Рішення

від 16.09.2021 по справі 941/1520/20

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 рокусмт ПетровеСправа № 941/1520/20 Провадження № 2/941/90/21

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петрове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 смт.Петрове Петрівського району Кіровоградської області про визнання недійсним договору міни земельної ділянки від 20.08.2018 року та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним договір міни від 20.08.2018 року №682 земельної ділянки, кадастровий номер 3524981300:02:000:0375 та земельної ділянки, кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-парк 31 , та визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3524981300:02:000:0375, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. Крім цього, позивач просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі на підставі п.1 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір , мотивуючи тим, що розмір судового збору, який вона повинна сплатити за подання до суду заяви перевищує 5% розміру її річного доходу за попередній календарний рік.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 в судове засідання не з`явився, надав пояснення на позов в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та подав заяву в якій просив суд розглядати справу за його відсутності.

Суд заслухавши сторони, дослідивши документи справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач була власником земельної ділянки площею 4,45 га кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, яка розташован а на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю виданного на і`мя позивача - ОСОБА_1 .

В 2010 році позивач важко захворіла та не мала можливості займатися питаннями пов`язаними з володінням і розпорядженням земельної ділянки площею 4.45 га кадастровий номер 3524981300:02:000:0375.

В зв`язку з чим позивач 11.04.2011 року видала ОСОБА_2 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області, згідно якої вона передала ОСОБА_2 повноваження для вчинення будь - яких дій щодо неналежного їй рухомого та нерухомого майна, в тому числі відчуження.

Вказану довіреність позивач скасувала 20.02.2020 року, що підтверджується копією заяви, посвідченої приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області.

Крім цього, 11.04.2011 року позивач склала заповіт, згідно якого заповідала земельну ділянку площею 4.45 га ОСОБА_2 , який 28.01.2020 року скасувала, що підтверджується копією заяви, посвідченої приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області.

Як вбачається з копії договору міни від 20.08.2018 року позивач - ОСОБА_1 , від іменні якої діє на підставі довіреності від 11.04.2011 року ОСОБА_2 та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області, від іменні якої діє на підставі наказу директор ОСОБА_3 , уклали договір про таке: ОСОБА_2 передає у власність належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області, взамін передає у власність належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно вказаного договору міни у власніть ОСОБА_2 переходить земельна ділянка площею 0,005 га кадастровий номер 3525287600:02:000:3087, розташована на території Подороженської сільської ради Світловодського району Кіровоградської област, а у власність відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області переходить земельна ділянка площею 4,4489 га кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, яка розташована на території Водянської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Вказаний договір міни від 20.08.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 682 та посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.Д.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.4 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, та є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. ст. 715, 716 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ч.1 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Представництво ОСОБА_2 за довіреністю на момент укладення договору міни не було припинене у відповідності до ст. 248 ЦК України, отже, з огляду на вказану норму, не має жодного значення, хто саме здійснював відчуження земельної ділянки: позивачка, чи уповноважений нею представник.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, здійснюючи міну земельних ділянок, відповідач діяв як добросовісний набувач, що з додержанням загальних вимог, необхідних для чинності правочину, придбавав земельну ділянку як таку, що не обтяжена заборонами.

Позивач свою вимогу щодо визнання недійсності договору міни від 20.08.2018 року мотивує тим, що наявна заборона відчуження земельної ділянки площею 4,4489 га кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.09.2015 року, на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, який діяв на момент накладення арешту майна боржника, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладенр арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

На момент укладення оскаржуваного договору міни, вартість земельної ділянки позивача, відповідно до нормативної грошової оцінки складала - 149 522 гривень 02 копійки.

Однак, додані позивачем до позовної заяви документи не містять відомостей про розмір боргу, відомостей про відсутність достатніх коштів чи рухомого майна, на які здійснювалося звернення стягнення.

Тобто, позивач не надала жодних доказів на підтвердження викладених нею обставин та обґрунтування позовних вимог.

Крім цього, відповідно до ст. 52 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року, який діяв на момент накладення арешту майна боржника, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Тобто, арешт на майно боржника в рамках виконавчого провадження накладається з метою його подальшої реалізації.

Разом з тим, викладені позивачем обставини спростовуються тим фактом, що на момент винесення постанови державного виконавця від 08.09.2015 діяв мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції 2015 року: до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім, передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а» та "б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

В подальшому дія мораторію неодноразово продовжувалась до 1 січня 2020 року.

Отже, в законодавстві 2015 року був закріплений мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності держави, територіальних громад, юридичних осіб та громадян України. Наявність такої заборони виключала звернення стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві власності вказаним суб`єктам до моменту набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель.

Також відповідно до що Пункт 15 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору міни, встановив заборону відчуження у будь-який спосіб більшості видів земель сільськогосподарського призначення, крім випадків спадкування, обміну та вилучення для суспільного використання, а оскільки сторони уклали договір міни виділених в натурі земельних ділянок, дія заборони на такий договір міни не розповсюджувалася.

Тобто, зважаючи на те, що цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, а саме: - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вона не могла підлягати примусовій реалізації в період мораторію.

При цьому, доказів обтяження земельної ділянки площею 4,4489 га кадастровий номером 3524981300:02:000:0375, що є предметом оскаржуваного договору міни - не існує.

Як вбачається з матеріалів справи,обтяження, зареєстроване 08.09.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не містить заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3524981300:02:000:0375 та підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також, у відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження в редакції, на момент укладення оскаржуваного договору міни, нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся боржник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, у разі відсутності у них інформації про накладення арешту виконавцем на кошти або майно боржника зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій та в день звернення боржника повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувана за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Тобто, з моменту винесення постанови про арешт майна боржника 08.09.2015 року та до укладення оскаржуваного договору міни від 20.08.2018 року, минуло майже три роки, а позивачка так і не була внесена до Єдиного реєстру боржників, що виключало підстави для відмови їй у вчиненні реєстраційних дій з відчуження майна.

Таким чином, обтяження, зареєстроване 08.09.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не має жодного відношення до земельної ділянки кадастровий номер 3524981300:02:000:0375, а відтак, зміст правочину з її відчуження не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1. ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ч.1. ст. 77 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1. ст. 81 ЦПКК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Тобто, позивач не довела суду, того, що її права були порушені договором міни від 20.08.2018 року за № 682, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бєлінським І.Д, тому позов необхідно залишити без задоволення.

Крім цього, позивачу при подачі позову до суду, на підставі ч.1 ст.136 ЦПК України та п.1 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір , було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, тому з позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2185 гривень 20 копійок.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 202, 203, 215, 236, 237, 239, 248, 388, 626, 627, 638, 715, 716 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 81 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-парк 31 смт.Петрове Петрівського району Кіровоградської області про визнання недійсним договору міни земельної ділянки від 20.08.2018 року та визнання права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2185 ( двох тисяч сто вісімдесят п`ять ) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко