 569/16460/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/16460/22

Провадження № 22-ц/4815/159/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Мороз А.В.,

з участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд", Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про визнання недійсним з моменту його укладення договору про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення до об`єкту,

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2022 року до Рівненського міського суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд", Рівненського обласного виробничого комунального підприємства у якому просила визнати недійсним з моменту його укладення Договір про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення до об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал".

Ухвалою Рівненського міського суду від 08 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що за суб`єктним складом даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Не погодившись із ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив представник позивачки, просив дану ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спір у цій справі виник стосовно майнових прав ОСОБА_2 - фізичної особи, як власника об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що оскільки позивач не є стороною оспорюваного договору, вказаний спір вірно віднесено до вирішення судами господарської юрисдикції.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що спір у справі виник між юридичними особами, відтак даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст. 125 Конституції України),так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст. 20 ГПК України. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суб`єктний склад учасників справи, так і на суть права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Підстави для відмови у відкритті провадження в справі визначені статтею 186 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою заявлено вимогу про визнання недійсним Договору про надання послуг централізованого постачання та централізованого водовідведення до об`єкту: за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал".

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказує, що з 30 червня 2020 року є власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1, а ТОВ "Приват Євробуд" не має будь-якого юридичного відношення до такого майна.

Відповідно вважає, що укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" договору про надання послуг централізованого постачання та централізованого водовідведення до об`єкту: за адресою: АДРЕСА_1 порушує її права та інтереси як власника цього майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) зазначено, що "частиною першою статті 1 та статтями 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, що була чинною на час розгляду справи, передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами. Разом з тим відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у чинній редакції. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. До суду з позовом звернувся позивач - фізична особа, яка ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між двома юридичними особами, і яка хоч і не була стороною цього договору, проте є заінтересованою особою, оскільки вважає, що укладеним договором порушено її права та законні інтереси. Отже, виходячи з вищезазначених положень норм ЦПК України та ГПК України в редакціях, чинних на час розгляду справи судами, спір, що виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачами - юридичні особи, щодо недійсності договору купівлі-продажу за суб`єктним складом є цивільно-правовим, а його розгляду підлягає суду загальної юрисдикції ".

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суб`єктний склад учасників справи, так і на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у цій справі позивачка звернулась до суду з позовом як фізична особа. При цьому між сторонами відсутні господарські правовідносини. Сам спір ініційований щодо захисту, як вважає позивач, її майнових прав, як власника об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин цей спір за критеріями суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, належить до юрисдикції суду загальної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала прийнята без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ст. 379 ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 листопада 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

С.С. Шимків