Постанова

від 02.03.2023 по справі 941/1520/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 941/1520/20

провадження № 61-1221св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-парк 31»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-парк 31» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Чельник О. І., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-парк 31» (далі - ТОВ «Агро-парк 31») про визнання недійсним договору міни земельної ділянки від 20 серпня 2018 року та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності на підставі державного акта на землю належала земельна ділянка, площею 4,45 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

У 2010 році вона важко захворіла та не мала можливості займатися питаннями, пов`язаними з володінням і розпорядженням зазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим 11 квітня 2011 року видала ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області. Відповідно до цієї довіреності вона надала ОСОБА_2 повноваження на вчинення будь-яких дій щодо належного їй рухомого та нерухомого майна, в тому числі відчуження.

11 квітня 2011 року вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,45 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

На початку 2020 року вона випадково довідалася про те, що ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11 квітня 2011 року від її імені уклав із ТОВ «Агро-парк 31» договір міни від 20 серпня 2018 року № 682, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д., хоча вона як власник не мала наміру відчужувати свою земельну ділянку. На підставі цього договору міни ТОВ «Агро-парк 31» стало власником земельної ділянки площею 4,4489 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, а вона стала власником земельної ділянки, площею 0,005 га, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087.

ОСОБА_1 вважала зазначений договір міни недійсним таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та її інтересам, оскільки його укладено під час дії заборони на відчуження належного їй нерухомого майна, зареєстрованої на підставі постанов державного виконавця про арешт нерухомого майна від 08 вересня 2015 року.

28 січня 2020 року вона скасувала заповіт від 11 квітня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 , а 20 лютого 2020 року скасувала довіреність від 11 квітня 2011 року, видану на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджують її заяви, посвідчені приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просила суд визнати недійсним договір міни від 20 серпня 2018 року № 682 земельної ділянки, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375 та земельної ділянки, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-парк 31»; визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року у складі судді Шаєнко Ю. В. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представництво ОСОБА_2 за довіреністю від 11 квітня 2011 року на час укладення договору міни не припинено у відповідності до вимог статті 248 ЦК України, тому не має значення хто саме здійснював відчуження земельної ділянки позивач чи уповноважений нею представник.

З моменту винесення постанови про арешт майна боржника 08 вересня 2015 року та до укладення оскаржуваного договору міни 20 серпня 2018 року минуло майже три роки, а позивача так і не було внесено до Єдиного реєстру боржників, що виключало підстави для відмови у вчиненні реєстраційних дій з відчуження майна.

Таким чином, обтяження, зареєстроване 08 вересня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,не має жодного відношення до земельної ділянки, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, а відтак, зміст правочину щодо її відчуження не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір міни від 20 серпня 2018 року № 682 земельної ділянки, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, та земельної ділянки кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-парк 31».

Повернуто у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 4,4489 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, а у власність ТОВ «Агро-парк 31» земельну ділянку, площею 0,005 га, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на час укладання договору міни від 20 серпня 2018 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містилася постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, видана 08 вересня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Петрівського районного управління юстиції Гривою А. А.

Отже, наявність арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 унеможливлювало укладання договору міни спірної земельної ділянки, поки обтяження не буде знято.

У зв`язку з тим, що спірний договір міни є недійсним, в силу закону права сторін даного правочину підлягають відновленню шляхом повернення у попередній стан, земельна ділянка, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, повертається у власність позивача, а земельна ділянка, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, у власність відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Агро-парк 31» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18 та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19, а також посилається на порушення норм процесуального права, зокрема на не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові не зазначив, яка саме постанова у виконавчому провадженні стала підставою вважати, що всі належні позивачу на праві власності об`єкти, у тому числі спірна земельна ділянка набувають правового режиму, обмеженого в цивільному обороті. Посилання на норми чинного законодавства України, на підставі якого зроблений такий висновок, взагалі відсутні.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження щодо спірної земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 062303 ОСОБА_1 належала земельна ділянка, загальною площею 4,45 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, розташована на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (а. с. 9).

Згідно із довіреністю від 11 квітня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на її ім`я, відчуження, здачі в оренду, передачу у іпотеку, заставу з метою забезпечення її зобов`язань, а також вчинення будь-яких дій щодо належного їй рухомого та нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; одержувати належне їй майно, включаючи грошові суми та цінні папери, будь-які документи від громадян та юридичних осіб, набувати цінні папери, відкривати від її імені рахунки в банківських установах, в тому числі валютних та в цінних паперах, користуватися та розпоряджатися належними їй коштами та цінними паперами, укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру, в тому числі кредиті; представляти її інтереси в органах внутрішніх справ, державної реєстрації, державної статистики, нотаріату, технічної інвентаризації тощо; вести переговори з усіх питань, що стосуватимуться її, одержувати кореспонденцію, що надходить на її ім`я, в тому числі грошову та посилкову, вести її спадкові справи, а також страви у суді з усіма правами, які надаю законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або часткою позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду: подавати виконавчі документи до державної виконавчої служби для їх виконання, одержувати присуджене майно або гроші. За цією довіреністю представник користується правом подання та підпису всіх документів, необхідних для, виконання наданих цією довіреністю повноважень, включаючи позовні та інші заяви, скарги тощо. Довіреність видана строком на 10 років і дійсна до 11 квітня 2021 року (а. с. 11).

Відповідно до заповіту від 11 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., ОСОБА_1 на випадок своєї смерті заповіла належну їй земельну ділянку розміром 4,45 га в межах згідно з планом, що знаходиться на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, належнуїй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 062303, виданого 10 жовтня 2008 року Петрівською районною державною адміністрацією кіровоградської області, ОСОБА_2 (а. с. 12).

Згідно з постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Петрівського районного управління юстиції Гривою А. А. від 08 вересня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 43 458,46 грн. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми боргу (а. с. 94).

20 серпня 2018 року між ОСОБА_1 , від іменні якої на підставі довіреності від 11 квітня 2011 року діяв ОСОБА_2 , та ТОВ «Агро-парк 31» укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д., зареєстрований у реєстрі за № 682, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_1 передала у власність належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ТОВ «Агро-парк 31» взамін передало у власність, належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 61-64).

Згідно з пунктом 2 цього договору у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка, площею 0,005 га, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, розташована на території Подорожненської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, а у власність ТОВ «Агро-парк 31» перейшла земельна ділянка, площею 4,4489 га, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, розташована на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 5 договору міни заборона (арешт) відчуження майна, яке є предметом цього договору, а також обтяження майна іпотекою відсутні, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 серпня 2018 року, ідентифікатори пошуку № 134857385, № 134893289, та № 134893468. В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація про перебування майна та коштів відчужувачів під податковою заставою відсутня, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру за № 56659269, виданого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І. Д., 20 серпня 2008 року.

28 січня 2020 року ОСОБА_1 скасувала заповіт, посвідчений 11 квітня 2011 року приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., що підтверджує заява, посвідчена приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., зареєстрована в реєстрі за № 61, та витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59178405 (а. с. 13, 15).

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 скасувала довіреність, посвідчену 11 квітня 2011 року приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., що підтверджує заява, посвідчена приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І., зареєстрована в реєстрі за № 134, та витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41402655 (а. с. 14, 16).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28 січня 2020 року в реєстр 08 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Мазуренком В. В. внесено запис про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер: 48543790, виданим 08 вересня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Петрівського районного управління юстиції Гривою А. А. (а. с. 17).

Відповідно до довідки Петрівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 січня 2020 року № 2512 ОСОБА_1 є боржником і в Державному реєстрі обтяжень внесено обтяження стосовно нерухомого майна, що належить боржнику. Номер запису про обтяження 11086263 від 08 вересня 2015 року внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 18).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Агро-парк 31» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, оборотоздатність земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) є обмеженою.

Проте заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, зокрема, можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (стаття 715 ЦК України).

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Частиною першою статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками (частина друга вказаної статті).

Аналіз змісту статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» свідчить, що вона не забороняє можливість обміну земельними ділянками, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбачених статтею 5 цього Закону повноважень оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку, не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» («Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine»), заяви № 846/16 і № 1075/16, ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (§ 149). Вказав, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників (§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28 січня 2020 року в реєстр 08 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Мазуренком В. В. внесено запис про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер: 48543790, виданим 08 вересня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Петрівського районного управління юстиції Гривою А. А.

Відповідно до довідки Петрівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 січня 2020 року № 2512 ОСОБА_1 є боржником і в Державному реєстрі обтяжень внесено обтяження стосовно нерухомого майна, що належить боржнику. Номер запису про обтяження 11086263 від 08 вересня 2015 року внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що договір міни від 20 серпня 2018 року було укладено під час дії заборони відчуження майна боржника.

Отже, відчуження об`єкта нерухомості під час дії заборони на його відчуження - є протиправним, тим більше за умови, що інформація про арешт була наявна у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до частин другої, третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час накладення арешту майна боржника, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Обтяження у зв`язку з накладення арешту на все нерухоме майно означає, що всі належні на праві власності боржнику об`єкти, в тому числі земельна ділянка, що належить до нерухомого майна, набувають правового режиму, обмеженого в цивільному обороті.

В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що відсутня зареєстрована заборона на відчуження (обтяження) саме на спірну належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, яка входить до складу всього нерухомого майна боржника.

Отже, оспорюваний правочин вчинений під час дії заборони на відчуження майна має бути визнаний судом недійсним на підставі статті 215 ЦК України.

Відповідно до постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Петрівського районного управління юстиції Гривою А. А. від 08 вересня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 94).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, про те, що оскільки договір міни укладено під час дії заборони на відчуження майна ОСОБА_1 він є недійсним, то в силу вимог закону права сторін цього правочину підлягають відновленню шляхом повернення у попередній стан.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/310/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-парк 31» залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович